Планування племінної роботи та прогнозування її ефективності

Успішне вдосконалення продуктивності свиней можливе, тільки тоді, коли всі заходи по роботі з конкретним стадом, породою чи галуззю в цілому глибоко продумані і науково обґрунтовані, якщо вони зведені в єдину систему і цілеспрямовано здійснюються протягом ряду років. В зв’язку з цим особливого значення набувають своєчасно і кваліфіковано складені плани племінної роботи. Планують племінну роботу на всіх рівнях: в окремих чистопородних стадах свиней, при вдосконаленні порід, а також комплексному поліпшенні галузі в районах, областях і в цілому по країні.

Плани племінної роботи складаються на 5—10 років згідно з розробленими методичними вказівками. Загальним для всіх планів є поділ їх на три основні частини: аналіз стану племінної роботи, планування племінної роботи на перспективу, шляхи й способи, що забезпечують одержання запланованих результатів.

Розробку перспективного плану з породою або по регіонах доцільно починати зі складання плану по окремих господарствах. При цьому залежно від типу племінного господарства необхідно визначити, в плані його взаємовідносини з близькими партнерами, що працюють над удосконаленням свиней цієї породи, форми і методи племінної роботи повинні бути пов’язані між собою і послідовно застосовуватися в племзаводах, племгоспах, племінних репродукторах спецгоспів і комплексів, державних племпідприємствах.

Слід пам’ятати, що складання перспективного плану селекційно-племінної роботи — це творчий процес.

Зоотехніки-селекціонери повинні добре знати свої господарства, ясно уявляти моделі майбутніх тварин, параметри їх розвитку і продуктивності, уміти повніше виявляти продуктивні якості кнурів і свиноматок, з якими потрібно працювати, і визначити найкращі їх поєднання для одержання потомства з бажаними ознаками. Тому в поняття «Перспективний план племінної роботи» вкладається не тільки сам процес селекції, а й широка система заходів для ефективного її здійснення. Звідси зоотехнік-селекціонер, поряд з вибором завдання, визначенням важливості і кількості першочергових селекційних ознак, а також найефективніших способів оцінки генотипу повинен створити умови, які б забезпечили досягнення поставленої мети.

Далі наведені схема й короткий опис змісту розділів перспективного плану племінної роботи в племінному господарстві.

У вступі викладають основну мету і значення галузі у виробництві м’яса, а також конкретні завдання перед господарством щодо збільшення кількості і підвищення продуктивних якостей свиней.

В розділі «Загальні відомості про господарство» наводиться мінімум інформації про географічне його розташування, склад і використання земельного фонду, господарську діяльність за останні три роки. Даються конкретні відомості про племінне свинарство (загальне поголів’я, кількість основних і перевірюваних кнурів і свиноматок, кількість приплоду, його збереженість, реалізація племінної продукції). Текстовий матеріал має порівняльний аналіз економічних показників у галузі.

У розділі «Історія комплектування стада» відображені відомості про час і місце початкового придбання племінних свиней, про завезених в господарство представників генеалогічних ліній і родин, зазначаються родоначальники кращих споріднених груп кнурів і свиноматок, описується зв’язок між господарствами,, в яких розводять свиней даної породи, типу або спеціалізованої лінії.

В розділі «Характеристика стада свиней» наводять дані, що характеризують стан стада свиней за результатами останнього бонітування: віковий і класний склад, розвиток кнурів і свиноматок, продуктивність маточного стада, відгодівельні якості, класність і розвиток ремонтного молодняка, опис кнурів-плідників та свиноматок селекційної групи. Тут вказують також на основні екстер’єрні вади тварин. По кожній родині і лінії проводиться генеалогічний аналіз і складаються генеалогічні схеми з врахуванням споріднених груп кнурів і свиноматок, дається зоотехнічна характеристика і поєднання генеалогічних груп, ліній і родин. У розділі «Основні завдання і. напрями племінної роботи зі стадом» визначають конкретні завдання, які повинні бути частиною загальної селекційної програми як по удосконаленню породи свиней, так і по збільшенню промислового виробництва свинини. Тут визначається напрям племінної роботи, дається методичний підхід до розв’язання програми, розробляється модель тварини і цільовий стандарт. У цьому розділі наводяться заплановані показники щодо кількості основного стада кнурів і свиноматок, їх розвитку і продуктивності, за відгодівельними якостями потомства. Передбачаються показники по вирощуванню і продажу племінного молодняка, його класності, віку і живій масі при реалізації. Всі планові завдання повинні бути обґрунтовані в тексті. Як що планом передбачається створення нових ліній, потрібно вказати методику і схеми їх утворення. При плануванні заведення тварин необхідно обґрунтувати необхідність і мету цього заходу.

У розділі «Методи і шляхи виконання запланованих показників» описані заходи по відбору і підбору тварин у стаді. Оскільки зараз основний напрям відбору тварин майже всіх вітчизняних порід ґрунтується на підвищенні їх м'ясності, то для закріплення цього показника передбачають застосування гомогенного підбору всередині ліній і використання кращих міжлінійних поєднань. Тут конкретно визначають кількість вибракуваних тварин, вік і живу масу ремонтних свинок при осіменінні, відбір за конституцією, скороспілістю та іншими господарсько корисними ознаками.

Наводять заходи по поліпшенню умов годівлі і утримання тварин, будівництву і механізації свинарських приміщень, забезпеченню ветеринарно-санітарних сприятливих умов по підготовці і підвищенню кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Слід зазначити, що спеціалісти, які здійснюють методичну допомогу по роботі зі стадом, можуть внести у план додаткові питання і розділи, якщо в цьому виникне необхідність.

Розроблений план племінної, роботи зі стадом свиней затверджується і приймається до роботи після розгляду і затвердження передбачених заходів і календарних строків їх виконання на розширеній виробничій нараді господарства.

Планування і методичне керівництво по племінній роботі в кожній породі здійснюють відповідні ради по породах. Вони визначають основні напрями селекції і розглядають перспективні плани племінної роботи, які розробляють учені і.спеціалісти, що добре знають Породу. Плани племінної роботи з породами затверджуються обласними або державними установами.

Обласні, зональні й державні плани племінної роботи в цілому по свинарству розробляють згідно з методичними вказівками і затверджують на науково-технічних радах певного регіону. В цих планах аналізується стан галузі, вказуються причини, що стримують її розвиток, передбачають, конкретні шляхи й заходи по збільшенню племінних господарств, якісному їх удосконаленню і посильному впливу на масове свинарство, планується обсяг вирощування і оцінки свиней за фенотипом і генотипом, визначається чітка система розведення з використанням методів схрещування, гібридизації і штучного осіменіння. Тут же визначаються організаційні заходи по поліпшенню кормової бази для галузі, забезпеченню її сучасною технологією виробництва і кваліфікованими кадрами.

Прогнозування ефективності племінної роботи дуже тісно пов'язане з практичними діями її конкретного здійснення в тому чи іншому стаді. Так, ефективність селекційного процесу визначається кількістю щорічно оцінених в стаді свиней за якістю продуктивності, щоб було можливим забезпечити високий селекційний тиск. Надзвичайно важливим залишається питання про моціон молодняка в період контрольного вирощування. Неможливо, прогнозувати підвищення ефективності селекційно-племінної роботи без чітко налагодженого кормовиробництва, технології годівлі усіх вікових та виробничих груп свиней та цілеспрямованого підбору батьківських пар.

У свинарстві найбільш поширені три основні методи селекції за комплексом ознак:

1. Метод (ступеневої або тандемної селекції), при якому селекцію проводять спочатку за однією ознакою. Після досягнення відповідного рівня продуктивності за цією ознакою, добір проводять за іншим показником. Така послідовність добору за ознаками продуктивності проводиться до тих пір, поки не буде проведено добір за усіма показниками продуктивності. Таким методом проводять добір кнурів- плідників.

2. Метод селекції за незалежними рівнями, який передбачає встановлення відповідних стандартів для кожної із ознак за якими ведеться селекція. Свині, які не відповідають мінімальним вимогам стандартів, вибраковують.

3. Метод селекції по залежним рівням (індексам).

Селекційний індекс — показник племінної цінності тварини з урахуванням декількох показників господарських і біологічних ознак.

У загальному вигляді селекційний індекс визначається за формулою:

де hx2 і hy2 — коефіцієнти спадковості, — середній показник по стаду.

Селекційні індекси широко використовуються при відборі за відтворювальними, відгодівельними і м'ясо-сальними якостями.

9 Схема організації структури управління племінним і товарним свинарством

Племінна робота складається з 3 етапів:

1.отбор - вибір найбільш цінних тварин і вибракування небажаних, необхідно чітко уявляти тварин бажаного типу. Стадо має бути вивчено за походженням, екстер'єру, продуктивним якостям. Початковим етапом є відбір за походженням. Оцінка по родоводу дозволяє ще до народження поросят певною мірою планувати їх племінну цінність. Особливу цінність представляють тварини, в родоводі яких була велика кількість високопродуктивних предків. Молодняк від тварин з рекордною продуктивністю грає вирішальну роль в стаді. На ремонт залишають все гніздо. Він буде яв-ся основою для створення нової лінії або сімейств. Відбір по екстер'єру в племінному стаді ведеться протягом усього життя.

Для розведення залишають тварин пропорційної статури з добре вираженими ознаками породи і без вад і недоліків.

При відборі за продуктивністю у свиноматок враховують крупноплодность, яка у вітчизняних порід становить 1,1-1,3 кг; вирівняність поросят в гнізді. При вирівняних гніздах полегшується вирощування, годування та утримання. Племінна робота та відбір по многоплодию свиноматок спрямовані на підвищення цього показника, який становить 10-12 поросят в середньому в елітному племінному стаді.

2.Подбор - фахівцям потрібно після вивчення стада передбачити вдале поєднання пар і повторити дане поєднання. Застосовуються 2 основні форми:

- Однорідна - спадкове закріплюють і посилюють в потомстві бажані ознаки видатних предків, збільшують в стаді високопродуктивних тварин. Неможливо ліквідувати наявні в стаді недоліки, отже застосовують:

- Різнорідна - дозволяє поліпшити окремі ознаки, отримують тварин з новими ознаками продуктивності.

Також розрізняють:

ндівідуальний і груповий підбір

Індивідуальний - за кожною маткою закріплений певний хряк, використовується тільки в племінних господарствах.

Груповий - до групи маток, які мають схожі ознаки прикріплюють одного або групу кнурів. Широко використовується в неплемінних господарствах.

- Віковий підбір - кращі результати дає схрещування між собою повновікових тварин (3-5 років); підбір до старших тваринам молодих.

3.виращіваніе - передує і завершує відбір і підбір.

Племінна мережу в свинарстві включає ланки:

-селекціонние центри

-племзаводи

-племенние господарства (дочірні підприємства племзаводів)

-племенние репродуктори

-племенние ферми промислових комплексів

-Контрольний-випробувальні станції.

Провідні господарства - племзаводи, які займаються виведенням нових ліній і порід, готують матеріали для запису в ЦПК.

Племінні работина племінних фермах комплексів здійснюються відповідно до плану селекційно-племінної роботи з удосконалення стада. Ці плани складаються на 5 років. Племінні ферми повинні постачати в товарне свинарство високопродуктивних свинок і кнурців. Обов'язкова умова при вирощуванні молодняку - надання моціону протягом 1-1,5 годин. Формують групи з урахуванням віку. Тварини в товарних господарствах повинні мати високу продуктивність і господарсько-корисні ознаки, найбільш придатні для інтенсивного використання в умовах безвигульне змісту.

Висока продуктивність досягається при поєднанні 3 елементів:

1.Високий успадкованого ознаки - стійка передача потомству свиней цінних якостей від батьків

2.полноценное годування, яке сприяє прояву спадковості

3.оптімальние умови утримання

При інтенсивному виробництві схема розведення в товарному або неплемінних господарствах ґрунтується на 3 принципах:

1) поділ поголів'я на 3 групи:

1.племенная група

2.пользовательние тварини (промислове стадо)

3.откормочние тварини

2) ремонт стада

3) однорідність всіх виробничих груп по породному або лінійному складу

Кнури-виробники для племінної і пользовательной групи повинні бути чистопородні і походити від висококласних виробників і мають клас еліта.

Ремонтних кнурців для племінної групи завозять з племзаводів,% вибракування в племінній групі - 20-30%.

10 Висновки та пропозиції

Дата добавления: 2017-02-01