Види банків, їх функції та основні принципи діяльності

Особливості ведення банківського бізнесу в порівнянні з іншими видами підприємницької діяльності.

На макрорівні під банківським бізнесом розуміється діяльність банківських установ держави чи певного регіону, а на мікрорівні – діяльність певної банківської установи. Банківський бізнес – це господарська діяльність банкіської установи, яка провадиться на базі ресурсів банку, на підставі ліцензії Національного банку України, у відповідності до обраної стратегії на власний ризик з метою одержання прибутку.

	Банки	Небанківські фін установи
Правовий статус	Комерційна організація	Комерційна організація (страхові компанії, інститути спільного інвестування, лізингові, факторингові компанії, ломбарди. Некомерціна організація (недержавні пенсійні фонди)
Коло осіб, що обслуговуєтья	Не обмежене (працює на фінансовому ринку)	Не обмежене
Співвідношення клієнт-власник-менеджер	Коло не збігається	Не збігається в страхових компаніях, управління здійснюється уповноваженими органами (недержавні пенсійні фонди)
Види діяльності	Банківські та інші фінансові послуги за наявності ліцензії НБУ	Спеціалазовані для кожного інституту
Відповідальність	Обмежена	Обмежена, субсидіарна, солідарна, відп.пайовиків(кредитні спілки)
Посередницька діяльність	Більш універсальна	Вузькоспеціалізована.

Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Світова практика виробила дві моделі побудови комерційних банків: модель сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку; модель універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками: 1) За формою власності: державні; акціонерні; кооперативні. 2) За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура); оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку. 3) За територіальним охопленням: міжнародні; регіональні; банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки). 4) За колом виконуваних операцій: спеціалізовані; універсальні.

Основними функціями банків є: - перетворення тимчасово вільних фінансових коштів в капітал; - посередництво в кредиті; - посередництво в платежах; - створення кредитних засобів обігу.

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, що припускає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає волю розпорядження власними засобами банку і притягнутих ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

Третій принцип полягає в тім, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

5. Види банків, їх функції та основні принципи діяльності

Виділяють такі основні види банків:

Центральний (емісійний) банк - є центральним органом кредитної системи. Центральний (емісійний) банк у більшості країн належить державі. Але навіть якщо держава формально не володіє його капіталом (США, Італія, Швейцарія) або володіє частково(Бельгія,Японія),центральний банк виконує функції державного органу. Центральний банк володіє монопольним правом на випуск в обіг (емісію) банкнот. Він зберігає офіційні золотовалютні резерви, проводить державну політику, регулюючи кредитно-грошову сферу і валютні відносини. Центральний банк бере участь в управлінні державним боргом і здійснюєкасово-розрахункове обслуговування бюджету держави.
За своїм становищем в кредитній системі центральний банк грає роль "банку банків", тобто зберігає обов'язкові резерви і вільні кошти комерційних банків та інших установ, надає їм позики, виступає як "кредитора останньої інстанції", організовує національну систему взаємозаліків грошових зобов'язань або безпосередньо через свої відділення, або через спеціальні розрахункові палати.

Комерційний банк - установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку. Комерційні банки - основна ланка кредитної системи. Вони виконують практично всі види банківських операцій. Історично склалися функціями комерційних банків є прийом вкладів на поточні рахунки, короткострокове кредитування промислових і торгових підприємств, здійснення розрахунків між ними. У сучасних умовах комерційним банкам вдалося істотно розширити прийом термінових і ощадних вкладів, середньо-і довгострокове кредитування, створити систему кредитування населення (споживчого кредиту). Також комерційні банки виконують розрахунково-комісійні і торгово-комісійні операції, займаються факторингом, лізингом, активно розширюють зарубіжну філіальну мережу і беруть участь у багатонаціональних консорціумах (банківських синдикатах).

Інвестиційні банки - це спеціалізовані кредитні установи, що здійснюють фінансування і кредитування інвестицій. Основними об’єктами інвестиційної діяльності є облігації приватних компаній і держави, акції корпорацій. Інвестиційні банки спеціалізуються на емісійно-установчих операціях. За дорученням підприємств про держави, які потребують довгострокових вкладень і вдаються до випуску акцій і облігацій, інвестиційні банки беруть на себе визначення розміру, умов, терміну емісії, вибір типу цінних паперів, а також обов'язки щодо їх розміщення та організації вторинного обігу. Установи цього типу гарантують купівлю випущених цінних паперів, здобуваючи і продаючи їх за свій рахунок або організовуючи для цього банківські синдикати, надають покупцям акцій і облігацій позики. Хоча частка інвестиційних банків в активах кредитної системи порівняно невелика, вони завдяки їх інформованості та засновницьким зв'язків відіграють в економіці найважливішу роль.

Ощадні банки - це, як правило, невеликі кредитні установи місцевого значення, які об'єднуються в національні асоціації і звичайно контролюються державою, а нерідко і належать йому. Пасивні операції ощадних банків включають прийом вкладів від населення на поточні та інші рахунки. Активні операції представлені споживчим та іпотечним кредитом, банківськими позиками, покупкою приватних і державних цінних паперів. Ощадні банки випускають кредитні картки.
Іпотечні банки - установи, що надають довгостроковий кредит під заставу нерухомості (землі, будівель, споруд). Пасивні операції цих банків складаються у випуску іпотечних облігацій. Ресурси іпотечних банків формуються за рахунок власних нагромаджень, іпотечних облігацій, за рахунок звичайних банківських послуг. Ці ресурси використовують для надання іпотечного кредиту - довгострокової позики під заставу нерухомості, іпотеки. За несплату заборгованості в строк позичальник втрачає нерухомість, якою забезпечено кредит, і право на заставне майно переходить до банку або іншого власника.

Банки споживчого кредиту - тип банків, які функціонують в основному, за рахунок кредитів, отриманих у комерційних банках, і видачі короткострокових і середньострокових позик на придбання дорогих товарів тривалого користування і т.д.

6. Банківські групи, їх характеристика, мета створення та особливості діяльності.

БАНКІВСЬКА ГРУПА (banking group) – група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається:

1) з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами; 2) з двох або більше фінансових установ і в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, входять до складу банківської групи.

Розрізняють наступні види Б.г.: а) міжнародна Б.г. – група фінансових установ, пов’язаних відносинами контролю, діяльність якої представлена більше ніж в одній країні та яка підлягає нагляду на консолідованій основі з боку іноземного органу нагляду; б) іноземна Б.г. – група, яка є частиною міжнародної Б.г.; в) національна Б.г. – Б.г., яка не є частиною міжнародної Б.г.

Банківська корпорація. має статус юридичної особи (банка); засновується та складається з банків; члени корпорації передають їй повноваження на здійснення окремих операцій; члени корпорації забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Мета створення концентрація капіталів членів корпорації; підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група. складається виключно з банків; материнському банку холдингу має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з його дочірніх банків (але не навпаки). Мета: на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.

Фінансова холдингова група. складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги; щонайменше один банк-член; материнська компанія є фінансовою установою; материнській компанії має належати ≥ 50 % паїв або голосів кожного з учасників групи (але не навпаки). Мета: на головний банк групи покладаються додаткові організаційні функції; створення системи управління спільною діяльністю.

Банківська спілка/ асоціація (нетипове банківське об'єднання). Асоціація або спілка банків є договірним неприбутковим об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків-членів асоціації. Захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробка рекомендацій щодо банківської діяльності.

НБУ за видом діяльності учасників банківської групи визначає такі підгрупи:

кредитно-інвестиційну - група учасників банківської групи, до складу якої входять банк (банки) та інші учасники банківської групи, крім страхових компаній;

страхову - група учасників банківської групи, до складу якої входять страхові компанії.

7. Особливості функціонування сучасних банківських систем.

На сьогоднішній день, В узагальненому вигляді типова сучасна банківська система може бути подана так: I рівень: центральний банк; II рівень: комерційні банки; інвестиційні банки; ощадні банки; іпотечні банки; спеціалізовані банки та ін.; парабанківські фінансово-кредитні установи (інвестиційні фонди, страхові компанії, трастові організації, пенсійні фонди, кредитні союзи та ін.).

Для аналізу функціонування сучасних банківських систем доцільно дослідити такі країни як США,Німеччина та Японія.

Банківська система США представлена Федеральною Резервною системою. Її основні завдання: виконання ролі центрального банку країни; емісія грошей; нагляд за діяльністю банків, що отримали чартер (дозвіл) в окремих штатах; ліцензування і нагляд за міжнародними банками, що базуються в СІНА; грошово-кредитний контроль для підтримання стабільності економіки; виконання ролі "кредитора в останній інстанції; виконання ролі клірингового центру при грошових переказах у межах банківської системи.

Регулювання банківської системи здійснюється через Раду керуючих. У формуванні основ банківської політики Раді керуючих допомагають два важливих органи. Один - Комітет відкритого ринку, визначає політику Федеральної резервної системи в області закупівель і продажу державних облігацій на відкритомуринку. Іншої - Федеральна консультативна рада складається з 12 видних керівників комерційних банків, що обираються щорічно по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків(які є: центральними банками, вазігромадськими банками, банками банкірів)

У США існують чотири основні типи кредитно-депозитних установ: власне комерційні банки; позиково-ощадні асоціації; ощадні банки; кредитні союзи.

Банківська система сучасної Німеччини складається з: 1) системи центрального банку;2) мережі кредитних установ; 3) федерального відомства з нагляду за кредитною справою Німеччини.
Центральним банком Німеччини є федеральний банк - Німецький Бундесбанк. Його основні завдання: регулювання грошового обігу; емісія грошей; регулювання обсягу кредитування національної економіки; гарантування виконання правил платіжного обігу в державі; забезпечення розрахунків з іноземними державами. З точки зору правового статусу комерційні банки Німеччини поділяють на приватні, кооперативні та громадсько-правові. Контрольні та наглядові функції в банківській сфері покладено на Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами. Основними завданнями цього відомства є: профілактика порушень фінансового законодавства; контроль видів та обсягів комерційної діяльності банків; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформаційне обслуговування та контроль.

Сучасна банківська система Японії має таку структуру: І рівень: Банк Японії; II рівень: урядові банки (Японський експортно-імпортний банк); комерційні банки (міські, регіональні, іноземні); банки довгострокового розвитку; траст-банки.

Для банківської системи Японії характерна велика залежність кредитної діяльності банків від державної економічної та господарської політики. Японські банки здійснюють інвестиції за межі країни тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством та стійкою внутрішньополітичною ситуацією. Головним завданням Банку Японії є сприяння збалансованому розвитку національної економіки шляхом підтримання цінової стабільності. До основних завдань Банку Японії належить також забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями.

8. Перспективи розвитку банківської системи України в сучасних умовах розвитку економіки.

На сьогоднішній день, у звязку з нестабільною ситуацією у політичній та економічній сфері розвитку країни досить важно робити якісь однозначні висновки про перспективи розвитку банківської системи. Але, взагалом можна відмітити, що банківська система України в сучасних умовах розвитку економіки зтикається з рядом проблем, які стоять на шляху до покращення функціонування системи загалом. До таких проблем можна віднести: невеликий рівень капіталізації банківської системи; досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб'єктів; наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування, що відбиває як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків; конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників. Зараз доволі важко вказувати конкретні цілі для ефективного функціонування бс, але якщо казати загалом, то сновними цілями для покращення функціонування бс є: забезпечення стабільності національної грошової одиниці; збереження досягнутої фінансової стабільності; підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи; прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і в кредитно-грошовій сфері зокрема. Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної системи електронних платежів, підвищенні прозорості банківських процедур і технологій. Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.

9. Світовий досвід створення комерційних та кооперативних банків: тенденції в Україні

Якщо створення та функціонування комерційних банків у багатьох країнах має однакову структуру та порядок створення, то що стосується кооперативних банків, то тут є значні особливості. На сьогодні всіх комерційні банки, що функціонують на фінансовому ринку України, є акціонерними товариствами. Кооперативних банків у країні немає. Відповідно, виникає питання щодо причин такої ситуації, враховуючи світовий досвід досить успішної діяльності зазначених установ. Кооперативні банки – одні з різновидів кредитних кооперативів, які функціонують у різних країнах світу. Батьківщиною кредитної кооперації є Німеччина. Поява там кооперативних товариств стала початком формування системи кооперативних банків. Прогресивна ідея фінансової взаємодопомоги населення досить швидко набула популярності у більшості країн Європи, передусім Австрії, Англії, Італії, Російської імперії, Франції. Сьогодні кооперативні банки багатьох країн пропонують універсальний асортимент послуг, незважаючи на те, що їх діяльність зосереджена на безстрокових і ощадних внесках, а також на видачі короткострокових і середньострокових кредитів своїм членам. Операції розрахунку між окремими кооперативними банками проходять через регіональні центральні банки, завдання яких приблизно відповідають завданням жироцентралей в організації ощадних кас. Наразі кооперативні банки займають провідне місце в європейській системі банківського ринку.

Досвід закордонних країн свідчить, що кооперативний рух і, відповідно, функціонування кооперативних банків, є важливою складовою розвитку суспільства і вимагає від держави загальної підтримки. В україні створення кооперативних банків може мати ряд як переваг так і недоліків. До основних переваг можна віднести: враховуючи територіальність дії кооперативного банку, рішення щодо надання кредитів, або здійснення інших активних операцій приймаються керівництвом на порядок швидше, ніж працівниками спеціалізованих комерційних банків, яким притаманна складна та багаторівнева за своєю будовою організаційна структура; працівники кооперативних банків більш проінформовані про сучасний економічний розвиток регіону, в якому функціонує кооперативний банк, та можуть більш якісно оцінити різнорідні ризики, які можуть виникати у процесі надання кредитів підприємствам регіону та при здійсненні інших активних операцій; при побудові дворівневої системі існування кооперативних банків (наявність центрального та місцевих банків) існує завжди ефективно діюча система рефінансування та допомоги тим кооперативним банкам, що опинилися у складному фінансовому становищі та інш.

Однак поряд з перевагами функціонування кооперативних банків є також і недоліки, що притаманні їх діяльності в Україні, а саме: відсутність історичного досвіду функціонування кооперативних банків у незалежній Україні; складна процедура створення кооперативних банків; більш складна процедура управління кооперативним банком; відсутність нормативних та законодавчих норм регулювання діяльності кооперативних банків в Україні, що враховували б специфіку діяльності цих установ; обмеженість діяльності кооперативних банків лише певною територією та ін.

Враховуючи ситуацію сьогодення, якій притаманні численні невирішені пробле­ми у розвитку банківської системи, питання створення умов для ефективного функціонування кооперативних банків нав­ряд чи скоро будуть у центрі уваги політичної еліти, регулятора та економічних суб’єктів.

10. Формування банківської системи України та її сучасний стан

Тенденції розвитку банківської системи України вказують на те, що протягом останніх років вона перетворилась на одну з найбільш динамічних, стійких і стабільно працюючих сфер національної економіки.

Банківська система є однією з найважливіших та невід'ємних структурних елементів ринкової економіки.

Функціонування ринкової економіки країни неможливе без ефективної банківської системи, яка забезпечує функціонування грошового ринку, активно обслуговує і впливає на всі економічні та соціальні процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України.

1. 1988—1990 Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР

2. 1991 — І півріччя 1992 Перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави

3. II півріччя 1992 — 1993 Розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного суверенітету

4. 1994—1996 Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами

5. 1997—1998 Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі заходами щодо її структурного реформування

6. 1999 — донині Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків.

З метою реформування банківської системи в Україні 7 грудня 2000 р. Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України "Про банки та банківську діяльність", яким уточнено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Згідно з цим законом, перший рівень представлений Національним банком України (НБУ) з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Він є центральним банком та несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

Другий рівень банківської системи представлений іншими банками (державними і недержавними). Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).

На сьогоднішній день, бс України має численні невирішені пробле­ми у розвитку банківської системи, а саме: проблеми неякісних кредитних портфелів комер­ційних банків, закритість інформації про власників банків, нестабільність фондового ринку та постійну зміну законодавчого та нормативного поля функціонування українських банків. Ці проблеми досить відчутно відображаються на сучасному стані бс. Але, вбачаючі нестабільну політичну та економічну ситуацію в країні, є не досить коректним встановлювати якісь однозначні прогнози або критерії покращення та розвитку банківської системи.

Дата добавления: 2017-01-14