Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Як складові суспільного виробництва




Тема. Промисловість, сільське господарство і транспорт

Рекомендовані літературні джерела

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.

2. Голиков А. П. та ін. Вступ до соціально-економічної географії: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 320с.

3. Забожна О.М. Основи технологій. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 486 с.

4. Шаблій О.І. Соціальна і економічна географія України. – Львів: Світ, 2000. – 608 с.

 

Мета вивчення дисципліни – ознайомитись з основними питаннями функціонування промислових, сільськогосподарських підприємств, транспорту, з технологічними схемами, з витратою сировини, палива, енергії, допоміжних матеріалів на виробництво тієї чи іншої продукції, показати вплив різних чинників на розміщення виробництва.

Виробництвом називають процес, у ході якого людина діє на речовини природного чи штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення своїх потреб. Виробництвом інколи називають і місце виготовлення продукції, ототожнюючи його з підприємством. В основі виробництва є праця – цілеспрямована діяльність людей із застосуванням їхніх здібностей і трудових навичок. В процесі людство використовує різні речі, речовини, які поділяють на дві групи – предмети праці та засоби праці. Предмети праці – це предмети на які направлена трудова діяльність людини (сировинні матеріали, природні ресурси). Засоби праці – предмети і речі за допомогою яких діють на предмети праці (машини, обладнання). Предмети і засоби праці становлять засоби виробництва. А сукупність засобів виробництва і людей, що приводять їх в дію називають продуктивні сили. Продукти праці – це предмети споживання, предмети і засоби праці, які використовуються для відтворення продуктивних сил. Сам процес виробництва можна зобразити у вигляді схеми:

 
 

 

 


Виробництво предметів споживання, предметів праці, яке здійснюється індивідуально, сім’єю чи суспільно організованих формах називається господарством. Господарство включає виробництво матеріальних благ, а також матеріальних і нематеріальних послуг. Господарство за охопленням території може бути національним чи світовим. Господарство має складну структуру – галузеву (за напрямками виробництва), територіальну (за поєднанням різних виробництв у межах певної території) та функціональну (поєднання галузей та підприємств у територіально-виробничі комплекси).



 

Галузева структура господарства – це поділ суспільного виробництва на групи галузей, та їх складові (підгалузі). Термін галузь вживається в трьох значеннях:

  1. для позначення великих сфер матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт);
  2. для позначення великих складових частин (добувна, обробна промисловість);
  3. для позначення більш дрібних складових частин (нафтова, вугільна промисловість і тд.).

Галузь – це сукупність підприємств чи закладів, які виробляють якісно однорідну продукцію, чи надають однотипні послуги населенню.

В різних країнах прийняті різні моделі поділу виробництва на складові. Так в американській статистиці прийнято поділяти всі галузі та сфери господарства на виробників продукції (сільське господарство, будівництво, видобувна та обробна промисловість) і виробників послуг (решта).

Світове господарство поділяється на промисловість, аграрний сектор, третинний сектор (транспорт і сфера послуг). На промисловість – провідну галузь матеріального виробництва - припадає 1/3 вартості ВНП (від 30 до 40%), на сільське господарство – близько 10%, на третинний сектор – від 40 до 60% в різних країнах.

В Україні нова номенклатура галузей сформована і подана в Державному класифікаторі України. „Державна класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96”. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики відповідно до постанови КМУ №326 від 04.05.93 р. Введений в дію Мінстатом України від 01.07.97 р.

Впровадження КВЕД забезпечує:

o проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств і організацій;

o реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі;

o застосування єдиної статистичної термінології, прийнятої у Європейському Союзі (комітет статистики NACE);

o можливість співставлення національної статистики з міжнародною.

Згідно КВЕД кожний вид діяльності кодується за допомогою певного коду, наприклад DDA 15.11.0

D – секція „Обробна промисловість”

DА – підсекція „Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів”

15.11.0 – „Виробництво м’яса та субпродуктів”

В залежності від галузевої структури країн розрізняють різні типи господарства: аграрний – переважання сільського господарства; аграрно-індустріальний – переважання сільського господарства над промисловістю, та перевага їх над іншими галузями; індустріально-аграрний – переважання промисловості над сільським господарством і їх перевага над третинним сектором; індустріальний – різке переважання промисловості над всіма іншими галузями; постіндустріальний – зростання питомої ваги послуг у всіх видах економічної діяльності.





Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 409; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. Аналіз обсягів виробництва і реалізації
  2. Аналіз руху незавершеного виробництва
  3. Елементний склад оборотних фондів, характеристика виробничих запасів, напівфабрикатів власного виготовлення, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.
  4. Загальна характеристика потокового виробництва
  5. Задачі обслуговування промислового виробництва
  6. Зміна обсягу виробництва.
  7. Зростання обсягів виробництва продукції, робіт, послуг.
  8. Лекція 3 Фактори розміщення виробництва
  9. ЛЕКЦІЯ 4. Система технологій виробництва продукції садівництва та виноградарства
  10. Лекція № 6 Тема: «Фінансове, правове та інформативне забезпечення гірничодобувного виробництва».
  11. Машинобудівні виробництва
  12. Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносять до валових витрат виробництва.

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.017 сек.