Класифікація витрат

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні види витрат, що пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладенням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо. Відповідні витрати підприємства, зумовлені такими операціями, класифікуються на операційні, фінансові та інвестиційні (рис. 4.1).

Витрати, пов'язані з основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт) або такі, що забезпечують здійснення цієї діяльності, називаються операційними.

Рис. 4.1. Класифікація витрат підприємства за видами його діяльності

Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, мають місце під час довгострокового вкладення підприємством капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо).

Витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства, включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, посередникам під час розміщення на первинному ринку цінних паперів акцій, облігацій, витрати внаслідок власної емісії тощо.

Інформація про витрати підприємства є необхідною під час визначення фінансового результату діяльності підприємства, планування, аналізу, обґрунтування прийняття економічного рішення, контролю за рівнем витрат. Для вирішення цих завдань витрати підприємства класифікуються за певними ознаками.

З метою визначення фінансового результату діяльності підприємства операційні витрати класифікуються на: витрати на продукцію та витрати періоду; прямі та непрямі; основні та накладні; постійні та змінні; контрольовані та неконтрольовані.

Не всі витрати підприємства безпосередньо пов'язані з виробництвом. Відповідно розрізняють витрати, що можуть бути віднесеними на продукцію, та витрати періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, що безпосередньо пов'язані з її виробництвом: витрачена сировина і матеріали, заробітна плата з нарахуваннями на неї, амортизація виробничого обладнання. Вони відносяться на продукцію безпосередньо в момент її виготовлення і погашаються за рахунок коштів, отриманих у результаті реалізації такої продукції.

До витрат періоду належать витрати, що безпосередньо не стосуються виробництва і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. До таких витрат відносять витрати на управління, маркетинг, збут продукції, дослідження тощо, тобто всі операційні витрати, крім витрат на виробництво. У сукупності вони складають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Розгляд витрат з такої точки зору є повністю обґрунтованим, оскільки, наприклад, витрати на управління виробництвом, оренду приміщення або обладнання необхідно сплачувати незалежно від кількості виготовленої та реалізованої продукції. Тому вони відносяться на собівартість реалізованої продукції в тому періоді, коли були здійснені.

Витрати, що утворюють собівартість продукції, розрізняються за виробничим призначенням, місцем їхнього виникнення, за однорідністю складу, залежністю від зміни обсягів виробництва, за способом віднесення на собівартість продукції. Це викликає необхідність їхнього групування за певними класифікаційними ознаками залежно від конкретних завдань аналізу, планування або обліку.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції (роботи, послуги) групуються в розрізі відокремлених структурних підрозділів підприємств.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне й обслуговуюче (невиробниче) господарство.

До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють виробництво продукції, виконують роботи та послуги, що належать до основного виду діяльності підприємства.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва: виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту технологічного обладнання, інших основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, дільниці, майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи.

До невиробничого господарства належать: житлово-комунальне господарство, культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпеченні перевезень.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів продукції, обчислення витрат у розрізі структурних підрозділів підприємства, планування витрат, формування цін на продукцію підприємства.

За способами віднесення на собівартість продукції витрати
поділяються на прямі та непрямі (накладні).

До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг). Вони охоплюють три групи витрат:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати.

До прямих матеріальних витрат належить вартість витрачених матеріалів, які стали частиною готової продукції і можуть бути прямо віднесені до її собівартості.

Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату робітників, які безпосередньо зайняті у виробництві продукції. Витрати на оплату праці інших категорій працівників, які забезпечують або обслуговують виробничий процес, належать до складу виробничих накладних витрат.

Інші прямі витрати - це всі інші прямі витрати, крім прямих матеріальних витрат та прямих витрат на оплату праці. Наприклад, амортизація або платежі за оренду спеціального виробничого обладнання, нарахування на заробітну плату робітників, безпосередньо зайнятих у виробництві продукції (відрахування на соціальні потреби).

Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу. До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати з управління та обслуговування виробничого процесу, витрати на утримання, ремонт і амортизацію приміщень виробничих цехів, вартість енергії, спожитої під час технологічних процесів, та інші.

За ступенем впливу обсягів виробництва (робіт, послуг) на рівень загальних витрат вони поділяються на змінні і постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із зміною обсягів виробництва продукції (робіт, послуг). Зокрема, витрати на сировину і матеріали, електроенергію, запасні частини і комплектуючі, оплату праці працівників, зайнятих безпосередньо на виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи тощо.

Змінні витрати можна розподілити на пропорційні та непропорційні. Характер поведінки змінних витрат бачимо на рис. 4.2.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини, матеріалів, комплектуючих, відрядну заробітну плату робітників. Коефіцієнт пропорційності для них К_проп= 1.

Непропорційні витрати поділяють на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, коефіцієнт пропорційності для них К_проп > 1.

До таких витрат належать витрати на відрядно-прогресивну заробітну плату, додаткові рекламні витрати тощо. Дегресуючі витрати також змінюються, однак у меншій мірі, ніж зміна обсягу виробництва і коефіцієнт пропорційності для них К_проп < 1. Це витрати на утримання й експлуатацію устаткування, його ремонт, витрати на інструмент тощо.

Рис.4.2. Поведінка змінних витрат підприємства залежно від обсягів виробництва

Постійні втрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) істотно не змінюється. Їх обсяг змінюється лише із дією часу.

Наприклад, сума витрат на орендну плату за основні фонди зростатиме не із збільшенням обсягу виробництва, а із збільшенням тривалості оренди. До постійних витрат також можна віднести такі: витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд загальногосподарського призначення, адміністративно-управлінські витрати тощо.

У складі постійних витрат розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва, наприклад, витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи при нарахуванні працівникам премій змінюються, але неістотно.

При нульовому обсязі виробництва змінні витрати підприємства на виробництво продукції дорівнюють нулю. Вони зростають із збільшенням обсягів виробництва.

Постійні витрати мають місце за будь-якого обсягу виробництва продукції.

Для зручності обчислень на практиці загальну поведінку змінних витрат спрощують, вважаючи їх сукупність пропорційною до зміни обсягів виробництва, а умовно-постійні витрати розглядають як постійні.

Співвідношення постійних та змінних витрат називають структурою витрат підприємства. Знання структури витрат підприємства є необхідним під час обґрунтування вибору проектних і планових рішень. При цьому доцільно користуватись графічним зображенням витрат підприємства й очікуваної виручки від продажу його продукції. На рис. 4.3 подано графік співвідношення загальної суми витрат і доходу від обсягу продукції.

Рис. 4.3. Графік залежності загальної суми витрат і доходу підприємства від обсягу виробництва

За нульового обсягу виробництва та реалізації дохід підприємства і його змінні витрати дорівнюють нулю. Однак мають місце постійні витрати, які підприємство несе при будь-якому обсязі виробництва. Із зростанням обсягу виробленої продукції збільшуватимуться змінні витрати та дохід. Повні витрати підприємства складаються із його постійних та змінних витрат. У точці перетину ліній доходу і повних витрат (C_з) має місце рівність між витратами підприємства й отриманим доходом. Обсяг виробництва, що відповідає цій точці, називається беззбитковим або критичним (Q_к). Якщо підприємство буде реалізовувати продукцію в обсязі, меншому за критичний обсяг виробництва, воно буде нести збитки, оскільки витрати перевищуватимуть дохід підприємства. У випадку, коли обсяг реалізації продукції перевищує критичний обсяг виробництва, підприємство отримуватиме прибуток, оскільки дохід буде більшим за його витрати.

Аналітично функція повних витрат підприємства може бути описана рівнянням:

, (4.1)

де у - загальна сума повних витрат при обсязі виробництва х одиниць продукції;

а - коефіцієнт зміни витрат відносно обсягу виробництва;

b - складова, що визначає суму постійних витрат.

Це рівняння може бути переписано у вигляді:

, (4.2)

де С_з - повна сума витрат, грн.;

С_п - постійні витрати, грн.;

С_зм1 - змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Q - обсяг виробництва у натуральних вимірниках.

Функція доходу аналітично має вигляд рівняння:

, (4.3)

де f - загальна сума доходу від реалізації х одиниць продукції;

r - продажна ціна одиниці продукції.

Для зручності подамо рів­няння у вигляді:

, (4.4)

де В - сума доходу підприємства, грн.;

Ц - продажна ціна одиниці продукції, грн.;

Q - обсяг проданих одиниць продукції у натуральних вимірниках.

Критичний обсяг виробництва, за якого сума здійснених витрат дорівнює отриманому підприємством доходу, визнача­ється так:

, (4.5)

де Q_кр - критичний обсяг виробництва у натуральних вимірниках.

Звідси критичний обсяг виробництва (Q_кр) дорівнює:

. (4.6)

Наприклад: визначити беззбитковий обсяг виробництва продукції за такими даними: виробнича потужність підприємства 700 тис. одиниць продукції, чиста виручка від реалізації всієї продукції 9000 тис. грн. Постійні витрати становлять 3200 тис. грн., змінні витрати на виробництво 700 тис. одиниць продукції становлять 4150 тис. грн.

Розв'язування.

1. Визначення змінних витрат, що припадають на одиницю продукції: С_зм1 = 4150/700 = 5,93 грн.

2. Обчислення ціни виробництва: Ц = 9000/700 = 12,85 грн.

3. Визначення беззбиткового обсягу виробництва:

Q_кр = 3200/(12,85 – 5,93) = 462.4 тис. од. продукції.

Таким чином, підприємство працюватиме беззбитково, якщо обсяг випуску його продукції буде не менше як 462,4 тис. одиниць виробів.

За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні. Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва й управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.

До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій, інші) відносяться як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).

З точки зору можливості контролю за рівнем витрат розрізняють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, які керівництво підприємства може безпосередньо контролювати або, на які може суттєво впливати.

Неконтрольовані витрати - це витрати, які підприємство не може контролювати або суттєво впливати на них.

До контрольованих витрат можна віднести ступінь корисного використання матеріалів, робочого часу тощо. Витрати, спричинені дією руху ринкових цін на сировину, тарифів на енергію тощо, є неконтрольованими, оскільки підприємство не може впливати на них.

Дата добавления: 2014-01-03