Проблема вимірювань у гуманітарних науках

У середині ХХ ст. серед науковців були і палкі прихильники суцільних вимірювань у соціальних науках, і ті, хто різко виступав проти точних методів дослідження суспільних процесів. Відомий американський учений Д. Кемпбелл їх називав, відповідно, "дослідники, які вимірюють, не думаючи", і "дослідники, які розмірковують, не вимірюючи" [6].

Специфіка об’єктів дослідження суспільних наук. Для гуманітарних, суспільних наук (історія, психологія, соціологія, журналістикознавство тощо) так досі й не створено спеціальної "метрології", своїх одиниць і процедур вимірювання. Тобто досі не створено загальної теорії вимірювань, яка б ураховувала специфіку об’єкта дослідження суспільних наук, немає ні єдиної процедури вимірювання в соціальних галузях, ні відповідної системи одиниць. Це спричинене специфікою об’єктів дослідження – людської психіки, людського суспільства, його історії і соціального функціонування.

Справа в тому, що суспільне буття є складною нелінійною самоорганізовуваною динамічною системою. Таким системам властива багатоваріантність і альтернативність перебігу процесів, нестабільність елементів, мимовільні стрибки розвитку тощо. Для суспільного життя випадковість не є чимось побічним, другорядним, а, навпаки, являє собою стійку, характерну властивість, умову існування й розвитку суспільної системи. За останні кілька десятиліть учені виявили існування нелінійних динамічних систем найрізноманітнішої природи: фізичних, біологічних, технічних і, звичайно ж, соціальних. Подібні системи досліджує синергетика – новий міждисциплінарний науковий напрям, який виник приблизно тридцять років тому.

Синергетика доводить, що такі динамічні системи, якими є, зокрема, і суспільні процеси, у принципі не можна описати функціональними залежностями. Нагадаємо, що функціональна залежність між змінними величинами y = f(x) – це така залежність, коли кожному значенню незалежної змінної Х відповідає конкретне значення залежної змінної Y. Саме на таких однозначних функціональних залежностях побудовані всі традиційні процедури вимірювання у природничих і технічних науках.

Що стосується соціальних явищ, які не мають однозначної функціональної залежності між змінними, то тут вимірювання полягає у встановленні угоди (конвенції) про відповідність між числами і властивостями досліджуваних соціальних феноменів. У процедурах такого вимірювання використовують різноманітні шкали, а сам спосіб вимірювання називають шкалуванням.

Згадаймо п’ятибальну семантичну шкалу політичної орієнтації (про неї вже йшлося в п. 1.5) " ліві(1) – лівоцентристи(2) – центристи(3) – правоцентристи (4) – праві(5) ". Просто для зручності домовилися кожному з політичних "ухилів" поставити у відповідність число, яке називається його шкаловим значенням. Могли б розташувати цифри у протилежному порядку – і нічого від цього не змінилося б. Головне, щоб усі зацікавлені особи знали, як побудована ця шкала.

Як уже зазначалося, перед вимірюванням явища насамперед треба провести його операціоналізацію, тобто знайти відповідні індикатори, які вказують на стан досліджуваного об’єкта. Індикатор має бути однозначно інтерпретовуваним і зручним для сприйняття. Наприклад, мимовільне миттєве відсмикування руки від поверхні чайника є легко спостережуваним і однозначно інтерпретовуваним індикатором того, що чайник гарячий. На жаль, і в соціології, і в експериментальній психології, і в журналистикознавсті часто не так легко знайти достовірні індикатори досліджуваних явищ, як у наведеному прикладі.

Отже, операціоналізація поняття – це переведення загального змісту цього поняття в одне чи кілька емпірично фіксовуваних індикаторів. Наприклад, ми хочемо досліджувати популярність газети Х серед читачів міста Києва. Перед проведенням дослідження ми повинні визначити, який зміст ми вкладаємо в поняття популярність і які індикатори популярності газети ми будемо вимірювати, тобто провести операціоналізацію поняття "популярність газети".

Які ж ці індикатори? Першими спадають на думку такі ознаки популярності, як тираж газети і кількість передплатників (хоча самі ці цифри мало про що свідчать – адже судити про те, великий тираж чи ні, можна тільки порівнюючи дані тиражу нашої газети Х та її численних конкурентів). Міркуємо далі. Індикатором популярності газети може бути кількість цитування її статей, кількість посилань на її матеріали в інших виданнях. Про зростання популярності газети може свідчити збільшення її тиражу за останні кілька років. Крім того, одним з індикаторів популярності можуть бути дані про те, який відсоток цільової аудиторії газети Х насправді читає цю газету.

Отже, у нас уже є п’ять індикаторів популярності нашого видання: тираж, підписка, індекс цитування, динаміка тиражу, охоплення цільової аудиторії. Можна знайти ще кілька індикаторів – їхня кількість і склад багато в чому визначаються завданням конкретного наукового дослідження.

Однак у будь-яких дослідженнях операціоналізація того поняття / явища, яке ми маємо намір вивчати, і обґрунтування системи обраних індикаторів – це необхідний етап. Без однозначних, чітких, обґрунтованих індикаторів емпіричне дослідження соціальних явищ неможливе – адже соціологічними методами можна вимірювати тільки конкретні характеристики об’єкта. Таким чином, емпіричні індикатори – це ознаки досліджуваного об’єкта, які можна виміряти, а операціоналізація поняття (у нашому прикладі – популярності) означає побудову системи емпіричних індикаторів, реєстрація яких дасть змогу судити про факти наявності (відсутності) популярності, її зростання чи зменшення тощо.

Як уже зазначалося, у нелінійних динамічних системах практично не зустрічаються функціональні залежності в чистому вигляді, а переважають імовірнісні, кореляційні. Кореляція виникає тоді, коли залежність однієї з ознак від іншої не має строгого функціонального характеру й ускладнюється наявністю ряду випадкових факторів. Для роботи з імовірнісними залежностями виникає потреба застосовувати методи прикладної статистики. Ці методи із середини ХХ ст. використовуються для обробки даних у науках, які вивчають людину (різні розділи біології, психологія) і суспільство (соціологія, педагогіка, управління).

Увага сучасних гуманітаріїв до точних методів спричинена зростанням вимог до доказовості наукових досліджень, до достовірності й надійності наукових висновків і рекомендацій. Узагалі нині у світовій науковій громаді вважається обов’язковим залучення точних методів для суспільних досліджень.

І в журналістикознавстві є доволі широке поле для застосування не лише описових, а й кількісних, не лише аналітичних, а й емпіричних наукових методів, розроблених у суміжних галузях науки. Тобто в журналістикознавчих наукових роботах можна вважати доцільним розумне поєднання кількісних методів з якісними і використання статистичних програм для обробки емпіричних даних. Це дасть змогу забезпечити достовірність, репрезентативність і надійність журналістикознавчих досліджень, підвищити їх наукову вагомість.

Посилити достовірність і доказовість наукових журналістикознавчих робіт (а отже, підвищити їх якість) можна, застосовуючи кількісні й описові методи досліджень, розроблені для цілей соціології, прикладної психології та різних напрямів сучасної лінгвістики. У тому числі доцільно ширше використовувати існуючі комп’ютерні програми для статистичної обробки отриманих емпіричних даних. Головне, щоб застосовувані методики були адекватними до розв’язуваних журналістикознавчих завдань.

Вимірювання як шкалування. Насамперед розглянемо особливості вимірювання в гуманітарних науках, які мають справу з погано формалізовуваними (психологічними, соціальними, політичними і под.) феноменами. У таких умовах вимірювання зводиться до процедури визначення кількісного вираження якостей досліджуваного феномену. Отже, можна вважати, що вимірювання в гуманітарній сфері часто зводиться до шкалування, тобто до представлення числами досліджуваної властивості на основі певних процедурних правил. Це, як правило, особливих труднощів не спричиняє, натомість важко буває знайти достовірні емпіричні індикатори прояву вимірюваних властивостей (наприклад, які можуть бути індикатори міри зацікавленості телеглядачів певною телепередачею?). Процедурні правила полягають у встановленні конвенції (угоди) про відповідність між числовим рядом (шкалою) і властивостями досліджуваних соціальних об’єктів (у нашому прикладі отримане за допомогою індикаторів операціональне визначення міри зацікавленості слугуватиме дослідникові основою для розробки "шкали зацікавленості"). Результатом такого "вимірювання" стають формальні моделі об’єктів, з якими дослідник далі може поводитися за правилами певної математичної системи.

Тут перед науковцем завжди постає необхідність визначити, наскільки обрана ним методика вимірювання відповідає цілям дослідження, чи дає вона змогу перевірити висунуті робочі гіпотези, чи спрямована саме на той аспект об’єкта дослідження, якого стосується гіпотеза. Наприклад, чи вимірює розроблена дослідником шкала "Потреба в суспільно-політичній діяльності" саме цю потребу, а не потребу людини в лідерстві чи її прагнення до досягнення кар’єрного успіху і под.

Звісно, інтуїтивні поняття здаються яснішими з погляду здорового глузду, але вони мало придатні для науки внаслідок їхньої непевності й неоднозначності. Теоретичне поняття, яке не має числових відповідників, як правило, не вважається повноцінним науковим конструктом. Справді, будь-яка формалізована модель бідніша відповідних їй смислових уявлень, але, використовуючи елементи формалізації, дослідник виграє в точності, хоча й досягає цього за рахунок свідомого відволікання від багатьох сторін розглядуваного соціального явища.

Література до теми "Проблема вимірювань у гуманітарних науках"

1. Анализ нечисловой информации в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1985. – 221 с. ВА 435999

2. Андреев Э.П., Осипов Г.В. Методы измерения в социологии. – М.: Наука, 1977. – 183 с. ВА 307154

3. Вовк С.Н. Математический эксперимент и научное познание. – К.: Вища школа, 1984. – 195 с.

4. Дейвисон М. Многомерное шкалирование: методы наглядного представления данных. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 254 с.

5. Докторов Б.З. О надежности измерений в социологическом исследовании. – Л.: Наука, Л.О., 1979. – 127 с. ВА 332139

6. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. – М.: Прогресс, 1980. – 391 с.

7. Логвиненко А.Д. Измерение в психологии: математические основы. – М.: МГУ, 1993. – 480 с.

8. Татарова Г.Г. Методология анализа данных в социологи. – М.: Стратегия, 1998

9. ТерехинаА.Ю. Многомерный анализ субъективных данных о сходствах или различиях. – М.: ВНИИСИ, 1978. – 68 с.

10. Терехина А.Ю. Анализ данных методами многомерного шкалирования. – М., ВНИИСИ, 1986.

11. Толстова Ю.Н. Что такое анализ социологических данных? Уч. пособие. – М.: ГУУ, 1999.

12. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования (описание, объяснение, понимание социальной реальности). – М.: Добросвет, 1998

Дата добавления: 2017-01-14