Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих завдань

В результаті роботи з вивчення і опанування місцевості, розвідці й оцінці цілей, визначення черговості їх поразки, після вибору виду зброї і типу боєприпасів, способу ведення і виду вогню, а також визначення моменту відкриття вогню командир підрозділу подає команду на відкриття вогню або ставить вогневе завдання. Це один із вирішальних елементів управління вогнем у бою.

Від уміння командира навіть у скрутних умовах бою подати команду чітко і упевнено, так, щоб підлеглі відчували в його голосі твердість і спокій, багато у чому залежить успіх ведення бою. Команди командира на відкриття вогню і постановка вогневих завдань повинні крім прямого призначення бути дисциплінуючим і організуючим засобом; звична, багато разів чута команда примушує підлеглих виконувати доведені до автоматизму дії навіть у критичні моменти бою, долаючи у недостатньо навчених солдатів відчуття невпевненості і боязні. Ось чому при бойовій підготовці військ у мирний час необхідно приділяти велику увагу виробленню в особового складу твердих стійких навичок у виконанні всіх команд на відкриття вогню.

У той же час слід пам'ятати, що в бою часто створюються такі умови, коли голосом команду подати неможливо або коли може бути подана тільки коротка, з декількох слів, команда. На навчаннях, після твердого засвоєння особовим складом повних команд на відкриття вогню, необхідно привчати їх і до скорочених, коротких команд, добиваючись свідомих дій навіть при раптових командах типу: «Справа танки і піхота - вогонь».

Послідовність команди на відкриття вогню із стрілецької зброї може бути такою:

1. Кому відкрити вогонь. Наприклад: «Другому взводу», «Автоматникам першого відділення», «Гранатометнику».

2. Цілевказання - одним із розглянутих вище способів. Наприклад: «Орієнтир третій, вліво 40, кулемет в окопі».

3. Установка прицілу. Наприклад: «Постійний»,«П'ять», «Сім».

4. Установка цілика або величина винесення точки прицілювання у фігурах цілі. Наприклад: «Цілик вліво два», «Вліво дві фігури».

5. Точка прицілювання. Наприклад:«Під ціль», «У пояс», «У голову».

6. Довжина черг. Наприклад: «Короткими», «Довгими», «Безперервними».

7. Момент відкриття вогню - вказується словом «Вогонь».

Для ведення вогню з танка команда подається у такій послідовності:

Яким снарядом (гранатою) вести вогонь. Наприклад: «Бронебійним», «Осколковою»; для відкриття вогню з кулемета на початку команди указується: «Кулемет». За цими командами проводиться заряджання гармати (спареного кулемета).

Цілевказання.

Дальність до цілі в метрах. Наприклад: «1600», «800», «1200».

Спосіб стрільби. Наприклад: «З ходу», «З місця», «З коротких».

Момент відкриття вогню вказується словом «Вогонь».

Команда повинна подаватися з такими інтервалами, щоб ті хто стріляє, могли з'ясувати і виконати кожну її частину.

Як вже наголошувалося вище, команди на відкриття вогню в повному обсязі слід подавати молодим солдатам і підрозділам, ще недостатньо навченим і натренованим у рішенні вогневих завдань. У подальшому у міру вдосконалення виучки підрозділу зміст команд повинен скорочуватися.

У бою команди на відкриття вогню звичайно подають командири відділень, танків, взводів.

Командири рот і батальйонів управляють вогнем штатних, доданих і підтримуючих підрозділів, головним чином, шляхом постановки вогневих завдань. При цьому вони указують:

- якому підрозділу (кому) ставиться вогневе завдання;

- найменування цілі та її місцеположення (цілевказання);

- вид вогню на поразку цілі («знищити», «подавити», «зупинити»).

Постановка вогневого завдання не вимагає від командира підготовки початкових даних, що спрощує його роботу у порівнянні з подачею команд на відкриття вогню. При постановці вогневого завдання не вказується момент відкриття вогню, тобто не подається команда «Вогонь». Підлеглий одержав вогневе завдання – зобов'язаний виконати її в найкоротший строк, він сам визначає вид зброї і боєприпасів, готує вихідні дані і, якщо потрібно, подає команду на відкриття вогню і корегує стрільбу.

Постановка вогневих завдань може проводитися голосом, по радіо (відкритим текстом), письмовим розпорядженням, телефоном або через зв'язкового.

У батальйонній радіомережі на одній частоті діє до 30-40 радіостанцій. Якщо на передачу вийдуть командири машин, то управління з боку командира батальйону і командирів рот може бути порушене.

Наявність в одній радіомережі великої кількості радіостанцій вимагає до мінімуму обмежити час роботи по радіо на передачу. Для цього треба добре знати статутні і наперед встановлені сигнали з управління вогнем. Крім того, для забезпечення безперебійного зв'язку радіостанції танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів повинні знаходитися в положенні «Прийом». Командири машин, як правило, не виходять в ефір. Вони тільки прослуховують команди і відповідають на запити старших командирів: на передачу вони переходять тільки при необхідності доповіді про появу нових цілей.

У процесі бою, при зміні обстановки, відсутності зв'язку або часу на отримання вказівок від старших начальників щодо управління вогнем підлеглі повинні проявляти розумну ініціативу для поразки виявлених цілей і виконання бойового завдання.

Дата добавления: 2017-01-14