Що таке шкільна зрілість (чи психологічна готовність до школи)? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний

· Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років — це вміння виділяти фігури із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації,

· Емоційна зрілість — це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

· Соціальна зрілість — це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Але не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду — знання, вміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

Ця тенденція проявляється в бажанні стати школярем, ходити в школу, навчатися як всі однолітки та старші діти. Таку спрямованість, яка базується на відповідних уявленях дитини про школу, визначають як мотиваційну готовність до школи. Цю готовнісь можна визначити в бесіді з дитиною, в процесі якої потрібно з’ясувати, чи бажає дитина стати школярем, як оцінює навчання у школі у порівнянні з дошкільним дитинством, які має уявлення про школу.

На основі аналізу відповідей на ці запитання можна виділити такі рівні мотиваційної готовності:

1. Характерною ознакою найбільш високого рівня виявляється те, що бажання стати школярем, навчатися базується на загальному правильному уявленні про школу. Наприклад, діти відповідають: "Всі повинні навчатися у школі, щоб коли виростем, гарно працювати." "Хто гарно навчається у школі, той потім зможе стати лікарем, вчителем, інженером". "Для того щоб гарно навчатися, потрібно старатися, слухати вчителя на уроці, працювати вдома, а з іграшками гратися, якщо залишиться час".

2. Існують діти, у яких бажання бути школярем викликане поверховим уявленням про школу: " У школі цікаво, там багато дітей, вчителька ставить їм "п'ятірки". "У школі краще, ніж у дитячому садку, не потрібно спати, після уроків можна бігати у дворі, скільки забажаєш". "Мені подобаються у школі перерви, можна виходити в коридор".

3. Зустрічаються діти, у яких уявлення про вимоги школи начеб-то правильне, але вони відчувають себе невпевнено, несміливо, навіть бояться школи. "Я боюсь, що не почую, що говорить вчителька". "Я мабуть не зможу виконати те, що скаже вчителька". "У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу я ідти до школи".

Попередні уявлення про школу, з якими діти починають навчання у першому класі, часто є причиною і їх досягнень, і тих труднощів, з якими вони зтикаються. Якщо у дитини бажання навчатися у школі базується на правильному уявленні про неї, це —сприятлива умова, яка забезпечує нормальний перехід до шкільного дитинства, адаптацію до нових вимог, особливо в початковий період. Дитину, яка відноситься до II групи, чекають великі труднощі, так як вона не підготовлена до реальних вимог школи. Діти, які відносяться до III групи, потребують особливої підтримки. У них склалося однобічне уявлення про школу, а способами правильної поведінки у незвичних, складних ситуаціях вони не володіють.

Чому так по-різному ставляться до свого майбутнього шкільного життя діти? Тут, звичайно, все залежить від батьків або домашнього вихователя. Якщо дітям розповідатимуть, що школа — це великий дім, у якому дітям живеться радісно, що вчителі любитимуть їх і навчатимуть різних цікавих речей, то їм захочеться йти до школи, якщо ж розповідати своєму майбутньому школяреві про покарання, які чекають його, коли він не слухатиме або пустуватиме, то навряд чи дитина загориться бажанням переступити шкільний поріг. Якщо ж у дитини сформуються радісні, яскраві уявлення про майбутнє навчання, то вона і на труднощі дивитиметься інакше. А для того, щоб дитина дуже чекала свого першого шкільного дня, потрібно все, що пов'язане з підготовкою до школи, зробити цікавим для неї.

Дорослі, купуючи форму, портфель, зошити, олівці, гумки, альбом для малювання, обов'язково повинні взяти малюка до магазину - нехай дитина спокійно постоїть біля прилавку, перебираючи всі ці нові для неї речі, нехай вибере для себе ті, які найбільше подобаються.

Ніякі квіти не допоможуть і свято Першого вересня буде зіпсоване, якщо перед виходом до школи мама підганятиме дитину, шукатиме шкарпетки, які раптом кудись поділися, або в останню мить прасуватиме сорочку. Ні, ні, мама повинна приготувати все звечора і обов'язково разом з дитиною. Батьки повинні пам'ятати, що від того, як їхня дитина проведе ці півгодини перед школою, від тих слів, які вони скажуть їй на прощання, залежить часом весь її шкільний день.

Дата добавления: 2014-01-03