Жанрове багатство оповідань письменника. Прийоми гротеску, таємниці, містифікації, вплив готичної прози

У літературу він увійшов як новеліст. До жанру новели звернувся у 1832 році, коли брав участь у конкурсі на краще оповідання. Усього написав 64 новели. У 1833 р. балтиморський журнал присудив Едгару По премію у 100 доларів за краще оповідання. Це був «Рукопис, знайдений у пляшці». Премія врятувала письменника від голоду і відкрила йому шлях до журналістики. Він став дуже талановитим журналістом, працював редактором, літературним критиком. У журналі друкувати його оповідання.

З 1834-1835 рр. Едгар писав поеми, вірші, оповідання; надрукував сорок різних оповідань і журнальних статей. Його популярність зростала, але матеріальне становище не ставало кращим. За роботу йому платили 10 доларів на тиждень, рівно стільки, щоб не померти з голоду. Едгар Аллан По був одним із перших американських інтелігентів, хто заробляв на життя пером.

По написав величезну кількість коротких (газетних) новел, витриманих головним чином в естетиці „жахів”. Створивши мимоходом жанри інтелектуального детективу і наукової фантастики, він ненавидів ані власну прозу, ані американського читача.

Тематичне різноманіття творів По:

· Новели в жанрі «розповідей жаху» («Король Чума», Сходження в Мальстрем» та ін.);

· Новели з мотивом бездуховності, механістичності («Людина, яку розрубали на шматки»);

· Новели з мотивом божевілля («Маска Червоної смерті");

· Новели про загибель поетичного начала в житті людини («Падіння дому Ашерів»);

· Новели на тему мистецтва і краси («Овальний портрет»);

· Новели детективного жанру («Вбивство на вулиці Морг», «Золотий жук», «Таємниця Марі Роже»);

· Гумористичні новели («Окуляри»).

Чудернацькі марення По приваблювали Достоєвського, проте російський письменник писав: “Едгара По можна, скоріше, назвати письменником капризним, ніж фантастичним”. Образи По лякають своєю неприродністю і одночасно буденністю. Це жах, який давно став звичним. Жах, в якому постійно існує людина, що є повністю відірваною від суспільства “нормальних людей”.

Естетизація смерті займає центральне місце у новелі “Маска Червоної смерті”, яка стверджує жорстокість і необхідність давлячого на кожну людську долю фатуму. Люди намагаються втекти від чуми, запобігти смерті, влаштовують бенкет у розкішному палаці. Під час середньовічної європейської чуми подібні бенкети, насправді, рятували через перенасичення організму алкоголем. Але не так у По. В нього люди мруть, мруть масово, і письменник, із задовільненням деталізуючи, малює жахливі картини. У подібному ключі є створеними новели “Демон пороку” і “Чорний кіт”.

Важливу роль зіграла творчість По у процесі становлення науково-фантастичного жанру. “Рукопис, якого було знайдено у пляшці”, “Повість про мандри Артура Гордона Піма”, “Незвичні пригоди невідомого Ганса Пфааля”, “Історія з аеростатом”, “Щоденник Джуліуса Родмена” вражають обґрунтованістю наукової бази. Глибоку пізнання По у галузі математики, астрономії, медицини робили картини, створені ним переконливими. Читач вірив, що ці картини є не стільки фантастичними, скільки пророчими. У майбутньому, із розвитком науки, людство прийде до втілення “чудернацьких марень”. Подалі шляхом По пішли Жюль Верн (Франція), Герберт Уеллс (Англія) та багато інших письменників-фантастів. Більшість їхніх ідей отримала реальне втілення.

Художня манера Е. По:

1. Привабливість розповіді.

2. Читач – завжди співучасник подій.

3. Письменник виступав проти композиційної розмитості романів своїх сучасників, проти авторських прорахунків при розвитку фабули, проти невідповідності між авторськими задумами і поведінкою героїв, проти фальшивого тону.

4. Автор вільний у змалюванні вчинків героїв, у побудові мови твору.

Дата добавления: 2017-01-13