Ст.58. Визначення вартості, оцінка майна боржника

1. Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регу­льованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяль­ності — суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до За­кону України *Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні

2. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залу­нає суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов’язані з призначенням суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначеннвартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайо­мленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна ре­комендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за міс- цем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановле­ним державним виконавцем,

1. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов’язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки, У разі незгоди з оцін­кою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідом­лення.

2. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протя­гом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Коментована стаття визначає порядок визначення вартості та оцінки майна боржника в порядку виконавчого провадження.

Визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні здійснюється дер­жавним виконавцем. Державний виконавець проводить визначення вартості майна за ри­нковими цінами, які діють на день визначення вартості майна. Ринковими цінами визна­ються ціни, що складаються на вільному конкурентному ринку під впливом попиту і пропозицій або ціни за якими можна продати товар на ринку.

Цей Закон забороняє державному виконавцеві здійснювати оцінку майна боржника, ко­ли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. Регульовані ціни — це ціни, що встановлюються чи регулюються уповноваженим на те державним органом. Державне регулювання цін зберігається щодо деяких товарів, робіт та послуг. У цьому разі діють такі принципові положення: по-перше, сфера дії державного регулювання цін обмежується лише випадками, коли це прямо передбачено законом; по-друге, якщо згідно з законом допуска­ється державне регулювання цін, то відповідна умова договору не може визначатися за зго­дою сторін. Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом «Про ціни і ціноут­ворення». Зокрема, ст. 9 цього Закону зазначено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено по­вноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконав­чих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі ст. 8 Закону «Про ціни і ціноутворення» Кабінетом Міністрів України можуть запроваджуватися методи державного регулювання цін і тарифів.

Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує про­ти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною держав­ним виконавцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості май­на. Зокрема, Інструкція з організації примусового виконання рішень, передбачає, що це можуть бути фахівці науково-дослідних інститутів судових експертиз та суб’єкти підпри­ємницької діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження. Ви­трати на оплату винагороди експерту або спеціалісту в установленому порядку стягуються з боржника або сторони, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морсь­ких, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою діяль­ність відповідно до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну ді­яльність в Україні».

Оцінка арештованого майна зазначається в акті опису й арешті майна. Раніше вже за­значалося, що акт опису складається в двох або більше примірниках. Оригінал акта зали­шається у виконавчому провадженні, а копії видаються сторонам виконавчого проваджен­ня під розписку на примірнику, що залишається у виконавчому провадженні. Відсутність боржника під час опису майна, а отже і його оцінки не можуть бути перешкодою для про­ведення такої виконавчої дії. В усякому разі державний виконавець зобов’язаний роз’яснити присутнім, а відсутніх повідомити у письмовій формі про те, що вони мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шес­ти місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарю­вання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

7. ЗБЕРІГАННЯ МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ (ст.59)

1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині во­сьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим осо­бам (далі — зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опи­су. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов ’язок зберігання майна покладено на іншу особу, — також зберігану.

2. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

3. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім’ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодоюміж зберігачем та державним виконавцем.

4. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього За­кону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком Украї­ни за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна — Міністерст­вом юстиції України.

5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користува­тися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відпові­дальність зберігана майна.

Майно, на яке накладено арешт, повинно належним чином зберігатися. Фактично між державним виконавцем та боржником або іншими особам, призначеними державним ви­конавцем (далі — зберігачем), яким передано на збереження майно, виникають цивільні правовідносини, а саме договір зберігання. Договір зберігання укладається у письмовій формі. Оскільки майно передається на зберігання під розписку в акті опису, копія якого видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов’язок зберігання майна покла­дено на іншу особу,— також зберігачеві, то письмова форма договору вважається дотри­маною (частина перша ст. 937 ЦК). Інші умови зберігання встановлені для такого майна, як цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів пла­тинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, яке підлягає обов’язковому вилученню і негайно передається на зберігання установам На­ціонального банку України. Зберігання цінних паперів здійснюється також згідно з По­рядком накладення арешту на цінні папери, затвердженому постановою Кабінету Мініст­рів України від 22 вересня 1999 р. № 1744 «Про затвердження Порядку накладення ареш­ту на цінні папери».

Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або змен­шення цінності. Інструкцієй з організації примусового виконання рішень. передбачено, що при по­требі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються дер­жавним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Кори­стування предметами одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.

Зберігання майна боржником або членами його сім’ї здійснюється безоплатно. Інші зберігачі можуть одержувати винагороду. Згідно із пунктом 5.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тварин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання майна. Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження май­на, якщо такі витрати були. Зберігачі майна, які є працівниками боржника — юридичної особи, виконують обов’язки із збереження довірених їм цінностей в порядку виконання службових обов’язків (коменданти, комірники тощо), не користуються правом на отри­мання винагороди за зберігання описаного майна.

Порядок і умови зберігання такого майна, як цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і пер­лів, а також лому і окремих частин таких виробів, виявлені при описі і на які накладено арешт, визначаються Національним банком України, а щодо іншого майна — Міністерст­вом юстиції України.

Зберігач майна за порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, несе відповідальність на загальних під­ставах, тобто в разі, якщо шкода завдана з його вини, то в обсязі завданої шкоди (ст. 1166 ЦК). Крім цього, згідно із пунктом 5.8.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, дер­жавний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звертається з поданням до суду чи в органи проку­ратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності

Дата добавления: 2014-01-03