І. Вступ

Хід зборів

ІІ. Міні-лекція

1. Соціально - психологічні умови розвитку підлітків. Криза підліткового віку.

Особливості прояву агресії в підлітковому віці

Підліткова агресія може спричинюватися різними факторами, та мати різноманітні прояви.

Серед форм агресивних реакцій підлітка, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:

· Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.

· Непряма агресія - дії, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.).

· Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокльону, лайка).

· Схильність до роздратування - готовність до прояву при найменшому порушенні запальності, різкості, брутальності.

· Негативізм - опозиційна манера поведінки, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.
З форм ворожих реакцій відзначаються:

· Образа - заздрість і ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гіркоти, гніву на увесь світ за дійсні або мнимі страждання.

Підозрілість - недовіра й обережність стосовно людей, засновані на переконанні, що навколишні мають намір заподіяти шкоду.
Тож, підліткова агресія може спричинюватися різноманітними та комплексними причинами та мати різні прояви. Так як поняття особистості є цілісним, вивчення її структури і компонентів може пролити світло на феномен агресії.

2. Агресія: причини виникнення та шляхи подолання.

У появі агресивної поведінки беруть участь багато факторів, у тому числі вік, індивідуальні особливості, зовнішні фізичні і соціальні умови.

Агресивна поведінка досить звичайне явище для дитячого і підліткового віку. Більш того, у процесі соціалізації особистості агресивна поведінка виконує ряд важливих функцій. У нормі вона звільнює від страху, допомагає відстояти свої інтереси, захищає від зовнішньої загрози, сприяє адаптації. У зв'язку з цим можна говорити про два види агресії: доброякісно-адаптивну і деструктивно-дезадаптивну.

У цілому для розвитку особистості дитини і підлітка небезпечні не стільки самі агресивні прояви, скільки їх результат і неправильна реакція оточуючих.

Як індивідуально-особистісні характеристики, що потенціюють агресивну поведінку, звичайно розглядають такі риси, як страх суспільного несхвалення, дратівливість, підозрілість, забобони (наприклад, національні), а також схильність відчувати почуття сорому замість провини. Важливу роль у підтримці схильності до насильства може грати переконаність людини в тім, що вона є єдиновладним хазяїном своєї долі (а іноді і доль інших людей), а також її позитивне ставлення до агресії (як до корисного чи нормального явища).

Провідне значення для формування агресивної поведінки мають соціальні умови розвитку особистості.

У той час як вплив засобів масової інформації на поведінку особистості залишається не цілком зрозумілим, родина в даний час визнається основним соціальним джерелом формування агресивної поведінки. Форми прояву агресії в родині різноманітні.

Агресивна асоціальна поведінка в цілому викликає стійке негативне ставлення суспільства і є серйозним бар'єром між особистістю і оточуючими її людьми. Варто зазначити, що в силу ряду причин соціальний вплив на особистість з вираженою агресивною поведінкою часто виявляється малоефективним. Оскільки агресія має глибокі біологічні і соціальні корені, викорінити агресивну поведінку, як видно, неможливо. Можна лише говорити про необхідність зниження її проявів через створення системи ефективного соціального контролю на декількох рівнях — суспільства, родини і малих груп, самої особистості. На жаль, ніяке суспільство не вільне від проявів насильства.

Агресія має як негативне, так і позитивне значення.

Очевидно, що в нормі агресія носить оборонний характер і служить виживанню. Вона також виступає джерелом активності індивіда, його творчого потенціалу і прагнення до досягнень. Особистість може і повинна вміти розпізнавати різні прояви агресії, виражати агресію в соціально прийнятних формах. Доля власної агресії — справа особистого вибору кожної дорослої людини, а задача оволодіння своєю агресією — одна з найважчих психологічних задач узагалі

З огляду на вищесказане, можна назвати наступні задачі корекційної роботи:

· розвиток адекватної оцінної діяльності;

· розвиток емпатії і почуття гумору;

· формування терпимості до точки зору інших;

· зміна атрибуції ворожих намірів;

· виховання інтересу до навколишніх людей, а також розуміння і готовності приймати соціальну відповідальність за ефективне спілкування.

Отже, агресивної поведінки можна запобігти (чи, принаймні, зменшити інтенсивність її проявів).

Спробуємо розібратися у феномені агресивності й виявити її причини, оскільки знання причин, як правило, допомагає знайти вихід, здавалося б, із глухого кута.

Отже, агресивність — це схильність до заподіяння іншим моральної та матеріальної шкоди.

Зазвичай у педагогіці частіше згадується про агресивність підлітків, однак агресивність «молодіє».

Психологи стверджують, що вже в 2—3 роки в дитини можливі прояви справжньої агресії із загрозливими діями, звуками, жестами, а в молодшому шкільному віці діти часто проявляють агресію в грі.

Які ж можуть бути причини агресії? Чому про це ми говоримо дедалі частіше?

Зупинимося на найважливіших із них.

• Безумовно (і це думка всіх психологів), агресивна поведінка батьків є найважливішим чинником становлення агресії їхньої дитини. Доводити цей факт немає потреби.

• Засоби масової інформації. За шкільні роки діти проводять біля телевізора понад 15 тисяч годин, 13 тисяч із них вони спостерігають на екрані насильство, смерть і жорстокість, що «заражає» агресивністю «всерйоз і надовго».

• Характерологічні особливості самої дитини (гіперзбудли-вість, схильність до афективних спалахів).

• Виявлення нелюбові до дитини з боку близьких, від чого в неї виникає відчуття ворожості навколишнього світу і як відповідь у характері формуються безжалісність і жорстокість.

Позиція педагога має бути гуманістичною, адже саме педагог завдяки механізму взаємовід-ображення (дзеркальності) здатен виховати в дитини доброзичливість, терпимість, емпатію, інші позитивні якості, які сам проявляє стосовно дітей.

• Хотілося б звернути увагу ще на одну причину. В «Учительській газеті» (№ 24, 2001 р.) було опубліковано інтерв’ю із президентом Міжнародної академії інтерактивної медицини Сергієм Шушарджаном. Процитуємо його слова, з якими цілком погоджуємося: «Я вважаю, що антикультуру треба забороняти законодавчим шляхом. Є рок-групи, які сповідують сатанізм і не заперечують цього. Вони прославляють смерть і руйнування. Вони обдурюють дітей, роблять їх дурними, перетворюючи на агресивних істот. Музика насильства — це наш ворог».

• Причиною виникнення агресії в дитини можуть бути приниження й образа (або неправильно вибрана форма поведінки) з боку педагогів.

Чотири «типчики»

Дата добавления: 2015-08-31