Управління вогнем у наступі

Розділ 3.

УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ У РІЗНИХ ВИДАХ БОЮ

ЧАСТИНА ІІ.

Контрольні питання

1. Які цілі вважаються важливими?

2. Які цілі вважаються небезпечними?

3. Назвати основні розвідувальні ознаки цілей.

4. Чим досягається швидкість поразки цілей?

5. Вказати послідовність подачі цілевказання.

6. Назвати способи подачі цілевказання.

7. Вказати послідовність команди на відкриття вогню із стрілецької зброї.

8. Що вказує командир роти (батальйону) під час управління вогнем штатних, доданих і підтримуючих підрозділів?

9. Назвати види маневру вогнем, та охарактеризувати їх.

Питання управління вогнем відповідно до прийнятої методики навчання розглядалися в попередніх розділах за елементами, як теоретичні основи, необхідні для правильного управління вогнем у бою. У практичній роботі командира з управління підрозділами ці елементи самостійно, звичайно, не виділяються; вони розв'язуються в різній послідовності в ході з'ясування завдання, оцінки обстановки й ухвалення рішення, при постановці бойових завдань, при організації взаємодії, у вказівках щодо забезпечення виконання бойових завдань.

Однією з необхідних умов правильної організації вогню стрілецької зброї та гармат бойових машин піхоти і танків у наступі є розуміння командиром підрозділу тактики дій противника в обороні, знання можливостей його озброєння, достатньо повне уявлення про кількість і характер цілей, з якими доведеться зустрітися батальйону, роті, взводу.

Оцінюючи противника, що обороняється, командир підрозділу, звичайно, прагне уточнити на місцевості розташування його опорних пунктів взводів, знаючи, що мотопіхотний взвод здатний утримувати опорний пункт до 400 м по фронту і до 200м в глибину.

Більшість армій іноземних держав мають приблизно однакові штатний склад мотопіхотного взводу і озброєння. Тому кількість опорних пунктів взводів дозволяє зробити достатньо обґрунтовані припущення щодо чисельності і характеру цілей, з якими можуть зустрітися наступаючі підрозділи. Так, наприклад, механізований (танковий) батальйон, наступає в першому ешелоні на фронті до 2 км, при виконанні найближчого завдання може зустріти до 1,5 мотопіхотної роти у передовому районі оборони батальйону (3 – 4 опорних пункти мотопіхотних взводів) і до двох опорних пунктів взводів у районі розташування батальйонних резервів противника, а всього 5 – 6 опорних пунктів взводів.

Механізована (танкова) рота, наступаючи на фронті до 800 м, при виконанні найближчого завдання може зустріти до 1,5 опорного пункту взводів (один із них – на передньому краї).

В опорному пункті взводу можна чекати до 12 – 15 окремих цілей, наприклад: окопів на відділення 3, бронетранспортерів в окопі – 3 – 4, безвідкатних гармат – 1, кулеметів – 3 – 5, протитанкових гранатометів в окремих окопах – 3. Крім того, в опорному пункті можуть розташовуватися 1– 2 танки з числа доданих роті. Така кількість цілей в опорному пункті взводу характерна для армій основних іноземних держав.

Після проведення вогневої підготовки, в ході якої найщільніше подавляються опорні пункти противника, втрати його вогневих засобів можуть скласти в середньому 20-30%, при цьому в опорному пункті залишаться не знешкодженими 8-10 окремих цілей.

Крім того, частину вогневих засобів, у тому числі і доданих (танки, ПТКР тощо), противник може розташовувати у проміжках між опорними пунктами взводів.

Найважливіше значення для правильної організації вогню підрозділів у наступі має уміння розкрити систему протитанкової оборони противника. Від ступеня ураження протитанкових засобів противника часто залежить успіх атаки і наступу.

Дата добавления: 2017-01-14