Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи

1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

2. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земе­льну ділянку, що належить боржнику.

3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійс­нюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

4. Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно по­відомляє таким особам.

5. У разі відсутності документів, що характеризують об’єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких доку­ментів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухо­мість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, пе­реміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна провадиться звер­нення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухо­мим майном. Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких установлені в натурі (на місцевос­ті), як це передбачено статтею 125 Земельного кодексу України.

При цьому в першу чергу проводиться звернення стягнення на окрему від будинку зе­мельну ділянку, інше приміщення, що належить боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру, де фактично проживає боржник.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, Що належить боржникові. Такими земельними ділянками є земельні ділянки, зазначені в статті 40 Земельного кодексу України.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку дер­жавний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться Це майно під арештом, забороною.

У разі вже знаходження майна під арештом заборона повинна бути внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, положення про який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5, зареє­строваного в Мін’юсті України 10 червня 1999 р. за № 364/3657 (із змінами та допов­неннями) Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (надалі — Єдиний ре­єстр) — це комп’ютерна база даних, яка містить відомості про: — накладені заборони та арешти; — зняття заборон та арештів; — видані довідки про відсутність або наявність забо­рон та арештів.

Користувачі Єдиного реєстру — державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди з Адміністратором, мають доступ до Єдиного реєстру через комп’ютерну мережу, отримують довідки про відсутність або наявність заборони та ареш­тів у зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій.

Доступ до Єдиного реєстру мають також і державні виконавці.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шля­хом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накла­дення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна.

У постанові про накладення арешту визначаються межі суми стягнення за виконавчи­ми документами з урахуванням витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій та стяг­нення виконавчого збору.

Арешт накладається або на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено забо­рону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім осо­бам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

У разі відсутності документів, що характеризують об’єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача.

Якщо стягувач у 20-денний строк з дня одержання відповідного повідомлення держа­вного виконавця не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна про­вадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалі­зації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції Украї­ни від 27 жовтня 1999 р. № 68/5, прилюдні торги — це продаж майна, за яким його власни­ком стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 34 Закону «Про нотаріат» придбання жилого будинку з при­людних торгів оформляється у державних нотаріальних конторах шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку. Свідоцтво про придбання жилого будинку з прилюдних торгів підлягає реєстрації у встановленому порядку.

Дата добавления: 2014-01-03