ІІ. Інструментальні методи обстеження

І. Лабораторні методи обстеження

Методи обстеження хворих з пульмонологічною патологією

1. Мікроскопічне дослідження харкотиння дає можливість виявити еластичні волокна (ознака розпаду легеневої тканини у хворих на туберкульоз, рак, абсцес), кристали Шарко-Лейдена, які утворюються з речовин еозинофільних гранулоцитів (ознака алергічних захворювань легень), тетраду Ерліха — кристали солей кальцію, безвапнякові еластичні волокна, кристали холестерину та мікобактерій туберкульозу (характерна для загострення туберкульозного процесу), спіралі Куршмана (зліпки бронхів, що утворюються з густого харкотиння при бронхіальній астмі), пробки Дітерікса (ущільнення гнійного харкотиння при бронхоектатичній хворобі).

2. Бактеріологічне дослідження харкотиння — одержання чистих культур бактерій посівом матеріалу на штучні живильні середовища з подальшою їх ідентифікацією.

3. Бактеріоскопічне дослідження — метод виявлення мікроорганізмів у виділеному з організму матеріалі за допомогою мікроскопа та спеціального забарвлення препарату.

1. Бронхоскопія — метод обстеження трахеї та бронхів оглядом їх через бронхоскоп. Розрізняють ригідну бронхоскопію (порожнисті металеві трубки, призначені для ШВЛ), фібробронхоскопію (гнучкий керований бронхоскоп зі світловодом, оптикою та каналом для біопсійних інструментів) і комбіновану бронхоскопію (гнучкий оптичний телескоп від фібробронхоскопа проводиться через тубус цупкого дихального бронхоскопа).

2. Спіральна комп’ютерна томографія (КТ) — метод просвічування певної ділянки тіла вузьким пучком рентгенівських променів у численних напрямках в одній площині. Рентгенівське випромінювання, яке поглинають різної щільності тканини, реєструється високочутливими датчиками.

Комп'ютерне обладнання дає змогу обліковувати і відтворювати до

10 000—200 000 вимірювань за 1 сек., що припадають на дослідження одного шару тканини завтовшки 2—8 мм.

Такої кількості вимірювань досягають за рахунок обертання рентгенівської трубки та системи датчиків навколо тіла пацієнта під різними кутами. Це дозволяє одержати знімки у прямій, боковій, поперечній та скісних площинах без артефактів з роздільною здатністю до 0,3 см, причому відмінності у щільності тканин реєструються за спеціальною шкалою Хаунсфільда. Шкала дозволяє порівнювати коефіцієнти поглинення рентгенівського випромінювання різних органів та тканин зі здатністю поглинення води, для якої цей коефіцієнт умовно прийнятий за "0". Нижня межа шкали відповідає послабленню рентгенівських променів при проходженні їх через повітря (-1000 од.Н), верхня – послабленню в кістковій тканині (+1000 од. Н). для візуалізації того чи іншого об'єкта використовують відповідну ділянку шкали Хаунсфільда (здорова легенева тканина від -500 од. до -800од. Н).

Пікфлуометрія – метод вимірювання максимального об'єму повітря за допомогою механічних (дивись малюнок) або елекронних пікфлуориметрів, що видихається при форсованому видиху. Вимірюється в літрах за хвилину. Швидкість потоку повітря, що видихається, залежить від величини обструкції середніх і великих бронхів. Оскільки при астматичних захворюваннях обструктивні процеси поширюються на великі та середні бронхи, використання пікфлуометрії полегшує діагностику і моніторинг бронхіальної астми. При хронічних неспецифічних захворюваннях легень обструкція виникає в дрібніших бронхах, тому пікфлуометрія при ХНЗЛ не є достовірним методом діагностики і моніторингу захворювання.

Мал. 4. Пікфлуометри.

3.

4. Рентгенографія — метод, що дає змогу за допомогою рентгенівських променів на світлочутливій плівці після її фотографічної обробки отримати зображення досліджуваного об'єкту.

Рентгенографію органів грудної порожнини проводять в прямій та бокових (правій або лівій) проекціях.

А.

Б.

Мал. 5. Рентгенографія органів грудної клітки в прямій (А) та боковій (Б) проекціях, варіант норми.

Розрізняють звичайну і спеціальну рентгенографію. Спеціальна рентгенографія включає прицільні, контактні, жорсткі (суперекспоновані) знімки, а також томографію, рентгенокімографію, поліграфію, телерентгенографію, ксерорентгенографію (інакше — суха, або електрорентгенографія).

6. Радіоізотопне сканування легень – використовують макро агрегати альбуміну людини, міченого I¹³¹ . Під час сканування відбувається накопичення препарату в ділянках легень з нормальним кровообігом (Мал. 6). У патологічно змінених ділянках накопичення буде зменшуватись.

6. Флюорографія — метод рентгенологічного обстеження, що грунтується на фотографуванні тіньового зображення з екрана на вузьку фотоплівку (за кордоном майже не застосовується).

7. Бронхографія (малюнок 7) – рентгенологічний метод обстеження бронхіального дерева, при якому використовується контрастування бронхів. Метод дозволяє виявити деформації, розширення бронхів.

Мал. 7. Бронхографія (нормальний малюнок бронхів).

8. Спірометрія — вимірювання основних показників вентиляції легень під час спокійного і форсованого дихання, фізичного навантаження й проведення фармакологічних проб.

9. Спірографія — метод вивчення зовнішнього дихання. Базується на графічній реєстрації руху повітря під час вдиху і видиху, дає змогу визначити абсолютні, швидкісні (ЖЄЛ, ОФВ і МВА) та відносні (ОФВ/ЖЄЛ, МВЛ/ЖЄЛ) показники. Застосовується з метою діагностики обструктивних чи рестриктивних змін бронхопульмональної системи.

Дата добавления: 2017-01-14