Інформаційний потік, як об’єкт логістичних операцій та функцій – це сукупність даних та інформації, що супроводжують матеріальний потік в попутньому та реверсивному напрямку

Матеріальний потік, як об’єкт логістичних операцій та функцій – це сукупність сировини, матеріалів, складових частин, напівфабрикатів, готових виробів, що рухаються від постачальників через виробничі центри до споживачів.

Управління ланцюгами постачань – це планування, організація, і контроль при здійсненні товарного потоку, від проектування і закупівель через виробництво і розподіл до кінцевого споживача відповідно до вимог ринку і ефективності за витратами.

Логістика – це планування, здійснення і контроль руху і розміщення людей та/або товарів, а також підтримуючі дії, що пов'язані з рухом і розміщенням у межах економічної системи, яка створена для досягнення своїх специфічних цілей.

Можна навести безліч прикладів різного тлумачення терміна «управління ланцюгами постачань» і «логістика». Досить складно охопити весь спектр цих трактувань, що складається з безлічі різнотипних, мінливих термінів логістики та управління ланцюгами постачань.

Термін управління ланцюгами постачань був запропонований на початку 1980-х років.

В процесі еволюції понятійний апарат концепції управління ланцюгами постачань істотно змінився, оскільки його термінологія перебуває в постійному розвитку. У 80-х роках минулого сторіччя в країнах з розвиненою економікою в багатьох галузях склалася ситуація, при якій собівартість виробництва продукції знизилася настільки, наскільки це виявилося практично можливим. Для підтримки конкурентоспроможності з'явилася необхідність у новій концепції управління бізнесом. З виникненням поняття управління ланцюгами постачань в 1980-і рр. з'явилася ідея координації потоків матеріалів і готової продукції не тільки всередині однієї фірми, але і в ряді фірм, пов'язаних між собою технологічним ланцюжком. Тому для багатьох зарубіжних компаній стало зрозуміло, що ефективне управління ланцюгами постачань – наступний крок, який їм необхідний для підвищення своєї конкурентоспроможності.

Будь-яке підприємство промисловості, торгівлі або сфери послуг для забезпечення своєї діяльності утворює складну структуру, що включає, крім постачальників і споживачів різного рівня, ще й велике число контрагентів – посередників.

До логістичних посередників відносяться фірми, які надають логістичні послуги на принципах аутсорсингу для центральної (фокусної) компанії ланцюга постачань: експедитори, перевізники, склади, термінали, митні брокери, страхові компанії, агенти, стивідорні компанії тощо.

Аутсо́рсинг (англ. outsourcing) — передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду.

Угода, за якою робота виконується людьми з зовнішньої компанії, яка зазвичай є також експертом у цьому виді робіт. Аутсорсинг часто використовується для скорочення витрат

Інституційні контрагенти – це митні органи, органи контролю, нагляду та ліцензування (санітарна і хлібна інспекції, ветеринарна та карантинна служби, податкові інспекції тощо).

Інші посередники – це банки, компанії інформаційного сервісу, рекламні компанії тощо.

В залежності від кількості ланок, розрізняють три рівні складності ланцюгів постачань:

1) прямий ланцюг постачань;

2) розширений ланцюг постачань;

3) максимальний ланцюг постачань.

Прямий ланцюг постачань складається з фокусної компанії, постачальника і покупця (споживача), який бере участь у зовнішньому та внутрішньому потоці продукції, послуг, фінансів та інформації. При цьому, як правило, фокусна компанія визначає структуру ланцюга постачань і управління взаєминами з контрагентами по бізнесу.

Контрагент — торгівельна угода; кожен з партнерів, що укладають контракт, вважається контрагентом.

Максимальний ланцюг постачань складається з фокусної компанії і всіх її контрагентів з однієї сторони, що визначають ресурси фокусної компанії – на «вході», і мережі розподілу з іншої сторони аж до кінцевих споживачів, а також логістичних, інституціональних та інших посередників.

За своєю суттю, ланцюги постачань – це послідовності постачальників і споживачів: кожен споживач потім стає постачальником для наступних видів діяльності або функцій, і так продовжується доти, поки готовий продукт не надійде до кінцевого користувача. Тому можна говорити про своєрідну «мережеву структуру ланцюгів постачань», в якій кожна компанія поставляють один одному матеріально-товарну продукцію або послуги, додаючи певну вартість до товару.

Дата добавления: 2017-01-14