Аґресивна поведінка у дітей

Ми часто стикаємося з тим, що наше новацтво чи юнацтво поводиться так, що шкодить іншим у фізичному чи моральному плані. Часто така поведінка є наслідком дитячої аґресивности. Загалом, слід розрізняти два поняття: аґресія і аґресивність. Аґресія з’являється у момент небезпеки і виступає в якості захисту, а аґресивність — це риса характеру, що виникає у дитини на певному підґрунті та утримується протягом тривалого часу.

Аґресивна поведінка з’являється у дитини, як правило, внаслідок переймання її з інших джерел. Такими джерелами може стати:

Сім’я. Тут може проходити вивчення аґресивної моделі поведінки та її закріплення.

Спілкування з ровесниками. Тут часто проявляється аґресивна модель поведінки, оскільки в іграх «без правил» застосовується єдине правило: «я сильніший — мені все мож­на». Відомо, що діти, які постійно відвідують дитячий садок, часто є більш аґресивними, аніж діти, що відвідують його нерегулярно або й взагалі туди не ходять.

Символічні приклади. Не секрет, що телебачення несе велику кількість неґативної інформації, зокрема у художніх фільмах бачимо велику кількість аґресії. Дж. А. Вілкінз підрахував, що на одну звичайну годину на екрані припадає 9 актів насилля, а на одну годину дитячих мультиків — 21 акт насилля.

Психологи виділили кілька діагностичних критеріїв, за якими можна визначити наявність аґресивності у дитини. Якщо у дитини протягом 6-ти і більше місяців наявні 4 з даних нижче критеріїв, то можна вважати, що їй властива така риса характеру, як аґресивність.

Часто (частіше, ніж інші діти в її оточенні) втрачає над собою контроль.

Часто сперечається та свариться з дітьми і дорослими.

Навмисно дратує дорослих, не хоче виконувати їх прохання (в нашому випадку може не слухати виховника, відмовлятися виконувати завдання під час сходин).

Дитина заздрісна та високомірна.

Часто дратується, злиться, вдається до бійок.

Для того щоб виділити дитину з аґресивною поведінкою, потрібно вдатися до такого методу дослідження, як спостереження. Щоб краще зрозуміти таку дитину, необхідно знати, як вона почуває себе в середовищі, та спробувати зрозуміти її внутрішній стан. Варто знати, що діти з аґресивною моделлю поведінки погано володіють своїми почуттями, окрім гніву; сприймають навколишній світ як ворожий; не оцінюють свою поведінку як аґресивну; часто мають слабкий тип темпераменту; мають високий рівень тривожності; мають неадекватну самооцінку, часто низьку; відчувають себе відкинутими суспільством.

Коли такі діти потрапляють до роїв чи гуртків, то нашим завданням є допомогти дитині позбутися цієї негативної риси характеру, а найкращим шляхом для цього є психологічні тренінги-ігри. Вони є доволі простими в проведенні та цікавими для дитини. Такі тренінги часто використовуються практичними психологами і є доволі актуальними для нас. Нижче наводжу декілька прикладів таких ігор.

ІІІ. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів агресивності.

Поради для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

v приймайте дитину такою, яка вона є;

v висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

v розширюйте кругозір дитини;

v включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

v ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарну поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Дата добавления: 2015-08-31