Лекція 9 міжнародні відносини і сучасний світовий порядок

На початку ХХІ сторіччя світ знаходиться на етапі кардинальних змін, у стадії біфуркації, переході до нового світового порядку. Сьогодні вирішується питання: яким буде світ у ХХІ сторіччі, чи зможе людство назавжди вступити у мирний період свого існування? Чітких відповідей не має. Тому науковий аналіз системи міжнародних відносин і становлення нового світового порядку набуває особливого значення.

1. Поняття міжнародних відносин та їх зміст.

2. Світовий порядок та особливості його становлення у ХХІ сторіччі.

3.Тенденції цивілізаційного розвитку людства.

1. Поняття міжнародних відносин та їх зміст.

Будь-яка держава не може існувати без відносин з іншими країнами, міжнародними політичними (ООН), фінансово-економічними установами (Міжнародний валютний фонд, Всесвітня торгова організація тощо). В умовах глобалізації значно зросли взаємозв’язок і взаємозалежність усіх держав. Тенденцією сучасного розвитку є поширення міжнародного спілкування не тільки між державами, але й між людьми, розвиток народної дипломатії. Тому для кожної освіченої людини стає нормою обізнаність щодо головних проблем міжнародного життя.

Здійснюючи свої зовнішньополітичні функції, кожна держава проводить певну політику за межами своєї країни, на міжнародній арені. Зовнішня політика - це курс держави на міжнародній арені, що забезпечує специфічними засобами і методами захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів та цілей. Зовнішня політика є продовженням її внутрішньої політики. Вона має сприяти покращенню життя народу, зміцненню нації та держави. Разом з тим консолідована зовнішня політика держав сприяє вирішенню регіональних і світових проблем.

Зовнішню політику держави визначають і реалізують органи загального політичного керівництва: глава держави, парламент, уряд. в якому створюється міністерство закордонних справ. Зовнішню політику держави на національному рівні реалізують дипломати та спеціальні органи – посольства, консульства, представництва тощо.

Роль держави як «гравця» на міжнародній арені, її впливовість визначається рядом факторів. Американський дослідник Рей С. Клайн запропонував формулу, за якою можна орієнтовно розрахувати «силу», яку має та чи інша країна Р=(С +Е +М) х (S + W), де Р – потуга країни; С – її критична маса: населення і територія; Е – економічний потенціал; М – військова могутність; S – стратегічні наміри; W - політична воля до виконання національної стратегії.

З метою реалізації зовнішньої політики держави використовують наступні види засобів: політичні, економічні, військові, інформаційно-пропагандистські. Реалізація зовнішньої політики здійснюється у різних формах в залежності від конкретних умов і можливостей. Пасивна - характерна для економічно, політично і військово-слабких держав, що виражається в зміні внутрішньої політики держав під впливом міжнародного оточення. Політично це означає відмову від частини суверенітету, перехід на позиції формуванням експансіоністської мети, примусом зміни політики інших держав. Агресивна – характеризується їх дер жав. Активна – відрізняється активними пошуками рівноваги між зовнішньою і внутрішньою політикою. Консервативна – характеризується активною, іноді навіть агресивною політикою захисту досягнутої раніше мети.

Реалізація мети зовнішньої політики будь-якої держави заснована на певних принципах. Своє втілення принципи зовнішньої політики дістають у міждержавних угодах. Основним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому сформульовані принципи міжнародного права й передбачені заходи їх дотримання, є прийнятий у 1945 р. 50-ма державами світу Статут Організації Об’єднаних Націй. Найважливіші принципи сучасної зовнішньої політики викладені в «Декларації про принципи міжнародного права». Важливу роль у розвитку головних принципів, наповнення їх новим змістом відіграв Заключний акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі (1975р.). При здійсненні зовнішньої політики держави керуються схваленими світовим співтовариством принципами, до яких відносяться: мирне співіснування, суверенність, рівноправність держав, рівноправність народів та їх права на самостійне визначення своєї долі, незастосування сили або загрози силою, непорушність державних кордонів, територіальна цілісність держав, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи держав, сумлінне виконання міжнародних зобов’язань, всезагальна повага прав людини та її основних свобод.

Принципи міжнародної політики реалізуються у середовищі, яке має назву міжнародні відносини. У першому наближенні міжнародні відносини можна визначити як відносини між політичними суб’єктами на світовій арені. Французький політолог А. Арон зазначав, що зміст міжнародних відносин становлять відносини між державами.

Специфіка міжнародних відносин розкривається шляхом аналізу їх структурних елементів, насамперед суб’єктів. Основним суб’єктом світового політичного процесу є держава. Її політика визначає характер міжнародних відносин, безпосередньо впливає на сутність свободи і рівнів добробуту громадян, на людське життя. Саме за допомогою держави народи і нації організовано представляють свої інтереси на світовій арені.

Держава – єдиний суб’єкт міжнародного процесу, який характеризується суверенітетом. Категорія «національно-державний суверенітет» має два аспекти – внутрішній і зовнішній. Перший аспект означає свободу вибору кожним народом свого способу економічного розвитку, політичного режиму, наявність у державі власного законодавства. Другий аспект передбачає невтручання держав у внутрішні справи одна одної, їх рівність і незалежність. Основою діяльності будь-якої держави на міжнародній арені є національний інтерес, який являє собою усвідомлення і відображення в діяльності держави суб’єктів її корінних потреб.

Досягнення балансу сил та інтересів є важливим фактором у забезпеченні стабільності світової політики. До складових сили світової політики (держав) належать: їх військова підготовка та організація, географічне розташування, природні ресурси, промисловий потенціал, кількість населення, якість дипломатії і розвідки, стан моралі, національний характер тощо.

Проте у сучасному світі держави не можуть керуватися вузько зрозумілими національними інтересами і вести мову лише у категоріях сили. Будь-яка держава змушена зважати на інтереси інших країн, поважати їх, що вимагає від держави дотримання певних норм поведінки на міжнародній арені. До провідних суб’єктів міжнародних відносин, які безпосередньо створюються державами, належать їх міжнародні об’єднання – політичні або військово-політичні організації. Серед них: Організація Об’єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Ліга арабських держав (Арабська ліга), Організація Північноатлантичного Договору (НАТО), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД) тощо.

Важливу роль у формуванні і функціонуванні міжнародних відносин відіграють неурядові організації, які об’єднують недержавні інститути і громадян різних країн і діють у специфічних галузях. До їх числа належать: Міжнародна асоціація політичних наук, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), Міжнародна демократична федерація жінок (МДФЖ), Всесвітня федерація демократичної молоді (ВФДМ) та багато інших (суспільні рухи, транснаціональні корпорації, релігійні об’єднання, народи, етноси, політичні та суспільні рухи).

Міжнародні відносини мають яскраво виражену тенденцію до глобалізації, ускладнення і розширення, що потребує удосконалення міжнародних політичних механізмів для їх регулювання.

Дата добавления: 2015-07-13