В С Т У П. Актуальність теми дослідження

Актуальність теми дослідження. Вивчення історії становлення і розвитку археологічних досліджень в Одесі є важливим науковим напрямком вітчизняної історичної науки. Воно дає можливість сформувати цілісне уявлення про етапи здобуття археологічних знань у тих історичних процесах, які відбувалися в глибоку давнину в Південній Україні, зокрема, на території Півдя і Центру Одеси. При цьому історіографічні дослідження дозволяють визначати закономірності появи і зміни різних археологічних напрямів і шкіл, що сприяють більш глибокому осмисленню минулого народів, їхньої культури, вірувань, виробничого опита.

У процесі аналізу історії вивчення того чи іншого археологічного пам'ятника одночасно осягається методологія його дослідження, визначається рівень наукової розробленості археологічних пам'яток в цілому. Історіографія в певному контексті, як сукупність знань про розвиток археології, являє собою наукове осмислення всієї сукупності історичних досліджень про розвиток археології в контексті конкретної епохи. При такому підході до вирішення головної проблеми даного дослідження особливо чітко виявляється внесок цілих поколінь істориків у розвитку археологічної науки, оригінальні теорії та ідеї які відповідали потребам конкретного історичного етапу розвитку суспільства, науки, культури.

Що стосується безпосередньо історіографії, то одним з слабо досліджених в ній напрямків виявилося цілісне вивчення історії становлення та розвитку археологічної науки Одеси в XX ст. і період будівництва Незалежної України в XXI ст.

Археологічні пам'ятки Одеси мають величезне наукове і художнє значення, свідчать про найдавніший період становлення людини, появі різних суспільств на цій території, де здійснювалося взаємодія різних етнічних, соціальних, культурних та релігійних явищ і традицій, які залишили глибокий слід в історії не тільки Одеси, а й у Центральній і Південній Україні в цілому. Багато археологічних пам'ятників Одеси включені до реєстру шедеврів українського мистецтва.

Археологічні розкопки та вивчення стародавніх пам'ятників Одеси, в тому числі і Північого Причорномор’я, були розпочаті ще у ХІХ ст. членами Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей. Системна розробка пам'ятників була здійснена радянськими археологами. Формувалися і проводилися археологічні експедиції, що складаються з загонів і груп, які проводили комплексні розвідувальні та раскопочному роботи, охоплюючи своєю діяльністю всю територію Одещини. Основними напрямками роботи стали пошук, розробка та вивчення археологічних досліджень на багатьох пам'ятках доби енеоліту, бронзи (наприклад, поселення пізньої трипільської культури Усатово, Маяки). А також пам'ятки доби раннього залізного віку у пониззі Дунаю (Орлівка-Картал), античного часу — на березі Дністровського лиману (місто Ніконій),Одеської затоки — Тилігула

Завдяки діяльності цих наукових археологічних експедицій і загонів були відкриті, зафіксовані, розроблені і відреставровані багато пам'ятників історії культури і мистецтва таджицького народу, що отримали світове визнання. Величезна значення результатів діяльності цих експедицій для розвитку історичної науки, формування глибокого і широкого уявлення про історію народу та його предків, їх внеску у світову цивілізацію і в загальнолюдську культуру.

У контексті вищесказаного визначається високий ступінь актуальності формування цілісної наукової картини процесу вивчення вітчизняною історіографією історії археологічних досліджень пам'яток Одеської області. Вивчення історії діяльності археологічних експедицій Одещини, як особливого соціокультурного та історичного феномена, здатне активізувати осмислення історичних процесів, зрозуміти механізми виникнення і розвитку тих чи інших явищ в минулому і теперішньому, наповнити глибоким духовним потенціалом і знаннями саму історичну науку і діяльність її носіїв. Актуальність теми обумовлюється так само і тим, що історіографічне дослідження історії одеської археології дозволяє визначати закономірності появи і зміни різних наукових напрямів і шкіл, що сприяють більш глибокому осмисленню минулого народів, їхньої культури, вірувань, виробничого досвіду.

Метою даної дипломної роботи є відтворення історії розвитку польових та камеральних досліджень археологічних пам’яток Одеської області.

Для досягнення даної мети передбачається виконання наступних дослідницьких завдань:

- Визначити джерельну базу для досягнення даної мети та проаналізувати доробок науковців – фахівців в галузі даної проблеми;

- Охарактеризувати зміни у напрямках польових археологічних досліджень на початку радянської доби та їхню динаміку протягом ХХ – початку ХХІ ст..; показати комплексність і системність діяльності археологічних експедицій і загонів в різних районах Одеської області;

- Проаналізувати науковий доробок провідних одеських вчених, які займалися дослідженнями пам’яток археології;

- Виявити особливості камеральних археологічних досліджень Одеської області протягом ХХ – ХХІ ст..;

Об’єктом даної дипломної роботи є археологічні пам’ятки Одеської області.

Предметом даної дипломної роботи є історія вивчення пам’яток археології, розташованих на території сучасно Одеської області, у радянську добу та у період незалежності України.

Хронологічні рамки дослідження. Свою роботу я обмежив початком XХ - XХІ століттям, що охоплює період від утворення Одеської області від моменту так як саме в цей період інтенсивно проводились дослідження археологічних пам’яток Одеської області.

Територіальними межами дослідження було взято територію Одеської області з урахуванням динаміки її кордонів у довоєнний та повоєнний час.

Методологічна основа даної роботи.. Теоретико-методологічною основою даного дослідження є загальні принципи об'єктивності, пріоритету фактів і практичної доцільності, які передбачають неупереджене висвітлення й аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. При аналізі джерел для виявлення загальних і особливих рис у процесах та явищах застосовано загальнонаукові методи - емпірико-аналітичний, логічний та проблемно-порівняльний.

Джерельною базою даної роботи стали:

1. Архівні матеріали:

1.1. Документи з наукового архіву Одеського Археологічного музею НАН України, які містять інформацію про постійно діючі, новобудівельні та рятівні археологічні експедиції, а також про розкопки окремих археологічних пам’яток на території Одеської області (польові щоденники, польові звіти, креслення, тощо)

1.2. Документи з наукового архіву Одеського Археологічного музею НАН України, пов’язані з заснуванням та діяльністю Одеського археологічного товариства (статут Товариства, відомості про його членів, фінансову та експедиційну діяльність)

2. Опубліковані джерела: інформація про результати проведення польових археологічних досліджень на території Одеської області, опублікована у провідних виданнях фахового професійного спрямування.

Крім того, до групи опублікованих джерел з історії розвитку археологічної освіти України слід віднести спогади С.Я. Борового (слухача ОАІ), звіти ОАІ за 1921-1922 рр., опубліковані в «Наука на Украине. Орган Научного комитета Укрглавпрофобра», повідомлення КАІ в щоденній газеті «Киевская мысль» 1911 р., М. Фишелева «Новый храм» у громадсько-політичній і щоденній газеті «Слово», спогади П. Курінного (слухача КАІ), замітку М. Слабченка про культурно-наукове життя Одеси 1914-1924 рр. в журналі «Україна», повідомлення В. Базилевича «Киевский археологический институт» в «Борьбе классов», спогади Н.Д. Полонської-Василенко, яка була ученим секретарем КАІ [1].

3. Неопубліковані джерела усного походження, які складають результати бесід з одеськими археологами, персональні спогади археологів тощо.

Аналіз історіографії історії вивчення археологічних пам’яток Одеської області засвідчує відсутність в сучасній українській науці узагальнюючих робіт монографічного характеру з даної проблеми, хоча проблематика, пов’язана з історіографією археологічних досліджень неодноразово опинялася у центрі уваги дослідників.

У період з кінця 1980-х по сьогодення спроби написання робіт з історії археологічного знання та створення загальних періодизацій історії розвитку археології були зроблені: В. Генінгом[2], А. Жуком, Л. Клейном[3], Г. Лебедєвим, В. Матющенко, О. Формозовим, І. Тункіною, Е. Фроловим та ін.. Всі ці дослідження базуються на спадковості наукової традиції притаманної радянським дослідникам, що обумовлено наявністю в "новій науці" покоління представників "старої радянської школи", а також використанням, як підґрунтя для нових розробок, основних досягнень радянської історіографії археології. В сучасній Український історичній традиції відзначаються роботи: В.Гребеннікова, І.Ковальової [4], С.Паліенко, А.Кузьмищева, О.Музичко[5], Д.Тесленко, Г.Станіциної та ін.

В ході роботи над темою мною були використані наступні роботи, що найбільш повно віддзеркалюють історію польової археології на Одещині: Сапожникова І. В.[6] та Охотнікова С. Б.[7].

Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та переліку використаних джерел та літератури, що складається з 56 позицій.

Перший розділ моєї роботи присвячений аналізу організації та роботи Одеського археологічного інститут, наукового доробку його співробітників, його основних досягнень. Крім того, висвітлюються основні віхи діяльності Одеського археологічного музею у довоєнний час.

Другий розділ присвячений висвітленню ходів археологічних досліджень у повоєнний час. Нам стає відомо як же ш насправді розвивалась археологічна наука у повоєнний час, яких звершень вона здобула і як розвивається на даний час. Головні керівники, відомі дослідники – усі вони внесли значний і необ’ємний внесок у вивчення археологічних пам’яток Одеської області і самого міста. Даний розділ складається з 4 підрозділів.

Підрозділ 2.1. висвітлює діяльність Одеського археологічного Товариства, у підрозділі 2.2. йдеться про основні результати діяльності Одеського археологічного музею, підрозділ 2.3. висвітлює здобутки роботи Відділу археології Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України, а у підрозділі 2.4 аналізуються роботи інших установ та фондів, зокрема, кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Грецького Фонду культури, Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ін.

У Висновках підведені основні підсумки відтворення історії вивчення археологічних пам’яток Одеської області у радянську добу та епоху незалежності України.

Дата добавления: 2015-08-31