Розрахунок витрат на сировину

Витрати на сировину визначаються на підставі балансу сировини та цін на неї. При цьому враховуються транспортно-заготівельні видатки й відшкодування з вартості сировини.

Таблиця 7

Розрахункова вартість сировини

№ п/п	ПОКАЗНИКИ	Величина показника
	Кількість сировини при заготівельній вологості, тонн
	Середній номер сировини
	Ціна за 1 тону сировини, грн.
	Вартість всієї сировини, грн.
	Видатки на доставці сировини до завод, на 1тону, грн.
	Видатки на прийом й укладання сировини, грн.
	Вартість сировини з урахуванням видатків на доставку й прийом, грн.
	Відходи, що віднімають, (багаття), грн.
	Вартість всього багаття грн.
	Ціна за 1тону багаття, грн.
	Уся вартість сировини за відрахуванням відходів, грн.

4.2. Розрахунок вартості допоміжних матеріалів

Витратидопоміжних матеріалів визначаються на основі “Норм витрат допоміжних матеріалів для підприємств промисловості первинної обробки луб’яних культур”.

Ціни на допоміжні матеріали прийняти наступні:

за 1кг мотузки – 3,5 грн.

за 1кг шпагату – 2,5 грн.

1 фанерна бірка – 0,57 грн.

Всі розрахунки вартості допоміжних матеріалів звести в таблицю 8.

Таблиця 8

Розрахунок вартості допоміжних матеріалів

№ п/п	Найменування матеріалів	Норма витрат на тонну,кг/т	Річний обсяг продукції, тонн	Загальні витрати на рік, кг	Ціна за одиницю матеріалу, грн.	Вартість матеріалу, грн.
	Мотузка - довге волокно - коротке волокно
	Шпагат
	Бирки -довге волокно -коротке волокно
Разом

4.3. Розрахунок витрат на паливо й енергію всіх видів на технологічні потреби

Енергетичне господарство підприємств первинної обробки луб'яних волокон охоплює комплекс виробництв і служб, що забезпечують заводи електроенергією, парою, гарячою й холодною водою, стисненим повітрям. До складу енергетичного господарства льонозаводів входять також очисні спорудження, призначені для знешкодження й очищення стічних вод.

Основними завданнями енергетичного господарства є постачання підприємства всіма видами енергії, контроль за її використанням, зниження собівартості виробництва енергоресурсів.

Найважливішим завданням енергетичного господарства є електропостачання підприємства. Основними споживачами електричної енергії на льонозаводах є електродвигуни основного технологічного, транспортного й допоміжного устаткування, а також освітлювальні прилади й пристрої. Найбільш ефективною системою електропостачання заводів первинної обробки луб'яних волокон є централізована, при якій електрична енергія надходить від енергетичної системи (через заводську понижувальну підстанцію). Однак на деяких заводах діють свої невеликі електростанції.

Льонозаводи споживають велику кількість пари, гарячої й холодної води. Пара використовується для технологічних процесів мочки, пропарювання й сушіння сировини. Гаряча вода використовується не тільки для технологічних цілей, але й для господарсько-побутових потреб, у тому числі для опалення приміщень. Холодну й гарячу воду, пару, як правило, виробляють на кожному підприємстві, для чого на заводах є водозабірні спорудження, насосні станції, розподільні мережі, а також котельні, паропроводи, трубопроводи гарячої води й інші спорудження й передаткові пристрої.

Велика кількість води, споживана підприємствами промисловості первинної обробки луб'яних волокон, припускає наявність каналізаційних систем. Останні являють собою інженерні спорудження, призначені для прийому, транспортування й знешкодження стічних вод. Застосовують різні очисні спорудження, у тому числі вертикальні відстійники, поля фільтрації й зрошення, біологічні ставки й фільтри.

На підприємствах промисловості первинної обробки луб'яних волокон для транспортування багаття й відходів тріпання широко застосовують пневмотранспорт, тому в складі енергетичного господарства є відповідні вентиляційні установки й системи повітреводів. Останні розташовують або безпосередньо у виробничому корпусі, або поза ним у спеціальних приміщеннях.

Для раціональної організації енергетичного господарства необхідно правильно планувати потреба й виробництво енергоресурсів. Причому варто враховувати особливості виробництва й споживання енергії: вона не може накопичуватися про запас, виробництво й споживання збігаються в часі.

Планування споживання енергоресурсів повинне базуватися па системі прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Для планування потреби підприємства в енергії користуються укрупненими питомими нормами витрати енергії на одиницю продукції. Наприклад, нормами технологічного проектування підприємств первинної обробки льону по одноагрегатних заводах без дільниць промислового готування трести передбачені витрати на 1 т волокна: води 58 м³, у тому числі на технологічні потреби 53 м³; пари 10 т, у тому числі на технологічні потреби 5 т; електроенергії 2320 Квт-год.

При використанні як паливо відходів виробництва (багаття) потреба в інших видах палива скорочується й у заявки на матеріально-технічне постачання вносять відповідні корективи.

Планування енергоресурсів полягає не тільки в розрахунках потреби підприємства в різних видах енергії, але й у визначенні джерел її одержання. Щорічно підприємства становлять енергетичні баланси; у видатковій частині цих балансів передбачається витрата енергії на різні цілі — рухової, на освітлення, вентиляцію, відпустку на сторону, опалення й т.д.; у прибутковій частині плануються джерела надходження — одержання із централізованих джерел, виробіток на самому заводі. Відповідно до цього планується режим роботи енергетичного устаткування.

По деяких видах енергії здійснюється лімітування витрати, наприклад, заводу встановлюють ліміти витрати електроенергії на рік з розподілом по кварталах. Якщо потреба підприємства, певна з розрахунку, перевищує ліміт, повинні бути намічені й здійснені заходи щодо забезпечення безперебійної роботи заводу при обмежених лімітах надходження енергії з боку.

Після визначення потреби в різних видах енергії й джерел її одержання підприємства планують витрати на енергію. Якщо енергія надходить від державних районних станцій тепломереж, її оплачують по встановленому тарифуі. Крім того, враховують витрати підприємства на зміст трансформаторної підстанції, внутрішніх мереж і ін. Розподілом всіх витрат на енергію по кожному її виді на споживану кількістьвизначають собівартість одиниці енергії (1 Квт-год. електроенергії, 1 т пари й т.д.).

Якщо потреба в енергії задовольняється повністю або частково шляхом власного її виробництва, підприємство складає кошториси витрат, у яких передбачають витрати на придбання палива, заробітну плату працівникам енергогосподарства, амортизацію енергетичного устаткування й т.п. Собівартість одиниці енергії розраховують розподілом всіх витрат на кількість виробленої енергії.

На підприємствах необхідно вести облік і контроль витрати енергоресурсів і здійснювати заходи щодо їхньої економії. Шляхів економії паливно-енергетичних ресурсів багато. Основними з них є: удосконалювання технології виробництва, оптимальне завантаження агрегатів, що споживають енергію, правильне регулювання режимів їхньої роботи; застосування прогресивних норм витрати енергоресурсів на виробничі й невиробничі цілі; використання вторинних енергетичних ресурсів, у тому числі відпрацьованої пари, конденсату, відходів виробництва (багаття); вибір і застосування раціональних систем освітлення й типів світильників, правильне їхнє розміщення у виробничих і невиробничих приміщеннях, зміст у чистоті вікон і електроламп; дотримання режиму економії, боротьба із втратами енергії на всіх переходах основного й допоміжного виробництв.

Для оцінки ефективності організації енергетичного господарства на підприємстві використовують ряд техніко-економічних показників, у тому числі питома витрата різних видів енергії на одиницю виготовленої продукції, собівартість одиниці енергії, витрата палива на виробництво одиниці енергії й ін.

У цю статтю витрат включаються витрати на паливо, газ, пару й воду, електроенергію, витрачену на технологічні цілі (готування трести, сушіння трести й відходів тріпання, зволоження волокна й трести й т.п.).

Кількість і вартість видатків по видах енергії визначають на основі норм видатків на одиницю продукції, кількості виробленої продукції, або на основі видатку енергії за кожну годину роботи, загального числа годин роботи устаткування й вартості одиниці палива й енергії.

Енергетичне господарство підприємств первинної переробки луб’яних волокон

Таблиця 9

Розрахунок витрат на паливо й енергію на технологічні потреби.

№ п\п	Об'єкт видатку палива, енергії	Загальні витрати, од.	Ціна за одиницю, грн.	Загальні витрати, грн.
	Теплова енергія, Гкал
	Електроенергія, Квт./годин
	Виробниче водопостачання, м^3
Разом

4.4. Розрахунок заробітної плати основних виробничих робітників

У цю статтю калькуляції включається заробітна плата робітників основного виробництва, розрахована в розділі «Розрахунок чисельності й фонду заробітної плати робітників основного виробництва».

4.5. Розрахунок видатків на утримання й експлуатацію устаткування

Розрахунок витрат на утримання й експлуатацію устаткування виконується шляхом складання кошторисів видатків на утримання й експлуатацію устаткування, виконавши попередньо розрахунки по кожній статті кошторису.

1. Видатки на утримання виробничого устаткування й транспортних засобів.

2. Видатки на поточний ремонт устаткування й транспортних засобів.

3. Амортизації устаткування й транспортних засобів.

4. Видатки на експлуатацію устаткування.

5. Видатки на внутрішньозаводське переміщення вантажів.

6. Вартість рушійної сили.

7. Загальнозаводські Видатки.

8. Видатки на охорону праці.

9. Інші виробничі видатки.

10. Внутрішньовиробничі видатки.

11. Вартість основних виробничих фондів.

12. Розрахунок та аналіз техніко – економічних показників виробництва.

Дата добавления: 2015-08-31