Робота командира батальйону

Організація вогню при наступі на противника, що обороняється

Наступ у сучасних умовах може проводитися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з противником. Послідовність і зміст роботи командирів підрозділів із підготовки наступу й організації вогню в обох випадках багато в чому збігаються. Розглянемо їх спочатку для умов наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Усю роботу з організації вогню в наступі в умовах безпосереднього зіткнення з противником командири батальйонів, рот і взводів проводять на місцевості в комплексі з іншими питаннями.

Нами розглядається варіант роботи командирів у цей період тільки з питань, що безпосередньо відносяться до організації вогню.

Після отримання завдання командир батальйону приступає до роботи із організації наступу.

З'ясувавши завдання, намітивши заходи, які потрібно виконати негайно для підготовки підрозділів до наступу, розрахувавши час і віддавши необхідні вказівки, командир батальйону приступає до оцінки обстановки.

При оцінці противника він послідовно уточнює: передній край оборони противника, розташування вогневих засобів на ньому; виходячи з цього, орієнтовно визначає межі опорних пунктів взводів і рот, можливе розміщення командно-спостережних пунктів і резерву батальйону. В результаті командир батальйону робить висновок: які цілі та якими вогневими засобами вражаються під час вогневої підготовки і які повинні вражатися при атаці і в ході наступу, які вказівки дати командирам рот і доданому (що підтримує) артилерійському підрозділу щодо організації вогню.

При оцінці своїх військ командир батальйону уточнює склад і вогневі можливості своїх, доданих і підтримуючих вогневих засобів і робить висновок про найбільш доцільне їх використання.

При оцінці сусідів на користь кращої організації вогню командир батальйону уточнює можливості взаємної вогневої підтримки при оволодінні опорними пунктами противника, розташованими поблизу розмежувальних ліній, а також при відбитті контратак; у висновках він визначає вогневі засоби для вирішення цих завдань, а також для забезпечення флангів батальйону.

В ході оцінки місцевості також розв'язується ряд питань, необхідних для успішної організації вогню. Так, при оцінці місцевості в розташуванні противника командир батальйону вивчає і оцінює: по рельєфу місцевості на передньому краю оборони - як противник може використовувати місцевість для розміщення вогневих засобів, і в першу чергу протитанкових; по розвіданих вогневих засобах і рельєфі місцевості - де можуть проходити межі опорних пунктів; по розташуванню висот у межах району оборони - де можливо розміщення командно-спостережних пунктів; по наявності укритих місць (гаї, ліси) - де можуть бути розташовані резерви і вогневі позиції артилерії і мінометів; по рельєфу місцевості, розташуванню доріг і наявності ділянок, добре прохідних танками, - де в глибині оборони можуть розміщуватися ПТКРС і інші протитанкові засоби противника, його резерви, а також можливі напрями їх контратак.

При вивченні місцевості у своєму розташуванні необхідно за рельєфом і місцевими предметами оцінити: які умови спостереження і ведення вогню у бік противника; умови розміщення своїх вогневих засобів; можливість ведення вогню з танків зверх своїх механізованих підрозділів, що знаходяться у траншеї.

У результаті оцінки місцевості командир батальйону визначає: по яких ділянках місцевості в районі оборони слід максимально зосередити вогонь своїх вогневих засобів, щоб забезпечити успішну атаку переднього краю і оволодіння опорними пунктами противника; з якого рубежу намітити посилення вогню стрілецької зброї в ході атаки для придушення протитанкових засобів противника на передньому краю, які призначити рубежі і ділянки для ведення загороджувального і зосередженого вогню артилерії; де призначити вогневі позиції гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямим наведенням; де призначити рубіж відкриття вогню танкам.

Такий зразковий порядок і зміст роботи, яку проводить командир батальйону в ході оцінки обстановки для організації вогню своїх, доданих і підтримуючих підрозділів при підготовці наступу.

Висновки, зроблені командиром батальйону, являться основою для ухвалення рішення з питань організації вогню при постановці бойових завдань і організації взаємодії.

Після ухвалення рішення командир батальйону зазвичай погоджує питання взаємодії із сусідами, щоб потім при організації взаємодії обґрунтовано і повно дати всі необхідні вказівки командирам підрозділів щодо взаємної вогневої підтримки з сусідами.

Погодивши ці питання, командир батальйону ставить бойові завдання.

Орієнтуючи офіцерів на місцевості, на початку наказу командир батальйону вказує єдині орієнтири і кодовані місцеві предмети.

Далі, при постановці бойових завдань питання, що безпосередньо відносяться до організації вогню, одержують відтворення тільки в завданнях гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямим наведенням, а також приданої і підтримуючої артилерії.

Після віддачі бойового наказу командир батальйону організує взаємодію. У цій роботі в ході узгодження дій підрозділів з виконання бойового завдання батальйону детально розглядаються наступні питання організації вогню: тривалість і побудова вогневої підготовки; цілі і об'єкти, що подавляються в цей період перед фронтом наступу батальйону засобами старших командирів; порядок і час ведення вогню із зброї механізованих підрозділів у ході вогневої підготовки; час, відведений для стрільби прямим наведенням; номери цілей, що знищуються гарматами і танками, виділеними від батальйону для стрільби прямим наведенням; рубіж відкриття вогню танкам і порядок ведення вогню з бойових машин піхоти зверх своїх механізованих підрозділів; порядок ведення вогню під час подолання нашими підрозділами загороджень противника по пророблених проходах; завдання, що вирішуються артилерією в період вогневої підтримки; порядок ведення вогню для надання взаємної вогневої підтримки і сусідам при оволодінні опорними пунктами на передньому краю і в глибині; порядок ведення вогню артилерією, мінометами, танками, бойовими машинами піхоти і стрілецькою зброєю у разі контратак противника; час і порядок зміни вогневих позицій артилерією і мінометами; порядок переміщення протитанкового взводу; сигнали для виклику, перенесення, припинення вогню і цілевказання.

По закінченні роботи з організації наступу командир батальйону дає вказівки щодо забезпечення бойових дій. Із них безпосередньо до організації вогню відноситься частина завдань із розвідки, протиповітряної оборони і тилового забезпечення.

У вказівках із розвідки командир батальйону, зокрема, ставить завдання спостережним постам щодо виявлення цілей до початку і в ході наступу, намічає райони і ділянки, за якими слід вести посилене спостереження із завданням виявлення найбільш важливих цілей.

У вказівках із протиповітряної оборони він визначає, які засоби виділити в механізованих підрозділах для ведення вогню по літаках, що низько летять, і вертольотах противника, за якими сигналами і коли вони повинні самостійно відкривати вогонь по повітряних цілях.

У вказівках щодо тилового забезпечення командир батальйону визначає, яку кількість і яких сигнальних ракет видати ротам для управління вогнем, скільки мати їх при штабі батальйону; порядок поповнення підрозділів боєприпасами.

При занятті початкового положення для наступу вночі командир батальйону, крім того, визначає порядок застосування приладів нічного бачення, уточнює порядок освітлення місцевості, постановки світлових орієнтирів і позначення флангів своїх підрозділів.

Дата добавления: 2017-01-14