Т.3 Актуальні питання діяльності акціонерних товариств

Лекція №6 Загальні питання застосування ЦК, ГК та інших нормативних актів з питань створення та діяльності акціонерних товариств.

1. Співвідношення норм кодексів та інших законодавчих актів з питань діяльності акціонерних товариств.

2.Особливості правового статусу залежних товариств та дочірніх підприємств, корпоративних підприємств та холдингів.

3. Деякі проблемні питання, пов»язані із діяльністю акціонерного товариства, що потребують врегулювання.

4. Актуальні питання діяльності акціонерних товариств при проведенні загальних зборів акціонерів

5.Поняття корпоративних прав та корпоративних відносин.

Самостійна робота: Судова практика про правопорушення на ринку цінних паперів.

Основна: Цивільний кодекс України Господарський кодекс України, ЗУ «Про господарські товариства» ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» ЗУ «Про холдингові компанії в Україні»

Додаткова: Здоронюк Г. З-46 Актуальні питання діяльності акціонерних товариств.-К.: Юридическая практика, 2007.-480с

В.Кравчук Проблеми підвідомчості корпоративних спорів Журнал Юридичний радник № 4 2008;.

1. Співвідношення норм кодексів та інших законодавчих актів з питань діяльності акціонерних товариств.

Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов»язаннями тільки майном товариства, а акціонери не відповідають за зобов»язаннями товариства, а несуть ризик збитків, пов»язаних із діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (ст..152 ЦКУ).

В Україні господарське товариство, зокрема акціонерне товариство є достатньо поширеною організаційно-правовою формою суб’єкта господарювання. Адже створення саме господарського товариства дозволяє об’єднати майно та зусилля декількох (а в акціонерному товаристві – необмежену кількість) осіб для здійснення господарської діяльності, легко залучити додатковий капітал інших осіб для досягнення певної мети, рівномірно розподілити ризики від здійснення господарської діяльності.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників визначаються Цивільним і Господарським кодексами України та Законом України «Про господарські товариства», які містять порівняно з іншими організаційно-правовими формами юридичних осіб, значну кількість норм, що упорядковують діяльність господарських товариств.

Саме така на перший погляд «достатня» правова регламентація нерідко зумовлює те, що виникає проблема правозастосування тієї чи іншої норми при наявності їх суперечностей: яку норму застосовувати?

Наприклад: Кодекси по-різному регулюють правовідносини у сфері порядку переходу прав за іменними цінними паперами.

-ГК України – ч.3 ст.163 – шляхом повного індосаменту

Яке ж співвідношення кодексів необхідно застосовувати при вирішенні подібних питань?

Потрібно мати на увазі, що основу цив. законодавства України становить Конституція.

ЦК України є основним актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини можуть регулюватися іншими актами цивільного законодавства – законами, актами Президента, постановами КМУ, іншими органами державної виконавчої влади України.

індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері,
що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи, а
індосант - фізична або юридична особа, яка є власником
ордерного (а не іменного) цінного паперу і вчиняє індосамент;

Одночасно, необхідно враховувати загальні засади теорії права, слід виходити з підстав, за якими закони втрачають чинність:

-після закінчення строку, на який вони були прийняті;

-у разі зміни обставин, на які вони були ухвалені;

-у разі прямого скасування (призупинення дії) іншим законом;

- у разі фактичного скасування (коли прийнятий новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований).

Виходячи з теорії права, розуміємо, що з моменту набрання чинності нових ЦК та ГК, деякі норми ЗУ «Про господарські товариства» фактично скасовані новими нормами ЦК та ГК незважаючи на те, що зміни про це до ЗУ «Про господарські товариства» офіційно не внесені.

Норма Закону України «Про господарські товариства», що скасована	Норма ЦК України або ГК України, якою скасована норма Закону
Ч.2 ст.24 Закону: «Акціонери відповідають за зобов»язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій»	Ч.2 ст.152 ЦК України: «Акціонери не відповідають за зобов»язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов»язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать»; Ч.2 ст.80 ГК України: «…а акціонери несуть ризик збитків, пов»язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій».
Ст.29 Закону: «При створенні АТ акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у ВАТ) або розподілу всіх акцій між засновниками (у ЗАТ). Ст.30 Закону: «Відкрита підписка на акції при створенні АТ організується засновниками. Засновники у будь-якому випадку зобов»язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше двох років. ……….» Стаття 30 розповсюджується лише на проведення підписки при додаткових випусках акцій.	Ч.2 ст.155 ЦК України: «При заснуванні АТ усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції АТ не проводиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом.» На сьогоднішній день з даного питання існує колізія норм ЦК України та ГК України. ЦК встановлює, що відкрита підписка при створенні АТ не проводиться. Разом з тим, ч.8 ст.81 ГК встановлює, що відкрита підписка на акції при створення АТ організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов»язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше двох років. При цьому, ч.4.ст.28 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» (набрав чинності з 13.05.2006 р.) визначено, що перше розміщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) серед засновників. Отже відповідно до вимог законодавства при створенні будь-якого АТ здійснюється лише закрите (приватне) розміщення акцій.
Ч.2 ст.38 Закону: «Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій» Ч.4 ст.38 Закону: «Збільшення статутного фонду АТ не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом»	Ч.1 ст.156 ЦК України: «АТ має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій»
Ч.1 ст.39 Закону: «Рішення про зменшення статутного фонду АТ приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду». Ч.4 ст.38 Закону надає право приймати рішення про збільшення ст..фонду правлінню, отже, виходячи зі змісту ч.1 ст.39, рішення про зменшення ст..фонду не більше як на 1/3 може бути прийняте за рішенням правління.	Ч.1 ст.157 ЦК України: «АТ має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості».
Ч.3 ст.16 Закону: «Зменшення стат. фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається»	Ч.1 ст.157 ЦК України: «(…) Зменшення стат. капіталу АТ допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством зобов»язань по відшкодуванню збитків.»
Ст.42 Закону: «Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:А)зміна статуту товариства; Б)прийняття рішення про припинення діяльності товариства; В)створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства. (…) З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах»	Ч.4 ст.159 ЦК України: «Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо: - внесення змін до статуту товариства; -ліквідації товариства. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах»
Ч.1 ст.46 Закону: «В АТ з числа акціонерів може створюватися рада АТ (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.»	Ч.1 ст.160 ЦК України: «В АТ може бути створена наглядова рада АТ, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства»
Ч.4 ст.45 Закону: «Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 % голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу».	Ч.4 ст.98 ЦК України: «(…) Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів можуть вимагати скликання загальних зборів.

2. Особливості правового статусу залежних товариств та дочірніх підприємств, корпоративних підприємств та холдингів.

Чинне законодавство в сфері діяльності корпоративних підприємств передбачає поняття залежних товариств та дочірніх підприємств. Але на сьогоднішній день статус таких підприємств залишається неврегульованим, що призводить до неможливості конкретизувати їх місце в системі суб»єктів господарювання.

Нормативний документ	Поняття
ЦКУ ст..118	Залежне господарське товариство: «господарське товариство (ТОВ, АТ) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать 20 і більше % стат. капіталу ТОВ чи акцій АТ
ГКУ ст..126 Ст..1 ЗУ «Про холдингові компанії України» Ст.59 ЗУ«Про Державну програму приватизації»	Асоційовані підприємства. Холдингові компанії. «група суб»єктів господарювання, пов»язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в стат.фонді або управлінні. Залежність може бути простою і вирішальною» Проста залежність- можливість блокування прийняття рішень іншим підприємством (за кваліфікованою більшістю голосів – 2/3) Вирішальна залежність – відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді – володіння контрольним пакетом акцій. Холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності). холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. корпоративне підприємство - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія; Контрольний пакет акцій - це пакет акцій розміром більш ніж 50%статутного фонду ВАТ, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювати вирішальний вплив на діяльність відповідного суб'єкта господарювання;
ГКУ п.5 ст.63	Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (приватні підприємства). 6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
ГКУ п.8 ст.63	«У випадку існування залежності від іншого підприємства, передбаченому ст..126 ГК, підприємство визнається дочірнім»
ЗУ «Про господарські товариства» ст..9	«Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України».
П.3.1.7 Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання ДК 002-2004	Дочірнє підприємство – підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого)» (унітарне дочірнє підприємство)

Таким чином, маємо ситуацію, коли Господарський та Цивільний кодекси України визначають статус залежного, дочірнього підприємства не як організаційно-правову форму підприємства, а як ознаку залежності, підпорядкованості головному підприємству, держателю корпоративного пакету акцій.

При цьому, узагальнюючи розуміння залежного підприємства за ЦК та ГК, вбачається, що це два різних підприємства, виходячи з наступного:

1. Ст..118 ЦКУ – залежне підприємство 20 і більше відсотків стат. капіталу або акцій.

2. Ст.126 ГКУ – залежне підприємство, коли інше підприємство має можливість блокувати прийняття рішень залежним підприємством, які повинні прийматися кваліфікованою більшістю голосів.

Наприклад: кваліф. більшістю голосів заг. зборів АТ приймається рішення про внесення змін до Статуту(ст.42 ЗУ «Про госп. товар.»). Для прийняття такого рішення потрібно ¾ голосів від присутніх на зборах. При абсолютному кворумі (наявність 100%) для прийняття такого рішення необхідно мати 75% голосів, а для блокування такого рішення 25% голосів. Отже, в розумінні ст..126 ГК України, товариство, що має 20% акцій іншого акціонерного товариства, та враховуючи наявність певного кворуму на загальних зборах, не має можливості блокувати прийняття рішень, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, не можна назвати залежним.

В будь-якому разі, відповідно до положень ГК та ЦК поняття залежного підприємства та дочірнього підприємства визначається за ознаками економічної або управлінської залежності від головного підприємства, тобто в розумінні кодексів - організаційно-правова форма унітарного дочірнього підприємства фактично не має права на існування, оскільки існування такого суб»єкта господарювання – юридичної особи основним актом цивільного та господарського законодавства не передбачено (є лише посилання в ст..9 ЗУ «Про господарські товариства» на закон, якого фактично не має).

Незважаючи на це, сьогодні ДП, як організаційно-правова форма унітарного підприємства успішно функціонують і продовжують реєструватися відповідно Державного класифікатора організаційно-правових форм господарювання ДК 002-2004, оскільки останній передбачає наявність такої організаційно-правової форми підприємства (код 160), (одночасно посилаючись на ст..63 ГК, як на ознаку залежності, тобто Класифікатор фактично поєднує те, що не поєднано на законодавчому рівні – ознаку та форму – від ознак залежності визначає форму підприємства – ДП, як залежного підприємства, що не врегульовано жодною нормою закону, ГК такого суб»єкта господарської діяльності, як ДП не визначає, не визначає такої юридичної особи і ЦК).

Відтак, маємо ситуацію, за якої на сьогоднішній день ДП діють в двох видах:

1. Унітарне дочірнє підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство

2. ДП у розумінні ГКУ та ЦКУ – підприємства, які створюються у різних організаційно-правових формах та перебувають в залежності від інших підприємств, а їхня «дочірність» розглядається законодавцем лише як ознака їх залежності.

У зв»язку з цим виникають питання щодо подальшого існування ДП, які за своєю природою є унітарними підприємствами, що були створені господарськими товариствами (ст..9 ЗУ «Про господарські товариства») як єдиним засновником і статутний фонд яких не поділяється. Таким чином, перспектива подальшого існування унітарних ДП під питанням.

Проблемність неврегульованого питання правового статусу ДП в першу чергу полягає в порядку залучення інвестицій в такі ДП. Пошук шляхів виходу із даної проблеми штовхає власників ДП до їх реорганізації.

Але для реорганізації ДП підходять не всі способи, визначені чинним законодавством. Поділ та виділення як способи реорганізації унітарного ДП не можуть бути використані з огляду на неподільність статутного фонду (чинне законодавство взагалі не передбачає мінімального розміру статутного фонду ДП). Найчастіше ДП реорганізують шляхом перетворення, тобто зміни організаційно-правової форми, а з метою повернення активів ДП його реорганізують шляхом приєднання(при цьому позитивним є те, що як правило кредитори не заперечують проти такого виду реорганізації та не висувають вимог щодо дострокового виконання зобов»язань, материнське підприємство уникає необхідності погашати заборгованості, що дозволяє повернути активи цілими та неушкодженими). Таким чином, по завершенні реорганізації унітарного ДП, його правонаступник, залишаючись у контексті визначення ч.8 ст.63 та ст..126 ГКУ, як товариство, залежне від іншої господарської організації, набуває здатності залучати зовнішні інвестиції.

Окрім проблематики статусу ДП, є також проблемним визначення єдиного підходу до розуміння поняття холдингової компанії.

холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет
акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує
50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право
вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного
підприємства. ______________________

1.26. Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

Викладене дає підстави стверджувати, що на нормативному рівні відсутні єдині підходи до розуміння правової природи холдингової компанії.

3. Деякі проблемні питання, пов»язані із діяльністю акціонерного товариства, що потребують врегулювання.