Загальна характеристика зрошувальної системи

Вступ

Степаненко М.Г.

Родюк Вікторія

Групи ГМ-3

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни: «Основи технічної експлуатації водогосподарських систем»

на тему: «Технічна експлуатація зрошувальної системи р-пу «Україна»»

Виконала:

студентка 4 курсу ФВГ

Перевірив:

Рівне – 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика зрошувальної системи

1.1. Природно-кліматичні умови зрошуваного масиву

1.2. Агроекономічна характеристика зрошувальної системи

1.3. Технічна характеристика системи

1.3.1. Головна водозабірна споруда

1.3.2. Канали

1.3.3. Гідротехнічні споруди на зрошувальній мережі

1.3.4. Розподіл зрошувальної площі за способами та технікою поливу

2. Внутрішньогосподарський план водокористування

2.1. План проведення поливів сільськогосподарських культур

2.2. План подачі води на зрошувальну ділянку

2.3. Організація та проведення поливів в господарстві

3. Заходи щодо підвищення коефіцієнта корисної дії (к.к.д.) внутрішньогосподарської зрошувальної мережі

4. Технічне обслуговування і ремонт елементів внутрігосподарської зрошувальної системи

4.1. Загальний склад заходів з технічної експлуатації зрошувальних систем

4.1.1. Нагляд за зрошувальною системою

4.1.2. Догляд за зрошувальною системою

4.1.3. Ремонти на зрошувальній системі

4.2. Технічна експлуатація каналів і споруд

4.2.1. Загальні вимоги і правила експлуатації каналів і споруд

4.2.2. Аналіз можливих дефектів і пошкоджень каналів споруд

4.2.3. Обстеження і оцінка технічного стану каналів

4.2.4. Розрахунок очищення каналів від намулу

4.2.5. Очищення каналів від рослинності

Література

В Україні більша частина території за природною зволоженістю перебуває у несприятливих для сільського господарства кліматичних умовах, тому важливе місце в інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції посідає зрошення.

Зрошуване землеробство забезпечує гарантований урожай зернових і кормових культур. Ефективне ведення сільськогосподарського виробництва неможливе без застосування зрошування, особливо в південних регіонах України з посушливим кліматом і недостатньою кількістю опадів, у так званих регіонах ризикованого землеробства, де без зрошення вирощувати високі врожаї вкрай важко.

Скорочення бюджетного фінансування вплинуло на всі види водогосподарської діяльності, повністю припинився капітальний ремонт меліоративних фондів, погіршився технічний стан міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж, головних магістральних каналів і споруд на них.

Нині розвиток зрошуваного землеробства гальмується внаслідок погіршення стану меліоративних мереж і споруд, а також через спрацювання і недостатню кількість дощувальної і поливальної техніки та брак сучасної техніки для зрошення.

Стратегія розвитку сільського господарства в Україні має визначити оптимальне технологічне й технічне забезпечення вирощування зернових і кормових.

У сучасному сільгоспвиробництві існує багато видів поливання та зрошення. Вони різняться між собою принципом застосування залежно від вирощування рослин, вартістю, затратами водних та енергетичних ресурсів. Раціональне використання води істотно зменшує вартість і підвищує якість вирощуваних продуктів харчування.

1.1. Природнокліматичні умови зрошуваного масиву

Дніпропетровська область характеризується рівнинним рельєфом. Відразу помітні відмінності характером рельєфу між правим та лівим берегом Дніпра, обумовлені різною геологічною будовою. Правобережжя зайняте Придніпровською височиною із середніми висотами 100 – 150 м. над рівнем моря та максимальною відміткою всієї Дніпропетровської області 192 м. у Солонському районі. Це височинна лесова слабкохвиляста рівнина з розвиненою яружно-балковою мережею. На півдні вона переходить у пластову денудаційно-акумулятивну слабкорозчленовану Причорноморську низовину з відмітками 50 – 75 м.

Лівобережжя Дніпра представлене Придніпровською низовиною. Це лесова слабкорозчленована денудативно-акумулятивна рівнина, яку перетинають знижені долини річок Орелі та Самари. Нижче Дніпропетровська за Дніпром низовина отримує сильнорозчленований підвищений характер через залягання порід Українського щита. Найвища позначка цієї території – 187 м. на північному сході області.

Долина Дніпра має абсолютні висоти 75 – 48 м. Остання величина є нийнижчою позначкою Дніпропетровщини – це уріз води на межі з Запорізькою областю. До міста Дніпропетровська долина має виражені риси впливу льодовика, нижче вона звужується, крутизна схилів зростає. Під водами Дніпровського водосховища існують нині затоплені дніпровські пороги.

Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2о до -4,0оС, літні від 20,5оС до 22,0оС. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні 41оС; мінімуми складає -38оС. Частота переходу температур на поверхні грунту через 0оС досягає 10 – 15 разів на рік.

Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450-500 мм. Найвологіший місяць – липень, найсухіший – березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку – східні та північно-східні.

Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумусних пилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах.

У області висока частка грунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації.

Найбільш раціональними культурами для вирощування на чорноземних грунтах є різноманітні зернові, а також технічні культури (соняшник, рапс, цукровий буряк) у обмежених масштабах та за умов суворого дотримання агротехнічних правил.

Грунти області інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Саме тому багато земель є виснаженими і потребують заходів відновлення та рекультивування. Рекультивації також доцільно піддавати землі із порушеним чи зруйнованим грунтовим покривом.

1.2. Агроекономічна характеристика зрошувальної системи

На основі вихідних даних надаємо інформацію про загальний фонд меліоративної системи та його розподіл у розрізі землекористувачів у табличній формі (табл. 1.1.).

На основі вихідних даних та на плані зрошувальної ділянки р-пу «Україна» наведемо місцезнаходження, загальну площу ділянки та її розподіл за видами використання – рілля (сівозміна сільськогосподарських культур, структура посівних площ) та багаторічні насадження (сад сім’ячкових, культурні зрошувальні пасовища). Інформацію подамо у таблиці 1.2.

1.3. Технічна характеристика системи

На зрошувальну ділянку вода поступає з магістрального каналу за допомогою водозабірної споруди яка представлена насосною станцією. На ділянці розташовані гідротехнічними спорудами: насосна станція; магістральний канал; господарський трубопровід; дільничній трубопровід; розподільчі колодязі на трубопроводі; гідранти для підключення дощувальної машини; водовипуски; скидні колодязі на трубопроводі.

На зрошувальній ділянці розміщена 9 пільна сівозміна сільськогосподарських культур та 2 пільна сівозміна багаторічних насаджень. Площа складає 780 га.

1.3.1. Головна водозабірна споруда

Джерелом зрошення є водосховище. Забір води з водосховища в зрошувальну систему здійснюється за допомогою насосної станції з установленою потужністю 9,5 тис. кВт, із напором 38,7 м.

Вода спочатку подається в напірний трубопровід довжиною 4,4 км, а з нього - в заспокійливий басейн, і тільки після цього вода поступає в голову магістрального каналу.

Зрошувальна система в р-пу «Україна» забезпечується водою шляхом подачі її із магістрального каналу МК в внутрішньогосподарський розподільчий канал 1К водовипуском ВР-2.

1.3.2. Канали

Аналізуючи плани зрошувальної системи (рис. 1) та зрошувальної ділянки (рис. 2) визначаємо, які канали є на системі, їхнє ділення за належністю на міжгосподарські та господарські та їхнє функціональне призначення.

На підставі проведеного аналізу складаємо відомість міжгосподарських та внутрішньогосподарських каналів на зрошувальній системі. При цьому функціональне призначення кожного каналу вказується для двох технологічних режимів - при його роботі в режимі водозабору та режимі водоподачі.

Відомість міжгосподарських каналів для зрошувальної системи, що наведена на рис. 1, приводиться в таблиці 1.3.

Відомість внутрішньогосподарських каналів для зрошуваної ділянки р-пу «Україна», що наведена на рис.2, приводиться в таблиці 1.4

Таблиця 1.4.

Відомість внутрігосподарських каналів на зрошувальній системі в р-п «Україна»

№ з/п	Найменування каналу	Позначення на плані	Довжина, км	Витрата, м^3/с	Втрати води в каналі, % від витрати на 1 км	Функціональне призначення для забору води (1) та режиму водоподачі (водорозподілу-2)
1.	Внутріш-ньогос-подарсь- кий роз-подільчий канал	1К2	2,6	0,65	3,6	1.Забір води із міжгосподарського розподільчого каналу 1К
2.Подача води у ділянкові канали 1К2.1, 1К2.2, 1К2.3, 1К2.4.
2.	Ділянкові канали	1К2.1	1,32	0,2	5,7	1.Забір води із внутрішньогосподарського розподільчого каналу 1К2
2.Подача води для поливу цукрового буряка та соняшника на полях №1 та №2.
1К2.2	1,78	1,6	1.Забір води із внутрішньогосподарського розподільчого каналу 1К2
2.Подача води для поливу поля №6 (озима пшениця + стерньова кукурудза) та ділянки І сад сім’ячкових.
1К2.3	1,74	1,6	1.Забір води із внутрішньогосподарського розподільчого каналу 1К2
2. Подача води для поливу поля №3 (картопля), поля №4 (перець)
		1К2.4	1,16	0,07	5,7	1.Забір води із внутрішньогосподарського розподільчого каналу 1К2
2. Подача води для поливу культурного пасовища ділянка ІІ.

3.	Закриті трубо-проводи	1Кр2.5		0,45	0,2	1.Забір води з насосної станції підкачки
2.Подача води в закриті трубопроводи 1Кр2.5.1, 1Кр2.5.2, 1Кр2.5.3 та для поливу озимої пшениці + стерньова кукурудза на полі №6
1Кр2.5.1		0,1	1.Забір води з 1Кр2.5
2.Подача води для поливу озимої пшениці на полі№ 7
1Кр2.5.2		0,12	1.Забір води з 1Кр2.5
2.Подача води для поливу багаторічних трав на полі №8
1Кр2.5.3		0,12	1.Забір води з 1Кр2.5
2.Подача води для поливу кукурудзи на зерно на полі №9
4.	Тимчасові зрошувачі	Поле 5		0,2		1. Забирає воду з 1К2.1 2. Подає воду на поле № 5
Сади кісточкові		0,122		1. Забирає воду з 1К2.1 2. Подає воду на ділянку № І

1.3.3. Гідротехнічні споруди на зрошувальній мережі

На відкритих каналах зрошувальної мережі використовують різні за призначенням гідротехнічні споруди, переважно водовипуски, які регулюють витрати води в каналах. Водовипуски (регулятори) розміщують в головах всіх розподільників та тимчасових зрошувачів для регулювання подачі води в них із каналів старшого порядку.

На каналах з великими витратами та малими гідравлічними перепадами будують відкриті шлюзи-регулятори одно- та багато пролітні. Для пропуску малих витрат при великому гідравлічному перепаді (більше 0,5м) використовують трубчасті водовипуски з переїздами або без переїздів.

Водовипуски обладнують плоскими або сегментними робочими затворами, підйом та опускання яких здійснюється вручну гвинтовими підйомниками або обладнаними електроприводом.

Водопідпірні перегороджувальні споруди призначені в основному для підтримання в каналах необхідних командних рівнів води при пропуску необхідних розрахункових витрат. Конструктивно вони являють собою шлюзи водовипуски зі щитовими затворами, якими повністю, або частково перекривають водний потік і тим самим створюють підпір рівня води в каналі.

Їх встановлюють на старших каналах за водовипусками в молодші канали, забезпечуючи подачу води в них в порядку черги, без значного збільшення висоти дамб та скиду води із старшого каналу. Роль водопідпірних споруд можуть виконувати провідні, скидні та спряжувальні споруди.

Для типової зрошуваної ділянки складаємо відомість гідротехнічних споруд на відкритій та закритій зрошувальній мережі, при цьому проектуємо дорожню мережу та переїзди через канали.

Характеристику споруд на міжгосподарській мережі наведено в таблиці 1.5.

Характеристику гідротехнічних споруд на внутрішньогосподарській мережі наведено в таблиці 1.6.

Проїзди та польові дороги суміщаємо з межами господарств, внутрішньогосподарськими та експлуатаційними дорогами. Експлуатаційні дороги прокладаємо від головної водозабірної споруди вздовж магістральних та міжгосподарських розподільчих каналів.

Для забезпечення нормальної роботи закритої зрошувальної мережі на ній передбачають спеціальну арматуру і споруди: фасонні частини, гідранти-водовипуски, регулятори витрати, вантузи і клапани для впуску і випуску повітря, регулятори тиску, компенсатори, запобіжну арматуру, упори, проміжні і кінцеві скиди. Вся ця арматура і пристрої, як правило, розміщується у спеціальних колодязях.

Регулювання витрат і напорів вирішується за допомогою засувок, які встановлюються на початку польових та розподільних трубопроводів, а також на гідрантах-водовипусках. Для спорожнення трубопроводів від води влаштовують спорожнювальні колодязі, кінцеві скиди та гідранти - спорожнювачі. Польові трубопроводи, як правило, спорожнюються відкачуванням води через гідранти - спорожнювачі.

На підставі відомості гідротехнічних споруд на типовій зрошуваній ділянці визначають кількість споруд на всій системі у розрізі всіх господарств. Для цього використовують коефіцієнт співвідношення площ, які являють собою відношення площі нетто господарства, для якого визначається кількість гідротехнічних споруд, до площі нетто типової зрошуваної ділянки.

Результати перерахунку кількості споруд на внутрішньогосподарській мережі подано у таблиці 1.7.

Результати розрахунків довжин внутрішньогосподарських відкритих каналів наводяться в таблиці 1.8.

Таблиця 1.6.

Дата добавления: 2015-08-31