Іі. Релігійні скупчення

ЛЕКЦIЇ VІІ-VІІІ

Доводити, що люди гуртуються по лінії релігійності, не треба, бо це очевидно для кожного: більшість людей належить до якогось релігійного скупчення. Умовно всі релігії можна поділити на три великих групи, відповідно культурному станові народів - на релігії народів примітивних, напівкультурних і культурних.

А. НАРОДИ ПРИМІТИВНІ або дикуни. Релігія виявляється в обожненні або предметів (фетишизм), або предків (малізм), або тварин (анімалізм чи тотемізм), або явищ природи (натуралізм); нарешті вшанування «духів» (анімізм). В науці багато є теорій про релігії примітивних народів, але повної згоди між ученими ще немає, багато поглядів суперечних. Теорія французького соціолога Еміля Дюркгейма найбільш узагальнена і наукова - про неї згадаємо пізніше. «Дикунські» релігії поширені приблизно на 100 мільйонів людей (Австралія, Африка, Півн. Азія, острови).

Б. НАРОДИ НАПlВКУЛЬТУРНI. 3 головних релігій тут треба згадати б_р_а_х_м_а_н_і_з_м, б_у_д_д_и_з_м, к_о_н_ф_ у_ц_і_а_н_с_т_в_о, м_а_з_д_е_ї_з_м із їх важливішими підрозділами.

1. Брахманізм або індуїзм заснований літ за 900 до нашої ери (різдва Христа). Це релігійна і соціальна система, яка є мішаниною примітивно-релігійних поглядів, зведених у «священних» книжках «Ведах», з філософічно-політичними митикуваннями про устрій світу і віднощення людини до нього, про «дух» і його перевтілення в людях, тваринах і богах; опріч того говориться про суспільно-кастовий устрій, який завели нібито «боги» (Брахма - творець всього, Вішну - охоронитель і Шіва - руїнник). Суспільство ділиться на 4 головних касти: б_р_а_х_м_а_н_и - це жерці, попи, що начебто «все» знають, всім керують, волю своїх «богів» витлумачують; к_ш_а_т_р_і_ї - вояки; в_а_й_ш_і_ї - купці і ремісники; ш_у_д_р_и - раби.

Брахманізм поділяється на кілька великих сект (рамануйа, бамомандис, кабір-пантні, брахмо-сомай і ін.), та безліч підсект і течій. Брахманізм дуже поширений у Азії, головно в Індії. 3а брахманізмом йде до 250 мільйонів людей.

2. Буддизм. Приблизно за 550 років до різдва Христа

88------------------------------------------------------------------

заснував Гаутама Будда цю релігію, як протест проти брахманізму і кастового устрою. Буддизм вважає за основу всіх основ три засади: Будда, закон, суспільство. Душа Будди начебто переселялася багато, поки потрапила в Будду; була у 58 царях, 18 мавпах, 4 конях, 4 гадюках, З ящірках, 2 рибах і ін. Буддизм хоче, щоб душі не блукали по тваринах і думає досягти цього шляхом чернецького аскетизму, пустинництва. «Ідеалом» буддизму є «нірвана» або визволення від перевтілень, від бажання жити. Це бажання досягти абсолютної смерті, перед якою, мовляв, людина досягає найвищої святості.

«3акон» визнає нагороду людям за добрі вчинки. Суспільство, на думку буддизму, мусить бути товариством людей або орденом чернеців, справжніх буддистів, сказати б, «святих» абощо.

Буддизм поділяється на два напрями (є деяка різниця в поглядах і обрядах): п_і_в_н_і_ч_н_и_й, що поширений у Непалі, Гімалаях, Тібеті, Китаї, Японії, Кореї, Монголії, і п_і_в_д_е_н_н_и_й, що поширений в Індостані, Цейлоні, Індокитаї, Афганістані, Туркестані. Ці напрями поділяються на багато сект, а секти - на підсекти і течії. Своєрідною формою буддизму є л_а_м_а_ї_з_м. Він поширений в Тібеті, Монголії, а також у комликів^1, бурятів та почасти хунхузів. Ламаїзм завів у ХІV ст. Цзонхава. Головна риса ламаїзму - пошана до л_а_м (попів), на чолі яких стоїть д_а_л_а_й - л_а_м_а (папа чи патріарх) із його підручними х_у_т_у_х_т_а_м_и (кардинали і єпископами). Після смерті далай-лами його душа переходить в якусь дитину, що тоді саме народжується. Лами повинні відшукати ту дитину і виховувати, як нового далай-ламу; вони його заичайно так виховують, щоб він нічогісінько не знав, а вони всим керують. Далай-лама живе в м. Лхасі (Тібет) і його ніхто не може бачити, опріч прибічних його вихователів. У ламаїтів майже 20 % людей є монахи, «служителі бога», які керують всим життям населення і дуже дорого коштують. Цікаве у ламаїтів - м_о_л_и_т_о_в_н_і м_л_и_н_к_и (худре); вони стоять у дворах при церквах, щоб побожні прочани могли їх крутити, а це їм іде «во спасеніє». Іноді буває. що лами сполучають такий млинок із водяним колесом або вітряком - тоді валок із папірчиками (молитви) у млинку постійно крутиться, отже «очистних молитов» робиться більше.

1:: Комлики - калмики.

89---------------------------------------------------------------------------------------

3. КОНФУЦІАНСТВО - це китайська релігія, яку заснував Конфу-цзи ще за 400 літ до різдва Христа. «Наука» Конфуція є мішанина примітивних вірувань з культом предків, виправдання феодально-теократичного устрою, а також мораль гуманізму (альтруїзму), щирості, духовного удосконалення і т. п. В VII ст. після Христа було оповіщено Конфуція за «напівбога», а в XVII ст. конфуціанство оповіщено за державну релігію в Китаї.

Є ще окремі форми конфуціанства:

а) даоїзм, заснований «філософом» Ляо-цзи одночасно і в згоді з конфуціанством і мотивований у книзі «Дао-де-дзін», що є проповіддю пантеїзму, монізму, містики, ідеалізму. Культ (обряди) взято від буддистів. Головний бог - це богиня милосердя Лю-тсу;

б) синтоїзм або камі (в Японії та Кореї) проповідує вшанування сил природи, предків і героїв - отже стара мішанина примітивних уявлень.

Разом буддистів і конфуціанців рахують мільйонів на 440-570. Тепер, мабуть, більше 600 міл.

4. МАЗДЕЇЗМ або зороастризм, парсизм, огнепоклонство чи «наука» магів. Заснував його ще за 700 літ до різдва Христа якийсь Зороастр чи Заратустра. Описано це все у книзі «Зенд-Авеста». Поширено в Ірані. В II ст. маздеїзм був оповіщений державною релігією у Персії, але в VII ст. його переміг іслам (магометанство). Центр культу - вогонь; боги Ормузд (добрий) і Ариман (злий). Своїх мерців маздеїсти не закопують і не палять, а кладуть на так звані «башти мовчання», де вони й згнивають.

Маздеїстів тепер є у Персії тисяч 10, а в Індії (Бомбей) тисяч 100.

В. РЕЛІГІЇ КУЛЬТУРНИХ НАРОДІВ АБО МОНОТЕЇСТИЧНl (однобожні) це головно - ю_д_а_ї_з_м, або жидівство, х_р_и_с_т_и_я_н_с_т_в_о і м_а_г_о_м_е_т_а_н_с_т_в_о або і_с_л_а_м.

1. Ю д а ї з м - стара релігія, заснована задовго перед різдвом Христа, оформлена в книгах жида Моїсея. Це мішанина диких обрядів, певна система суспільно-політичних відносин (між іншим, шовінізм) і мораль викладена в 12 заповідях Моїсея. Тепер юдаїстів або жидів мільйонів 15.

2. Х р и с т и я н ств о, засноване жидом Ісусом Христом, од різдва якого минає 1929 літ. Християнство є проповіддю нової моралі - «Любові» до всіх принижених і ображених, яка списана в 4 книгах «Євангеліях» учнями

90------------------------------------------------------------------------

Христа. Поняття про бога такі, як і в жидів, а мораль подібна до буддистів та інших. Віра у бога, святих, безсмертя душі і всячина - це повторення тих поглядів, що панують і тепер у дикунів-нехристиян. Християнство поширене в Європі і Америці. Головних сект три: католицтво (більше 300 мільйонів або 45 %), протестанство (більше 210 міл. або 31 %) і православ'я (більше 160 мільйонів або 24 %). Головні секти діляться на менші (особливо багато течій у протестантстві), а ці - ще на менші.

3. ІСЛАМ АБО МАГОМЕТАНСТВО, засноване у VII ст. арабом Магометом, поділяється на дві головні секти: а) ш_и_ї_т_и (послідувачі Алі, заступника Магометового) визнають лише книгу «Коран», їх мільйонів 12-15 у Ірані; і б) с_у_н_н_і_т_и, що визнають ще всякі традиції (сунни), вони поширені у Індії, Китаї, Центральній Азії, на Малайських островах, в Африці тощо; є їх тепер мільйонів 240-250. Ще перед світовою війною було підраховано (приблизно) число прихильників різних релігій так:

А. Первісні релігії: 96 міліон. 5,7 %

Б. Півкультурні: брахманізм 230-235 м. }

буддизм } 674 м. 40,5 %

конфуціанство }

В. Культурні: юдаїзм 12 м.

християнство: 653 } 895 м. 53,8 %

католики 295 м. } 45 %

протестанти 204 м } 31 %

православні 154 м. } 24 %

іслам 230 м. }

________________________________________________________

Разом 1 665 м. 100 %

Коли тепер людей на світі майже 2 мільйони осіб, то основні релігійні групи нараховують, мабуть, так: примітивні 120 міл., напівкультурні 800 міл, а культурні 1080 мільйонів. Одначе є й поправка: у цивілізованих народів по містах шириться під впливом науки цілковите безвірство (атеїзм), але безвірців рахується поки що не більше 2 % населення (7-8 мільйонів). Безвірство шириться більше між соціалістичним робітництвом і інтелігенцією (характерний факт, що 40 % укр. еміграційного студентства в ЧСР - безвірці, як це видно зі спеціальної анкети, що опублікована в «Записках» Української Господарської Академії за 1926 рік). Отже, як видно, більшість людства має ту чи іншу релігію, і тільки у буддистів та безвірців у світогляді немає ідеї бога.

1:: Термін «секта» тут автор вживає умовно, як течія, конфесія.

91------------------------------------------------------------------------

Поширеність релігії показує, що релігійні скупчення мають в житті великий вплив. Можна сказати, що духовне життя цілого людства йде під великим впливом релігії.

Що ж таке релігія? Французький соціолог Е. Дюркгейм дослідив «релігію» дикунів австралійських і ін. і з того вивів цікаву, науково-тверду теорію, в якій показав, як релігія виникає і в чім полягає її щирець^1.

Перш над усе бачимо, що релігія є сукупністю людських уявлень поглядів, що виявляються назовні певним рядом думок, а друге - що релігія є сукупністю певних вчинків, що тими думками спонукаються. Про що кажуть ті думки? Про те, що світ складається ніби з двох частин - святої (sacre) і звичайної, вульгарної (profane); предмети, люди, вчинки і т. д. все ділиться на ці частини в кожній релігії. Це є щирець її, а для чого? Щоб все «святе» примушувало людину поводитись так, а не інакше.

У первісних людей є інстинктивне почуття, що кровний зв'язок між близькими є біологічно шкідливий, тому шлюбні і взагалі статеві відносини мусять відбуватися між групами, кровно не зв'язаними (екзогамна). Внутрі роду шлюбний зв'язок не допускається, коли ж між родами відбувається, скажім, обмін жіночими індивідами, то очевидно в кожному роді буде взята певна частина із сусіднього роду. Як узнати, що жінка, яку беруть в сусіднім роді, не належить кревно до цього роду, в який її мають взяти? Чим відзначити, що ось ота дівчина, яку сватають в іншому роді, не є дочкою тієї, яка туди вийшла із цього роду, де тепер жених?

Тому кожний рід, щоб зазначити свій кревний зв'язок, присвоює ім'я якоїсь тварини, рослини і інш., щоб зазначити, що всі, що носять це ім'я, належить до роду такого-то. Оте прибране ім'я є назвою рослини чи тварини, котру цей рід вважає за свого тотема і вважає, що кожен є зв'язаний зі своїм тотемом якось так нерозривно, що де б не потрапив, а коли скаже який його тотем, то всі вже знають, із якого він роду. Таким чином кровний родовий зв'язок символізується некровним зв'язком із тотемом. Тотемом вибирається тварина - кенгуру, собака, орел, горобець, черв'як, рослина, навіть місяць, камінь тощо. Коли роди поширилися, коли взаємно в них включалися через шлюби люди з інших родів (і тотемів), то

1:: Щирець - сутність.

92----------------------------------------------------------

між родами припинялася боротьба з огляду на вплив тотема; люди одного тотема є разом і одного роду. Тому роди зливалися в ширшу єдність (плем'я), яка також собі вибирала спільного тотема. Так витворилася ціла традиція тотемів: особистого, родинного, родового, племінного. Зв'язок із тотемом є зв'язком особливого значення, вищої солідарності, такої, як у близьких родичів.

Коли намалювати на дошечці якийсь знак і сказати, що він означає тотема, то ми одержимо графічне означення тотема, його символ (як ніби письмо, що означає думку!), то і цей предмет стає вже шанованим, як сам тотем. Де покладеш цей значок, то і той предмет стає незайманим, шанованим: цей предмет належить тому, чий тотемний знак на нім лежить! Так розмежовується зовнішній світ між племінними групами. Покласти значок тотема на щось, значить покласти заборону («табу») - ніхто не сміє зачепити. Згодом висновується, що даний рід походить від свого тотема: тотем є предком, з якого почався даний рід. Вшанування предка стає частиною життя роду. Виникає культ предків. Воля предка є вищою волею для його потомків, як воля батьків є вищою волею для дітей. Предок-родоначальник є найвищим батьком. Згодом він стає тим, що керує життям своїх потомків. Стає богом. Поширення родів у племена, племен у народи, захоплювало в коло думання і ту місцевість, де живе даний народ. Тотем розпоряджається людьми і землею, де вони живуть. Так виростає думка-ідея, що від тотема взяли свій початок люди, земля, вода, рослини, тварини. Тотем в уяві людей стає творцем всього. Ідея бога виросла! Поведінка індивідів пристосовується до волі тотема - діє норма поведінки, очевидна етична норма. Тому етика у всіх некультурних народів є частиною релігії, а релігія ніщо інше, як правило відношення людини до тотема-бога. Ясно стає, що по внутрішньому змісту відношення до тотему є відношення до свого роду. Сила тотема є силою роду. Норма поведінки, продиктована тотемом, є в суті речі нормою, яку установив рід, отже - тотем, норма і т. п. є ніщо інше, як символ роду і його життя, символ суспільного буття. Здобуваний щодня досвід поділяє все на дві частини: що корисне родові, того хоче, вимагає тотем, і навпаки. Їсти тотема не можна, тому їжа поділяється на заборонену, тотемну («святу») і іншу. Істи тотемну тварину чи рослину буває можна, але при певних обрядах, що символізують єднання з тотемом (у християн це - причас-

93----------------------------------------------------------------------------------------------

тя». Тотем є символом суспільного зв'язку, апофеозом роду чи племені. Поведінка членів роду чи племені дисціплінується уявленнями про солідарність із тотемом, від якого беруть свій початок всі члени роду.

Коли систему поглядів і вчинків, якими регулюється відношення до тотема і між собою, назвати релігією, то релігія є солідарною системою вірувань і вчинків, що відносяться до святого, що єднають у моральну цілість («церкву») всіх тих, що так вірують і чинять. Релігія є витвором соціального життя, але цей витвір впливає, як специфічний чинник, на поведінку людей. Всі норми і приписи релігії мають метою закріплення солідарності, будучи разом з тим продуктом тієї солідарності, що виросла із солідарності родини і роду, із кревного зв'язку. Для великих об'єднань, для мільйонів, «бог» мусить грати ту роль, що й тотем для примітивного роду. В ідеї і авторитеті «бога» виявляється авторитет суспільства. Така соціологічна теорія релігії.

Із розвитком культури міняється уявлення про тотема (бога), але суть релігії залишається: поділ всього світу на «святий» і «звичайний». Чи примітивні народи, чи культурні, але вони живуть по суті однаковим релігійним життям. Релігія є символічним уявленням суспільного авторитету. Поскільки люди скрізь живуть суспільно, постільки скрізь є релігія. Помиляються ті, що думають ніби релігія е лише дурний забобон. «Дурне» не могло б триматися сотнями тисяч літ, мусило б уже давно загинути, а воно живе і в австралійських дикунів, і в європейських культурників.

Учені, що пояснювали релігію, як «анімізм», «натуралізм» і взагалі, як збірник забобонів, не добачили головного, що релігія є регулятором суспільного життя і його витвором. Доки є суспільство, доти мусить бути його регулятор: коли зникне релігія, то натомість постане інша система регулювання суспільних відносин.

Не в агітації і дурисвітстві шаманів, жерців і попів, не в забобонах суть релігії, а в соціально-регулюючій ролі, в дисциплінуванні індивідів при допомозі авторитету суспільства, символізованого в образі релігії, в зв'язку людей так тісному, як ніби кровний зв'язок. Значить, зв'язок родини розгорнуто і поширено при помочі релігії на все суспільство, на мільйони чужих між собою людей. Як у дикунів «тотем», так у буддистів «будда», так у інших «бог» є лише освяченим символом суспільного зв'язку. Характерно при тім, що і тотем, і

94----------------------------------------------------------------------

будда зовсім не боги, а лише символи. Значить, релігія буває і без ідеї бога - скаліченого у «культурних» людей символу суспільного порядку. Поскільки релігія є загальним, всесвітнім явищем, що виросло від людини примітивної, може від примата, то воно є дужим чинником життя, котрий буде чинним д_о_т_и, д_о_к_и його функцію не візьме інший чинник.

Іншим чинником заявила вже себе наука, що хоче дати людині в руки засіб для створення суспільного авторитету - регулятора життя, котрнй людину-звіра дисциплінує на людину-соціуса.

Як бачили вище, релігія є своєрідна філософія життя (світогляд), є збірником правил поведінки (джерелом етики і права), є системою обрядів, цебто мистецьких естетичних переживань,- отже замінити релігію може лише така система, що нестиме у собі інший світогляд, норми етики і права, мистецькі образи і переживання. І все в такій формі, що була б зрозуміла і доступна найменш розвиненій людині.

Сучасна релігійна філософія дає в незвичайно популярній формі пояснення про смисл буття в категоріях початку і кінця світу. Це все неправильне і хибне, але хай знайде наукова філософія таку популярну форму для своїх ідей безкінечності і вщепить їх кожній найпримітивніший людській істоті, кожній неграмотній бабі з волинських лісів чи карпатських гір. Коли це вона зробить, тоді заступить один елемент релігії - релігійну філософію життя. Хай наша наукова система етики і права стане так популярною, як релігійна етика, тоді вона заступить другий елемент релігії. Нарешті, хай теперішня універсальна організація суспільства (держава і її прообраз - партія) дасть кожній людині насолоду обряду, який би символізував найважливіші моменти в житті людини - її народження, зрілість, включення в громаду, шлюб, народження у неї дітей, сезони і акти праці, виділювання дітей, утворення ними своїх родин, нарешті смерть - ці всі моменти релігія перевела в естетично-мистецькі форми (церемонії, обряди, культ), які збуджують у людини повагу до її власного життя. Це все робить релігійна організація (церква), але не робить держава, партія і т. д., і тому вплив церкви непереможний: хрестини справляє релігія, весілля справляє релігія, похорон у величаво-красивій, як драматична опера, формі, справляє релігія. Правда, аналіз показує, що багато сучасних обрядів ідуть із глибини віків, навіть не від

95---------------------------------------------------------------------

християнства, а від поганства. Так треба ж зрозуміти, що поганство - це період у нас тотемізму, який витворив дивовижну символіку суспільного життя, через яку він злив родини в ширші суспільні групи і надав їм почуття майже родинної солідарності. Отже «релігія» є початковим соціалізатором людей, що обернув людину-звіра в «зоо політікон» (суспільну істоту). В тотемізмі немає ідеї бога, але тотемізм несе в собі те, що й сучасна релігія. Первісний соціальний комунізм є соціальним образом, основою, з якої визрів світогляд - тотемізм, своєрідна «релігія без ідеї бога».

Що українці в доісторичні часи пережили добу тотемізму - цьому є показник. Тепер тотемізм є у дикунів Америки, Австралії і Африки, а у нас він був ще тоді, як стародавні вступали в добу хліборобства. Останок від тих часів - у прізвищах людей. Чому в нас багато таких прізвищ як: Зайці, Лисиці, Вовки, Коти, Тхори, Бугаї, Півні, Горобці, Орли, Журавлі, Гусаки, Шпаки, Ворони, Соми, Карасі, Дуби, Верби, Берези і т. д.? Якби статистики підрахували, то знайшли б тисячі і тисячі людей, що звуться Вовки, Горобці, Журавлі, Дуби.

Недавно Білоруська Академія Наук впорядила анкету, щоб узнати скільки разів повторюється на Білорусі прізвище «Вовк». І що ж? Виявилося - десятки тисяч... Це саме і в нас. Це ніщо інше, як німий свідок тотемізму. Доісторичні тотемні групи «вовки», «лисиці», «дуби» розпливалися в територіальному суспільстві і визирають тепер крізь гущавину інших прізвищ (географічних, професійних, ново-родових і ін.), як розпорошені колишні тотемні групи.

Коли б християнство не зіпсувало старослов'янських «релігій» з їх многобожжям, що є таке властиве множині тотемних груп, то стара релігія предків була б нам краще відома; злившись в територіальні суспільства, люди дали їм вираз в одному символі (однобожжя). Монотеїстичні релігії є показником злиття тотемних груп у територіальні суспільства і виникли вже в часах історичних, тому - відомі навіть деякі фундатори цих релігій.

Тепер погляньмо на характер релігійного скупчення з соціологічного погляду. Передовсім ці скупчення величезні числом і охоплюють майже все людство. Далі - релігійне скупчення є організоване: навіть як зароджується маленька секта, то вже має свій керуючий осередок; коли ж організація закінчується, то маємо перед

96-------------------------------------------------------

собою товариство - церкву, зі складною ієрархією. Скупчення це в своїй поведінці - солідарне, бо прагне до однієї мети і однаково її розуміють всі члени. Нарешті, у старих релігійних організацій е величезний технічний апарат для того, щоб вплинути на людину: матеріальні засоби (будинки, гроші, землі), кадри агітаторів («проповідників»), преса і література (обов'язково книги, в яких зібрано основи - Євангелії, Коран, Талмуд, Зенд-Авеста, Веди і т. д.), так само вироблені церемонії і обрядн, «богослужіння», що мають метою заряджати людину почуттям: зі співами, музикою, танцями, театральними виставами, церемоніями і т. д.

Релігійна організація має цілу систему норм суспільної поведінки, за порушення яких карається («покута», виключення і ін., раніш каралося і смертю). Релігійне скупчення впливає на інші, наприклад державу, котра часто робить лише те, чого хоче релігійна організація: оплачує жерців («духовенство»), наказує навчати в школах «релігію», оповіщати ідеологію скупчення за «державну релігію», іноді релігійне скупчення перебирає на себе функції самої держави, і тоді провідники релігійних організацій стають керівниками держав (усе середньовіччя в Європі було панування церкви над державою; папи, єпископи, попи керували військом, зчиняли війни, мучили людей по тюрмах, палили, сажали на палі, ру6али голови, грабували населення, видавали накази, називаючи їх «законами», і т. д.). Церква впливає на родину - батьків змушує навчати дітей релігії, вінчає, хрестить, ховає, освячує і т. д.; впливає також на маєткові, різноправні групи, на мовні (до людей однієї мови, але різних релігій відносяться як до ворогів, напр., хорвати і серби, трохи є воржнечі між галичанами-уніатами і наддніпрянцями-православними, а в Канаді і Америці уніати і православні українці - це два ворожі табори).

Вплив церкви разом зі зростом науки і культури зменшується. Раніш церкви воювали, вбивали людей за «збочення», на вогні палили учених, а тепер то вже «релігійникам» дано по пальцях. Історія боротьби церкви проти науки - це жахлива картина, яку можна побачити, напр., в книжці Дрепера «Історія боротьби між релігією і наукою» (є український переклад, злагоджений М. Павликом у 1898 р. і виданий у Львові). Але наука перемагає, бо все, що є цінного в культурі, що забезпечує людину, то творить праця і наука. Європейська

97-------------------------------------------------------------------------

культура витворена наукою в боротьбі проти церкви і релігії. Релігію витворили колишні примітивні люди, як засіб для утримання солідарності, утворили на дурних забобонах, суєвір'ях, несвідомій брехні, і з цим вони і тепер живуть. Де не проникла наука, там живуть оті люди, що називаються дикунами. Але дикунів повно ще і в Європі, бо є цілі класи населеиня неграмотні, про науку навіть не чули. Наш сільський волиняк або карпатський гірняк, або темний селянин живе так, як і ті дикуни. Релігія у тих і інших однакова: назви «богів» і «духів» інші, але думки однакові. Вплив церкви і попівства на них величезний. Культура і наука розвиваються в містах, отже народи, що не мають своїх міст, живуть у селах забобонами і суєвірствами, що походять із часів примітивного дикунства. Такі народи всі в неволі, бо всяка влада через попівство тримає їх у руках. Тотем або «бог» виконує стару роль: залякувати «вірну череду» муками і карами божими, щоб череда слухняно виконувала волю попів, панів і «богів». Вся неволя, яка тепер душить людство, є твором релігії і церкви, бо теперішнє суспільство диференційоване (поділене) на класи і всякі професії, через що одні попали в пани, а інші - в раби. Брахманізм, як бачимо, є релігією панування попів, військових і купців над шудрами (рабами), яких у суспільстві більше. Ота 400-мільйонна Індія, що тепер е колонією, якою командує 170.000 англійців, є страшним показником, що може наробити віра в богів. Не дивуймося, що 40 мільйонів українців у неволі, бо он 400 мільйонів індусів ще у страшнішій неволі і через те саме - через свою релігію, через своїх «богів». Від Закарпаття аж по Кубань існує 40 мільйонів людей, які живуть з ранку до вечора переляком перед своїми «богами», що їх все карають за «гріхи» - ці люди не можуть визволитися з рабства, бо вони переконані, що це рабство їм послав «бог» за «гріхи». Вони бояться не панів - не поляків, не румун, не мадьярів, не жидів, не москалів - вони бояться своїх б_о_г_і_в, які їх покарають за бунт, за непослух, а про це їм щодня торочуть попи в хаті, в церкві, в школі, все страхають тотемом та «духами» - «святим Миколаєм», «святою Дівою», вовкулаками, відьмами, упирями, русалками і іншою «народною поезією», яку ще вихваляють українські псевдоучені і бездарні письменники. Найбільші українські люди - Шевченко і Драгоманів підняли бунт проти церков, попів і богів, але ж темна раса більше слухає не Шевченка і Драгоманова

98---------------------------------------------------------------

(бо їх вже немає), а своїх попів, які щодня гудуть над вухом про богів і чортів.

Буржуазія вже перестала вірити у богів, але добре зрозуміла релігію, як з_а_с_і_б к_е_р_у_в_а_т_и народом, особливо селянством, і знаменито керує, відпускає величезні гроші на церкву, щоб вона держала «череду» в руках та заганяла на панську роботу.

Наш нещасний народ одубів по селах, молиться богам своїм і служить панам, не розуміючи, що його неволя коріниться в р_е_л_і_г_і_ї. Він з неволі не вийде доти, доки буде релігійним, бо ясно, що релігія - це є спосіб упокорювати людину перед державою і суспільним устроєм. Лише ті, що покидають «богів» і замість «царства небесного» - хочуть будувати свою республіку на землі, лише ті визволяться. Соціалізм, як наука про визволення робітництва і селянства з неволі, вимагає повного розриву з релігією і замість вірувань дає н_а_у_к_у, замість церковної організації ставить п_а_р_т_і_ю, замість храму будує н_а_р_о_д_н_і_й д_і_м, замість «заповідей божих» бореться за е_т_и_к_у с_п_р_а_в_е_д_л_и_в_о_с_т_і і р_і_в_н_о_п_р_а_в_с_т_в_а, замість церковних театрів творить мистецтво людське.

З цього видно, що наука і релігія непримиримі вороги, а соціалістична партія непримирима до церковної організації і так по всій лінії. Ось тому соціалізм мусить провести величезну культурну роботу, щоб розбити кайдани неволі, які наклала на бідних людей релігія і тримає цих людей у стані дикунів.

Ніде на світі дикуни не є вільні, скрізь - рабами. Отже хто хоче бути вільним, той мусить поклястися цілe життя воювати з церквою, релігіями, богами, попами і т. д.

Релігія є витвір дикунів. Але цих дикунів багато ще і в Європі: одні є дикунами по своєму становищу, а інші дикунами прикидаються, зітхають релігійно, щоб дикуни працювали на них, солідарно підтримували своїх панів, бо так хоче, мовляв, бог. Коли раніш символ порядку був тотем (тварина, рослина, предмет якийсь), то це в дикуноькій комуні мало вплив соціалізуючий, але коли тотемом став «безтілесний дух», якого сучасна темна людина вже зовсім не розуміє, а меткі жерці набалакають про нього море слів, то «бог» стає вже засобом визиску темного люду з боку панства і попівства.

99-----------------------------------------------------------------

Бог виявився гіршим ворогом, ніж якась черепаха або ящірка, шо колись була символом порядку.

Ось тому сучасні релігії культурних людей згубили всяке позитивне значення для суспільства, порядок в якому підтримується вже не пошаною до тотема, а поліцією і військом. Темний люд тепер забитий у подвійну неволю: насильство над тілом, що робить держава, і насильство над думкою, що робить церква ^1.

Держава і церква - ось найбільші вороги селянина і робітника. Щоб визволитися, то треба в першу чергу визволити д_у_м_к_у, тому найзавзятіша боротьба мусить іти проти церкви, а поруч із цим ростиме боротьба і проти класової держави.

Дата добавления: 2014-01-03