Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження. Питання, які вирішуються командиром при організації вогню, постійно уточнюються ним під час бою відповідно до обстановки

УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ У БОЮ

Розділ 2

Питання, які вирішуються командиром при організації вогню, постійно уточнюються ним під час бою відповідно до обстановки, що склалася.

При управлінні вогнем у бою командир підрозділу продовжує вивчати місцевість, веде розвідку цілей, оцінює їх і визначає черговість поразку, способи, вид і момент відкриття вогню, здійснює цілевказання, ставить вогневі завдання, подає команди на відкриття вогню, корегує стрільбу, здійснює маневр вогнем і стежить за витратою боєприпасів.

Усі ці заходи і дії командира органічно входять у процес управління підрозділами в бою і розв’язуються в комплексі з іншими питаннями. З навчальною метою ці заходи розглядаються окремо, за елементами.

Спостереження і розвідка, організовані до бою, неперервно продовжується і під час бойових дій.

Визначення доцільної черговості поразку розвіданих цілей залежить від уміння командирів підрозділів виділити із всієї різноманітності цілей найважливіші і небезпечні.

Важливими прийнято рахувати такі цілі, які за своїми вогневими можливостями здатні нанести значні втрати нашим підрозділам або поразка яких у даних умовах може полегшити і прискорити виконання бойового завдання. Важливими цілями являються вогневі засоби противника – танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, самохідно-артилерійські установки, ПТКР, безвідкатні гармати, гранатомети, кулемети, а також спостережні пункти, радіолокаційні станції тощо.

Коли важливі вогневі засоби противника знаходяться у межах дальності дієвого вогню від наших підрозділів, вони є небезпечни- ми. Наприклад, протитинкові гранатомети противника із дальністю дійсного вогню 1000 м є небезпечними для наступаючих танків з відстані 1000 м і ближче.

Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу противника – пускові установки і гармати, що мають ядерні боєприпаси.

Ті цілі, у тому числі і важливі, які знаходяться від наших підрозділів на відстанях, перевищуючих їх дальність дійсного вогню, можна вважати безпечними.

Таке ділення цілей на небезпечні і безпечні, важливі і менш важливі дозволяє командиру швидко і правильно ухвалювати рішення про черговість їх поразку; в першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу – важливі, а потім решта.

Засоби ядерного нападу знищуються негайно після їх виявлення.

У бойових порядках мотопіхотних підрозділів противника звичайно розташовуються такі важливі цілі, як кулемети, протитанкові гранатомети, протитанкові гармати, безвідкатні гармати, ПТКР, танки і самоходні гармати, спостережні пункти. Для своєчасного виявлення цілей необхідно знати їх основні розвідувальні ознаки, штатну організацію і місце в бойовому порядку.

Вогневі позиції кулеметів розташовуються в траншеях або окремих окопах так, щоб із позиції можна було вести фланговий або косий прицільний вогонь. Демаскуючі признаки кулеметів на позиції: насипи поблизу кулемета бувають вище, ніж на інших ділянках траншей; місцевість у секторі обстрілу розчищена; окоп для кулемета часто виноситься попереду траншеї; дротяні загородження попереду кулемета можуть бути нижчими, ніж на інших ділянках. Кулемет, із якого ведеться вогонь, можна виявити за характерним звуком пострілів, а в темний час – за спалахами; взимку сніг попереду кулемета тане і чорніє від порохових газів.

Протитанкові гранатомети розташовуються на передньому краї в окопах, траншеях, чагарниках і виявляють себе яскравим полум’ям і хмарою диму і пилюки, які з’являються під час cтрільби.

Протитанкові гармати розташовуються на танконебезпечних напрямках, біля підніжжя висот, на узліссях, в чагарниках, посадках, на околицях населених пунктів, біля доріг. Їх вогневі позиції можуть бути не тільки на прямих, але і на зворотних схилах висот. Демаскуючі признаки вогневих позицій протитанкових гармат: поява людей у тому ж самому місці, яка дає підставу передбачати наявність гармат; характерний контур ствола у верхній частині щитового прикриття; в’яла або вигоріла рослинність попереду і з боків вогневої позиції; погано замасковані амбразури при розташуванні гармат на перших поверхах будівель, у проломах стін і огорож; взимку відтінок маскування гармат нерідко відрізняється від загального фону місцевості.

Безвідкатні гармати можуть бути виявлені за могутнім полум’ям, хмарою пилюки і диму, а також за різким звуком пострілів.

Протитанкові керовані ракети (ПТКР) розміщуються, як правило, в тих же місцях, де і протитанкові гармати. Їх демаскуючі ознаки: дим і пилюка на вогневій позиції при пусках; струмінь розпечених газів на всій траєкторії польоту снаряда; періодична поява людей у тому ж місці; ПТКР, які встановлені на автомобілях, додатково мають демаскуючі ознаки, притаманні автомобільній техніці і зубчастим силуетам у верхній частині пускової установки.

Танки і самохідні артилерійські гармати при русі демаскують себе шумом моторів і брязкотом гусениць, у суху погоду – підняттям пилюки, а також слідом, який залишається гусеницями, особливо при поворотах. При знаходженні танка в окопі для стрільби демаскуючі ознаки його схожі з ознаками, вказаними для протитанкових гармат. Вночі і в умовах обмеженої видимості танки і напрямки їх руху можна визначити за характерним шумом і напрямком його переміщення.

Спостережні пункти, як правило, розташовуються на схилах висот, збоку наших військ, на високих місцевих предметах, які забезпечують достатній огляд місцевості в районі, який займають наші війська. Як правило, спостережні пункти виявляються під час їх обладнання і зайняття, а також зміни спостерігачів. Їх демаскуючі ознаки: періодична поява і швидке зникнення на одному місці людей, періскопа, стереотруби; викинута земля, яка з’явилася під час проведення робіт; поява нових місцевих предметів там, де їх раніше не було; зміна форми і кольорів місцевих предметів і рослинності внаслідок їх використання для маскування спостережного пункту; систематичний рух поодиноких людей для піднесення їжі, зміни спостерігачів; наявність лінії зв’язку; блиск стекол оптичних приладів у випадках, коли сонце знаходиться позаду нашого спостерігача; оглядова щілина, спостережена у вигляді темної горизонтальної смуги на місцевості або на місцевому предметі; темна пляма на фоні листя дерев, майданчик для спостереження на дереві, сходи або сходинки, прибиті або вирублені на стволі, хитання верхівок дерев при безвітрі; наявність диму при опалюванні спостережного пункту в холодний час; наявність джерел інфрачервоного опромінювання в районі спостережного пункту.

Спостережні пункти можуть розташовуватися в макетах місцевих предметів (пень, каміння, пам’ятник тощо), у підбитій техніці (танк, БМП, БТР тощо).

У глибині тактичної зони противника можуть зустрічатися засоби ядерного нападу, гармати польової артилерії, реактивні пускові установки.

Позиції управляємих і неуправляємих ракет демаскуються: проведенням топогеодезичних робіт для прив’язки стартових позицій; запуском радіозондів для отримання метеоданих; посиленою охороною визначених районів; підвезенням під посиленою охороною ракет або їх частин; наявністю пускових установок і іншої спеціальної техніки (чотиривісних причепів; ремонтно-евакуаційних автомобілів із кранами). У момент пуску позиція демаскується спалахом і загравою (вночі), характерним розкотистим звуком; трасою, що освітлюється, на активній ділянці й інверсійним слідом; хмарою пилюки і диму над позицією після пуску ракети.

Необхідно мати на увазі, що віддалення стартових позицій ракет від переднього краю складає 12 км і більше. Після виявлення або захоплення стартової позиції слід шукати на віддаленні до 2 км від неї підрозділи управління і технічного обслуговування.

Польова артилерія веде вогонь, як правило, із закритих вогневих позицій, розташованих у 2-6 км і більше від переднього краю в лощинах, у лісі на полянах, за лісом, у посадках, на зворотних схилах висот. Стріляючі батареї можна виявити за блиском і звуком пострілів; за пилюкою після пострілу над позицією при сухому грунті; за димом, що піднімається у момент пострілу із-за укриття у вигляді швидкого розсіювання напівпрозорих клубів і кілець.

При інтенсивному веденні вогню над вогневою позицією утворюється суцільна хмара диму.

Вночі, в умовах обмеженої видимості (під час снігопаду, туману тощо) батареї, що стріляють без полум’ягасників, демаскують себе блиском пострілів (у вигляді коротких язиків полум’я червонуватого кольору).

Міномети розташовуються в ярах, лощинах, промоїнах, вирвах, ямах, біля крутих берегів річок, за будовами, в розвалинах будівель, у чагарнику, на невеликих лісних полянах і в інших місцях, що забезпечують стрільбу та ускладнюють їх виявлення.

За відсутності природного укриття міномети на рівній місцевості розташовуються в окопах, що з’єднуються між собою ходами сполучення.

Демаскуючі ознаки стрільби із мінометів:

- вдень за відсутності вітру спостерігається характерний струмінь диму, направлений догори, що досягає висоти 10-15 м; іноді додатково створюється димове кільце висотою 15 м; при вітрі умови утворення струменя диму і кілець погіршуються, і вони швидко зникають;

- вночі може спостерігатися невелика заграва або відблиск над позицією мінометів, на фоні місцевих предметів; при незначній глибині укриття вогневої позиції спостерігаються спалахи червоного кольору овальної форми;

- звук пострілу глухий, легко відрізняється від інших звуків, вночі його чути виразніше; звук пострілу завжди випереджає звук розриву міни; звук розриву гучніший за звук пострілу.

Дальність стрільби в більшості мінометів не перевищує 3-6 км, з урахуванням цього слід шукати їх вогневу позицію.

Реактивні установки сильно демаскують себе стрільбою:

- вдень – великою хмарою куряви і диму над вогневою позицією;

- вночі – загравою, що розростається, і трасами ракетних снарядів.

Звук стрільби нагадує свист, що виривається під великим тиском пари. Слід мати на увазі, що реактивні установки після кожного залпу, як правило, змінюють вогневі позиції.

Дата добавления: 2017-01-14