Динаміка збільшення кількості акціонерних товариств у розвинених державах світу наприкінці XIX — на початку XX ст

Держава	Кількість акціонерних товариств
1870 р.	1910 р.	1940 р.
США	—
Велика Британія	—
Японія	—
Німеччина
Російська імперія			—
СРСР	—	-

Провідну роль усієї організа­ції бізнесу в сучасній економіці були визначені завдяки перевагам корпорації, особливо щодо питань залучен­ня грошового капіталу. Можна окремо зазначити про їх унікальний спосіб фінансування: через ринок цінних паперів корпорації можуть об'єднувати у спільний фонд фінансові ресурси великої кількості осіб.

Корпорації, що мають в основі принципи партнерства, використовують різні форми участі працівників в управлінні та при­бутках. Стає дедалі зрозумілішим, що без співробітництва, ко­операції, партнерських відносин з персоналом менеджери та власники не зможуть управляти виробничим процесом і домог­тися підвищення продуктивності організації. Тому оптималь­ною формою організації бізнесу вважається акціонерна ком­панія, де значна частина акцій належить працівникам, а не персоналу, що бере участь в управлінні. Розвиток партнерсь­ких відносин на виробництві вважається закономірним, об'єк­тивно зумовленим процесом, який застосовують практично всі компанії розвинених країн. Розвиток партнерських відносин між підприємствами і працівниками передбачає:

• зацікавленість працівників в ефективній діяльності ком­панії;

• державну підтримку (законодавчі акти про участь праців­ників в управлінні та створення соціальних фондів для викупу акцій; податкові пільги фірмам, що практикують розподіл частини прибутку серед персоналу);

• послаблення диктату управління;

поліпшення трудових відносин на виробництві (скорочення плинності кадрів, покращення клімату у виробничій ланці).

Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.

На всіх ринках ключовими учасниками є внутрішні — ке­рівники і зовнішні — акціонери, що одержали акції у процесі приватизації.

Зовнішні акціонери — це банки, інвестиційні фонди, ком­панії, трасти і компанії індивідуальних інвесторів.

За значущістю впливу на корпоративні відносини важливи­ми є інвестиційні фонди. Різні держави мають різні фонди. В одних випадках це приватні компанії, що тісно пов'язані з банком, в інших — обмежена кількість державних інвестицій­них фондів.

Стратегія приватизації визначає структуру власності в будь-якій державі. У результаті приватизації власності виникає така структу­ра: і співробітники, і працівники стають прямими акціонера­ми, що мають акції з правом голосу або без нього, тоді як переважна більшість населення стала непрямим акціонером че­рез інвестиційні фонди, довірчі товариства.

Крім позитивних результатів масової приватизації (створен­ня нових ринкових сегментів, фондового ринку, ринку корпо­ративних цінних паперів, інфраструктури його обслуговуван­ня) перед органами державного управління постали дуже складні проблеми щодо ефективного управління корпоративними правами держави, що передбачають необхідність швидкої реор­ганізації галузевих міністерств і створення умов для розширен­ня інвестиційної діяльності в Україні.

Існуюча ринкова економіка характеризується постійним підвищенням рівня концентрації виробництва і банківської справи. Тому діюча в наш час модель корпоративного об'єднання скла­лася на основі формування сучасних економічно-правових відно­син.

Базовою основою складної системи взаємодії державних і приватних інституцій, товаровиробників, фінансових і біржових установ наразі є корпоративне об’єднання, найпродуктивнішою формою якого вважається велика акціонерна корпорація. За даними статистики у сучасному світі понад 50 % сфери виробництва охоплено діяльністю транснаціональних корпорацій. У сфері світової торгівлі частка транснаціональних корпорацій сягає майже 100 %.

Великі за розмірами корпорації сприяють економічному прогресу, ефективному функціонуванню системи фінансових і біржових установ, розвитку наукомістких галузей, розширенню виробництва, економічному розвиткові країн і регіонів, а також підвищенню рівня життя населення загалом, що підтверджують дані табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Дата добавления: 2015-07-13