Перелік питань 1 страница

з дисципліни «Методи вимірювання параметрів навколишнього природного середовища»

1. Визначити мідь і цинк у природній воді атомно-абсорбційним методом.

Завдання

1) Перелічити основні реагенти і апаратуру для визначення міді і цинку у природній воді.

1.Стандартний розчин сульфату міді, який містить 250 мкг/мл міді.

2. Стандартний розчин хлориду цинку, який містить 100 мкг/мл цинку.

3. Полум`яний атомно-абсорбційний спектрометр.

4. Лампи з полим катодом для визначення міді та цинку.

2) Виконати хід роботи для визначення хімічних елементів у природній воді.

Використовуючи стандартні розчини, які містять елементи - мідь і цинк, готують зразки порівняння, котрі містять: міді - 20, 40, 80 і 100 мкг/мл і цинку – 1, 2, 4 і 8 мкг/мл. Для цього в чотири мірні колби місткістю 25 мл вводять розраховані об'єми стандартних розчинів міді і цинку, розбавляють вміст колб до мітки дистильованою водою і ретельно перемішують. У мірній колбі місткістю 25 мл отримують аналізуємий зразок води - природну воду. Включають прилад, встановлюють лампу з полим катодом одного з елементів, наприклад, для визначення міді, і необхідні для роботи параметри: струм живлення лампи, напруга фотопримножувача, коефіцієнт посилення фотоструму, довжину хвилі резонансної лінії міді.

Зразки порівняння фотометрують послідовно у порядку збільшення концентрації даного елементу — міді.

Після промивання розпилювача і пальника дистильованою водою вводять у полум'я аналізуємий зразок води і вимірюють, величину атомного поглинання при тих же параметрах роботи атомно-асорбційного спектрофотометру. При фотометруванні зразків порівняння вимірюють не менш 6-10 величин оптичної щільності, а для побудови розподілу результатів вимірювання - не менш ~ 30-40 величин.

Будують градуювальник графік залежності величини оптичної щільності. А від концентрації міді (мкг/мл) по графіку визначають концентрацію міді в аналізуємій пробі води.

Встановлюють лампу з полим катодом для визначення цинку і необхідні параметри приладу. Промивають пальник і розпилюючу систему дистильованою водою. Далі визначають концентрацію цинку в аналізуємій пробі води (як описано вище для визначення міді).

Результати визначення міді і цинку обробляють статистично. Результати хімічного аналізу часто мають розподіл, близький до нормального (гауссового). Щоб у цьому упевнитися, вимірюють 30-40 значень оптичної щільності аналізуємого розчину, розраховують з них відповідні величини концентрацій і складають таблицю частот отриманих значень. Для цього весь діапазон отриманих значень розбивають на 5-6 областей по можливості рівного розміру так, щоб в кожній області було не менш 3-5 значень, і підраховують абсолютні (n _j) і відносні (рі = n_j/n, де n - загальне число даних) числа значень, які потрапили у і-у область. По отриманим даним будують експериментальну функцію розподілу результатів у виді гістограми.

3) Побудувати гістограму розподілу результатів атомно-абсорбційного аналізу, відкладаючи по осі Х границі області, а по осі У – відносне число результатів. Розподіл експериментальних даних показано в таблиці 1.

Таблиця 1. – Експериментальні дані для побудови гістограми
розподілу результатів.

Номер області j	Границі області, мкг/мл	Число результатів
Абсолютне (nj)	Відносне (pj)
	23-24		0,06
	24-25		0,23
	25-26		0,40
	26-27		0,20
	27-28		0,11

2. Визначити мідь і цинк у природній воді атомно-абсорбційним методом.

Завдання

1) Перелічити основні реагенти і апаратуру для визначення міді і цинку у природній воді.

1.Стандартний розчин сульфату міді, який містить 250 мкг/мл міді.

2. Стандартний розчин хлориду цинку, який містить 100 мкг/мл цинку.

3. Полум`яний атомно-абсорбційний спектрометр.

4. Лампи з полим катодом для визначення міді та цинку.

2) Виконати хід роботи для визначення хімічних елементів у природній воді.

Використовуючи стандартні розчини, які містять елементи - мідь і цинк, готують зразки порівняння, котрі містять: міді - 20, 40, 80 і 100 мкг/мл і цинку – 1, 2, 4 і 8 мкг/мл. Для цього в чотири мірні колби місткістю 25 мл вводять розраховані об'єми стандартних розчинів міді і цинку, розбавляють вміст колб до мітки дистильованою водою і ретельно перемішують. У мірній колбі місткістю 25 мл отримують аналізуємий зразок води - природну воду. Включають прилад, встановлюють лампу з полим катодом одного з елементів, наприклад, для визначення міді, і необхідні для роботи параметри: струм живлення лампи, напруга фотопримножувача, коефіцієнт посилення фотоструму, довжину хвилі резонансної лінії міді.

Зразки порівняння фотометрують послідовно у порядку збільшення концентрації даного елементу — міді.

Після промивання розпилювача і пальника дистильованою водою вводять у полум'я аналізуємий зразок води і вимірюють, величину атомного поглинання при тих же параметрах роботи атомно-асорбційного спектрофотометру. При фотометруванні зразків порівняння вимірюють не менш 6-10 величин оптичної щільності, а для побудови розподілу результатів вимірювання - не менш ~ 30-40 величин.

Будують градуювальник графік залежності величини оптичної щільності. А від концентрації міді (мкг/мл) по графіку визначають концентрацію міді в аналізуємій пробі води.

Встановлюють лампу з полим катодом для визначення цинку і необхідні параметри приладу. Промивають пальник і розпилюючу систему дистильованою водою. Далі визначають концентрацію цинку в аналізуємій пробі води (як описано вище для визначення міді).

Результати визначення міді і цинку обробляють статистично. Результати хімічного аналізу часто мають розподіл, близький до нормального (гауссового). Щоб у цьому упевнитися, вимірюють 30-40 значень оптичної щільності аналізуємого розчину, розраховують з них відповідні величини концентрацій і складають таблицю частот отриманих значень. Для цього весь діапазон отриманих значень розбивають на 5-6 областей по можливості рівного розміру так, щоб в кожній області було не менш 3-5 значень, і підраховують абсолютні (n _j) і відносні (рі = n_j/n, де n - загальне число даних) числа значень, які потрапили у і-у область. По отриманим даним будують експериментальну функцію розподілу результатів у виді гістограми.

3) Побудувати гістограму розподілу результатів атомно-абсорбційного аналізу, відкладаючи по осі Х границі області, а по осі У – відносне число результатів. Розподіл експериментальних даних показано в таблиці 1.

Таблиця 1. – Експериментальні дані для побудови гістограми
розподілу результатів.

Номер області j	Границі області, мкг/мл	Число результатів
Абсолютне (nj)	Відносне (pj)
	17-18		0,07
	18-19		0,11
	19-20		0,30
	20-21		0,50
	21-22		0,25

3. Визначити мідь і цинк у природній воді атомно-абсорбційним методом.

Завдання

1)Перелічити основні реагенти і апаратуру для визначення міді і цинку у природній воді.

1.Стандартний розчин сульфату міді, який містить 250 мкг/мл міді.

2. Стандартний розчин хлориду цинку, який містить 100 мкг/мл цинку.

3. Полум`яний атомно-абсорбційний спектрометр.

4. Лампи з полим катодом для визначення міді та цинку.

2) Виконати хід роботи для визначення хімічних елементів у природній воді.

Використовуючи стандартні розчини, які містять елементи - мідь і цинк, готують зразки порівняння, котрі містять: міді - 20, 40, 80 і 100 мкг/мл і цинку – 1, 2, 4 і 8 мкг/мл. Для цього в чотири мірні колби місткістю 25 мл вводять розраховані об'єми стандартних розчинів міді і цинку, розбавляють вміст колб до мітки дистильованою водою і ретельно перемішують. У мірній колбі місткістю 25 мл отримують аналізуємий зразок води - природну воду. Включають прилад, встановлюють лампу з полим катодом одного з елементів, наприклад, для визначення міді, і необхідні для роботи параметри: струм живлення лампи, напруга фотопримножувача, коефіцієнт посилення фотоструму, довжину хвилі резонансної лінії міді.

Зразки порівняння фотометрують послідовно у порядку збільшення концентрації даного елементу — міді.

Після промивання розпилювача і пальника дистильованою водою вводять у полум'я аналізуємий зразок води і вимірюють, величину атомного поглинання при тих же параметрах роботи атомно-асорбційного спектрофотометру. При фотометруванні зразків порівняння вимірюють не менш 6-10 величин оптичної щільності, а для побудови розподілу результатів вимірювання - не менш ~ 30-40 величин.

Будують градуювальник графік залежності величини оптичної щільності. А від концентрації міді (мкг/мл) по графіку визначають концентрацію міді в аналізуємій пробі води.

Встановлюють лампу з полим катодом для визначення цинку і необхідні параметри приладу. Промивають пальник і розпилюючу систему дистильованою водою. Далі визначають концентрацію цинку в аналізуємій пробі води (як описано вище для визначення міді).

Результати визначення міді і цинку обробляють статистично. Результати хімічного аналізу часто мають розподіл, близький до нормального (гауссового). Щоб у цьому упевнитися, вимірюють 30-40 значень оптичної щільності аналізуємого розчину, розраховують з них відповідні величини концентрацій і складають таблицю частот отриманих значень. Для цього весь діапазон отриманих значень розбивають на 5-6 областей по можливості рівного розміру так, щоб в кожній області було не менш 3-5 значень, і підраховують абсолютні (n _j) і відносні (рі = n_j/n, де n - загальне число даних) числа значень, які потрапили у і-у область. По отриманим даним будують експериментальну функцію розподілу результатів у виді гістограми.

3) Побудувати гістограму розподілу результатів атомно-абсорбційного аналізу, відкладаючи по осі Х границі області, а по осі У – відносне число результатів. Розподіл експериментальних даних показано в таблиці 1.

Таблиця 1. – Експериментальні дані для побудови гістограми
розподілу результатів.

Номер області j	Границі області, мкг/мл	Число результатів
Абсолютне (nj)	Відносне (pj)
	25-26		0,09
	26-27		0,13
	27-28		0,20
	28-29
	29-30		0,23

4. Визначити концентрацію заліза в питній воді.

Завдання

1.) Перелічити основні реактиви та посуд для визначення вмісту заліза в питній воді.

1. Стандартний (основний) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,1 мг Fе в 1 см³ розчину.

2. Стандартний (робочий) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,01 мг Fе в 1см³ розчину.

3. Роданід калію чи амонію, 50%-ний розчин.

4. Персульфат амонію чи калію в кристалах.

5. Соляна кислота (1:1), вільна від заліза.

6. Колби мірні місткістю 50 см³ (8 штук).

7. Колби конусні місткістю 100 см³ (2 шт.).

8. Чашки фарфорові на 100 см³ (2 шт.).

9. Лійки (2 шт.).

10. Шпатель.

11. Папір фільтрувальний.

12. Кислота сірчана концентрована.

13. Фотоколориметр КФК - 2МП.

14. Електрична плитка. Сушильна шафа.

15.Терези ВЛР-200г.

16.Витяжна шафа.

2.) Описати методику приготування основного та робочого розчинів.

Підготовчі роботи. Приготування реактивів

1.)Приготування стандартного (основного) розчину залізоамонійних квасців.

Беруть наважку Fe(NH₄) (SO₄)₂ *12Н₂0 0,8634 г, розчиняють в невеликій кількості дистильованої води, додають 10 см³ концентрованої сірчаної кислоти питома вага 1,84, доводять об'єм до 1 дм³. 1 см розчину містить 0,1 мг заліза.

2.)Приготування стандартного (робочого) розчину

Основний розчин розбавляють в 10 раз дистильованою водою (готують в день виконання аналізу). Для цього 10 см³ основного стандартного розчину, взятого мірною піпеткою на 10 см³ переносять в мірну колбу на 100 см³ і доводять об'єм до мітки дистильованою водою. Розчин ретельно перемішують. 1 см³ розчину містить 0,01 мг заліза.

Побудова колібрувального графік.

В мірні колби на 50 см відміряють: 0; 0,5; 1; 2; 3; 4 та 5 см³ робочого стандартного розчину залізо амонійних квасців і доводять об'єм до мітки дистильованою водою.

Вміст заліза в серії стандартних розчинів складає: 0-0,1-0,2-0,4-0,6-0,8-1 мг/дм³.

До стандартних розчинів і контрольної проби додають по 1 см³ розчину соляної кислоти (1:1) і декілька кристаликів персульфату амонію, розчин перемішують.

Після перемішування в колби вводять по 1см³ 50%-го розчину роданіду калію, знову перемішують, визначають оптичну щільність розчинів, після чого будують колібровочний графік залежності оптичної щільності від концентрації заліза в міліграмах на дециметр кубічний (із знайдених значень розраховують оптичну щільність контрольної проби, якщо користуються колориметром старого зразку).

При вимірюванні інтенсивності кольору користуються синьо-зеленим світлофільтром (X = 500 нм), товща шару робочого розчину 2-5 см.

Аналітичний контроль зразку води

В мірну колбу на 50 чи 100 см³ (завдає викладач) наливають до мітки досліджувану воду, додають 1см³ соляної кислоти (1:1), декілька кристаликів персульфату амонію, перемішують, потім додають 50%-ний розчин роданіду калію. Після перемішування вимірюють оптичну щільність і по колібровочному графіку знаходять відповідну їй величину кількості заліза.

Вміст заліза:
Х_Ре = С*50/V,

де,

С - концентрація заліза, знайдено по колібровочному графіку;

V - об'єм проби, взятої для визначення, см³.

При звичайних умовах це 50 або 100 см³. При других умовах об'єм проби може бути зменшеним або збільшеним.

3) Розрахувати вміст заліза в питній воді за вихідними даними:

- концентрація заліза, знайденого за калібрувальним графіком дорівнює
0,6 мг/дм³;

- об’єм проби, взятої для визначення дорівнює 50 см³.

Х_Ре = 0,6*50/50=0,6 (мг/см³)

5. Визначити концентрацію заліза в питній воді.

Завдання

1) Перелічити основні реактиви та посуд для визначення вмісту заліза в питній воді.

1. Стандартний (основний) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,1 мг Fе в 1 см³ розчину.

2. Стандартний (робочий) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,01 мг Fе в 1см³ розчину.

3. Роданід калію чи амонію, 50%-ний розчин.

4. Персульфат амонію чи калію в кристалах.

5. Соляна кислота (1:1), вільна від заліза.

6. Колби мірні місткістю 50 см³ (8 штук).

7. Колби конусні місткістю 100 см³ (2 шт.).

8. Чашки фарфорові на 100 см³ (2 шт.).

9. Лійки (2 шт.).

10. Шпатель.

11. Папір фільтрувальний.

12. Кислота сірчана концентрована.

13. Фотоколориметр КФК - 2МП.

14. Електрична плитка. Сушильна шафа.

15.Терези ВЛР-200г.

16.Витяжна шафа.

2) Описати методику приготування основного та робочого розчинів.

Підготовчі роботи. Приготування реактивів

1.)Приготування стандартного (основного) розчину залізоамонійних квасців.

Беруть наважку Fe(NH₄) (SO₄)₂ *12Н₂0 0,8634 г, розчиняють в невеликій кількості дистильованої води, додають 10 см³ концентрованої сірчаної кислоти питома вага 1,84, доводять об'єм до 1 дм³. 1 см розчину містить 0,1 мг заліза.

2.)Приготування стандартного (робочого) розчину

Основний розчин розбавляють в 10 раз дистильованою водою (готують в день виконання аналізу). Для цього 10 см³ основного стандартного розчину, взятого мірною піпеткою на 10 см³ переносять в мірну колбу на 100 см³ і доводять об'єм до мітки дистильованою водою. Розчин ретельно перемішують. 1 см³ розчину містить 0,01 мг заліза.

Побудова колібрувального графік.

В мірні колби на 50 см відміряють: 0; 0,5; 1; 2; 3; 4 та 5 см³ робочого стандартного розчину залізо амонійних квасців і доводять об'єм до мітки дистильованою водою.

Вміст заліза в серії стандартних розчинів складає: 0-0,1-0,2-0,4-0,6-0,8-1 мг/дм³.

До стандартних розчинів і контрольної проби додають по 1 см³ розчину соляної кислоти (1:1) і декілька кристаликів персульфату амонію, розчин перемішують.

Після перемішування в колби вводять по 1см³ 50%-го розчину роданіду калію, знову перемішують, визначають оптичну щільність розчинів, після чого будують колібровочний графік залежності оптичної щільності від концентрації заліза в міліграмах на дециметр кубічний (із знайдених значень розраховують оптичну щільність контрольної проби, якщо користуються колориметром старого зразку).

При вимірюванні інтенсивності кольору користуються синьо-зеленим світлофільтром (X = 500 нм), товща шару робочого розчину 2-5 см.

Аналітичний контроль зразку води

В мірну колбу на 50 чи 100 см³ (завдає викладач) наливають до мітки досліджувану воду, додають 1см³ соляної кислоти (1:1), декілька кристаликів персульфату амонію, перемішують, потім додають 50%-ний розчин роданіду калію. Після перемішування вимірюють оптичну щільність і по колібровочному графіку знаходять відповідну їй величину кількості заліза.

Вміст заліза:
Х_Ре = С*50/V,

де,

С - концентрація заліза, знайдено по колібровочному графіку;

V - об'єм проби, взятої для визначення, см³.

При звичайних умовах це 50 або 100 см³. При других умовах об'єм проби може бути зменшеним або збільшеним.

3) Розрахувати вміст заліза в питній воді.

Вихідні дані:

- концентрація заліза, знайденого за калібрувальним графіком дорівнює
0,8 мг/дм³;

- об’єм проби, взятої для визначення дорівнює 100 см³.

Х_Ре = 0,8*50/100=0,4 (мг/см³)

6. Визначити концентрацію заліза в питній воді.

Завдання

1) Перелічити основні реактиви та посуд для визначення вмісту заліза в питній воді.

1. Стандартний (основний) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,1 мг Fе в 1 см³ розчину.

2. Стандартний (робочий) розчин залізоамонійних квасців, вміщаючих 0,01 мг Fе в 1см³ розчину.

3. Роданід калію чи амонію, 50%-ний розчин.

4. Персульфат амонію чи калію в кристалах.

5. Соляна кислота (1:1), вільна від заліза.

6. Колби мірні місткістю 50 см³ (8 штук).

7. Колби конусні місткістю 100 см³ (2 шт.).

8. Чашки фарфорові на 100 см³ (2 шт.).

9. Лійки (2 шт.).

10. Шпатель.

11. Папір фільтрувальний.

12. Кислота сірчана концентрована.

13. Фотоколориметр КФК - 2МП.

14. Електрична плитка. Сушильна шафа.

15.Терези ВЛР-200г.

16.Витяжна шафа.

2) Описати методику приготування основного та робочого розчинів.

Підготовчі роботи. Приготування реактивів

1.)Приготування стандартного (основного) розчину залізоамонійних квасців.

Беруть наважку Fe(NH₄) (SO₄)₂ *12Н₂0 0,8634 г, розчиняють в невеликій кількості дистильованої води, додають 10 см³ концентрованої сірчаної кислоти питома вага 1,84, доводять об'єм до 1 дм³. 1 см розчину містить 0,1 мг заліза.

2.)Приготування стандартного (робочого) розчину

Основний розчин розбавляють в 10 раз дистильованою водою (готують в день виконання аналізу). Для цього 10 см³ основного стандартного розчину, взятого мірною піпеткою на 10 см³ переносять в мірну колбу на 100 см³ і доводять об'єм до мітки дистильованою водою. Розчин ретельно перемішують. 1 см³ розчину містить 0,01 мг заліза.

Побудова колібрувального графік.

В мірні колби на 50 см відміряють: 0; 0,5; 1; 2; 3; 4 та 5 см³ робочого стандартного розчину залізо амонійних квасців і доводять об'єм до мітки дистильованою водою.

Вміст заліза в серії стандартних розчинів складає: 0-0,1-0,2-0,4-0,6-0,8-1 мг/дм³.

До стандартних розчинів і контрольної проби додають по 1 см³ розчину соляної кислоти (1:1) і декілька кристаликів персульфату амонію, розчин перемішують.

Після перемішування в колби вводять по 1см³ 50%-го розчину роданіду калію, знову перемішують, визначають оптичну щільність розчинів, після чого будують колібровочний графік залежності оптичної щільності від концентрації заліза в міліграмах на дециметр кубічний (із знайдених значень розраховують оптичну щільність контрольної проби, якщо користуються колориметром старого зразку).

При вимірюванні інтенсивності кольору користуються синьо-зеленим світлофільтром (X = 500 нм), товща шару робочого розчину 2-5 см.

Аналітичний контроль зразку води

В мірну колбу на 50 чи 100 см³ (завдає викладач) наливають до мітки досліджувану воду, додають 1см³ соляної кислоти (1:1), декілька кристаликів персульфату амонію, перемішують, потім додають 50%-ний розчин роданіду калію. Після перемішування вимірюють оптичну щільність і по колібровочному графіку знаходять відповідну їй величину кількості заліза.

Вміст заліза:
Х_Ре = С*50/V,

де,

С - концентрація заліза, знайдено по колібровочному графіку;

V - об'єм проби, взятої для визначення, см³.

При звичайних умовах це 50 або 100 см³. При других умовах об'єм проби може бути зменшеним або збільшеним.

3) Розрахувати вміст заліза в питній воді.

Вихідні дані:

- концентрація заліза, знайденого за калібрувальним графіком дорівнює
1,0 мг/дм³;

- об’єм проби, взятої для визначення дорівнює 110 см³.

Х_Ре = 1,0*50/110=0,45 (мг/см³)

7. Визначити свинець у ґрунті полярографічним методом.

Завдання

1) Перелічити основні реагенти і апаратуру для визначення свинцю у ґрунті за допомогою полярографу.

2) Описати методику відбору проб ґрунту.

3) Розрахувати концентрацію свинцю у ґрунті полярографічним методом.

Вихідні дані:

- концентрація свинцю у полярографічній чарунці, визначена за калібрувальним графіком дорівнює 8,5 мкг/мл;

- вага ґрунту, взятого для аналізу дорівнює 10 г;

- загальний об’єм ґрунту дорівнює 100 мл.

8. Визначити свинець у ґрунті полярографічним методом.

Завдання

1)Перелічити основні реагенти і апаратуру для визначення свинцю у ґрунті за допомогою полярографу.

Реагенти і апаратура

1.Полярограф універсальний ПУ-1.

2.Полярографічна чарунка (комплект), аноди, насичений каломельний електрод, капіляр, який має t > 5,0 сек.

3.Балон зі стиснутим газом: аргон або азот.

4.Муфельна піч.

5.Ексикатор.

6.Тиглі порцеляновані.

7.Лійки для фільтрування сі=3-5 см.

8.Мірні циліндри і градуйовані пробірки на 100 мл.

9.Ступка.

10.Фільтри беззольні.

11.Колби мірні на 100 мл, 1000мл.

12.Свинець металевий, ч.д.а.

13.Соляна кислота, конц. питом. вага 1,9 і 20% розчин.

14.Азотна кислота, х. ч. розбавлена (3:2).

15.Сірчана кислота, х. ч. концентрована, питома вага 1,84.

16.Стандартний розчин, який містить 10 мкг свинцю на мл.

2)Описати методику відбору проб ґрунту.

Принцип і характеристика методу. Методика основана на здатності іонів свинцю (Рb²⁺) відновлюватися на ртутному крапельному електроді. Метод дозволяє визначити 0,5 мкг свинцю у пробі. Аналізу заважають іони кадмію (Сd²⁺) та міді (Сu²⁺), коли їх концентрація перевищує концентрацію визначених іонів свинцю (Рb²⁺) у 100 разів; інші домішки аналізу не заважають.

Наважку 0,1 г свинцю вміщують у конічну колбу ємністю 250 мл і доливають 20 мл розбавленої (3:2) азотної кислоти.

Після розчинення домішку розчин упарюють до невеликого об'єму (3-5мл), доливають 15мл соляної кислоти (питома вага 1,19) і операцію повторюють ще 2-3 рази, після чого доливають 20 мл 20%-ої соляної кислоти, нагрівають до одержання прозорого розчину хлориду свинцю; розчин переносять кількісно у мірну колбу ємністю 1 мл неодноразово, обполіскуючи колбу 20%-ою соляною кислотою і додають до основного розчину. Доводять розчин до мітки 20%-ої соляної кислоти і ретельно перемішують. Потім 10 мл цього розчину переносять піпеткою у мірну колбу на 100 мл, доводять до мітки дистильованою водою і перемішують.

Одержаний розчин 10 мкг на 100мл, або 10 мг на 1 л свинцю.

Відбір проб

Відбір проб ґрунту краще робити два рази на рік: весною після звільнення землі від снігу і восени, після збору врожаю. Для визначення точок відбору проб застосовується азимутальний метод, проби відбираються навколо джерела забруднення.

Відстань точок відбору проб грунту від джерела забруднення (від огорожі промислового підприємства) складає 0,5; 1; 2; 5; 10; 20; 30; 50 км і на ділянці не підданій його впливу. Кількість точок відбору проб та їх відстань від джерела забруднення визначається цілями (метою) дослідження і дальністю розповсюдження забруднення.

Положення точок відбору проб спочатку відмічається на карті. Відмічені точки служать опорними пунктами при виборі місця відбору проб. Навколо заздалегідь фіксованих точок вибирається площадка розміром приблизно 2 га (200x100). Площадка повинна бути однорідною по ґрунтовому покриву і рослинності. Не слід брати проби у місцях, де поверхня ґрунту або рослинність явно відрізняються від основного фону площадки.

З вибраної площадки відбирається змішаний зразок ґрунту, складений з п'яти проб, взятих за методом конверту (по кутам площадки і в центрі).

Проби відбираються лопатою або буром на глибині одного шару (до 20-25 см). Грунт обрізають лопатою у вигляді прямокутної частини, слідкують за тим, щоб у кожний зразок потрапила приблизно така ж кількість ґрунту його верхнього і нижнього шару, яка пропорційна його потужності. Взятий зразок старанно перемішують на листі фанери або на шматку брезенту, поліетиленовій плівці.

Потім для складання змішаної проби з нього відбирають якою-небудь міркою (наприклад, стакан, банка) невеликий об'єм ґрунту і висипають у чистий мішечок. З усіх окремих зразків у змішану середню пробу повинна потрапити приблизно однакова кількість ґрунту. Всі п'ять проб зсипають разом, звільняють від каменів, коренів та інших включень і старанно перемішують.

Після перемішування із загальної маси методом картування (поділ на чотири частини і взяття однієї з них) відбирається 1,0-1,5 кг ґрунту, який зсипається у паперовий або поліетиленовий мішечок.

Проба запаковується і маркується. Заповнюється супроводжуваний талон, разом з яким проба відсилається у лабораторію на аналіз.

Для вивчення розподілу концентрації металів у ґрунті по глибині проби відбираються з ґрунтових розрізів, зроблених до глибини 1 м шаром 0-25 і 75-100 см (у разі більш поглибленого вивчення міграції металів по профілю ґрунту проби доцільно
відбирати до глибини 1,5-2,0м по генетичним горизонтам).
Відібрані по шарам проби ґрунту обробляються також, як і
поверхневі проби.

Хід аналізу

Проби ґрунту, які надійшли у лабораторію, висушують до сухого стану. Після висушування проба ґрунту перетирається у великій порцеляновій ступці (без особливих зусиль) і просіюється через алюмінієве або капронове сито з розміром отворів 1-2 мм. Не просіяні грудки ґрунту розтирають і знову просіюють, і так декілька разів. Із подрібненої таким чином проби методом квартування береться середня проба - приблизно 200-300 г.

Дата добавления: 2015-08-31