Анатомо-фізіологічні дані

Навчальні цілі

· Навчити студентів

А) збирати та трактувати скарги при захворюваннях органів дихання,

Б) проводити огляд та пальпацію грудної клітки,

В) проводити перкусію грудної клітки,

Г) аускультації легенів, основних дихальних шумів;

· Перевірити знання методів дослідження в пульмонології;

· Перевірити знання трактування результатів досліджень.

Що студент повинен знати

· Частоту захворюваності органів дихання;

· Причини кашлю, болю в грудній клітці, задишки, кровохаркання та легеневих кровотеч;

· Захворювання, при яких змінюється голосове тремтіння, рухомість нижнього краю легень, перкуторний звук;

· Зміни основних дихальних шумів;

· Патологічні стани, при яких вислуховуються побічні дихальні шуми (хрипи, крепітація, шум тертя плеври, плевроперикардіальні шуми).

· Методи обстеження, які застосовуються в пульмонології.

Що студент повинен вміти

· Проводити загальний огляд хворого;

· Проводити огляд і пальпацію грудної клітки;

· Проводити порівняльну і топографічну перкусію легень;

· Розрізняти везикулярне та бронхіальне дихання;

· Розрізняти побічні дихальні шуми;

· Систематизувати скарги, а також дані огляду, пальпації грудної клітки, перкусії та аускультації легень;

· Зробити висновок про характер патологічного процесу та його локалізацію, вираженість функціональних порушень;

· Читати дані флюорографії, рентгенографії, комп’ютерної томографії, бронхографії;

· Оцінити результати дослідження харкотиння (бактеріологічне, мікроскопічне), плеврального випоту;

· Оцінити функцію зовнішнього дихання за допомогою спірометрії та спірографії.

Перелік практичних навичок, якими студент повинен оволодіти

· Техніка опосередкованої та безпосередньої перкусії;

· Порівняльна перкусія легень;

· Правила топографічної перкусії легень;

· Правила аускультації легень.

Зміст теми

Система органів дихання складається з верхніх і нижніх дихальних шляхів. До верхніх дихальних органів належать порожнини носа і його додаткових пазух, що здійснюють, крім інших функцій, кондиціонування й очищення повітря, яке вдихається, а також носоглотка і гортань. Патологія цих органів розглядається в оториноларингології.

Нижні дихальні шляхи представлені трахеєю та бронхіальним деревом. Трахея («дихальне горло») є трубкоподібним органом завдовжки 10—12 см і діаметром 1,5—2,5 см. На будові трахеї ми не зупиняємося, лише нагадаємо, що в кінці трахея роздвоюється (біфуркація), і тут в просвіт трахеї знизу обернена трахеальна шпора (карина).

Від біфуркації трахеї починається власне бронхіальне «дерево», що утворюється за рахунок дихотомічного поділу бронхів. Число поділів бронхіального дерева може досягати 23......28. Виходячи з ділення, що найбільш часто зустрічається, 23-кратного, в бронхах розрізняють: 1) кондуктивну зону (0—16-а генерації бронхів), у якій при диханні відбувається вентиляція; 2) транзиторну (перехідну) зону (17— 19-а генерації); 3) респіраторну (дихальну) зону (20—23-а генерації), що є респіраторними бронхіолами, альвеолярними ходами і мішечками.

Всупереч поширеній думці про те, що при вдиху повітря потрапляє в альвеоли, цього, насправді, не відбувається. Вентиляція здійснюється в кондуктивной зоні, а при форсованому диханні — і в транзиторній. Починаючи з рівня респіраторних бронхіол_, обмін газів здійснюється за рахунок дифузії.

Морфофункціональною одиницею респіраторного відділу легень є ацинус (acinus pulmonalis), який включає всі розгалуження термінальної бронхіоли: респіраторні бронхіоли всіх порядків, альвеолярні ходи і альвеолярні мішечки з альвеолами, які знаходяться в їхній стінці (дивись малюнок 1). У кожній легені налічується близько 15000 ацинусів, що містять в собі близько 300 000 альвеол.

Мал. 1.

Стінки альвеол вислані альвеолоцитами. Альвеолоцити I порядку (респіраторні) утворюють разом із стінками капілярів, базальними мембранами і якнайтоншим прошарком проміжної речовини альвеолокапілярну мембрану

Альвеолоцити ІІ порядку синтезують сурфактант.

Мал. 2. На фотографії зображена альвеолярна стінка. На поперечному зрізі видно еритроцити в капілярі, які відділені від повітря тонким тканинним бар’єром. (фотографія зроблена Эвальд Р. Вайбелем (Ewald R. Weibel) з Інституту анатомії Бернського університету.)

Сурфактант є комплексом поверхнево-активних речовин, переважно фосфоліпідів, які створюють мономолекулярну плівку на межі повітря/рідина в респіраторній зоні легень. Сурфактант знижує поверхневий натяг в альвеолах, перешкоджаючи їхньому спаданню; створює градієнт поверхневого тиску в альвеолах і прилеглих до нього бронхіолах.

Дихання регулюється дихальним центром, який розташований у довгастому мозку. Відбувається також гуморальна регуляція, що здійснюється за рахунок впливу на дихальний центр змін газового складу крові та температури: дихання частішає при недостатності кисню та при надлишку вуглекислоти, збільшенні кислотності крові, підвищенні температури.

Акт дихання складається з вдиху та видиху. При вдиху грудна клітка розширюється за рахунок скорочення дихальних м’язів та діафрагми. Видих відбувається пасивно при спаданні грудної клітки та підйомі діафрагми.

Дата добавления: 2017-01-14