Принцип незалежності дії сил є основним принципом при вирішенні більшості задач опору матеріалів

Властивість твердого тіла цілком відновлювати свої початкові розміри та форму називається пружністю, а виникаючі при цьому деформації називаються пружними.

Властивість твердого тіла не цілком відновлювати свої початкові розміри та форму називається пластичністю, а виникаючі при цьому деформації називаються пластичними чи залишковими.

Принципи опору матеріалів. При розгляді багатьох питань в опорі матеріалів використовуються спрощуючі гіпотези, що носять принциповий характер.

В опорі матеріалів розглядаються кінематично незмінні системи, на які накладені достатні зовнішні зв'язки, що виключають переміщення системи в просторі як твердого цілого. При цьому переміщення будь-якої точки системи вважаються малими у порівнянні з загальними геометричними розмірами деформованого тіла. На цій підставі вводиться принцип початкових розмірів чи принцип відносної жорсткості, відповідно до якого при складанні рівнянь статичної рівноваги тіло розглядають як недеформоване, що має ті ж геометричні розміри, які воно мало до навантаження.

В опорі матеріалів розглядаються системи, для яких виконується пропорційна залежність між переміщеннями та силами, що викликають ці переміщення. Саме в такому вигляді Р. Гук у 1676 р. сформулював закон: «яка деформація така і сила», що зараз зветься законом Гука. Для таких систем вводиться принцип суперпозиції або принцип незалежності дії сил.

Відповідно до цього принципу, переміщення та внутрішні сили, що виникають у пружному тілі, не залежать від порядку прикладення зовнішніх сил. Якщо до системи прикладена група зовнішніх сил, то можна визначити напруження, переміщення і деформації від кожної сили окремо, а результат дії групи сил одержати як суму дій від кожної сили.

Наступне принципове спрощення зв'язане з впливом конкретного способу навантаження зовнішніми силами. В опорі матеріалів діє принцип Сен-Венана: особливості навантаження стержня зовнішніми силами впливають на розподіл напружень та деформацій у ньому на відстанях, які не перевищують характерних розмірів перерізу стержня. На рис 1.6 показані випадки розтягання стержня різними системами зовнішніх осьових сил, що мають однакову рівнодіючу осьову силу.

Рис.1.6.

Досить узяти до уваги тільки рівнодіючу зовнішніх сил, не цікавлячись конкретним способом навантаження. Для цього треба виключити з розгляду частину стержня, розташовану в зоні прикладання зовнішніх сил (заштрихована область на рис.1.6).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що називається деформацією твердого тіла?

2. Яка деформація називається пружною і яка пластичної?

3. Які типи деформацій вивчає опір матеріалів?

4. Класифікація сил, діючих на частини машин і споруд.

5. Класифікація сил за характером прикладання.

6. Класифікація сил за характером дії.

7. Які елементи називаються брусом (стрижнем), пластинкою, оболонкою?

8. Які основні види деформацій викликаються зовнішніми силами?

9. У чому полягає метод перетинів?

10. Що називається напруженням?

11. Яка розмірність напружень в технічній системі і системі СІ?

12. Яке напруження називається нормальним а яке дотичним?

13. Співвідношення одиниць технічної системи і системи СІ: 1кг, 1т і 1Н, 1 кН; 1кг/ см2 і 1 н/м2.

14. Основні гіпотези, шо використовуються в опорі матеріалів.

Дата добавления: 2015-06-28