Корекційно-розвивальна робота

Основні напрямки діагностичної роботи

для психолога ЗНЗ:

1. Адаптація шестирічок до навчання в школі (ІІІ тиждень вересня – жовтень);

2. Адаптація п’ятикласників до умов школи (листопад І-тиждень грудня);

3. Адаптація учнів 10-х класів (грудень);

4. Профорієнтація учнів 9-х класів (січень – І,ІІ тиждень лютого);

5. Профорієнтація учнів 11-х класів (лютий – березень);

6. Діагностика готовності дітей до навчання в школі (квітень-травень).

Додаткова діагностика в випадку малої кількості дітей в навчальному закладі:

· Діагностика учнів, що навчаються за експериментальною програмою «Росток»;

· Діагностика дітей групи ризику;

· Діагностика по виявленню обдарованих дітей;

· Діагностика пізнавальних процесів та розумового розвитку учнів 4-х класів при переході в середню школу;

· Діагностика готовності учнів до профільного навчання;

· Діагностика за запитом навчального закладу.

ВАЖЛИВО!

За кожним напрямком діагностики розробляється окрема програма дослідження (див. зразок), а після проведеної діагностики складається аналітичний звіт (див. зразок), проводиться виступ на батьківських зборах та педагогічній раді з інформуванням в узагальненому процентному відношенні ( без прізвищ вихованців ) про результати діагностики.

Підказка. Працюючи психологом, перед діагностикою ставте собі запитання: "Навіщо?", "Що я отримаю в результаті?". (М. Бітянова рекомендує діагностичні мінімуми), адже діагностика, обробка результатів, інтерпретація займають багато часу. Частіше спостерігайте за дітьми, спілкуйтеся з дітьми, учителями, батьками. Результати діагностики обговорюйте (у рамках дозволеного - " Не нашкодь дитині "). На педагогічному консиліумі, до якого входять, психолог, логопед, адміністрація, лікар (в ідеалі), намічайте шляхи, які будуть ефективними при вирішенні виявлених проблем.

Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України корекційно-розвивальна робота є одним із основних видів діяльності практичного психолога і полягає в здійсненні психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному, індивідуальному розвитку й поведінці учнів, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, психологічного розвитку особистості, формування соціально-корисної життєвої перспективи.

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (наказу МОН України від 28.12.2006 № 864 "Про планування діяльності працівників психологічної служби" та листа МОНУ від 05.03.2008 № 1/9-128). Так, на індивідуальну корекційно-розвивальну роботу практичного психолога відводиться 30 годин на одного учня (дитину), а на групову – 40 годин на один клас (групу). Для індивідуальної профілактичної та розвивальної роботи соціального педагога відводиться 12 годин на одного учня (дитину), а для групової – 18 годин на один клас (групу). Приклад мети заняття: «Профілактика шкільної дезадаптації учнів», «Створення умов для розкриття і розвитку інтелектуальних та творчих здібностей учнів», «Зниження тривожності учнів», «Розвиток комунікативних та творчих здібностей», «Сприяння успішній соціалізації учнів

Основні етапи корекційно-розвивальної роботи:

1. Встановлення психологічного діагнозу. У діагнозі (на основі психологічної діагностики) фіксуються показники психічного розвитку, їх відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Після цього практичний психолог визначає мету, завдання, тактику проведення корекційної роботи.

2. Розроблення програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова), методик і технік роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливос­тями програми корекції є наявність психологічної та педагогічної час­тини. Психолог розробляє і реалізує психологічну частину. Педа­го­гіч­ну частину практичний психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальним педагогом, педагогічними праців­ни­ками (залежно від того, хто буде працювати з дитиною). Педаго­гічна частина виконується під постійним контролем психолога.

3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до програми. Контроль за динамікою корекційної роботи. Надання батькам, педагогам зворотного зв’язку про зміни, які відбуваються у дитини.

4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корек­ційної програми з огляду досягнення запланованої мети. Розроблення рекомендацій щодо виховання й навчання дітей.

Програма корекційно-розвивальної роботи містить три основні блоки: теоретичне обґрунтування (висвітлені основні підходи до проблеми, обґрунтований вибір форми проведення заняття (індиві­дуальне, групове, консультативно-корекційне заняття), тривалість і режим занять, підбір, комплектація та наповнюваність групи очікувані результати); опис занять (мета, хід заняття, рефлексія заняття); список використаної літератури.

Дата добавления: 2017-01-14