Диференційна діагностика нападу БА проводиться із

Лікування.

Відповідно до міжнародних рекомендацій стратегія лікування бронхіальної астми передбачає:

- контроль перебігу і прогресування астми;

- попередження загострення захворювання і розвитку ускладнень;

- максимальне підвищення якості життя пацієнтів (максимально можливе

відновлення функції дихання, підтримка нормальної життєдіяльності, включаючи фізичні навантаження).

Медикаментозне лікування БА ґрунтується на використанні двох основних видів лікарських засобів:

а) препаратів для зняття приступу ядухи (бронхолітики короткої дії);

б) препаратів, які контролюють перебіг бронхіальної астми (протизапальні засоби, оскільки в основі БА лежить алергічне запалення дихальних шляхів, та бронхолітики тривалої дії).

Засоби, які забезпечують контроль за перебігом бронхіальної астми (базисна терапія)

Селективні В2-адреноміметики (В2-агоністи)	Холінолітики (антихолінергічні)	Метилксантини
Короткої дії: Сальбутамол = Вентолін = Асталін, Фенотерол = Беротек	Короткої дії: Іпратропіуму бромід = Атровент = Іправент	Короткої дії: Еуфілін = Теофілін
Пролонгованої дії Сальметерол = Серевент = Серобід, Формотерол	Пролонгованої дії: Тіотропіуму бромід = Спіріва	Пролонгованої дії: Теопек, Тео-Дур, Еуфілонг
Комбіновані препарати:	Беродуал = (Фенотерол + Іпратропіуму бромід) Дуолін = (Сальбутамол + Іпратропіуму бромід)
Глюкокортикостероїди
Інгаляційні: Бекламетазону діпропіонат = Бекотід, Беклофорт, Будесонід, Фліксотид	Таблетовані: Преднізолон, Метилпреднізолон	Ін’єкційні: Гідрокортизон, Дексаметазон, Преднізолон
Нестероїдні протизапальні засоби
Кромони: Кромоглікат натрію = Інтал, Тайлед = Недокроміл натрію	Кетотіфен =Задітен Антагоністи лейкотрієнів: Монтелукаст, пранлукаст, зафірлукаст

Інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС) є препаратами вибору в терапії людей з персистуючою астмою будь-якого ступеня тяжкості.
Системні глюкокортикостероїди – СГКС (препарати вибору – преднізолон, метилпреднізолон) використовуються для купірування середньоважких і важких приступів астми та для контролю найбільш важкої астми (ІV ступінь) подовженими курсами (один раз на добу щодня або через день). В останньому випадку якомога раніше здійснюється відміна СГКС і перехід на ІГКС.

Інгаляційні β2-агоністи тривалої дії (салметерол, формотерол) використовуються в терапії середньоважкої (ІІІ) персистуючої астми і для профілактики бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням.

Комбіновані інгаляційні препарати β2-агоністів тривалої дії (салметерол) та ІГКС (флютиказона пропіонат) - серетид та сімбікорт (β2-агоніст тривалої дії формотерол та флютиказона пропіонат) є найбільш ефективними у досягненні повного контролю за перебігом астми незалежно від важкості перебігу.

Метилксантини (теофілін, амінофілін, еуфілін) використовують для контролю за астмою (особливо нічних симптомів), у вигляді перорального теофіліну пролонгованої дії). Його використовують також як додатковий бронхолітик у хворих на важку астму. У зв’язку з ризиком побічних дій теофілін вважається препаратом резерву для випадків недостатньої ефективності ІГКС та інгаляційних β2-агоністів тривалої дії.

Пероральні β2-агоністи тривалої дії (салметерол, тербуталін тривалої дії, бамбутерол) корисні для контролю нічних симптомів астми та як додаток до ІГКС за недостатньої ефективності останніх.

Антилейкотриєнові пероральні препарати (антагоністи рецепторів до цистеїніл-лейкотриєну – монтелукаст, пранлукаст, зафірлукаст) менш ефективні, ніж ІГКС та інгаляційні β2-агоністи тривалої дії; можуть бути додатком до базисної терапії ІГКС у хворих на середню і важку астму.

Для швидкого зняття нападу БА використовують:

інгаляційні β2-агоністи - сальбутамол, вентолін, беротек, фенотерол;

метилксантини – еуфілін в/в;

ін’єкційні глюкокортикостероїди - дексаметазон, преднізолон в/в.

- хронічним обструктивним бронхітом

- серцевою астмою

- трахеобронхіальною дискінезією (експіраторний стеноз трахеї та крупних бронхів)

Дата добавления: 2017-01-14