Психологічна готовність дитини до навчання

Педагоги образно говорять, що починаючи навчатися, дитина із країни "хочу-не хочу" переходить у країну "потрібно".І цей перехід іноді виявляється дуже складним, хоча у більшості випадках проходить нормально, а буває що й дуже легко. Все це обумовлено багатьма причинами. Одна з головних — психологічна готовність дитини до школи, до нового типу провідної діяльності — навчальної, яка приходить на зміну грі.

На кінець дошкільного дитинства така психологічна готовність повинна бути сформована як передумова нормального початку навчальної діяльності і основа високої успішності.

Шкільна успішність першокласників обумовлена ступінню їх психологічної готовності до навчання. В чому ж вона полягає?

Основні показники психологічної готовності дитини до школи:

• певна ступінь сформованості психічних процесів (сприймання, пам'яті, уваги);
• вміння переборювати труднощі, навички самостійності і темп роботи;
• володіння доступними правилами поведінки; вміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдання;
• вміння проаналізувати і оцінити свою роботу.

Визначити наявність і своєрідність цих умінь і навичок у дитини можна за допомогою різних завдань. Ці данні можна доповнити і порівняти із спостереженням за дитиною вдома, наприклад, з'ясувати, якими справами дитина займається вдома; чи доводить почату справу до кінця, що вміє робити самостійно; як реагує коли хвалять, сварять; які має постійні трудові обов'язки. Досвід показує, що у дітей, яких привчали вдома до праці, які мають постійні трудові обов'язки, проявляється висока ступінь вольової поведінки, що з часом позитивно відображується і на навчальній діяльності. Діти, яких не привчили до праці, частіше потрапляють в категорію відсталих і навіть недисциплінованих.

Додаткові важливі знання про психологічну готовність дитини до навчання можна отримати, спостерігаючи за дітьми в перші дні навчання. Як правило, по цих показниках діти дуже різняться. Деякі діти, отримавши завдання, вміють самостійно в ньому розібратися і виконати. Але більшість дітей постійно потребують допомоги. Лише невеликий відсоток складають діти, які зовсім не вміють самостійно працювати. Більшість звертається за допомогою і підтримкою дорослих під впливом почуття особливої відповідальності, визванного вступом до школи.

Особливу увагу потрібно звернути на дітей, які за підтримкою і допомогою не звертаються, виконують завдання самостійно, але неправильно, помилок не помічають і своїми результатами задоволені. Причиною цього є те, що таким дітям недостатньо отримати завдання в загальному виді. В таких умовах, якщо навіть завдання повторити двічі, всеодно вони не можуть самостійно виділити головне, знайти спосіб рішення. І якщо в школі вони будуть мати низькі оцінки і не отримають спеціальної допомоги, то дуже скоро вони стануть пасивними.

В темпі роботи дитини відображається можливість своєчасно виконувати навчальні завдання і вимоги вчителя. При аналізі результатів виконування дітьми завдань за однаковий проміжок часу виявляється що:

- Одні діти правильно виконують завдання і встигають заповнити цілу сторінку;

- Другі правильно виконують завдання, але встигають зробити лише половину;

- Треті дуже погано виконують завдання, роблять багато помилок, але швидко заповнюють цілу сторінку;

- Деякі виконують і з помилками, і дуже повільно.

Такі результати підказують, якою повинна бути індивідуальна допомога у кожному випадку. Дитина, яка виконує завдання повільно, але правильно, потребує допомоги у організації темпа її роботи. Дитині, яка виконує завдання повільно і з помилками, перш за все потрібно допомогти зрозуміти саме завдання і тільки після цього вимагати прискорення темпа роботи. Дитині, яка виконує завдання швидко, але припускається багатьох помилок, теж потрібно допомогти зрозуміти завдання, і в цьому випадку зниження темпу діяльності може бути важливим засобом для зосередження уваги на умові завдання, формування самоконтролю за процесом і результатом виконання.

Дата добавления: 2014-01-03