Лекція №1

Тема: Вступ. Предмет та задачі дисципліни «Інженерна та комп’ютерна графіка»

Питання:

1. Центральне проекціювання. Паралельне та прямокутне проекціювання.

2. Комплексний рисунок Монжа.

3. Епюр точки.

Сьогодення сучасної науки та техніки характеризується необхідністю створення, передачі та обробки великих обсягів інформації. Тому важливу роль у підготовці фахівця будь-якого інженерного напряму відіграють знання сукупності методів та засобів візуалізації технічних рішень. Однією з дисциплін, що дозволяють отримати навички, пов’язані з побудовою математичних і графічних моделей інженерних об’єктів, процесів та явищ, розробкою та оформленням різноманітної графічної і текстової конструкторської документації, є інженерна графіка, предметом якої є вивчення методів створення, обробки та оформлення технічних зображень (графічних моделей) тривимірних об’єктів.

Основою методів створення та обробки графічних моделей є теорія проекційних зображень. Тому основними задачами курсу буде вивчення:

- Теоретичних основ побудови комплексного креслення та аксонометричних зображень тривимірних об’єктів;

- Методів утворення та завдання на кресленні різних геометричних об’єктів;

- Алгоритмів розв’язання позиційних та метричних задач на комплексних креслення;

- Основних стандартів по виконанню та оформленню графічних конструкторських документів (робочих креслень деталей, їх з’єднань, складальних креслень, електричних схем та інш.) і супроводжуючих їх текстових конструкторських документів.

Теоретичною основою побудови технічних зображень є метод проекцій, який дає змогу діставати зображення просторових фігур на площині чи поверхні.

На рис.1.1 зображений приклад центрального проекціювання точок. Якщо взяти довільну точку S і сполучити її з іншими точками, то дістанемо в’язку прямих.

S – центр проекціювання;

SA, SB, SC – проекціювальні проміні;

П΄ - площина проекцій;

A, B, C - точки;

A’, B’, C’ - проекції точок на П΄

Рисунок 1.1 – Просторова модель

системи центрального проекціювання

Якщо проекціювальні промені спрямувати у одному відповідному напрямку то дістанемо метод паралельного проекціювання (рис.1.2). Паралельне проекціювання може бути прямокутним (ортогональним) або косокутним.

АA’, BB’, CC’ - проекціювальні

промені;

П΄ - площина проекцій;

A, B, C - точки;

A’, B’, C’ - проекції точок на

площину П΄.

Рисунок 1.2 – Просторова модель

системи паралельного проекціювання

Залежно від положення площин проекцій та центрів проекціювання можна діставати різні проекційно-зображувальні системи. Найбільш поширеною є система прямокутних ортогональних проекцій або метод Монжа. За цим методом обираються площини, які перпендикулярні одна до одної (рис. 1.3, а).

а) б)

в)

Рисунок 1.3 – Перетворення просторової моделі системи площин проекцій в проекційне креслення: а) просторова модель; б) проміжний етап трансформації; в) проекційне креслення.

Якщо горизонтальну площину проекцій, обернути навколо осі Х проти часової стрілки на 90⁰, а профільну площину проекцій так саме навколо осі Z (рис. 1.3, б), то отримаємо плоске зображення проекцій точки А (рис.1.3, в). Таке зображення має назву проекційного креслення або епюра Монжа.

Горизонтальна і фронтальна площини проекцій поділяють простір на чотири октанти. На рисунках 1.4, 1.5 показані приклади проекцій точок, що розташовані в різних октантах.

Рисунок 1.4 – Просторова модель системи площин проекцій з чотирьох октантів

Рисунок 1.5 – Проекційне креслення точок розташованих в чотирьох октантах простору

Питання які виносяться на СРС:

- побудова проекцій точок, які розташовані у різних чвертях простору;

- побудова проекцій точок, які належать площинам проекцій у різних чвертях простору.

Література – основна (С. 3-33) [8], (С.3-20) [9];

- додаткова (С. 6-9, с.29-37) [12].

Дата добавления: 2015-07-13