Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Страшні слова, коли вони мовчать»




Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

 

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

 

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Філософська лірика «Страшні слова, коли вони мовчать»

Вид лірики: філософська.

Жанр «Страшні слова, коли вони мовчать»: ліричний вірш.

Провідний мотив твору. Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.

Ідея - показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать».

Композиція твору. Невеликий за розміром у три строфи вірш наповнений почуттями й експресією.

Образи твору. Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.

Перше, на що звертаєш увагу, читаючи чи слухаючи цей вірш,- його афористичність. Фрази начебто закарбовуються в пам’яті: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!», «Поезія - це завжди непо­вторність».

 

2.2. Пейзажна лірика«Я вранці голос горлиці люблю»

Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю.

Я вранці голос горлиці люблю.

Чи, може, це ввижається мені
той несказанний камертон природи,
де зорі ясні і де тихі води? —

Я вранці голос горлиці люблю!

Я скучила за дивним зойком слова.
Мого народу гілочка тернова.
Гарячий лоб до шибки притулю.

Я вранці голос горлиці люблю...

«Я вранці голос горлиці люблю».

Тема: любов ліричної героїні до оточуючих її дрібниць, таких як спів горлиці, що насправді предає її ностальгію за прежитим.

Ідея: оспівування краси незайманої природи, яка має великі переваги перед красою міста;

Літературний рід: лірика
Жанр:ліричний вірш
Вид лірики: пейзажна
Віршовий розмір: ямб

Художні засоби:
Анафора : Я вранці голос горлиці люблю
Епітети: скрипуч гальма; несказанний камертон; ясні зорі; тихі води; гілочка тернова; дивний зойк;
Метафора: зойк слова
Символ: гілочка тернова
Інверсія: гілочка тернова
Рефрен: Я вранці голос горлиці люблю.

 

Поетичну мініатюру можна віднести до зразків урбаністичної поезії. У творі розповідається про тугу мешканки мегаполісу за тим предковічним образом країни, у якому вранці можна почути голос горлиці на фоні природи, «де зорі ясні і де тихі води». Ця туга на­стільки сильна, що уявний голос горлиці змушує забути навіть звуки «скрипучих гальм першого трамваю». Саме природа та голос горлиці, а не велич великого міста стають для ліричної героїні по­штовхом для творчості: «Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю».



Отже, лірична героїня просто повідомляє про факт любові до голосу горлиці. Після другого рядка рядок обрамлення закінчу­ється знаком оклику, виражаючи радість, здивування, захоплення. Після третьої строфи наприкінці рядка стоїть трикрапка. Отже, лірична героїня знаходиться в стані глибокої задуми, світлої печалі, умиротворення.

Обрамлення відіграє роль своєрідного камертону, який налашто­вує читача на ті почуття та емоції, які відчуває лірична героїня.

Інтимна лірика «Недумано, негадано...».

Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.

Де вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю.

А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю!

Ловлю твоє проміння крізь музику беріз.

Люблю,

до стогону, до сліз.

Без коньяку й шампана, і вже без вороття,— я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!

Тема: зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям.
Ідея: оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.
Літературний рід: лірика
Жанр:ліричний вірш
Вид лірики: інтимна
Віршовий розмір: ямб
Римування: суміжне

Метафори: кадильниці світань; музика беріз; вечір пахне м’ятою;
Риторичні оклики: Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!

Автор музики і перший виконавець романсу «Недумано, негадано» О. Богомолець.

Вірш «Недумано, негадано...» — кульмінація почуття — освідчення в коханні.

Авторка використовує психологічний паралелізм? Це ще раз підкреслює її відчуття святості кохання, урочистості події. Рядки «вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю», які змальовують картину природи, контрастують з відчуттями героїні, яка гріється завдяки теплу, що випромі­нює «крізь музику беріз» її обранець. Світлий колір стовбуру бе­різ як маяк для героїні, адже за ними — коханий.)

Афоризми у поезії Ліни Костенко.Презентація студента

Словникова робота

Афоризм- (гр. aphorismos - визначення, вислів) коpоткий влучний вислів, який у стислiй, зpучнiй для запам'ятовування фоpмi подає глибоку думку.

Можлива відповідь

…Душа пройшла всі стадії печалі

Тепер уже сміятися пора

(Л. Костенко).

Настане день, обтяжений плодами,

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав’язь все-таки дали (Л. Костенко).

 

У всіх народів мова - це засіб спілкування,

у нас це - фактор відчуження. (Л. Костенко).

 

Поразка-це наука.

Ніяка перемога так не вчить. (Л. Костенко).

У нас така глибока чаша терпіння, що, здається,

Уже без дна…(Л. Костенко).

 

Триматись вільно й незалежно,

Перемовчати: хто кого.

І так беззахисно й безмежно

Чекати голосу твого. (Л. Костенко).

 

Кожному поколінню сняться свої кошмари. (Л. Костенко).

 

 

Роман у віршах Маруся Чурай

Історична довідка про Марусю. Виступ студента з презентацією.

Про Марусю немає жодного документального свідчення, бо страшна пожежа 1658 р. знищила всі архіви Полтавського магістрату. За переказами, у 1625­-1650 рр. жила в Полтаві Маруся Гордіївна Чурай - поетеса й спі­вачка, пісні якої були широко відомі в народі. Вона любила Гриця Бобренка. Але їх кохання було нещасливим і закінчилось тра­гічно. Дівчина померла в молодому віці, навіть точно не відомо як, але її чудові пісні, що їх вона подарувала народові, дали їй вічне життя в пам’яті українського народу. А Гриць Бобренко помер наглою смертю, мабуть, через отруєння.

 

Хто в суді захищає Марусю? Називають епізоди з тексту по черзі.

Капканчик Семен, Лесько Черкес, Яким Шибилист, Іван Іскра, Мартин Пушкар - тобто козацтво:

…Чурай Маруся - на підсудній лаві,

і пів-Полтави свідків за дверми.

…що знали ж всі, і Галя не глуха, що сватав ту, а в тої опинився.

А хто із нас, як кажуть, без гріха?.... Капканчик Семен

…Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні.

Це як, скажімо, вірувати в бога

і продавати душу сатані….Яким Шибилист

… А що, як інший вибрати закон,-

не з боку вбивства, а із боку зради?... посланець із Січі

… Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,

що світ вже так замішаний на злі,

що як платити злочином за злочин,

то як же й жити, люди, на землі?....Мартин Пушкар

… Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа….Іван Іскра

 

 





Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 192; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:





studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.156.67.122
Генерация страницы за: 0.036 сек.