Можливості забезпечення потреб людини в країнах, різних за економічним розвитком

Категорії споживання	Розвинуті країни	Бідні країни
1.	2.	3.
Продукти харчування	Вільна купівля продуктів харчування для споживання вдома або в ресторанах, кафе, їдальнях тощо.	Для більшості населення самозабезпечення продуктами харчування на власних або орендованих ділянках землі.
Житло	Власне або орендоване, власний посуд, меблі, книги, іграшки тощо	Для більшості населення тільки халупи з підручних матеріалів
Одяг та інші аксесуари	Верхній та спідній одяг, сезонне взуття, а також взуття для різних обставин, прикраси, годинники тощо.	Для більшості населення мінімум одягу.
Інші предмети побуту	Аудіо-та відеоапаратура, телефон, телевізор, Інтернет, паперові вироби, газети та журнали, спортивний одяг, комп’ютери, квіти тощо.	Для більшості населення недоступні.
Інші послуги	Електропостачання, опалення, прання в пральних машинах, хімчистка, перукарні тощо.	Для більшості населення недоступні.
Транспорт	Внутрішні та міжнародні залізниці, повітряний та наземний транспорт, системи шляхів та транспортне обслуговування.	Для більшості населення недоступні.
Медицина	Системи приватних та громадських лікарень, ліки, система медичного обстеження населення і медичне страхування.	Щодо більшості населення доступне лише у вигляді допомоги міжнародних установ для запобігання інфекціям.
Інше	Освіта, соціальний захист, подорожі, клуби за інтересами, спорт тощо.	Для більшості населення все, крім початкової освіти, недоступне.

Щоб не допустити цих та інших крайнощів, негативних результатів глобалізації, необхідно вносити зміни в інституціях і світогляді. Ідеологія вільного ринку має поступитися місцем поглядам, які ґрунтуються на економічній науці. Адже, як відомо, розвинуті країни несуть особливу відповідальність, наприклад, за скасування власних торгових, протекціоністських бар’єрів.

З іншого боку, країнам, що розвиваються, потрібні й ефективні уряди, незалежні судові системи, демократична підзвітність, свобода від корупції, яка перешкоджає зростанню ефективності державного та приватного секторів. Сьогодні ж у багатьох країнах, наприклад, Африки, уряди, як правило, неефективні.

Усе це буде й надалі мати місце у багатьох країнах доти, доки не сформується ефективний всесвітній менеджмент, який базувався б на єдиній економічній політиці і глобального управління.

Отже, як бачимо, філософія глобалізму і контрглобалізму – це і є, по суті, циклічність розвитку суспільства, що базується на філософських тріадах Гегеля. Сучасний етап (цикл) цього процесу проходить від «тези» (глобалізму) до «антитези» (контрглобалізму), який, у свою чергу, повернеться вже на вищому щаблі до «синтезу». Його наближення до початкової «тези» (за філософською спіраллю Гегеля) означатиме формування нового, єдиного глобального світу, геополітики, яка гарантує безпечний і поступальний розвиток цивілізації. Таку модель єдиного глобального суспільства можна було б назвати «цивілізаційною взаємопідтримкою» або «цивілізаційною гармонією». Її концептуальною основою є ідея про глобалізацію світу як про новий етап розвитку єдиного живого організму – людської цивілізації в цілому, в усій різноманітності її цивілізаційних типів і планети Земля як середовища її проживання. Адже мета глобалізації полягає не в «уніфікації», а в розвитку всіх існуючих цивілізацій, у збереженні та розширенні для кожного народу, кожної цивілізації «поля розвитку».

Дата добавления: 2015-07-13