Органи державного регулювання корпоративного сектору 2 страница

1. Це Положення визначає порядок здійснення Фондом державного
майна функцій з управління акціями (частками), які належать
державі, у господарських товариствах, створених за участю Фонду
державного майна відповідно до Закону України "Про господарські
товариства" (1576-12) шляхом об'єднання майна (майнових прав та
інших активів) учасників товариств, у тому числі на підприємствах,
створених за кордоном, на підприємствах з іноземними інвестиціями
та в товариствах, у яких Фонд державного майна визнаний
правонаступником державних підприємств, установ та організацій
(далі - товариства).

1-1. Для здійснення необхідних заходів з управління
корпоративними правами держави, координації діяльності органів
виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей
іншим органам державної влади Фонд державного майна відповідно до
законодавства формує і веде реєстр корпоративних прав держави.
(Порядок доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою КМ N 81
(81-2004-п) від 28.01.2004)

2. Управління акціями (частками) товариств, які перебувають у
державній власності, здійснює Фонд державного майна шляхом
призначення представників для участі у загальних зборах акціонерів
(учасників) товариств (далі - представники).

3. Представником може бути призначена посадова особа:

державного підприємства, майно (майнові права та інші активи)
якого було передано до статутного фонду товариства;

центрального органу виконавчої влади, до сфери управління
якого належать державні підприємства, установи та організації,
майно (майнові права, інші активи) яких було передано до
статутного фонду товариства;

Фонду державного майна.

У товаристві, створеному за участю Фонду державного майна, до
статутного фонду якого було передано майно (майнові права та інші
активи) державного підприємства, за поданням відповідного
центрального органу виконавчої влади представником призначається,
як правило, посадова особа зазначеного державного підприємства.

У разі коли внеском держави до статутного фонду товариства є
цілісний майновий комплекс, представником призначається посадова
особа центрального органу виконавчої влади.

За пропозицією відповідного центрального органу виконавчої
влади представник може бути призначений за результатами конкурсу,
проведеного відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення
уповноваженої особи на виконання функцій з управління
корпоративними правами держави.

4. Відповідний центральний орган виконавчої влади у
двотижневий термін з дня одержання запиту від Фонду державного
майна подає йому пропозиції щодо кандидатури представника.

5. Відносини між Фондом державного майна та представником
регулюються договором доручення на здійснення представником
функцій з управління акціями (частками), які перебувають у
державній власності, господарських товариств (далі - договір
доручення). Договір доручення укладається на термін до трьох
років, який може бути продовжено за згодою сторін договору на
термін до трьох років.

6. Типова форма договору доручення затверджується Фондом
державного майна.

7. Представник зобов'язаний брати участь у загальних зборах
товариства.

Представник зобов'язаний виконувати визначені для нього
завдання на здійснення функцій з управління акціями (частками)
господарських товариств, які перебувають у державній власності
(далі - завдання), які є невід'ємною частиною договору доручення.

8. Представник може бути обраний членом ради (спостережної
ради) господарського товариства.

9. Завдання представнику визначає Фонд державного майна на
підставі пропозицій, які подає відповідний центральний орган
виконавчої влади. При цьому завдання розробляються виходячи з
розміру корпоративними правами держави і обов'язково визначають:

основну мету управління;

фінансово-економічні показники;

функції контролю, що здійснюється представником, з питань,
зазначених у пункті 7 Порядку проведення конкурсу з визначення
уповноваженої особи на виконання функцій з управління
корпоративними правами держави, та інших питань виходячи із
специфіки галузі.

10. Представники звітують перед Фондом державного майна за
формами і в терміни, встановлені договором.

11. Фонд державного майна веде реєстр представників.

12. Представник може здійснювати управління пакетами акцій
(частками), які перебувають у державній власності, не більше ніж у
трьох товариствах.

13. У разі коли законодавством передбачена необхідність
отримання згоди Антимонопольного комітету, Фонд державного майна
приймає рішення про призначення представника після отримання ним
згоди Антимонопольного комітету на управління акціями (частками)
товариства.

14. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами
держави, регулюються Господарським кодексом України (436-15),
іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до зазначеного Кодексу. (Порядок доповнено пунктом 14
згідно з Постановою КМ N 81 (81-2004-п) від 28.01.2004) (Постанову доповнено Порядком згідно з Постановою КМ N 518
(518-2001-п) від 16.05.2001)

15. Практика корпоративного управління вказує на існування суперництва учасників акціонерного товариства у боротьбі за власність з метою отримання повноважень, які забезпечують певний рівень контролю над діяльністю корпорації. Залежно від належної тому чи іншому акціонеру частки акцій, він отримує відповідний рівень контролю над товариством.

Виходячи із вище сказаного виділяють контрольний, блокуючий та інші пакети акцій.

Класичним контрольним пакетом акцій є 50% плюс 1 акція. Проте, на практиці є багато прикладів, коли контрольний пакет може бути на багато меншим (іноді 9%) за умов широкої розпорошеності власності на акції, тобто, коли складається ситуація наявності існування великої кількість дрібних акціонерів, які не можуть реально реалізовувати свої управлінські функції.

Зазначимо, що в Україні визначення контрольного пакета акцій має певні особливості. Це пов'язано із тим, що загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60% голосуючих акцій. Таким чином, класичний контрольний пакет (50% плюс 1 акція) ще не дає повної свободи дій, оскільки його розміру не достатньо для проведення легітимних загальних зборів.

Відповідно до законодавства України співвідношення частки акцій та контролю над акціонерним товариством можна розглядати наступним чином.

5% простих акцій, забезпечують обов'язкове включення до порядку денного загальних зборів пропозиції власників такого пакета.

10% простих акцій забезпечують право акціонера (акціонерів) вимагати скликання позачергових загальних зборів або проводити самостійне скликання; призначати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів у зборах, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків. Також вимагати проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.

Блокуючий пакет "25% плюс 1 акція" дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають 3/4 голосів. А саме таких важливих питань, як:

- внесення змін до статуту товариства;

- ліквідація акціонерного товариства;

- прийняття рішення про виділ та припинення товариства;

- прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

- прийняття рішення про зміну типу товариства;

- прийняття рішення про розміщення акцій;

- прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

- прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства; Контрольний пакет "50% акцій плюс 1 акція" дає змогу приймати рішення на загальних зборах окрім тих, що вимагають 3/4 голосів.

60% голосуючих акцій забезпечує самостійне проведення загальних зборів акціонерів.

"75% плюс 1 акція" дає можливість повного контролю над акціонерним товариством власнику (власникам) такого пакета. За умови правильного підходу меншість може впливати на деякі рішення власника такого пакета, але це вимагає належної її згуртованості та цілеспрямованості.

Для набуття прав власності а, отже, контролю над уже діючим акціонерним товариством, як правило, застосовуються три основні шляхи: зміна статутного капіталу (збільшення або зменшення), купівля акцій первинного випуску в акціонерів, зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприємства.

Законодавством також встановлено особливості процедури придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства.

Особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, становитимуть 10 і більше відсотків простих акцій товариства (значний пакет акцій), зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання значного пакета акцій подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, кожній біржі, на якій акціонерне товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

Товариство не має права вживати заходів з метою перешкоджання придбанню значного пакету акцій.

Особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (контрольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації.

Пропозиція акціонерам про придбання належних їм акцій має містити дані про:

- особу (кожну з осіб, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій товариства, та її афілійованих осіб - прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій товариства, належних кожній із зазначених осіб;

- запропоновану ціну придбання акцій та порядок її визначення;

- строк, протягом якого акціонери можуть повідомити про прийняття пропозиції щодо придбання акцій;

- порядок оплати акцій.

Ціна придбання акцій в такому випадку не може бути меншою за їх ринкову ціну.

В управлінні корпоративним капіталом акціонерного товариства значні проблеми виникають з повноправною участю дрібних акціонерів у роботі загальних зборів. Крім того, як правило, дрібні акціонери отримують недостатньо інформації про діяльність корпорацій. На жаль, в Україні нормативне забезпечення подання інформації є недосконалим.

Для захисту інтересів дрібних акціонерів в управлінні корпоративним капіталом традиційно застосовувався такий напрям, як голосування за дорученням. Це означав, що певна кількість дрібних акціонерів можуть визначити посередника, який від їх імені буде управляти їх об'єднаними акціями.

Вагомим моментом, який впливає на дотримання прав дрібних акціонерів, є матеріальне забезпечення загальних зборів акціонерів. Наприклад, положення про те, що акціонери, які володіють 10% акцій, мають право вимагати скликання загальних зборів або скликати їх самостійно може залишитись нереалізованим, оскільки така процедура є досить дорогим заходом. Необхідно надіслати персональні запрошення кожному з акціонерів, знайти відповідне приміщення, провести організаційні роботи тощо. Відповідно до законодавства, загальні збори проводяться за рахунок коштів самого акціонерного товариства. Проте, у разі якщо загальні збори проводяться з ініціативи акціонерів або наглядової ради, документально підтверджені витрати на їх організацію, підготовку та проведення можуть бути відшкодовані за рахунок коштів товариства, якщо загальними зборами, що проводяться у зазначеному випадку, буде прийнято рішення про таке відшкодування. Тобто, якщо акціонер (акціонери) не є власником контрольного пакета акцій, шанси отримати матеріальне відшкодування за організацію зборів акціонерів є досить низькими.

Крім того, у разі відсутності кворуму позачергових загальних зборів, які скликаються наглядовою радою чи акціонерами повторні збори не проводяться.

Ще одним інструментом захисту прав дрібних акціонерів є кумулятивне голосування.

Кумулятивне голосування означає, що в разі обрання членів наглядової ради та у інших передбачених випадках, група дрібних акціонерів має можливість скласти свої голоси на користь конкретного кандидата або розподілити їх між різними кандидатами. За простої ж норми голосування власник контрольного пакета акцій може здійснювати повний контроль над діяльністю акціонерного товариства, вводячи своїх кандидатів у його органи управління.

Відповідно до Закону України Про акціонерні товариства кумулятивне голосування визначається наступним чином.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Таким чином, величина необхідного пакета акцій залежить від кількості посад передбачених у керівному органі, щодо яких проводиться голосування. Причому, зростання такої кількості веде за собою зменшення необхідного пакету акцій для гарантованого обрання того чи іншого представника.

Інакше кажучи, чим більшим є склад керівного органу акціонерного товариства, тим більшою є ймовірність обрання до нього представників, яких підтримують дрібні акціонери.

Проте, практика корпоративного управління, показує існування механізмів уникнення або зменшення дії кумулятивного голосування. Найефективнішим вважається використання так званого роздільного голосування, коли на голосування виставляються не всі місця в керівному органі, а лише їх частина. Така політика відповідно до наведених вище принципів дає змогу збільшити розміри пакета, необхідного для обов'язкового проходження кандидатури. Загалом кумулятивне голосування в умовах України є досить складним для застосування, оскільки забезпечення його ефективності потребує єдності дрібних акціонерів та зацікавлених осіб в його проведенні.

16 питання в окремому файлі17. У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{ Указ втратив чинність, крім частини першої статті 1
в частині утворення Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку на підставі Указу
Президента N 142/97 від 14.02.97 }

{ Частина перша статті 1 втратила чинність на підставі
Указу Президента
N 1061/2011 (1061/2011) від 23.11.2011 }

Про Державну комісію з цінних паперів та
фондового ринку

{ Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
N 408/96 від 10.06.96 }

З метою комплексного правового врегулювання відносин, що
виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів
громадян України та держави, запобігання зловживанням та
порушенням у цій сфері та відповідно до пункту 7-4 статті 114-5
Конституції України (888-09) п о с т а н о в л я ю:

1. Утворити Державну комісію з цінних паперів та фондового
ринку як центральний орган державної виконавчої влади. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі -
Комісія) здійснює формування територіальних відділень Комісії,
керівництво ними та координацію їх діяльності. Територіальні відділення Комісії співпрацюють з місцевими
державними адміністраціями та координують з ними свою діяльність. Територіальні відділення Комісії здійснюють свою діяльність
відповідно до Типового положення про територіальні відділення
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке
затверджує Кабінет Міністрів України. Фінансування діяльності Комісії та її територіальних
відділень здійснюється за рахунок Державного бюджету України в
межах асигнувань на утримання органів державної виконавчої влади.
(Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
N 408/96 від 10.06.96) 2. Затвердити Положення про Державну комісію з цінних паперів
та фондового ринку (додається). 3. Призначити МОЗГОВОГО Олега Миколайовича Головою Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку. О.Мозговому подати до 21 червня 1995 року пропозиції щодо
персонального складу Комісії. 4. Надати Комісії право залучати до роботи спеціалістів
органів державної виконавчої влади, провідних фахівців і вчених та
безплатно одержувати необхідну для її діяльності інформацію. 5. Комісії подати у двомісячний строк пропозиції про внесення
до актів Президента України змін та доповнень, що випливають з
цього Указу. 6. Кабінету Міністрів України підготувати за участю Комісії
та внести у двомісячний строк на розгляд Верховної Ради України
проекти законодавчих актів щодо створення системи державного
контролю за функціонуванням ринку цінних паперів. 7. Кабінету Міністрів України: привести рішення Уряду у відповідність з цим Указом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами державної виконавчої влади їх нормативних актів у
відповідність з цим Указом; вирішити в установленому порядку питання щодо
матеріально-технічного та інших видів забезпечення
діяльності Комісії. 8. Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки
Крим, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської
міських Рад вирішити в установленому порядку питання щодо
розміщення Комісії та її територіальних відділень.

Президент України Л.КУЧМА

м.Київ, 12 червня 1995 року
N 446/95

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 12 червня 1995 року N 446/95

ПОЛОЖЕННЯ
про Державну комісію з цінних паперів
та фондового ринку

1. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі
- Комісія) є центральним органом державної виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних
паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координації
діяльності міністерств, інших центральних органів державної
виконавчої влади у цій сфері. 2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією
(888-09) та законами України, постановами Верховної Ради,
указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету
Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим
Положенням. 3. Основними завданнями Комісії є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної
політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в
Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до
міжнародних стандартів; координація діяльності центральних органів державної
виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних
паперів; забезпечення державного контролю за додержанням законодавства
України з питань функціонування фондового ринку; організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо
захисту інтересів суб'єктів фондового ринку, упорядкування
діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших
фінансових посередників; підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації
фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної
конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю
за їх реалізацією; узагальнення практики застосування законодавства України з
питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення
пропозицій щодо його вдосконалення; узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо
формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних
паперів. 4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань: здійснює заходи щодо вдосконалення регулювання діяльності
учасників фондового ринку, готує на основі узагальнення
законодавства та практики його застосування пропозиції щодо
вдосконалення порядку видачі дозволів, ліцензій на здійснення
підприємницької діяльності з цінними паперами; визначає особливості діяльності на ринку цінних паперів
іноземних емітентів та іноземних фінансових посередників; забезпечує контроль за біржовою діяльністю, діяльністю на
позабіржовому ринку цінних паперів, видачею дозволів на здійснення
діяльності з випуску та обігу цінних паперів та їх анулюванням,
додержанням передбачених законодавством обмежень щодо випуску
цінних паперів, пов'язаних з використанням коштів, одержаних у
кредит; готує роз'яснення, розробляє методичні матеріали і
рекомендації з питань, віднесених до її компетенції; забезпечує контроль за рекламою цінних паперів, здійснює
заходи, спрямовані на запобігання недобросовісній рекламі у цій
сфері; розглядає звернення, заяви, скарги фізичних і юридичних осіб
з питань, віднесених до її компетенції, інформує відповідні
державні органи щодо порушень законодавства про фондовий ринок,
входить з пропозиціями до фінансових органів про застосування до
суб'єктів фондового ринку передбачених законодавством санкцій; бере участь у підготовці проектів відповідних міжнародних
договорів України, здійснює співробітництво з державними органами
і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними
організаціями з питань, що віднесені до її компетенції; координує роботу щодо фахової підготовки спеціалістів з
питань фондового ринку; організовує проведення наукових досліджень з питань
функціонування фондового ринку в Україні; готує пропозиції щодо запобігання монополізації фондового
ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між
учасниками фондового ринку та здійснює контроль за їх реалізацією; проводить роз'яснювальну роботу в засобах масової інформації
з питань функціонування ринку цінних паперів, систематично
інформує населення України про свою діяльність; виконує інші функції, що випливають із покладених на неї
завдань. 5. Комісія має право: створювати в разі потреби тимчасові робочі групи, залучати до
участі в їх роботі працівників органів державної виконавчої влади,
а також фахівців наукових установ (на договірних засадах); проводити в установленому порядку конференції, семінари,
симпозіуми та інші заходи, у тому числі міжнародні. 6. Комісія під час виконання покладених на неї завдань
взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої
влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами
влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших
держав. 7. Комісія утворюється у складі Голови Комісії, заступника
Голови Комісії та трьох членів Комісії. Голову Комісії та заступника Голови Комісії призначає
Президент України. Персональний склад Комісії затверджує Президент України за
поданням Голови Комісії. Голова Комісії, заступник Голови Комісії та члени Комісії
мають рівні права при вирішенні питань, що належать до її
компетенції. 8. Голова Комісії: організовує діяльність Комісії та її апарату і несе
персональну відповідальність за виконання покладених на Комісію
завдань; встановлює ступінь відповідальності членів Комісії та інших
посадових осіб її апарату за діяльність структурних підрозділів
апарату та за виконання ними своїх обов'язків; визначає питання, які підлягають розгляду Комісією, та
скликає її засідання; видає накази з питань діяльності апарату Комісії; приймає на роботу й звільняє з роботи працівників апарату
Комісії; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. 9. Формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за
рішенням Голови Комісії в міру необхідності, але не рідше одного
разу на місяць. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не
менше чотирьох осіб. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього віддано
більшість голосів від складу Комісії. 10. Комісія в межах своїх повноважень приймає рішення,
організовує та контролює їх виконання. Рішення Комісії, прийняті у межах її компетенції, є
обов'язковими для центральних та місцевих органів державної
виконавчої влади. 11. Для забезпечення координації діяльності органів державної
виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних
паперів при Комісії утворюється Консультативно-координаційна рада,
яка формується із представників міністерств, інших центральних
органів державної виконавчої влади, провідних фахівців та вчених у
сфері ринку цінних паперів. Склад Консультативно-координаційної ради і положення про неї
затверджує Голова Комісії. 12. Комісія утримується за рахунок Державного бюджету
України. Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників апарату
Комісії затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату Комісії затверджує віце-Прем'єр-міністр
України. Штатний розпис апарату і положення про його структурні
підрозділи затверджує Голова Комісії. 13. Комісія щорічно подає звіт про свою діяльність
Президентові України.

14. Комісія є юридичною особою, має самостійний баланс,
рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного
герба України та своїм найменуванням.

18. Державне регулювання корпоративного сектору та контроль за діяльністю учасників корпоративного сектору здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна та ін. у межах своїх повноважень.

В Україні існує координаційний орган діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів – Координаційна рада, до якої входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основним органом спеціальної компетенції є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – державний орган, що має центральний апарат і територіальні органи. Цей орган має законодавче визначену структуру і напрями діяльності. Загальними напрямами його діяльності є формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів, координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних, здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання вимог законодавства у цій сфері, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення.

19. Одним із найважливіших елементів зовнішньої сфери корпоративного

управління є державне регулювання корпоративного сектору. Створюючи цілісну

організаційно-правову базу функціонування економіки, держава так чи інакше

регулює різнобічні аспекти діяльності корпоративних підприємств. Однак такий

підхід с досить широким, тому ми зупинимось на напрямах діяльності державних

органів, що стосуються безпосередньо регулювання діяльності корпоративних

господарських товариств.

Насамперед слід зазначити, що регулювання здійснюється органами загальної

та спеціальної компетенції. На рівні законодавчих органів видаються правові акти,

що мають силу закону і регламентують загальні основи функціонування

корпоративного сектору. В Україні на рівні органів спеціальної компетенції це,

наприклад, Комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка видає підзаконні акти,

що є обов'язковими приписами для учасників корпоративного управління. Такі

органи державного регулювання є також в інших країнах. У США система

регулювання має кілька рівнів. На верхньому рівні знаходяться Конгрес США та

Комісія з цінних паперів та біржі. Вони здійснюють загальний контроль за

корпоративним сектором і рухом цінних паперів.

Проте оскільки акціонерні товариства є підприємствами – юридичними

особами, то підлягають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства. Так,

законодавче визначені приписи щодо контролю господарських товариств, зокрема

щодо ведення обліку та звітності. Визначено, що товариство здійснює

бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в

установленому обсязі органам державної статистики. Причому обов'язковою нормою

є те, що достовірність та повнота річного балансу і звітності товариства має бути

підтверджена аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка

річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш як

двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян проводиться один

раз на три роки.

Важливим напрямом корпоративного управління з боку держави є державне

Дата добавления: 2015-07-13