Теорія загальної макроекономічної рівноваги: модель сукупного попиту і сукупної пропозиції

Вступ

Список використаної літератури

Висновок

Кейнсіанська теорія державного регулювання економіки

Теорія державного регулювання ринкової економіки

Класична і кейнсіанська теорії макроекономічної рівноваги

Інвестиції як фактор сукупного попиту. Теорія інвестування. Чинники інвестицій

Класична, кейнсіанська і неокласична концепція споживання

Споживання і заощадження як функції доходу

Теорія споживання, заощадження та прийняття інвестиційних рішень

Макроекономічна рівновага в моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції. Стабілізаційна політика

Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанська моделі. Цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції

Сукупний попит та його модель. Цінові і нецінові чинники, які його визначають

Теорія загальної макроекономічної рівноваги: модель сукупного попиту і сукупної пропозиції

Вступ

План

Проблема макроекономічної рівноваги – одна з найгостріших і найдискусійніших в економічній науці. Існують дві основні концепції стосовно даного питання: класична, а сьогодні неокласична, та кейнсіанська.

В даній курсовій роботі я буду розглядати кейнсіанське макрорегулювання, постараюся доказати, що кейнсіанська теорія є вирішальною базою в розвитку макроекономічної динаміки.

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринкових механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу. Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. (так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами – маневрування ставкою процента і рівнем заробітньої плати, перестали давати ефект. Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах.

Таку теорію створив Дж.М. Кейнс (1883-1946рр.) – видатний англійський економіст. Основні положення даної теорії викладені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей»(1936). Ця книга здійснила справжній переворот в економічній науці, поклавши початок широким макроекономічним дослідженням. Кейнс створив нову науку – макроекономіку, виявивши її категорії і закони, економічні фактори, які ніяк не проявляються на мікроекономічному рівні, а тому не були досліджені, адже до Кейнса економічна теорія зосереджувалася на мікроекономічних аспектах.

Макроекономічна рівновага означає рівність сукупного попиту (АD) і сукупної пропозиції (АS). РО — рівень цін; ОQ — реальний обсяг виробництва; АD — крива сукупного попиту; АS — крива сукупної пропозиції.

Перетинання кривих АD і АS визначає загальний для всієї економіки Q1 рівноважний рівень цін Р1 та рівноважний обсяг виробництва продукції.

Національний дохід (НД) дорівнюватиме добуткові обсягу виробництва (Q1) на величину загального рівня цін (Р1).

Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін. Сукупний попит визначається за формулою:

де АD — сукупний попит; М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей у русі доходів; Р — рівень цін.

Між АD і рівнем цін (РО), за інших рівних умов, існує зворотна (або заперечна) залежність: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг національного продукту зможуть купити споживачі. Характер кривої АD аналогічний графіку індивідуального попиту, але чинники, або ефекти, що зумовлюють зміни сукупного попиту й індивідуального попиту, неоднакові.

Рис.1.1. Крива сукупного попиту

Сукупний попит (АD) — це сума всіх витрат на кінцеві товари і послуги, вироблені в економіці. Він відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску продукції, на який існує попит економічних агентів, та загальним рівнем цін в економіці.

Сукупний попит складається з таких структурних елементів: попит на споживчі товари та послуги (С); попит на інвестиційні товари (І); попит на товари та послуги з боку держави (СР); попит на наш експорт з боку іноземців (X).

На сукупний попит впливають такі цінові чинники. Зі зростанням рівня цін збільшується попит на гроші, що призводить до збільшення процентної ставки. Чим вона вища, тим більша частина споживачів прагне заощаджувати гроші та менше покувати. Спостерігається зростання приватних заощаджень, подорожчання кредитів і скорочення інвестицій підприємців, їх виробничих закупівель, тобто зменшується попит з боку приватних споживачів та підприємців. Діє "ефект процентної ставки, який знижує сукупний попит на реальний національний продукт, і крива АD набуває низхідного (з наближенням до осі абсцис) характеру.

Механізм впливу на сукупний попит "ефекту Пігу" (або "ефекту реальних касових залишків", чи "ефекту багатства") полягає в тому, що зі зростанням цін відбувається знецінення готівки у населення і цінних паперів, зниження їх купівельної спроможності, а значить, і багатства. Як наслідок виникає ажіотажний поточний попит, підвищення попиту та цін. І, навпаки, відбувається скорочення сукупного попиту в результаті відкладання купівлі товарів (особливо тривалого використання) за відсутності повноцінних грошей.

Коли ціни на товари та послуги на внутрішньому ринку вищі порівняно із зовнішнім ринком, спостерігається "ефект імпортних закупівель", вплив якого на сукупний попит призводить до збільшення закупівель дешевших імпортних товарів за кордоном та зниження сукупного попиту на товари всередині країни.

Внаслідок дії цінових чинників на сукупний попит відбувається зміщення точки на незмінній кривій АD.

Але на рівень сукупного попиту впливають також нецінові чинники, які змішують криву АD паралельно вниз чи вгору, їх можна згрупувати відповідно до чотирьох основних складових сукупного попиту (таблиця 1.1)

Споживчі витрати залежать від рівня доходів споживачів, що відображає зміщення кривої АD праворуч (вгору). Чинник очікування майбутнього зростання доходів збільшує витрати споживачів і сукупний попит. Чинник зростання заборгованості споживачів за вже придбані товари знижує поточні витрати та сукупний попит.

Політика зниження (збільшення) ставок податку породжує збільшення (зменшення) чистого доходу і збільшення (зменшення) сукупного попиту.

Таблиця 1.1

Особисте споживання (С)	Інвестиції (І)	Державні закупівлі (СР)	Чистий експорт (X)
Доходи споживачів	Процентні ставки	Зміни у державних витратах	Зміни в умовах зовнішньої торгівлі
Очікування	Очікувані прибутки	Прийняття державних програм	Національний дохід в іноземних країнах
Заборгованість	Рівень податків		Валютні курси
Податки	Технологія

Рівень інвестиційних витрат залежить від змін процентної ставки; її зростання зумовлює зменшення інвестиційних витрат, закупівлі засобів виробництва; очікування підприємців, їх прогнози майбутнього прибутку, збільшення податків з підприємств спричинюють зниження їхнього прибутку, а отже, і витрат; необхідність впровадження нових технологій збільшує інвестування.

Рівень державних витрат залежить від прийняття різних урядових програм, від обсягу закупівель національного продукту бюджетними організаціями; зростання цих витрат збільшує сукупний попит і навпаки.

Зміни в обсязі чистого експорту країни за незмінного рівня цін впливають на зміщення кривої сукупного попиту АD: зниження обсягу національного експорту чи його зростання залежать від курсу, наприклад, гривні Якщо курс гривні знизиться, це збільшить експортні закупівлі з боку іноземних споживачів і зменшить імпорт товарів, збільшить попит на національний товар та сукупний попит (крива АD зміститься праворуч). Зі зростанням курсу національної валюти та знеціненням іноземної валюти товари країни подорожчають для імпортерів, що знизить обсяг чистого національного експорту і сукупний попит (крива АD зміститься ліворуч чи вниз).

Сукупна пропозиція - це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці. Показниками сукупної пропозиції є валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Форма кривої АБ залежно від тривалості періоду, що розглядається, може бути різною (короткостроковий та довгостроковий періоди). З рисунка 1.1 бачимо, що крива АS відрізняється від кривої пропозиції одиничного товару (мікрорівень) і складається з трьох відрізків: а — горизонтальний (кейнсіанський); б — висхідний (проміжний); в — вертикальний (класичний і неокласичний).

Класична школа економічної теорії вважає, що вся крива АБ є вертикальною, бо економіка працює на повну потужність і при повній зайнятості ресурсів. Класична модель описує поведінку економічних агентів в економіці в довгостроковому періоді (понад три роки). При цьому сукупна пропозиція аналізується за таких умов: обсяг випуску залежить тільки від кількості факторів виробництва та технології і не залежить від рівня цін; зміни у факторах виробництва та технології відбуваються повільно; економіка функціонує за умов повної "зайнятості" факторів виробництва; ціни і номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

Кейнсіанська школа відстоює концепцію, згідно з якою крива АS горизонтальна або висхідна. Горизонтальний відрізок кривої АS відповідає економіці у стані глибокого спаду і недовикористання всіх ресурсів. Проміжний відрізок кривої АS є висхідним і відображає таку ситуацію, коли збільшення реального обсягу національного виробництва супроводжується деяким зростанням цін як наслідок нерівномірного розвитку деяких галузей.

Кейнсіанська модель аналізує сукупну пропозицію в економіці за короткий проміжок часу (до трьох років) за таких умов: економіка функціонує при неповній "зайнятості" факторів виробництва; ціни і номінальна заробітна плата відносно стабільні, повільно реагують на ринкові коливання; реальний обсяг продукції, реальна заробітна плата рухливіші і швидко реагують на ринкові коливання. Крива АS має позитивний нахил і є горизонтальною.

На сукупну пропозицію та розміщення кривої АS впливають цінові та нецінові фактори. Наприклад, зі збільшенням рівня цін на ресурси збільшуються витрати виробництва і знижується сукупна пропозиція, а крива АS зміщується ліворуч (вгору) і навпаки.

Зростання продуктивності праці знижує вартість одиниці продукції і збільшує можливості суспільства щодо отримання великого реального обсягу національного виробництва за даного обсягу ресурсів і витрат. Зростання продуктивності зумовлює зміщення кривої АS праворуч, а зниження продуктивності змішує АS ліворуч.

Державна політика підвищення ставок оподаткування сприяє збільшенню витрат виробництва і скороченню сукупної пропозиції, крива АS зміщується ліворуч і навпаки.

Рівновага між АD і АS досягається у точці їх перетинання, при цьому виділяють три види рівноваги.

Перетинання кривих АD і АS на горизонтальному відрізку (а) кривої пропозиції, де рух до рівноважного реального обсягу національного продукту не супроводжується змінами рівня цін, зумовлено залученням до виробництва невикористаних ресурсів.

Криві АD і АS можуть перетинатися на проміжному відрізку кривої пропозиції (б), де зміни цін виключають надвиробництво чи недовиробництво товарів і послуг.

Перетинання кривих АD і АS на вертикальному відрізку кривої пропозиції (в) вказує, що збільшення сукупної пропозиції практично неможливо через максимальне використання виробничих можливостей та відсутність резервів, що зумовлюють зростання цін.

За незмінної сукупності пропозиції зміщення кривої АD праворуч на "кейнсіанській ділянці" (а) збільшує реальний обсяг національного виробництва та зайнятість, але не змінює рівня цін.

На проміжному відрізку (б) кривої АS зростання попиту збільшує і реальний обсяг виробництва, і рівень цін. На класичному відрізку (в) зростання попиту збільшує ціни, але не змінює реального обсягу виробництва.

При зміщенні кривої сукупного попиту АD ліворуч спостерігається "ефект храповика", сутність якого в тому, що ціни легко збільшуються, але не одразу спадають при зменшенні сукупного попиту. Тому зростання сукупного попиту в короткостроковому періоді збільшує рівень цін, а його зниження не завжди зумовлює відповідний спад цін.

Зміщення кривої сукупної пропозиції АБ також впливає на рівноважний рівень цін і обсяг національного виробництва: зміщення кривої АS ліворуч призведе до інфляції витрат і відповідного зростання цін, а зміщення праворуч — до збільшення реального обсягу національного виробництва і зниження цін. Отже, головна умова рівноваги – пропорційність та збалансованість між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Це забезпечує рівноважний обсяг національного виробництва.

Рис. 1.3.Крива сукупної пропозиції

Дата добавления: 2015-08-31