Техніка внутрішньовенних ін’єкцій

При цьому способі введення лікарська речовина поступає безпосередньо в кров і надає негайну дію. Введення лікарських речовин у вену забезпечує точніше дозування препаратів, а також дає можливість введення таких засобів, які не всмоктуються з шлунково-кишкового тракту або дратують його слизисту оболонку.

Місце введення: частіше у вену ліктьового згину, у дітей перших років життя – вени в області променевозап'ясного суглоба, підшкірні вени голови, вени області гомілковостопного суглоба.

Оснащення: Стерильні голка і шприц одноразового використання ємністю 10 або 20 мл в упаковці, стерильні гумові рукавиці одноразового використання в упаковці, лікарські препарати в ампулах і флаконах, пилочка, 70% р-н етилового спирту, ватні кульки, джгути, полотняна серветка (рушник), лоток для використаних інструментів і матеріалів, пінцети в потрійному розчині.

І. Підготовка процедури

· Ретельно вимити двічі руки з милом, витерти рушником, обробити 70% розчином Забезпечується інфекційна безпека.

· Звірити напис на ампулі з призначенням лікаря, звернути увагу на термін придатності. Забезпечується точність мед сестринського догляду.

· Звільнити одноразовий шприц і голку від упаковки.

· Розчин набрати із ампули в шприц.

· Видалити з шприца пухирці повітря. Запобігання утворення емболій.

· Покласти шприц з набраними лік. речовинами на лоток. Забезпечується інфекційна безпека.

· На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70% р-ні етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека.

· Провести психологічну підготовку пацієнта. Заохочується пацієнта до співпраці.

· При виконанні ін’єкцій пацієнт має лежати в ліжку. Запобігання непритомності.

· Рука пацієнта повинна розташовуватись на столі в зручному, максимально розігнутому у ліктьовому згині положенні.

ІІ. Виконання процедури.

• Намітити місце ін’єкції. Найзручніше виконувати внутрішньовенну ін’єкцію в вени ліктьового згину. Це пояснюється доброю фіксацією вени в підшкірній основі, що не дає їй можливості зміщуватись і спадатися під час ін’єкції.
• На плече вище ліктьового згину накласти гумовий джут; під джгут підкласти полотняну серветку. Джгут зав’язати таким чином, щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції, а також щоб його можна було легко розв’язати лівою рукою. Забезпечується чітке конкурування венозних стовбурів і створення штучного венозного спазму.
• Запропонувати пацієнту кілька разів енергійно стиснути і розтиснути кулак. Розтерти згинальну поверхню передпліччя рукою у напрямку від кисті до ліктьового згину. Забезпечується посилення венозного застою.
• Кінчиком вказівного пальці правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і вибрати велику і малорухому вену. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.
• Запропонувати пацієнту стиснути кулак. Забезпечується чітке контурування вени.
• Двічі протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70% розчині етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека.
• Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб 2 палець підтримував муфту голки, 1, 3, і 4 пальці – циліндр шприца, а 5 палець розміщувався на поршні.
• Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця ін’єкції. Забезпечується точна фіксація вени.
• Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по напрямі току крові. Зріз голки повинен бути догори. Обережно проколоти шкіру і стінку фіксованої вени. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.

• Опустити шприц і провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени. При правильному положенні голки у вені в шприці з’явиться темна венозна кров. У пацієнтів з низьким артеріальним тиском кров у шприці буде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо з першого разу не вдалося потрапили у вену, потрібно потягнути голку трохи на себе або ввести її трохи глибше, але щоб вона залишалася у підшкірній основі.
• Перед введенім розчину лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак. Забезпечується правильне і швидке попадання ліків в кров’яне русло.
• Не змінюючи положення шприца першим пальцем лівої руки натиснути на рукоятку поршня, і повільно ввести препарат. При повільному введенні препарат не викликає небажаної реакції організму.

ІІІ. Закінчення процедури

• Після закінчення введення лікарської речовини прикласти до місця ін’єкції стерильну ватну кульку змочену у 70% розчині етилового спирту. Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виконання непритомності.
• Запропонувати пацієнту зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Заборонити пацієнту різко вставити після ін’єкції. Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виникнення непритомності.
• Відпрацьовані ватні кульки занурити у5% розчині хлораміну в ємності, про маркірованій “Для використаних ватних кульок” на 1 годину. Забезпечується інфекційна безпека.
• Відпрацьований шприц занурити у 5% розчині хлораміну, в ємності про маркірованій “Для замочування одноразових шприців і голок” на 1 годину. Забезпечується інфекційна безпека.
• Вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти. Забезпечується інфекційна безпека.
• Зробити відмітку про виконання. Забезпечується правильність мед сестринського догляду.

Внутрішньовенні краплинні вливання дозволяють вводити великі кількості рідини, не перенавантажуючи серцево-судинну систему. Рідина, що вводиться, повинна мати склад, що не змінює осмотичного тиску крові, не містити сильнодіючих засобів, бути ретельно простерилізованою і підігрітою до 40°С.

- Після перемішування вмісту флакона обробляють його пробку спиртом або йодом, звільнивши голку від захисного ковпачка, вводять її в пробку флакона якомога глибше.

- Флакон повертають вверх дном, укріплюють на штативі і звичайним способом заповнюють систему.

- З фільтру і крапельниці витісняють повітря, підвівши крапельницю так, щоб капроновий фільтр знаходився вгорі, а трубка крапельниці - внизу. Розчином, що вводиться, заповнює крапельницю до половини, потім опускають її і витісняють повітря з нижнього відділу трубки, поки розчин не почне поступати з голки струменем. На трубку перед голкою накладають затиск.

- Перед пункцією шкіру обробляють спиртом. Якщо є абсолютна упевненість в правильно виконаній пункції вени (надходження крові через голку), систему сполучають з голкою і приступають до введення розчину у вену.

- Протягом декількох хвилин спостерігають, чи не поступає рідина під шкіру (при цьому може з'явитися припухлість), потім голку фіксують липким пластиром по напряму вени, а область пункції закривають стерильною серветкою. Успішне виконання процедури значною мірою залежить від правильної фіксації кінцівок або голови дитини. Кут між голкою і шкірою обережно заповнюють стерильними марлевими серветками, які також фіксуються двома довгими широкими смужкамилейкопластиру. Нерухомість кінцівки забезпечується шляхом її іммобілізації в лангеті.

- Під час введення розчину треба стежити за роботою всієї системи, чи не промокає пов'язка, чи не утворився інфільтрат або набряклість в області вливання унаслідок надходження рідини мимо вени, чи не припинився струм рідини із-за перегину трубок системи або закупорки вени.

- Медична сестра під час процедури повинна стежити за зовнішнім виглядом хворого, пульсом, частотою дихання, звертати увагу на його скарги. При щонайменшому погіршенні стану вона терміново викликає лікаря.

- Введення розчину може бути струменевим і краплинним. До струменевих введень (не більше 50 мл рідини) вдаються при необхідності швидкого відшкодувати об'єм циркулюючої рідини (масивні крововтрати під час операції, шок або колапс).

- При краплинному способі розчин, що вводиться, поволі, по краплях, потрапляє в русло крові; число крапель регулюється крапельницею.

В останній час при крапельних вливаннях користуються крапельницями разового користування, голками «бабочками» та спеціальними катетерами для внутрішньовенних впорскувань. Для збереження прохідності голки або катетера, якщо виникає потреба в тимчасовому припиненні крапельного введення та попердження згортання крові роблять так званий гепариновий замок. Для цього змішують 1 мл гепарина та 9 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, вводять через канюлю або голку 1 мл цієї суміші і закривають канюлю голки спеціальним гумовим ковпачком.

Дата добавления: 2015-08-31