Богдан Хмельницький

l (6 січня 1596 — 6 серпня 1657) — шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

1648 р. битви під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями.

1649 р. облога Збаража та битва під Зборовом.

l Битва під Берестечком (28 червня — 10 липня 1651)

найбільший бій, який відбувся біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Іслама III Ґерая з одного боку та армією Речі Посполитої під командуванням Яна Казимира II з іншого.

l Білоцерківський мир 24 — 25 вересня 1651 р. Хмельницький вступив у бій біля Білої Церкви. Втомлені війною, обидві сторони почали переговори, внаслідок яких була укладена дуже невигідна для Xмельницького Білоцерківська угода 28 вересня 1651.

l Бій під Жванцем грудень 1653 р. у вирішальний момент кримський хан зрадив гетьмана і Xмельницький мусив замиритися з поляками на основі Зборівського договору 1649 р. Підписано мир 5 грудня 1653 року.

l 1653 – 1654 рр. переговори з Москвою

l Переяславська рада 8 січня 1654 року

l Березневі статті 1654 року

l Літо 1654 — осінь 1655 україно-московські сили перейшли в наступ проти Польщі. Влітку 1654 московське військо(25000) і 20 000 козаків під проводом І. Золотаренка повели наступ на Білорусь і зайняли Смоленськ, а 1655 р., продовжуючи наступ, у липні заволоділи Вільно.

l Осінь 1656 — літо 1657 р. Війна Речі Посполитої з козаками й Москвою дала шведському королеві Карлу X Ґуставу нагоду зайняти влітку 1655 р. північні частини Польщі і Литви. Стурбована поширенням шведської сили Москва уклала з поляками Віленське перемир'я (24 Жовтня 1656) і разом з ними виступила війною проти Швеції.

Початок руїни.

По смерті Б. Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний гетьманом, за рішенням старшинської ради був замінений І. Виговським і посланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. Порушення принципу спадкового гетьманства породило серед старшини спокусу боротьби за владу.

Іван Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політику. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею.

У вересні 1659 р. на Білоцерківській раді гетьманом знову проголошується Ю. Хмельницький. Він підписує з царським урядом нові Переяславські статті 1659 р., які, на відміну від Березневих статей 1654 р., фактично визнавали статус украй обмеженої автономії України у складі Росії. Заборонялись обрання гетьмана без дозволу царя, зовнішні стосунки. Московські воєводи сіли в Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві, Умані. Київська православна митрополія підпорядковувалася Московському патріархатові.

У 1663 р. Ю. Хмельницький зрікається гетьманства, його місце посідає переяславський полковник П. Тетеря. Того ж року на «Чорній раді» у Ніжині лівобережним гетьманом обирають кошового Запорізької Січі І. Брюховецького. У 1665 р. він підписує з Росією Московські статті, котрі ще більше обмежували права українського народу. Це призвело до повстання, під час якого І. Брюховецького було вбито (1668 р.).

На Правобережній Україні вибухає антифеодальне повстання, яке зумовило крах гетьманства П. Тетері, який провадив пропольську політику. На гетьмана обирають черкаського полковника П. Дорошенка (1665— 1676 рр.). Головною його метою було звільнення та об'єднання України. Для цього він проголошує спілку з Кримом і Туреччиною залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом чернігівського полковника Д. Многогрішного, Дорошенко повертається на Правобережжя.

У березні 1669 р. на Глухівській раді Многогрішний обирається гетьманом і водночас затверджуються Глухівські статті, згідно з якими в Україні зменшувалася чисельність російських воєвод, а українські делегати могли брати участь у дипломатичних справах Москви. Многогрішний і частина козацької старшини переходять на бік Росії.

Іван Самойлович 1672 року Туреччина починає війну проти Польщі й за допомогою козаків здобуває перемогу. Підписана того ж року Бучацька мирна угода означала входження Правобережної України до складу Туреччини. П. Дорошенко проголошувався правителем України в межах Брацлавщини та Київщини. В цей час міняється влада на Лівобережній Україні. Замість засланого до Сибіру Д. Многогрішного у 1672 р. гетьманом обраний І. Самойлович.

«Вічний мир» у 1686 р. Польща і Росія підписують так званий «Вічний мир», згідно з яким до складу Московської держави входили Лівобережжя, Київ і Запоріжжя, а до Речі Посполитої — Правобережжя, Галичина, Північна Київщина і Волинь. Туреччина отримувала Поділля, а Південна Київщина і Брацлавщина залишалися нейтральними.

І. Мазепа 26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою — Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста-фортеці (запорожці сприйняли це як зазіхання на їхні привілеї). Разом із тим статті не дозволяли російським воєводам втручатися в українські справи.

Північна війна і Україна У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. Були захоплені фортеці Кізикермен, Ісламкермен. Але у 1700 р. Петро І укладає мир з Туреччиною, починаючи Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Підписується Константинопольська мирна угода, згідно з якою дніпровські фортеці мали бути ліквідовані. Азов переходив до Росії, але вона не отримувала виходу до Чорного моря.

В кінці жовтня 1708 р. Мазепа виступає з Батурина назустріч шведам. Пізніше між Україною і Швецією було укладено угоду, згідно з якою остання виступала гарантом козацьких вольностей і недоторканності українських кордонів. Заклики Мазепи підняти повстання проти російського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які боялися знову потрапити під владу польської шляхти.

Полтавська битва. Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер.

Пилип Орлик
(1710— 1742 рр.) У 1710 р. залишки козацького війська обирають на гетьмана П. Орлика (1710— 1742 рр.) - колишнього генерального писаря при І. Мазепі.

Намагаючись забезпечити собі підтримку, він створює проект під назвою «Пакти і Конституція прав вольностей Запорізького Війська» — угоду між гетьманом, старшиною і запорожцями. Статті конституції передбачали встановлення національного суверенітету, забезпечення демократичних прав людини, єдності та взаємодії законодавчої, виконавчої і судової влади.

Іван Скоропадський
(1708 – 1722 рр.) За часів правління І. Скоропадського посилюється контроль Москви над Україною. До гетьмана був приставлений резидент — стольник Ізмайлов. У 1715 р. Петро І ліквідував виборність старшини і полковників. У 1721 р. Росія проголошена імперією. Після закінчення Північної війни Петро І вживає заходи з ліквідації автономії України.

Павло Полуботок
(1722 – 1724 рр.) Наказний гетьман П. Полуботок очолив боротьбу за залишки автономії Гетьманщини і домігся від Сенату певного обмеження функцій Малоросійської колегії.

Відновлення гетьманщини Смерть Петра І у 1725 р. та загроза війни з Туреччиною змінили політичну ситуацію в Росії. Під тиском Олександра Меншикова, який володів значними маєтками в Україні, в 1727 р. Петро II ліквідував Малоросійську колегію і дозволив вибори гетьмана.

Данило Апостол
(1728 – 1734 рр.) В 1728 році гетьманом було обрано Данила Апостола. Але з'являються так звані «Рішительні пункти», які визначали статус України у складі Росії. Причому вперше цей документ виник у формі не угоди, а царського указу. Гетьман не мав права дипломатичних стосунків, старшина і полковники затверджувались імператором, усі митні прибутки України мали надходити у державну скарбницю.

Діяльність Кирила Розумовського. Розумовському вдалося розширити автономію України, повернувши її справи з Сенату до іноземної колегії. Київ і Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьманові. Відновив Розумовський і склад генеральної старшини і суду.

Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення Розумовського з проханням про введення спадковості гетьманування і розширення його прав знову ліквідувала цей інститут в Україні.

Друга Малоросійська колегія (1764—1786 рр.) Вся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764—1786 рр.) генерал-губернатора Петра Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця).

Останній кошовий отаман – Петро Калнишевський. Після укладення Кючук-Кайнарджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Крім того, козаки брали активну участь у гайдамацькому русі. Війська царського генерала Текелі, повертаючись із Криму, несподівано оточили Січ. Петро Калнишевський — останній кошовий отаман — капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки.

l російсько-турецька війна
1787—1791 рр. Очаків (1788 р.)

l фортецю Ізмаїл (1790 р.).

l підписано Яську мирну угоду:

Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, включаючи Очаків. Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії, а також кордон по р. Кубань у Передкавказзі

l 1776 р. засновано Катеринослав, у 1778 — Херсон — перший порт на Чорному морі, у 1783 — Севастополь.

l 1784 р. на землях Кримського ханства створено Таврійську область.

l програма «Руська правда» передбачала скасування нерівності, модернізацію господарства країни, сувору централізацію правління.

l листопад 1830 року таємне товариство молодих польських офіцерів підняло повстання проти росіян. 1831 році повсталі рушили на Волинь.

l гасло «За вашу і нашу свободу».

l В листопаді 1831 р. цар Микола 1 утворив у Києві соціальну комісію у справах західних губерній. Закриті польські школи, навчання російською мовою. В Києві засновано російський університет Св. Володимира.

l товариство «Руська Трійця» - Шашкевич, Вагилевич і Головацький, які прагнули звільнити українську мову від церковних діалектів і довести її до літературної мови.

l Кирило-Мефодіївського товариство
1845 – 1847 рр. історик Костомаров, письменник П. Куліш та поет Т. Шевченко.

l Реформи Олександра II 19 лютого 1861 р. – ліквідацію кріпацтва;

l 1864 р. – земська реформа, передбачала появу місцевого самоврядування в більшості регіонів Російської імперії;

l 1864 р. – судова реформа;

l 1864 р. – реформа системи народної освіти

l Промисловий переворот в Російській імперії переважання іноземного капіталу в інвестуванні промисловості (90% від загальної кількості капіталів);

l високий ступінь концентрації виробництва (відразу створювалися великі підприємства з великою кількістю робітників);

l високі темпи промислової революції: на Донбасі промисловий переворот був здійснений за 20 років;

l Рух народників
60—80-ті XIX ст. роки 1873—1874 рр. демократична інтелігенція під виглядом вчителів і майстрів почала масове «ходіння в народ».

l народницькі групи діяли у Києві, Одесі, Харкові, Житомирі, Чернігові, Полтаві, Херсоні, Миколаєві.

Дата добавления: 2015-07-13