Всі організацій сфери фізичного виховання і спорту є відкритими організаціями !

1.

Лекція №3

6.

2-3

Лекція №2

4.

Лекція №1

ПЕРЕДМОВА

Шановні студенти! Представлені методичні рекомендації з дисципліни «Управління в сфері фізичного виховання та спорту» допоможуть вам не лише зануритися у цікавий світ основ управлінської діяльності, а також з легкістю прогулювати мої лекції (звісно ж з поважних причин), при цьому мати змогу самостійно опанувати навчальний матеріал і підготуватися до семінарських занять, вчасно бути готовими до написання модульних контрольних робіт, бути готовими до підсумкового контролю знаньJ

«Управління в сфері фізичного виховання та спорту» є однією з профілюючих дисциплін спеціальності «Спорт» Гуманітарного інституту НУК ім.адмірала Макарова. Навчальна дисципліна є міжпредметною і тісно пов’язана з теорією та методикою фізичного виховання, педагогікою, соціологією, психологією, спортивним менеджментом…

Мета курсу полягає у вивченні теоретичних знань про систему управління фізкультурним рухом в Україні та сформувати практичні вміння управлінської діяльності в спортивних організаціях різного рівня.

Студенти мають знати:

- систему, структурну побудову та зміст діяльності державних і громадських організацій, види регламентування їх діяльності, засади юридичної та соціальної відповідальності;

- систему кадрового забезпечення сфери фізичного виховання та спорту, типологію фізкультурно-спортивних організацій, сутність понятті «управління» та «менеджмент», регламентування діяльності організацій;

- мати базові знання про методи, функції та принципи управління, мати уявлення про формальні і неформальні групи, стилі керівництва, мотиваційну діяльність співробітників,

Студенти мають вміти:

- планувати управлінську діяльність;

- вести контроль, облік і звітність;

- володіти методами управлінської діяльності;

- управляти конфліктними ситуаціями;

- будувати організаційні структури;

- відповідати за організацію та методичні аспекти роботи

Тема: «Управління сферою фізичного виховання та спорту» як навчальна дисципліна.

План:

1 Історичний аспект зародження та розвиток управління як науки та навчальної дисципліни;

2 Сутність поняття «менеджмент» та «управління»;

3 Сучасні концепції теорії управління.

Пітер Друкер. Управління – «особливий вид діяльності, який перетворює неорганізовану юрбу людей у ефективну, цілеспрямовану та продуктивну групу»

«Сфера фізичної культури і спорту, - зазначено у законі про «Фізичну культуру і спорт», - упорядкована сукупність органів державної влади, та місцевого самоврядування, організацій, закладів та громадян, що здійснюють діяльність в інтересах розвитку фізичної культури і спорту, та суспільні відносини між ними». Названа сфера має свою нормативно-правову базу, систему комунікацій, підготовку кадрів, інші ресурси. Всім цим необхідно управляти для досягнення соціально-важливих цілей, до яких прагне сфера фізичної культури і спорту.

Управління сферою фізичного виховання і спорту – система конкретних форм і методів свідомої діяльності, спрямованої на забезпечення ефективного функціонування та планового розвитку сфери, з метою більш повного задоволення потреб людей у фізичному вдосконаленні.

1911р у США побачила світ книга Фредеріка Тейлора «Принципи наукового управління»

Метою науки управління є вивчення загальних закономірностей, всього того подібного і спільного, що є в управлінні людьми у будь-якій сфері їх діяльності.

Перша половина ХХ століття спостерігається розвиток шкіл управлінської думки:

Школа наукового управління (Ф.Тейлор);

Класична школа (А.Файоль, Л.Урвік)

Школа людських стосунків (М.Фолліт, Е.Мейо)

Школа поведінкових наук (К.Анджиріс, М.Грегор, Ф.Герберг)

1926 при Гарвардському університеті на кошти фонду Рокфеллера була створена спеціальна група, яка мала своїм завданням дослідження проблем організації та управління.

Українські вчені: О.Терлецький, М.Павлик, М.Драгоманов, М.Зібер, С.Подолянський, М.Туган-Барановський, І.Вернадський, Т.Вайнаровський, І.Коропецький.

Менеджмент – система заходів щодо ефективного управління організацією, фірмою, підприємством в сучасних умовах і на науковій основі.

Спортивний менеджмент - це теорія і практика ефективного управління організацією фізкультурно-спортивної спрямованості в сучасних ринкових умовах.

Управління – систематичний, цілеспрямований вплив на систему, її компоненти або процеси, з метою підвищення ефективності їх функціонування.

«Управління сферою фізичного виховання і спорту» як наука та навчальний предмет пройшло значний історичний шлях формування та розвитку.

1948р. – у навчальні плани фізкультурних вузів було введено окремим курсом «Организацию физической культуры»

1952р. – видано методичний посібник для інститутів фізичної культури «Организацию физической культуры и спорта в СССР»

1961р. – вийшла перша наукова робота з питань управління сферою фізичного виховання і спорту під ред.. Никофорова Н.И.

1966р. – М.Бунчуком видано методичний посібник «Организация физической культури в СССР»

70-ті роки відзначилися появою низки друкованих праць по управлінню. Серед них: «Прогнозирование и планирование физической культуры», «Пути совершенствования управления физкультурным движением» Вороновой. Під загальною редакцією Ивонина В.А., Кулинковича К.А. було видано підручник для інститутів фізичної культури «Управление физкультурным движением»

Значний внесок зробили українські вчені: М.М.Бака «Проблеми управління підготовки і використання фізкультурних кадрів на Україні на етапі переходу до ринкових відносин», М.В.Жмарьов «Управление деятельностью тренера», «Системный подход и целевое управление в спорте», «Управленческая и организаторская деятельность тренера», «Управление деятельностью спортивной организации».

За часів незалежності України вийшов один підручник з питань управління під авторством Жданової О.М. та Чеховської Л.Я. «Управління сферою фізичного виховання і спорту»

Системний підхід – розглядає всі фізкультурно-спортивні організації як відкриту систему, і враховує всі стабільні і змінні взаємозв’язки із врахуванням змін в будь-якому елементі системи.

Процесний підхід - розглядає управління як процес, як серія безперервно пов’язаних дій. Їх називають управлінськими функціями:планування, організація, мотивація, контроль.

Ситуаційний підхід – головним чинником данного підходу є ситуація – сукупність конкретних обставин, які мають вплив на організацію в даний конкретний час.

Питання для самоконтролю:

1. Чому управління називають міжгалузевою наукою? Які міжпредметні зв’язки вона має?

2. Де і коли зародилася наука управління? Кого вважають її засновником?

3. Що є спільного і розбіжного у тлумаченні термінів «менеджмент» та «управління»?

4. Які школи наукового управління є відомими у світі?

5. Як формувався навчальний предмет «Управління в сфері фізичної культури і спорту» в системі підготовки фізкультурних фахівців?

6. Які вам відомі концепції теорії управління? Охарактеризуйте їх зміст.

Тема:Система управління сферою фізичного виховання і спорту в Україні та її кадрове забезпечення.

План:

1 Сфера фізичного виховання і спорту як соціальна система;

2 Органи публічної влади в системі управління сферою;

3 Громадські організації в сфері фізичного виховання і спорту;

4 Спортивні школи;

5 Кадрове забезпечення;

6 Підготовка наукових кадрів та ефективне використання кадрових ресурсів.

Соціальні підсистеми – такі, які належать до життя людей, їх відносин у суспільстві, це:економічна, політична, правова, наука, культура, фізичне виховання і спорт.

Ознаки сфери фізичного виховання і спорту як соціальної системи такі:

- невід’ємність від загальної соціальної системи держави та суспільства;

- складність всієї системи і складність завдань, які вона вирішує;

- спрямованість її діяльності на людину, особистість якої є об’єктом впливу всієї системи вцілому та окремих її підсистем;

Характеристики сфери фізичного виховання та спорту:

- відкритість

- цілеспрямованість

- цілісність

- динамічність

- ієрархічність

- структурність

Підсистеми управління сфери фізичного виховання та спорту:

- перша підсистема здійснюється органами публічної влади (центральним органом є Міністерство молоді і спорту України)

- друга підсистема здійснюється громадськими організаціями (федерації, асоціації, спортивні спілки,)

- третя підсистема організації професійного спорту (спортивні клуби, професійні ліги) та комерційні організації спортивної спрямованості (фітнес-центри, спортивно-оздоровчі комплекси)

Управління сферою фізичного виховання та спорту здійснюється органами публічної влади на рівні двох гілок влади: представницької та виконавчої.

До органів публічної влади відносять: органи державної влади (міністерства, управління, районні відділи) та органи місцевого самоврядування (сільські, міські та районні ради)

Найвищими органами управління всіма сферами суспільства є:

- Президент

- Рада національної безпеки України

- Національна рада з питань фізичної культури і спорту

- Уряд країни

Організації сфери ФВ і С умовно можна поділити на 2 групи: державні та самоврядні, громадські організації.

Державні (ВР, Спортивний комітет у справах молоді і спорту України, Мінспорту України, Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення «спорт для всіх»).

Громадські (фізкультурно-спортивне товариство «Україна», «Колос», «Спартак», «Динамо», спортивні федерації, НОК України, НОК інвалідів України, Олімпійська академія України, Національний спортивний комітет України)

Спортивна школа – позашкільний навчальний заклад спортивного профілю, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, що визнаний в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля, дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортивного резерву для збірних команд України.

В Україні функціонують наступні види спортивних шкіл:

· комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи;

· дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту;

· дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів;

· спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву;

· спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів паралімпійського та дефлімпійського резерву.

Дати характеристику СДЮШОР, ШВСМ, спортивним клубам…

Підготовка фізкультурних фахівців в Україні проводиться на конкурсній основі, відповідно до затвердженої Концепції реалізації ступеневої освіти для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та магістр.

1. Вузи фізкультурного профілю;

2. Факультети фізичної культури (або фізичного виховання) у класичних університетах;

3. Факультети фізичної культури (або фізичного виховання) педагогічних університетів та інститутів;

4. Факультети фізичної культури (або фізичного виховання)інших вузів: коледжі, спеціалізовані навчальні заходи спортивного профілю.

Підготовка наукових кадрів здійснюється трьома шляхами: в аспірантурах, докторантурах, та спошукуванням (здобуттям).

Аспірантура – основна форма планомірної підготовки наукових кадрів.

Діяльність аспірантур керується вимогами законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», положенням «Про підготовку наукових та науково-педагогіних кадрів», рішень, наказів МОН України та ВАК України з питань підготовки та атестації науково-педагогічних та наукових кадрів, наказів ректора, рішень вченої ради, розпоряджень проректора з наукової роботи.

Важливою є проблема раціонального використання кадрових ресурсів і повинно передбачати:

- надання робочих місць;

- використання спеціалістів згідно їх освіти;

- дотримання кваліфікованих характеристик фізкультурних працівників

- регламентування праці за тривалістю та обсягом

- управління процесами сумісної праці

- забезпечення трудової дисципліни

- утворення необхідних умов праці

- підвищення кваліфікації працівників

Питання для самоконтролю:

1 Що таке «соціальні підсистеми»?

2 Як можна довести, що сфера фізичного виховання і спорту є соціальною підсистемою? Поясніть її характеристики (відкритість, динамічність, цілісність, ієрархічність)

3 Назвіть та охарактеризуйте групи державних органів управління, до компетенції яких входить розвиток фізичного виховання і спорту.

4 Які є громадські організації, що функціонують у сфері фізичного виховання і спорту.

5 Розкрийте структуру побудову та напрямки діяльності Міністерство молоді та спорту України;

6 Охарактеризуйте структурну побудову та напрямки діяльності діючих спортивних організацій в Україні. «Динамо», «Спартак», «Колос», «Україна».

7 Дайте загальну характеристику федерацій з видів спорту;

8 Охарактеризуйте структурну побудову та діяльність Національного олімпійського комітету;

9 Охарактеризуйте структурну побудову та діяльність Національного спортивного комітету України;

10 Охарактеризуйте структурну побудову та діяльність Національного спортивного комітету інвалідів України;

11 Визначте роль Всеукраїнських спортивних спілок школярів та студентів у розвитку підростаючого покоління;

12 Охарактеризуйте типи спортивних шкіл та напрямки їх діяльності;

13 Охарактеризуйте систему навчальних закладів, що готують спеціалістів в галузі фізичної культури і спорту;

14 Які напрями освіти, спеціальності та спеціалізації підготовки фахівців фізкультурного профілю існують;

15 Як здійснюється підготовка наукових кадрів для сфери фізичного виховання та спорту?

Тема:Організації в сфері фізичного виховання та спорту.

План:

1. Особливості функціонування спортивних організацій в сучасних умовах;

2. Типологія фізкультурно-спортивних організацій;

3. Внутрішнє середовище організації та його компоненти;

4. Зовнішнє середовище організації;

5. Регламентування діяльності організацій;

6. Діловодство та ділові наради;

7. Спонсорство, юридична та соціальна відповідальність організацій.

Організація – це група людей, діяльність котрих свідомо координується для досягнення мети. Інакше кажучи організацію можна визначити як «цільову спільність»

Будь-яка група людей повинна відповідати деяким обов’язковим вимогам, щоб вважатися організацією. До них відноситься наявність:

1. Як мінімум 2 людей, які вважають себе частиною групи;

2. Мети (очікуваного результату), яка сприймається загальною для всіх членів групи;

3. Членів групи, які свідомо сумісно працюють на досягнення загальної мети

Для більш точного визначення поняття «організація» слід окреслити ознаки, що притаманні цьому поняттю:

Скерованість	характеризує організацію як інструмент для досягнення визначених цілей, реалізувати які не спроможна одна людина
Програма дій	види діяльності, що закладені в документах організаційного регламентування, є специфічними і суттєво відрізняються від інших організацій
Чіткі межі	види діяльності та їх межі визначаються цілями організації та програмою дій
Членство	кожна організація визначає, хто може стати її членом та встановлює порядок зміни членів
Постійність	сама організація та її структура є більш постійною ніж її члени

Основний елемент організації - люди	керівні органи (суб’єкт управління)
виконавці (об’єкт управління)

За типом зв’язків із зовнішнім середовищем організації поділяються на:

Закриті – діють при невеликому обміні інформацією і діями із зовнішнім середовищем

Відкриті – інтенсивно обмінюються із зовнішнім середовищем інформацією і співпрацюють з ним.

Дата добавления: 2017-01-14