Вибір і застосування засобів пожежогасіння

Вогнегасники використовуюсь для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їх виникнення. Піна, порошок, пісок, нанесені на поверхню твердих матеріалів чи рідин, ізолюють зону горіння від надходження летких займистих речовин, що веде до припинення горіння. Газові вогнегасники знижуюсь концентрацію кисню в зоні горіння, а брометил (флегматизатор) перешкоджає реакції горіння. Тверда (снігоподібна) вуглекислота охолоджує горіння і знижує концентрацію кисню в зоні горіння.

Нині пінні вогнегасники замінюються газовими і порошковими. Із газових рекомендуються до застосування вуглекислотні вогнегасники, а аерозольні і вуглекислотно - брометилові зняті з виробництва. Застосування аерозольних вогнегасників обмежено використанням у них фреонів, відомих шкідливим впливом на навколишнє середовище, зокрема озоновий шар. При гасінні загорянь вуглекислотно - брометиловими вогнегасниками утворюються отруйні речовини (фосген), тому їх використання при недотриманні вимог безпеки є небезпечним для життя користувача. Проте їх ще використовують на деяких виробничих об'єктах.

Таблиця 5.5

Технічна характеристика газових вогнегасників

Показник	Вид і модель вогнегасника
	Вуглекислотний	Аерозольний	Вуглекислотно-брометиловий
	ВВ-2	ВВ-5	ВВ-8	ВА-8	ВА-3	ВАХ	ВВБ-3	ВВБ-7
Місткість балона, л Довжина струменя, м Тривалість дії, с Робочий тиск при 20°С,МПа Маса заряду, кг     Діапазон робочих температур;°С     •'•'	1,5 1,45	3,55	3,5 5,6	1.2 1.2	1,2 3,8	0,8 0,545	0,86 3,5	4,5 0,86
Робоча температура, °С	Від -40 до +50	Від -40 до +50	Від -60 до +55

Таблиця 5.6

Технічна характеристика порошкових вогнегасників

Показник	Модель вогнегасника
	ВП-10	ВП-1 «Супутник»	ВП-1 «Момент»	ВП-1 «Турист»	ВП-2	ВП-2Б	ВП-8Б	ВП-5
Місткість балона, л Довжина струменя, м Тривалість дії, с Робочий тиск, МПа Маса заряду, кг	-	1,2 - - 1,5	1,0 0,3 0,9	1,6 0,25-0,4 1,3	2,7 -	2,5 - 1,8	-	-
Робоча температура,°С	Від -50 до +50

а б в г

Рис.5.1.Основні типи вогнегасників: а – повітряно - пінний ВПП-10; б - вуглекислотний ВВ-5; в - порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»; г - порошковий вогнегасник ВП-10.

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь рідин, що легко спалахують (нафтопродукти тощо), матеріалів, які тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали), лужних і лужноземельних металів, електроустановок напругою до 380В, транспортних засобів, а також пожеж на об'єктах із великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї тощо). Застосовуючи ці вогнегасники, слід уникати потрапляння порошку в органи дихання, під час зарядження використовувати протипиловий респіратор. Порошковий заряд із вогнегасника ВП-1 «Супутник» викидається способом зсипання при перекиданні корпуса, з інших вогнегасників - під дією надлишкового тиску, який створює стиснений газ (азот або повітря). У вогнегасниках ВП-1 «Момент», ВП-2, ВП-8Б, ВП-10, ВП-100 робочий газ зберігається в допоміжному балоні. У вогнегаснику ВП-1 «Турист» тиск у корпусі постійний. Вогнегасник ВП-1 «Супутник» - для гасіння загорянь транспортних засобів, зокрема двигунів, що працюють на дизельному паливі.

Потребу у вогнегасниках розраховують окремо для кожного поверху та приміщення. Окремі виробничі приміщення, що мають площі менші, ніж передбачено нормами, забезпечують інвентарем повністю за найменшим показником. Якщо в одному приміщенні є кілька різних щодо безпеки виробництв, не відгороджених вогнестійкими стінами, то все це приміщення забезпечують пожежним інвентарем для виробництва, що характеризується найбільшою пожежною небезпекою. На кожному поверсі будинку, який будується, має бути не менше двох вогнегасників.

Первинними засобами гасіння загорянь і пожеж, крім вогнегасників, є кошма, пісок (кошма - це грубошерсте чи азбестове полотнище розміром 1x1м., яке підвішують у згорнутому вигляді на стіні у помітному і доступному місці; застосовують для гасіння загорянь на невеликій площі горіння). Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників визначається відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153.

Таблиця 5.7

Класифікація приміщень за вибуховою і пожежною небезпекою відповідно до ОНТП 24-86

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, що зберігаються (є в обігу) в приміщенні	Назва виробництва
А Вибухо-пожежо-небезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з темпе-ратурою спалаху ТСП не >28°С у такій кількості, що можуть утворити вибухо-небезпечні парогазоповітряні суміші, під час запалювання яких розвивається розра-хунковий надлишковий тиск вибуху в при-міщенні, що перевищує 5 кПа; речовини і матеріали, здатні вибухати, горіти при взаємодії з водою,киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунко-вий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа вибуху.	Пункти і насосні станції промивання і дегазації цистерн з-під легкозаймистих рідин (бензину, бензолу, сирої нафти тощо); склади для небезпечних вантажів, крім вантажів ОР і ВР; малярні цехи і комори в яких застосовують нітрофарби, лаки і розчинники з легкозаймистих речовин з температурою спалаху парів ТСП 28°С і нижче; станції, що виробляють ацетилен.
Б Вибухо-пожежо-небезпечна	Горючий пил або волокна; легкозаймисті рідини з ТСП >28°С; займисті рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні чи пароповітряні суміші, під час запалювання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.	Цехи малярних робіт з лаками, фарбами із ТСП парів 20-61°С; склади лаків і фарб, дизельного палива; насосні, зливні естакади з перекачуван-ням і зливанням дизельного палива; цехи теп-ловозних депо і заводів; ділянки з виготовлення і ремонту деталей із пластичних мас і скло-пласттика; відділення і дільниці лиття, обти-рання вузлів і деталей із застосуванням бен-зину,газу; промивально-пропарювальні станції цистерн; тари з під мазуту із ТСП парів 28-61 °С; аміакові холодильні установки.
В Пожежо-небезпечна	Займисті, важкозаймисті рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (зокрема пил і волокна); речовини і матеріали, здатні під час взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним тільки горіти за умови, що приміщення, в яких вони зберігаються або які використовуються, не належать до категорій Д і Б.	Мастильне господарство заводів; масляне господарство тягових підстанцій; асфальтові заводи; склади і комори масляних фарб; маляр-ні цехи, в яких застосовують фарби і розчинни-ки з ТСП >61°С; шпалопросочувальні, шпалоре-монтні заводи; склади лісоматеріалів, шпал; деревообробні цехи, автомобільні гаражі; дільниці розбирання дизелів і вузлів; дільниці випробування масляних насосів і дизелів.
Г	Незаймисті речовини, матеріали в розжа-реному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистої теплоти, іскор і полум'я; займисті гази, рідини і тверді речовини, що їх спалюють (утилізують) як паливо.	Цехи випалювання на цегляних, цементних і вапняно - випалювапьних заводах; зварювальні дільниці різних цехів.
Д	Незаймисті речовини і матеріали в холод-ному стані, приміщення, в яких є горючі речовини в системах змащування, охолод-ження і гідроприводу устаткування (в одиниці устаткування не >60 кг за умови тиску не >0,2мПа, кабельні електропровод-ки, окремі меблі на місцях.	Механічні цехи холодної обробки металів: повітряно - продувні і компресорні станції повітря та інших незаймистих газів; депо електрокарів та електровозні.

Категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за правилами улаштування електроустановок, в тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, повинні бути позначені на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та назовні. Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ [45, 49], приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.

Вибухонебезпечна зона - це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші. Пожежонебезпечна зона - це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

Клас В-І - зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа - зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-Іб - ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але - горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах; при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони); горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами. Згідно [49], якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР.

Клас В-Іг - зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-ІІа - зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас П-І - зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа - зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ - зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Простішим видом зв'язку повідомлення про пожежу є телефонний зв'язок з виходом на центральний приймальний пункт міської пожежної охорони. Системи сповіщення забезпечують повідомлення про пожежу, місце її виникнення і пуск в дію установок автоматичного пожежегасіння. Автоматичні пожежні сповіщувачі за принципом дії поділяються на п'ять груп: теплові, димові, світлові, ультразвукові і комбіновані, установки: «ТІРАС» або для охорони приміщень - фотоелектричний пристрій «ФЕУП» (за рахунок створення невидимого інфрачервоного променя в заданому напрямку і подання сигналу у разі послаблення променя за рахунок задимлення або рухомого об'єкта).

Зідно теми ДП(ДР) визначити засоби і потребу в пожежному обладнанні, сповіщувачах й первинних засобах пожежогасіння для робочого місця основних приміщень (виробничих, складських, службових, громадських), різних механізмів і споруд залежно від категорії їх пожежовибуховості, площі і призначення і заповнити табл. 5.8.

Таблиця 5.8

Дата добавления: 2017-01-13