Огляд методів діагностики агресивності

Схильними до агресії.

До основних видів роботи з підлітками, схильними до агресивної поведінки відноситься: психодіагностична, профілактична, консультаційна та корекційно - розвивальна робота. Кожен з видів роботи має свій ряд переваг і недоліків. Отже, розглянемо недоліки кожного із видів роботи, або труднощі, які виникають на шляху вирішення проблеми агресивності.

1. Діагностична робота.

Як правило, опитувальники для виявлення форм і видів агресії занадто об’ємні та мають велику кількість запитань. Наприклад: опитувальник Баса-Дарки складається з 75 запитань, і учні відповідаючи на нього втомлюються, втрачають інтерес до подальшої роботи і починають далі відповідати навмання. І про достовірність таких результатів говорити важко.

2. Психопрофілактична робота.

Абсолютно неефективними виявляються загальні бесіди про необхідність "добре поводитися", «не робити поганих вчинків», не підкріплені практичною роботою.

3. Корекційно-розвивальна робота.

Залишається найбільш складним етапом. Цей вид роботи включає в себе і роботу з батьками підлітка. Тут наштовхуємось на першу проблему: не кожен з батьків погодиться визнати, що його дитина потребує допомоги. У разі визнання мало хто з батьків має час на те, щоб прийти на консультацію до психолога. Як відомо, на початкових етапах індивідуальна робота з підлітком є ефективнішою за групову, оскільки під час індивідуальних зустрічей ми можемо більш детально дізнатись про особливості особистості підлітка, але для цього необхідне бажання самої дитини для співпраці з психологом, якого часто немає. Зустрічаються труднощі і при груповій корекційній роботі, адже для корекції необхідно зібрати весь клас, а це робиться, як правило, після уроків. Мало хто з дітей має бажання посидіти в школі зайву годину.

1. Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефорджем, Р. Сазек в 1954 році. Була призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе і ідеальному "Я", а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаємооцінці. При дослідженні міжособистісних відносин виділяються два чинники: домінування - підпорядкування і дружелюбність - агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесі міжособистісного сприйняття. Для представлення основних соціальних орієнтацій Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування і дружелюбність-ворожість.

Схема Лірі заснована на припущенні, що чим ближче результати опитуваного до центру кола, тим більше взаємозв'язок цих двох змінних. За спеціальними формулами визначаються показники з двох основних факторів: домінування і дружелюбність. Аналіз даних проводиться шляхом порівняння дискограмм, що демонструють відмінність між уявленнями різних людей.

2. Опитувальник "Баса-Дарки"

Автори даного тесту вважають, що агресивність має кількісну та якісну характеристику. Як будь-яка властивість, вона має різну ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного значення. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Інакше це буде пасивна і конформна особистість. Надмірний розвиток агресивності визначає весь вигляд особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідомій кооперації і т.д..

Виходячи з цього, автори ділять агресивні прояви на два типи:

- мотиваційна агресія, як самоцінність;

- інструментальна - як засіб.

Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій. Можна з більшою ймовірністю прогнозувати можливість прояву агресивності.

А. Басс розділив поняття агресії та ворожості і визначив останню як "... реакцію, розвиваючу негативні почуття та негативні оцінки людей і подій". Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарка виділили такі типи реакцій:

- фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи;

- непряма агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

- роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість).

- негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

- образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні та вигадані дії.

- підозрілість - в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання у тому, що інші люди планують завдати тобі шкоди.

- вербальна агресія - вираз негативних почуттів, як через форму, так і через зміст словесних відповідей.

- почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" або "ні". Відповіді оцінюються за вісьмома зазначеним шкалами. Нормою агресивності є величина її індексу, що дорівнює 21 = - 4, а ворожості 6,5 + - 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

3. Особистісні шкали вимірювання агресії

1) Шкала орієнтації гніву (Шпілберген, Джонсон, Рассел). Створена в 1985 році. Використовує дві субшкали - "гнів всередину", який вказує на придушення гніву, і "гнів назовні", що вимірюється вираз гніву. Загальний рахунок свідчить про рівень гніву загалом, незалежно від його спрямованості. Валідність даної шкали підтверджується кореляцією між стилем орієнтації гніву та іншими заходами гніву.

2) Шкала проявів ворожості (Сігела) складається з питань MMPI, відібраних клінічними психологами. Ця шкала, розроблена для вимірювання ворожості, не містить у своїх питаннях відкритих згадок про ворожість.

3) Шкала (Мегарджі) складена з питань MMPI, призначених для виявлення осіб з хронічним суперконтролем - тобто вкрай пригнічених у своєму прояві агресії, але схильних до неприборканого насильства при екстремально сильній провокації.

4) Шкала гніву, як стану властивості (Шпілбергер, Якобс, Рассел) вимірює стан гніву (тобто емоційний стан або настрій, що включає в себе почуття напруги, прикрості, роздратування, злості й люті з супутніми активацією або порушенням периферичної нервової системи) і властивість гнівливості (тобто індивідуальні відмінності в тому, як часто виникає стан гніву).

4. Опитувальні методи вивчення агресії

Найпряміший шлях вимірювання агресії – запитати про таку поведінку.

Архівні дослідження полягають у зборі інформації з публічних джерел. Перевага цього методу в тому, що архівні дані вільні від внесених дослідником спотворень. Проблема архівних досліджень, у тому, що дані спочатку були зібрані для інших цілей і найчастіше важко знайти відомості, що безпосередньо стосуються цікавить його проблеми.

Для отримання необхідної інформації психологи часто використовують відповіді людей, як самих об'єктів вивчення, так і його знайомих, рідних та друзів. Для вимірювання агресивності психологи розробили безліч опитувальників. Деякі призначені для вимірювання загальної агресивності, інші - для вивчення агресивної поведінки в конкретних ситуаціях. Опитувальники мають перевагу в тих випадках, коли поведінка, що вивчається неприйнятна або не заохочується в даній культурі, так як агресії невластиво проявлятися на публіці. В анкетах людей запитують про їх власну агресивність або про їх безпосередній досвід, пов'язаний з агресивною поведінкою людей. Вони призначені для оцінки агресії в конкретних ситуаціях (наприклад, насильство в сім'ї або сексуальне насильство).

Мюррей Штраус і Сюзан Штайнметц застосовували анкети в дослідницькій програмі по виявленню причин насильства в сім'ї. Вони створили опитувальник "Шкала тактики поведінки в конфліктах", який складається зі списку наростаючих по агресивності дій. Респонденти вказують ступінь частоти, з якою вони або члени їх сімей виявляли агресивність у відношенні один до одного за вказаний період часу. Це дозволяє дослідникові визначити агресивність самого респондента і те, якою мірою він був об'єктом агресії.

Ще один метод збору інформації про агресивну поведінку - оцінювання іншими. Цей метод полягає в тому, що людина, чия агресивність нас цікавить, оцінюються оточуючими людьми: батьками, друзями, однокласниками. Плюс цього методу в тому, що оцінки можуть бути набагато об'єктивніше, ніж у самого випробуваного, проте, можливе спотворення сприйняття оточуючими випробуваного.

5. Проективні методи

Проективні методи особливо корисні для вивчення агресії і ворожості, так як не розкривають випробуваним інтерес дослідника. Найбільш часто використовувані проективні методи - Тест чорнильних плям Роршаха і Тест тематичної апперцепції.

Тест тематичної апперцепції складається із серії картинок, про які випробуваний пише або розповідає історії: що відбувається і що передувало подіям на картинці.

У тесті Роршаха дослідник показує випробуваному серію карток з чорнильними плямами і просить сказати, на що вони схожі або що йому нагадують. Для діагностики рівня агресивності за цією методикою застосовується система, розроблена Елізаром. У цій системі відповіді відносять до шістьох категорій, що відображають аспекти гніву або ворожості: негативні установки або емоції; опису злісної чи агресивної поведінки; предмети, що використовуються в агресивних цілях, опису ворожості, символічні асоціації з агресією або гнівом; амбівалентність; нейтральні відповіді, що нічого не говорять про гнів чи ворожість.

Рисунковий тест вивчення фрустрації по Розенцвейгу є напівпроективною технікою, призначеною для оцінки типових реакцій на повсякденні фруструючі події. Піддослідним показують комікс. Випробуваний повинен вписати відповідь фрустрованого героя.

Дата добавления: 2015-08-31