КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Встановлення та вальцювання конденсаторних трубок
Конденсаторні трубки в залежності від потужності і габаритів конденсатора мають різні діаметри 14-32 мм і відповідно різну довжину до 12 м. Встановлення і вальцювання трубок повинно проводитись в закритому приміщенні машинного залу при температурі повітря не менше +50С. Якщо латунні трубки довгий час зберігати на відкритому повітрі або в сирих приміщеннях їх поверхня кородує з’являються мікротріщини які з часом розростаються. Латунні трубні схильні до тріщиноутворення при температурах нижче нуля, тому вони повинні зберігатися в заводській упаковці в сухих опалювальних приміщеннях. Перевірка якості, вхідний контроль, підготовка і встановлення латунних трубок проводять після встановлення корпуса конденсатора в проріз фундаменту. Перед встановленням конденсаторних трубок рекомендується спеціальним калібром перевірити діаметр отворів в трубних дошках і проміжних перегородках. Насамперед перевіряють отвори, розташовані біля зварних швів. Розмір калібру визначають відповідно до номінального зовнішнього діаметру трубок і величиною зазору між трубкою і отвором. Величину цього зазору приймається рівною 0,4 мм, а допуск на отвір від + 0,12 до -0,05 мм. Таким чином, отвір для трубок з номінальним зовнішнім діаметром 25 мм може бути діаметром від 25,35 до 25,52 мм. Тому калібр для конденсаторів з такими трубками повинен мати діаметр 25,35 мм. Якщо калібр не проходить в отвори, що перевіряються, то вони обробляються циліндричною розгорткою. При цьому не рекомендується щоб величина діаметру отвору перевищувала величину яка обумовлена верхнім допуском. Всі отвори в трубних дошках мають бути очищені від консерваційного мастила і слідів корозії. Для очищення від консервуючого мастила застосовується оправка яка надягається на конус електросвердла. На оправку намотується кіперна стрічка, за допомогою якої з стінок отвору віддаляється мастило. Для видалення слідів корозії або фарби застосовують сталевий йорж. Встановлення і вальцювання конденсаторних трубок може бути виконано до встановлення корпусу конденсатора в отвір фундаменту, якщо мостовий кран машинного залу має достатню вантажопідйомність. Перед встановленням трубок необхідно переконатись, що вони не мають дефектів, викликаних незадовільним зберіганням або неякісним виготовленням. В результаті недбалого пакування і зберігання частина трубок може мати механічні пошкодження (вм'ятини, погнутість, наскрізні отвори), які легко виявити при їх огляді. Складніше виявити трубки, які мають значні внутрішні напруження або мікротріщини. Для визначення наявності і величини внутрішньої напруги слід користуватися методами так званої «аміачної проби» і «розрізання кілець». Випробування аміачною пробою засноване на тому, що на поверхні латунних трубок, що мають значну внутрішню напругу, при дії на них парів аміаку з'являються тріщини, добре помітні неозброєним оком. Такій перевірці піддаються дві-три трубки, що не мають видимих дефектів, з кожного ящика. Від кожної трубки ручною ножівкою відрізують три зразка довжиною по 100 мм і два зразки завдовжки по 20 мм. Перші зразки призначенні для аміачної проби, а другі для контролю величини внутрішніх напряжень методом розрізання кілець. Зразки, призначені для перевірки аміачною пробою ретельно обезжирюють бензином, а потім протравлюють в 50% розчині азотної кислоти. Після протравлювання зразок промивають в проточній воді і вологим поміщають в посудину заповнену газами аміаку. Для цього на дно судини з широким горлом наливають концентрований водний розчин аміаку з розрахунку 15 см3 розчину на 1 л об'єму посудини. Для того щоб зразок не торкався розчину в посудину поміщають скляну або пластмасову підставку, на яку вертикально встановлюється вологий зразок. Посудина закривається кришкою і зразки піддаються дії пари аміаку протягом 24 год. Після закінчення зазначеного терміну зразки повторно протравляют 50%-ним розчином азотної кислоти, промивають в проточній воді і уважно оглядають. Зразки, на поверхні яких виявлені одиничні тріщини шириною більше 0,1 мм або ряд паралельних тонких тріщин вважаються не пройшовшими випробування. Тріщини які починаються від торця зразка не враховуються при оцінці його якості. Партії трубок, з яких відбиралися зразки, що не витримали випробування можуть бути використані для встановлення в конденсатор лише після відпалу з метою зняття внутрішніх напружень. Якщо на поверхні помітні лише одиничні тонкі тріщини, то відрізані від тієї ж трубки зразки необхідно піддати випробуванню для визначення величини внутрішніх напружень методом розрізання кілець. У випадку якщо внутрішні напруження металу зразка більше 19,6 МН/м2 (2 кгс/мм2) і на зразках після аміачної проби виявлені тонкі тріщини то партії таких трубок мають бути піддані відпалу. Термічна обробка конденсаторних трубок проводиться в спеціально виготовленій печі. У піч подається перегріта пара під тиском 0,107 МПа (1,1 кгс/см2) з температурою близько 400°С. Температуру в печі, завантаженій трубками підвищують плавно не швидше 100-120°С за год. Досягнувши температури в печі 300-350°С підвищення її припиняють і підтримують постійною протягом 2 год, після чого подача пари припиняється. Трубки вивантажують з печі після охолодження їх до температури не більше 100°С. Після відпалу, потрібно переконатися в тому, що залишкові внутрішні напруження в металі трубок не перевищують 5 МН/м2 (0,5 кгс/мм2). Застосування для відпалу трубок відкритого полум'я або газових пальників забороняється. Встановлення трубок починають з нижньої частини конденсатора. Кожна трубка повинна обтиратися чистою ганчіркою по всій довжині для видалення пилу і консервуючого мастила (при попаданні мастила між трубкою і отвором в трубній дошці якість вальцювання буде незадовільною). Через значну довжину і гнучкість конденсаторних трубок їх важко ввести в отвори всіх проміжних перегородок. Тому вставка трубок у відповідні отвори слід доручити робочим, що знаходяться у відсіках конденсатора. В даний час ця операція механізована. На кінець трубки встановлюють направляючий конус а подача її в конденсатор здійснюється двома профільними роликами, що охоплюють трубку. Приводом роликів служить електрогайковерт. Встановлені трубки вирівнюють з боку вставляння так щоб їх кінці виступали з трубної дошки на однакову величину 2-3 мм. Трубки рекомендується завальцьовувати не пізніше ніж через 6 год після їх встановлення. При більшому проміжку часу кінці трубок і поверхня отворів можуть покритися оксидною плівкою і пилом, які значно погіршують якість з'єднання. Закріплення трубок в дошці виконується вальцюванням за допомогою вальцівок (рис. 4). Вальцівки вибираються за діаметром трубки і товщиною трубної дошки (вальцівка повинна розвальцьовувати трубку на 3 мм менше ніж товщина трубної дошки). Вальцівка приводиться в дію електроприводом з реверсом (змінний напрям обертання приводу). Рис. 4. Типи вальцівок а – коса кріпильна, б – коса бортовочна 1 – корпус, 2 – конус, 3 – вальцювальний ролик, 4 – труба, 5 – бортовочний ролик, 6 – кришка, 7 – гвинт
Конус і ролики вальцівки рекомендується змащувати тонким шаром турбінного масла при цьому має бути виключене попадання масла у вальцювальне з'єднання. У розвальцьованних зразків не повинно бути підрізування трубок і тріщин. Досвід показує, що при вальцюванні надійне з'єднання трубки з дошкою виходить при подовженні виступаючого кінця трубки на 0,4-0,6 мм. Після перевірки і регулювання вальцівки приступають до вальцювання трубок в конденсаторі. Встановлення трубок виконують партіями по 100-150 шт, після чого їх вальцюють в дошці з боку вирівняних кінців. Потім підрізають протилежні кінці трубок і виконують їх вальцювання. В цей час проводять встановлення наступної партії трубок в іншій половині конденсатора. При такій технології можна дотриматись вимоги на обмеження часу між встановленням трубки і її вальцюванням. Попереднє обрізання трубок до їх встановлення в конденсатор недоцільне, оскільки різниця відстаней між трубними дошками, заміряна в різних місцях по співвісних отворах, може доходити до 50 мм. Трубки, що підрізуються, слід продути стиснутим повітрям з боку завальцьованного кінця для видалення дрібної стружки. Після закріплення 400-500 кінців трубок слід перевірити стан вальцювання. У разі пошкодження поверхні роликів або конуса їх слід замінити при цьому необхідно переконатися вальцюванням на макеті в правильності встановлення обмежувача величини вальцювання і при необхідності уточнити її. Коли всі трубки заведені в конденсатор і розвальцьовані необхідно очистити відсіки конденсатора від сміття, ганчірок, дощок, розібрати стелажі, оснащення і між трубний простір продути стисненим повітрям. Горловину конденсатора для запобігання попаданню в нього сміття під час монтажу ЦНТ закривають щільним настилом з дощок. Для збільшення щільності вальцювальних з'єднань конденсатора турбіни К-300-240 застосовується покриття трубних дощок ущільнюючою бітумною мастикою. Нанесення ущільнюючої мастики виконують після гідравлічного випробування конденсатора і усунення виявленої нещільності. Захисне покриття наносять на трубні дошки і виступаючі кінці трубок які заздалегідь очищені піскоструминним апаратом. Спочатку наносять ґрунтовку, а після її висихання - мастику.
Приєднання конденсатора до вихлопного патрубка турбіни проводять після того, як під фундаментними рамами циліндрів і корпусів підшипників підставлені постійні прокладки або парні клини і повністю закінчене вальцювання трубок і збирання конденсатора. Майже в усіх конструкціях турбін конденсатори жорстко з’єднуються з вихлопними патрубками турбіни за допомогою зварювання. При цьому конденсатор встановлюють на пружинах з таким розрахунком щоб в робочому стані (повному заповненні) частина навантаження від конденсатора передавалась на вихлопний патрубок, навантажуючи фундаментні рами ЦНТ. Це навантаження має бути більше сили, що виникає від додаткового стиснення пружин за рахунок теплового розширення конденсатора і діє в напрямку відривання опор циліндра від фундаментних плит. Саме тому важливе значення має правильний монтаж конденсатора і правильне завантаження його пружинних опор оскільки впливає на роботу низки вузлів (конденсатор, патрубок, ЦНТ, опори, фундаменти). Перед приєднанням конденсатора до вихлопного патрубка ЦНТ, на вихідний фланець ЦНТ наносять риски, які відповідають повздовжній і поперечній висями конденсатора. Повертаючи установочні болти 5 (рис. 5 б) піднімають рівномірно конденсатор до тих пір, поки між горловиною не досягнемо зазору 5-8 мм. Після цього перевіряється положення рисок на горловині конденсатора і фланці патрубка. Якщо риски співпадають або розходяться на величину до 3-5 мм піднімання конденсатора продовжується до зазору 1-3 мм між патрубком і горловиною конденсатора. Якщо така залежність між зазорами не витримується конденсатор переміщують в потрібному напрямку підбиваючи верхню частину кожної пружини розміщеної під опорними лапами. При цьому пружина підбивається в напрямку протилежному до того куди необхідно перемістити конденсатор. Рис. 5. Приєднання конденсатора до вихлопного патрубка турбіни. а - зварний шов; б - установка пружинної опори; 1 - вихлопний патрубок; 2 - полиця горловини конденсатора; 3 - корпус конденсатора; 4 - пружини; 5 - установчий болт; 6 - рама пружин; 7 - стакан; 8 - установча планка.
Впевнившись, що всі пружини, опори і рами конденсатора рівномірно навантажені, немає перекосів і натягів, розпочинають заварювання зазору (1-3 мм) між горловиною конденсатора і вихлопним патрубком. Зварювальний шов виконують одностороннім, посиленим із середини вихлопу тому, що зовнішній доступ до шва дуже забруднений. Після заварювання можуть виникнути додаткові зусилля на вихлопний патрубок турбіни, що може привести до порушення центрування ротора турбіни. Для зменшення короблення патрубка зварні шви не повинні перевищувати розрахункових величин, а катет шва виконують з мінусовим допуском. Після приварювання конденсатора вимірюють відстань Н (рис. 5 б) між рамою 6 і стаканами 7. По отриманих розмірах обробляють заготовки планок 8 і встановлюють їх в місцях вимірювань, а настановні болти вигвинчують на 10-16 мм і передають з них навантаження на планки. Підливку бетоном рами 6 проводять після підливки фундаментних рам турбіни.
Дата добавления: 2017-01-13; Просмотров: 510; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |