Виникнення та припинення корпоративних прав

Корпоративні права можуть виникати у особи внаслідок:

1) заснування (участі в заснуванні) господарської організації (пер­винний спосіб набуття корпоративних прав);

2) набуття особою вже існуючих корпоративних прав на підставі вчинення правочинів, спадкування (правонаступництва), рішення суду
тощо (похідний спосіб набуття корпоративних прав).

Право власності на акції виникає в акціонера з моменту зарахуван­ня акцій на його особовий рахунок реєстратором (при документарній формі випуску акцій) або на рахунок у цінних паперах зберігачем (при бездокументарній формі випуску акцій). У свою чергу таке зарахуван­ня можливе лише після повної сплати акціонером вартості акцій (при первинному способі набуття). Щодо інших корпоративних прав слід за­значити, що вони виникають одразу ж після державної реєстрації відповідної господарської організації і учасники (члени) можуть кори­стуватися ними в повному обсязі — єдиним обмеженням є неможливість відчуження корпоративних прав у тій частині, що не була оплачена.

Підставами припинення корпоративних прав можуть бути:

1) відчуження корпоративних прав (продаж, міна, дарування, вне­сення до статутного фонду тощо);

2) вихід власника корпоративних прав із господарської організації (господарського товариства, кооперативу тощо);

3) виключення власника корпоративних прав з господарської ор­ганізації;

4) визнання власника корпоративних прав таким, що вибув зі складу господарської організації;

5) припинення господарської організації, відносно якої особа мала корпоративні права;

6) інші законні підстави.

Корпоративні права, як особливий вид майна, можуть бути предме­том різних правочинів — купівлі-продажу, дарування, міни, можуть пе­редаватись до статутного фонду (майна) суб'єкта господарювання або в заставу. Але при здійсненні правочинів з корпоративними правами слід враховувати їхню особливу природу. Власник корпоративних прав, як правило, має також певні обов'язки перед відповідною господарською організацією та іншими власниками корпоративних прав. Тому процес відчуження корпоративних прав юридично є більш складним, ніж відчу­ження майна у формі речей (за винятком відчуження акцій ВАТ).

Типовими обмеженнями, які можуть впливати на оборотоздатність корпоративних прав є:

закріплення переважного права купівлі за іншими учасниками гос­подарської організації (ч. 3 ст. 81 ГК України, ч.2ст. 137,ч.2ст. 147,ч.3 ст. 166 ЦК України);

встановлення заборони відчужувати корпоративні права взагалі (ч. 3 ст. 166 ЦК) або тільки третім особам (особам, що не є учасниками або членами господарської організації) (ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 166 ЦК);

необхідність надання згоди на відчуження іншими учасниками гос­подарської організації (ч. 1 ст. 127 ЦК);

необхідність внесення до установчих документів та державної реєстрації змін щодо складу учасників (членів), пов'язаних із фактом відчуження корпоративних прав (ч. 2 ст. 82 ГК, ст. 8 Закону «Про коо­перацію»).

Деякі з цих обмежень встановлені законодавчо, деякі можуть вста­новлюватись установчими документами господарських організацій.

Проблемою, пов'язаною із переходом та припиненням права влас­ності на корпоративні права, є необхідність відображати зміни в персо­нальному складі учасників (засновників, членів) в установчих докумен­тах господарської організації (за винятком змін у персональному складі акціонерів, які фіксуються в спеціальному реєстрі). Непоодинокими є випадки, коли учасник подає заяву про вихід із товариства чи відчужує свої корпоративні права третій особі, але інші учасники відмовляють­ся внести відповідні зміни до установчих документів і правова ситуація довгий час залишається невизначеною. Для вирішення цієї проблеми можна вдатися до запозичення закордонного досвіду — в більшості країн статути товариств та інших корпоративних організацій не повинні містити відомостей про власників корпоративних прав. Ці відомості заносяться до спеціальних реєстрів (книг компанії), ведення яких покла­дається на виконавчий або інший орган. Слід зазначити, що така прак­тика частково запроваджується і вітчизняними ТОВ (з великою кіль­кістю учасників). Але бажаним було б внесення відповідних змін до за­конодавства.

8. Сьогодні в Україні існують належні умови для створення товариств з обмеженою відповідальністю. Це обумовлено доступністю даної організаційно-правової форми для осіб, які володіють капіталом, необхідним для створення товариств, а також досвідом у сфері підприємницької діяльності.

Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулює Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. №1576-ХII.

Однак практичне застосування деяких норм цього Закону викликає у підприємців ряд труднощів. Найболючишими є проблеми, які виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства.

Відповідно до пункту “в” ст. 10 Закону “Про господарські товариства”, одним з прав учасника господарського товариства є право на вихід з товариства в установленому порядку. Його не можуть обмежувати ні установчі документи, ні рішення органів товариства, ні зобов'язання перед товариством, ні інші обставини. Вихід учасника з товариства можливий також у випадку неповної оплати учасником своєї частки.

Дата добавления: 2015-07-13