Супровід, надання допомоги дітям, які потрапили в складні життєві обставини, учням із девіантною поведінкою

Одним із важливих напрямів діяльності працівників психологічної служби є здійснення супроводу, надання допомоги дітям, які потрапили в складні життєві обставини, учням із девіантною поведінкою. Психолого-педагогічний супровід девіанта є комплексним процесом, у якому беруть участь не лише працівники психологічної служби, а й адміністрація, педагогічні працівники і батьки учня.

Психологічна допомога особистості з девіантною поведінкою передбачає, насамперед, її психологічну діагностику, що має на меті встановити рівень та форму девіантної поведінки і чинники, що зумовили появу девіацій. Для визначення особливостей девіантної поведінки учнів використовуються різні методи, серед яких слід відзначити, насамперед, спостереження. Н. Максимова пропонує під час спостереження фіксувати такі особливості поведінки і зовнішнього вигляду досліджуваного з девіантною поведінкою:

- зовнішній вигляд (загальний соматотип, фізичні особливості, наявність фізичних недоліків або диспропорцій, постава, міміка і жестикуляція, тримається скуто чи вільно, адекватно чи ні, охайність в одязі, зачісці, чистота тіла, рівень загальної рухливості тощо);

- особливості мовлення (інтенсивність і тембр голосу, темп мовлення, чіткість вимови, словниковий запас, наявність жаргону, брутальних виразів, уміння висловлювати думку, послідовність, логічність, чіткість, швидкість мовлення);

- соціальна поведінка (особливості встановлення контактів, рівень невимушеності при цьому, товариськість, наявність соціальних навичок, вихованість, специфіка поведінки за рівнем домінування, агресивності, підлеглості та довірливості тощо);

- настрій (ейфорія, безтурботність, врівноваженість, серйоз­ність, відсутність гумору, поганий настрій, тривога тощо);

- ставлення до діяльності (рівень зацікавленості: від активного небажання або недовіри, байдужості до надмірної зацікавленості);

- особливості проявів пізнавальної та емоційно-вольової сфер (рі­­вень уважності, швидкість вирішення поставлених завдань; особли­вості дій: намагання знайти загальний спосіб вирішення завдання або дії методом спроб і помилок; темп роботи: рівномірність, швидкість; сумлінність і охайність при виконанні завдань; реакція на невдачі: агресивна, звинувачення себе, відмова від діяльності, байдужість та ін.).

За результатами діагностики практичний психолог розробляє корекційно-розвивальну програму. Психологічна корекція девіантної поведінки передбачає психологічне втручання в особистісний простір для стимулювання позитивних змін, послаблення або усунення тих форм поведінки, що перешкоджають соціальній адаптації дитини.

Діяльність психологічної служби за основними напрямками є обов’язковою для планування з усіма категоріями — дітьми, батьками, педагогами.

Психологічне консультування

Важливою складовою роботи практичного психолога є психологічне консультування. Основне завдання психологічного консультування—допомогти клієнтові подивитись на свої проблеми збоку, побачити альтернативні шляхи виходу з проблемної ситуації. При плануванні консультативної роботи варто враховувати вік дитини: найефективнішою ця робота є з дітьми підліткового та юнацького віку, а також з педагогами і батьками.

В організації консультативної роботи доцільно керуватися наступними принципами (Матвеєва М.П. «Особливості професійної діяльності шкільного психолога», Бондаренко О.Ф.«Психологічна допомога особистості»).

■ Принцип добровільності. Клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв’язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

■ Принцип діалогічного характеру взаємодії. Консультування проходить у формі діалогу.

■ Принцип орієнтації на норми і цінності клієнта. Консультант не займається вихованням, не насаджує свої цінності, не критикує.

■ Принцип конфіденційності. Інформація, отримана під час консультації, не може бути розголошена без згоди клієнта. Психолог також не має права отримувати додаткову інформацію про клієнта без його згоди.

■ Принцип розмежовування особистих та професійних стосунків. Під час консультативного процесу встановлюються стосунки виключно «консультант — клієнт», навіть за умови особистого знайомства за межами консультативного процесу.

Дотримання основних принципів є неодмінною умовою успішної організації і ведення консультативного процесу. Консультування, передумовою якого є скарги педагогів та батьків на поведінку дитини, корекційна робота без її згоди, а також розголошення інформації, отриманої під час консультації, не лише неефективне, але й суперечить основним принципам «Конвенції ООН про права дитини» та «Етичному кодексу психолога».

Плануючи роботу у напрямку психологічного консультування, практичний психолог враховує найтиповіші проблеми, з якими звертаються на консультацію (труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими, проблеми неповних сімей, розбіжності у ролях і відсутність навичок поведінки в зв’язку з цим). Також планом повинні бути передбачені так звані «нестандартні» випадки консультування, коли проблема, на перший погляд, не піддається розв’язанню за звичним алгоритмом.

Специфіка надання консультативної психологічної допомоги полягає в тому, що психолог-консультант працює не з ситуацією чи з її трансформуванням, а з переживаннями, з системою цінностей, стосунків та станів людини. Ведення психологічної консультації може викликати певні труднощі, особливо на початковому етапі. Практика показує, що саме останні хвилини першої зустрічі можуть викликати почуття дискомфорту як у консультанта, так і у клієнта (Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості). Найскладніші випадки консультативної роботи варто фіксувати (проблема, з якою звернувся клієнт, які форми роботи були використані, на якому етапі консультування виникли труднощі) і в подальшому виносити на обговорення в інтервізійних і творчих групах практичних психологів.

Превентивний напрям

Реалізація превентивного напряму діяльності психологічної служби передбачає роботу з попередження несприятливих умов у розвитку особистості, групи. Специфіка превентивної роботи полягає в тому, що вона починається тоді, коли ще немає особливих складностей у розвитку дитини чи колективу. Психолог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни у житті мікро- та макросоціуму, прогнозує можливість появи тих чи інших ускладнень і проводить попереджувальну роботу.

Превентивний напрямок передбачає:

· створення таких умов навчання і виховання, які б сприяли гармонійному особистісному розвитку дитини; особлива увага звертається на початковий та перехідний етапи шкільного життя (перший, п’ятий, дев’ятий та випускний класи); надається допомога педагогам та батькам в успішній адаптації дитини до змін соціальної ситуації, створенні сприятливого психологічного клімату в дитячому, педагогічному колективі та у сім’ї;

· роботу з дітьми «групи ризику», які схильні до дезадаптованоі поведінки; створення умов, які б зменшили б вірогідність виникнення у них відхилень у розвитку; до «групи ризику» можуть потрапити діти, які не готові до шкільного навчання, з розладами вищої нервової діяльності і ті, які перенесли психологічні травми;

· роботу з педагогічним колективом з профілактики несприятливого психологічного клімату, перевтоми і стресів, синдрому професійного вигоряння; в рамках превентивного напрямку передбачено консультування з батьками і вчителями, тренінги, релаксаційні техніки.

Психологічна просвіта

Важливість даного напрямку роботи практичного психолога полягає в тому, що він спрямований на розширення кордонів уявлень особистості про власне «Я», про систему взаємозв’язків «людина-людина», «людина-суспільство», «людина-світ». Просвітницький напрямок охоплює роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями (дітьми), батьками, адміністрацією закладу, педагогами.

Форми роботи психологічної служби у напрямку психологічної просвіти:

· бесіди (тематика пропонується психологом або визначається виходячи із запиту) із дітьми, педагогами, батьками;

· виступи на засіданнях психолого-педагогічних семінарів;

· виступи, доповіді на засіданнях педагогічних рад;

· виступи, доповіді на батьківських зборах;

· виступи на психолого-педагогічних консиліумах;

· інформаційне забезпечення роботи «Школи батьківства», «Батьківського лекторію» тощо;

· оформлення «Куточка психолога», періодичне оновлення інформації на ньому;

· виступи у засобах масової інформації — радіо, телебачення, преса — з найбільш актуальних питань практичної психології і соціальної педагогіки.

Матеріали для забезпечення просвітницького напрямку можна знайти в періодичній професійній літературі і пресі, використати власні професійні надбання, результати обміну досвідом з іншими психологами і соціальними педагогами, отримати консультацію в методичному кабінеті (центрі).

Дата добавления: 2017-01-14