Засоби запобігання пожежі

Модель вогнегасника	Галузь застосування	Спосіб припинення горіння	Спосіб подачі вогнегасної речовини	Вимоги безпеки при гасінні вогнегасником	Умови зберігання, огляду	Рекомендуємий сповіщувач

Зробити висновок.

5.3 ЕВАКУАЦІЯ У ВИПАДКУ ПОЖЕЖІ

Місткість приміщень повинна відповідати розрахунковій кількості людей, виходячи з площі на одну особу: для конференц-залів не менше 0,7 м², для кафе, буфетів не менше 1,4 м² на одне посадкове місце. Місця масового перебування людей рекомендується розміщати в нижніх поверхах будинків. Необхідна кількість евакуаційних виходів у приміщенні, розрахованому на 50 і більше людей виходів повинно бути не менше двох, у справному стані з світловими покажчиками. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з приміщень. Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки). При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки й інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність згідно з ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения» та відповідати групам поширення полум'я РП1, РП2 згідно з ДСТУ Б В.2.7-70-98 «Будівельні матеріали. Метод випробування на розповсюдження полум'я».

У ДП(ДР) виконати план евакуації з приміщення під час пожежі з позначенням:

електрообладнання, електричних щитків , пожежного крану , вогнегаснику , сповіщувачів , телефону та шляхів евакуації .

На випадок виникнення пожежі згідно з СНиП ІІ-09.02-85 запроектувати один вихід, мінімальну ширину шляхів евакуації 1м, висоту проходу на шляхах евакуації не меншу за 2 м. На шляхах евакуації повинні бути відсутні робочі та складські приміщення, відкрито розташовані кабелі, повітроводи.

Евакуаційними виходами вважаються ті, які ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або у вестибюль, коридор чи сходову клітку;

- будь-якого поверху, крім першого, в коридор, на сходову клітку, якщо вона має вихід безпосередньо назовні, або через вестибюль, який відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

- в сусідні приміщення на тому ж поверсі, які забезпечені виходами, зазначеними вище.

Не відносяться до евакуаційних шляхів ліфти та інші механічні пристрої транспортування людей.

Таблиця 5.9

Час, необхідний для евакуації людей, з різних видів приміщень

Категорія виробництва за вибухопожежо-небезпекою	Час (Т), необхідний для евакуації, хв., при об'ємі (V) приміщення, тис.м^3
До 15	30	40	50	60 і більше
А, Б	0,50	0,75	1,00	1,5	1,75
В	1,25	2,0	2,0	2,5	3,0
Г, Д	Не обмежується

б). Цивільний захист

[ І(15, 34), ІІ(31, 73-79) ]

На території України знаходиться понад 7 тисяч потенційно небезпечних об'єктів (ПНО). Визначення причин виникнення можливих аварій, катастроф, дії чинників ураження, стихійних лих на людей, тварин, рослин, сільськогосподарську продукцію, воду, а також знання методів і способів запобігання виникненню надзвичайної ситуації (НС) та ліквідації наслідків може значно зменшити ураження людей та мінімізувати збитки. Згідно з вимогами Конституції та законів України з питань цивільного захисту (ЦЗ), в Україні створена «Єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації» (ЄДС НС), яка передбачає створення необхідних сил, засобів, та резервів, що спрямовуються на підвищення стійкості роботи об'єктів будь-якої форми власності при виникненні НС. В умовах НС виникає загроза життю людей. Конкретні заходи з захисту співробітників на об'єкті можуть бути різними залежно від стану, умов та характеру виробництва та з урахуванням попередньої оцінки фактичного стану у зоні лиха.

У ІІІ підрозділі ДП(ДР) розробити питання ЦЗ, що сприятимуть навчанню та підготовці їх до самостійного практичного виконання заходів з ЦЗ на підприємствах у якості майбутнього керівника відповідного рівня. Під час переддипломної практики вивчити систему цивільного захисту на підприємстві і, спираючись на вимоги законодавчих актів, виконати розділ. Графічна частина не обов'язкова для кожного ДП(ДР), але бажана. Наприклад, на проекті генерального плану підприємства або ділянки, цеху наносять додатково місця розташування протирадіаційних укриттів та їх характеристику щодо місткості людей та захисних властивостей цих споруд, шляхи евакуації, місця розташування пунктів медичної допомоги, засобів пожежогасіння, місця отримання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і засобів медичного захисту (ЗМЗ) та необхідної інформації щодо зон зараження, зон руйнувань чи пожеж з визначенням основних параметрів руйнівної сили в осередку ураження та визначенням найбільш доцільних заходів захисту людей.

У підрозділі ІІІ треба розробити:

1. питання організації ЦЗ виробничого персоналу на об¢єктах господарської діяльності (в залежності від місця розташування підприємства) незалежно від форми власності;

2. заходи по забезпеченню захисту технологічного (найбільш цінного та унікального) обладнання і устаткування, окремих складних пристроїв, систем виробництва і технологічних процесів;

3. планування інженерно-технічних заходів цивільного захисту (ІТЗ ЦЗ), спрямованих на підвищення надійності і стійкості роботи енергетичних систем та інших елементів підприємства, які забезпечують стійку, безперебійну його роботу;

4. евакуаційні заходи з території, де виникає загроза здоров'ю та життю;

5. Заходи або алгоритм надання первинної медичної допомоги.

У ДП (ДР) рекомендується:

1. Навести приклад можливої НС для підприємства (згідно теми ДП(ДР)).

2. Проаналізувати його в залежності від характеру походження і масштабів поширення.

3. Назвати й охарактеризувати уражуючі фактори.

4. Охарактеризувати вогнище ураження і зону зараження (якщо мали чи можуть мати місце).

5. Описати необхідні дії формувань ЦЗ при ліквідації наслідків НС.

6. Установити причинно-наслідковий зв'язок між первинними причинами й наслідками даної НС.

5.4 ЗАХИСТ ВІД УРАЖЕНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров’я персоналу (категорія А) несприятливих змін. Межа дози (МД) - таке найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік у критичної групи осіб, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін. Категорія Б - невелика за кількістю група осіб, однорідна за умовами життя, віку, статі чи іншими факторами, яка зазнає найбільшої радіаційної дії серед даного контингенту людей. Як основні дозові межі для осіб категорії А встановлюється ГДД за календарний рік, для осіб категорії Б - межа дози за календарний рік. Опромінення населення (категорія В) не нормується, воно зумовлене лише природним фоном, медичними процедурами, технологічними факторами: радіоактивністю будівельних матеріалів, хімічних добрив, продуктами згоряння органічного палива. Різні органи і тканини тіла людини мають різну чутливість до радіації.

Три групи критичних органів (найбільш вразливих) за рівнем зменшення радіочутливості:

I група - все тіло і червоний кістковий мозок;

II група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, які не увійшли до І і III груп;

IIІ група - шкіряний покрив, кісткова тканина, кісті, передпліччя, голінки та стопи.

Таблиця 5.10

Основні дозові межі для різних груп критичних органів, мЗв/рік

Група критичних органів	Гранично допустима доза для категорії А	Межа дози для категорії Б
І II III	50 150 300	5 15 30

Таблиця 5.11

Тимчасові допустимі рівні радіоактивного забруднення різних об'єктів

№ п/п	Об'єкти забруднення	Потужність експозиційної дози γ-випромінювання, мР/год
	Шкіряні покриви, білизна, рушники, постільна білизна, одяг, засоби індивідуального захисту	0,1
	Поверхні приміщень, внутрішні поверхні транспортних засобів	0,2
	Зовнішні поверхні транспортних засобів	0,3

Таблиця 5.12

Еквівалентні дози опромінення від природних та техногенних джерел

Джерело випромінювання	Ефективна еквівалентна доза (опромінення всього тіла)
Кольоровий телевізор на відстані 2 м (перегляд протягом 3 годин)	3 – 6 мкбер
Радіоактивні викиди в районі АЕС (один рік опромінення)	0,2 – 0,5 мбер
Літак зі швидкістю не більше швидкості звуку (1 година польоту)	0,4 – 0,7 мбер
Літак зі швидкістю більше швидкості звуку (1 година польоту на висоті 18–20 км)	1 – 3 мбер
Прийом радонової ванни	1 – 100 мбер
Флюорографія	10 – 50 мбер
Рентгенографія грудної клітини	10 – 100 мбер
Рентгенографія в стоматології	3 – 300 мбер
Рентгеноскопія грудної клітини	200 – 400 мбер
Рентгенівська томографія	50 – 10000 мбер
Рентгенодіагностика при раковому захворюванні легенів	до 5000 мбер

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

ЗІЗ призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних хімічних і бактеріальних речовин.

Протигази за своєю захисною дією діляться на фільтруючі, ізолюючі й шлангові. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:

- загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ);

- цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

- дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17 років); ПДФ-7 (1,5...14 років); (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

- камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року);

- додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і СДЯР;

- промислові (для захисту від сильнодіючих ядовитих речовин - СДЯР).

Промислові протигази можуть використовуватися з різними коробками (фільтрами), розрахованими на відповідні СДЯР. Залежно від типу СДЯР на коробці нанесене маркування (А; Б; Г; Е; КД; З; М; БКФ).

Ізолюючі протигази двох типів: на стисненому повітрі (КІП-7; КІП-8; РКК-1) і з використанням регенеративних патронів (ІП-4; ІП-5; ІП-46). У регенеративних патронах відбувається поглинання вуглекислого газу й виділення кисню.

До найпростіших засобів відносяться ватно-марлеві пов'язки (ВМП) і протипилові полотняні маски (ПТМ-1), які можуть виготовлятися промисловістю й самостійно громадянами

Таблиця 5.13

Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДЯР,%

Умови перебування людей	Без протигазів	Забезпеченість протигазами, %
20	30	40	50	60	70	80	90	100
Відкрито	90-100
У найпростіших укриттях

Примітка: Структура втрат людей у вогнищі ураження: легкого ступеня - 25%; середнього і важкого - 40%; зі смертельними наслідками - 35%.

5.5 РОЗРАХУНОК ЕВАКУАЦІЇ ЛЮДЕЙ ІЗ ПРИМІЩЕНЬ ТА БУДІВЕЛЬ

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Кількість евакуаційних виходів з будівель, з кожного поверху та приміщень необхідно приймати згідно з вимогами нормативних стандартів, однак не менше двох. Існують винятки, коли допускається один евакуаційних вихід або використання як другого виходу інших пристосувань для евакуації, зокрема зовнішньої пожежної металевої драбини. Мінімальна ширина шляхів евакуації не менша за 1м, дверей – не менше 0,8м (стор.67-68 даних методичних вказівок). Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно із СНіП 2.09.02–85 залежно від ступеня вогнестійкості будівлі та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б, а також через виробничі приміщення в будівлях IIIб, IV, IVa, V ступенів вогнестійкості. На видних місцях будівлі та приміщень (як правило, в коридорах та проходах, біля виходів з приміщень) вивішуються плани евакуації.

Мінімальна відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначають за формулою

(5.7)

де Р – периметр приміщення, м.

Розрахунковий час евакуації людей t_РОЗ визначають як суму часу руху людського потоку на окремих відрізках шляху t_і за формулою:

t_РОЗ =t₁+ t₂+..+ t_і , хв (5.8)

Час руху людського потоку на першому відрізку шляху визначається за формулою:

,хв, (5.9)

де l₁ – довжина першого відрізка, м; v₁ – швидкість руху людського потоку на першому відрізку, м/с.

Щільність потоку на цьому відрізку шляху D₁ визначається за формулою

, м²/м², (5.10)

де N₁ – число осіб на першому відрізку; f – середня площа горизонтальної проекції дорослої людини: у літньому одязі – 0,1 м², а у зимовому одязі -0,125 м²; підлітка - 0,07 м2; – ширина першого відрізка, м.

Інтенсивність руху людського потоку не залежить від ширини евакуаційного шляху і є функцією щільності і визначається за формулою:

q = D·v, ( м/хв або осіб/хв ). (5.11)

Пропускна здатність потоку визначається за формулою:

^{Q = D·v·} (м²/хв) (5.12)

Швидкість руху людського потоку v₁ після першого відрізку шляху приймають залежно від інтенсивності руху потоку (табл.5.19). Інтенсивність руху потоку на кожному відрізку

, (5.13)

де , - ширина розглянутого і -го та безпосередньо перед ним (і-1) відрізках шляху, м;

, - значення інтенсивності руху потоку на розглянутому і -му та безпосередньо перед ним (і-1) відрізках шляху, м/хв.

Якщо менше або дорівнює , то час руху на відрізку шляху визначається за формулою:

(5.14)

При цьому значення (м/хв) слід приймати рівним: для горизонтальних шляхів - 16,5; для дверних отворів - 19,6; для сходів вниз - 16; а для сходів вгору - 11.

Якщо значення > , то ширину , конкретного відрізка шляху слід збільшити так, щоб було навпаки, тобто витримувалась умова < . Коли неможливо виконувати цю умову, інтенсивність та швидкість руху потоку на відрізку шляху і визначають за таблицею 5.19 при значенні D = 0,9.

Інтенсивність руху при злитті на початку відрізка двох і більше людських потоків:

, (м/хв.) (5.15)

де: - інтенсивність руху людського потоку при злитті на початку відрізка і, м/хв.; - ширина відрізка шляху до злиття, м; - ширина розглянутого і-го відрізка шляху, м.

Двері на шляхах евакуації відкриваються назовні із приміщення, дверні отвори - без порогів. Всі будинки висотою 10 - 20 м обладнуються вертикальними зовнішніми металевими сходами (драбинами) шириною 0,6 м. При висоті будинків більше 20 м влаштовують похилі пожежні сходи шириною 0,7 м з нахилом та з проміжними площадками, що знаходяться зазвичай біля вікна не менш як через 8 м по висоті. Необхідні данні для розрахунку в таблицях 5.14 – 5.19.

Рис. 5.2. Схема плану дільниць з шляхами евакуації

Таблиця 5.14

Максимальна допустима відстань від найвіддаленішого робочого місця

до евакуаційного виходу з приміщення

Об'єм приміщення, тис.м^3	Категорія приміщення	Ступінь вогнестійкості будівлі	Відстань, м, при щільності людського потоку в загальному проході, осіб на 1 м^2
до 1	більше 1 до 3	більше 3 до 5
до 15	А, Б	1, II, Ша
В	І, II, III, Ша, Шб, IV, V	100 70 50
	А, Б	І, II, Ша
В	І, II, III, Ша, Шб, IV	145 100
	А, Б	І, II, Ша
В	І, II, III, Ша, Шб, IV
	А, Б	І, II, Ша
В	І, II, Ша, Ша
60 і більше	А, Б	І, II, Ша
	В	І, II, III, Ша
80 і більше	В	І, II, III, Ша
Незалежно від об'єму	Г,Д	І, II, Ша, Шб, IV, V	Не обмежується 160	Не обмежується	Не обмежується

Примітка. Щільність людського потоку визначають як відношення кількості людей, що евакуюються по загальному проходу, до площі цього проходу (коридору).

Таблиця 5.15

Максимальна допустима відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до найближчого виходу назовні або на сходову клітку

Розмі-щення виходу	Катего-рія примі-щення	Ступінь вогнестійкості	Відстань по коридору, м, до виходу назовні або на сходову клітку при кількості людського потоку в коридорі, осіб на 1 м^2
до 2	більше 2 до 3	більше 3 до 4	більше 4 до 5
Між двома виходами назовні або сходовими клітками	А, Б	І, II, Ша
В	І, II, III, Ша, ІІІб, IV V
Г,Д	І, II, III, Ша, ІІІб. IV V	180 125	140 100
У тупиковий коридор	Незалежно від категорії	І, II, III, Ша, ІІІб, IV, V

Примітка. Щільність людського потоку визначають як відношення кількості людей, що евакуюються по загальному проходу, до площі цього проходу (коридору).

Таблиця 5.16

Кількість людей на 1 м ширини виходу (дверей)

Об'єм приміщення, тис. м^3	Категорія приміщення	Ступінь вогнестійкості будівлі	Кількість людей на 1 м евакуаційного виходу (дверей), осіб
До 15	А, Б	І, II, ІІІа
В	І, II, IIІ, ІІІа, ІІІб, IV, V
	А, Б	І, II, ІІІа,
В	І, II, Ш, ІІІа, ІІІб, IV
	А, Б	І, II, ІІІа,
В	І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV
	А, Б	І, II, Ша
В	І, II, III, Ша, ІІІб
60 і більше	А, Б	І, II, ІІІа
	В	І, II, III, ІІІа, ІІІб IV
80 і більше	В	І, II, III, ІІІа
Незалежно від об'єкта	Г,Д	І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V

Таблиця 5.17

Кількість людей на 1 м ширини евакуаційного виходу (дверей) з коридору

Категорія приміщення	Ступінь вогнестійкості будівлі	Кількість людей на 1 м ширини евакуаційного виходу (дверей) з коридору, осіб
А. Б	І, II, ІІІа
В	І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V
Г,Д	І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V

Таблиця 5.18

Необхідний час евакуації, хв, із виробничих будівель І, II і ІІІ ступенів вогнестійкості

Категорія приміщення (будівлі)	Об'єм приміщення, тис. м^3
до 15	30	40	50	60 і більше
А, Б,	0,5	0,75		1,5	1,75
В	1,25			2,5
Г,Д	Не обмежується

Таблиця 5.19

Значення швидкості v та інтенсивності q руху людського потоку залежна від його щільності D

Щільність потоку, м^2/м^2	Горизонтальний шлях	Дверний отвір	Сходи вниз	Сходи вгору
Швидкість, м/хв.	Інтенсивність, м /хв.	Інтенсивність, м /хв.	Швид-кість м/хв.	Інтенсив-ність, м/хв.	Швид-кість, м/хв.	Інтенсив-ність, м/хв.
0,01 0,05 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 і більше		14,1 16,5 16,2 16,1 15,2 13,5	8,7 13,4 16,5 18,4 19,6 18,5 17,3 8,5		9,5 13,6 15,6 15,5 14,4 12,6 10,4 7,2		0,6 5,3 9,6 10,4 10,8 10,5 10,4 9,9

Евакуація проводиться шляхом вивезення, виведення людей із небезпечних зон по заздалегідь розробленим маршрутам. Чисельність піших колон коливається від 500 до 1000 осіб зі швидкістю руху колон 4 - 5 км/год. і дистанцією між колонами - до 500 м. Через кожні 1 - 1,5 год. руху - невеликі привали тривалістю 10 - 15 хв., а на початку другої половини добового переходу влаштовують великий привал на 1 - 2 год., як правило, за межами зони можливих руйнувань.

Евакуа́ція (лат. evacuatio, від evacuare - спорожняти) -населення планується на випадок:

• аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;
• усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
• загрози катастрофічного затоплення місцевості;
• лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Дата добавления: 2017-01-13