Давній Єгипет, Давній Рим, Давня Індія, давні слов’яни).

Лекція 2

З історії риторики і красномовства (Давня Греція,

Питання до теми:

1. Риторика Давньої Греції. Софісти.

2. Риторика Давнього Єгипту.

3. Риторика Давнього Риму.

4. Красномовство Давньої Індії.

5. Слов’янська риторика.

Батьківщиною красномовства є Давня Греція, хоча ораторське мистецтво знали в Єгипті, Ассирії, Вавилоні, Індії. Але саме в античній Греції вона стрімко розвивається і вперше з’являються систематичні роботи з його теорії. Початок культивування усного слова було покладено софістами, які, будучи самі визначними майстрами красномовства, навчали інших цьому мистецтву. Вони заснували школи, де за платню кожен міг дізнатись правил побудови мовлення, манери виголошення, ефектного подання матеріалу.

Софісти були риторами – платними вчителями філософії та ораторського мистецтва. Володіли всіма формами красномовства, законами логіки, мистецтвом полеміки, вмінням впливати на аудиторію.

На розвиток риторики впливали філософські школи софістів - діалектики, олеати, піфагорійці. Основою діалектики є ідей вчення про рух і змінність світу. Про будь-яку річ і про все може біти кілька думок і різних, взаємовиключних позицій. В дію має вступити доказ, спрямований на переконливість певної думки.

Олеати відстоювали багатоманітність думок, скептицизм стосовно істини і намагались утверджувати свої думки за допомогою гімнастики розуму, майстерної побудови доказів.

Піфагорійці шукали гармонію в людині і знаходили її через мову, формували засобами мови, звучання, ритму, стилістичних прикрас.

Для римської войовничої ментальності не характерний культ гарного слова, звукової гармонії. Політична система цієї могутньої імперії потребувала практичного красномовства і сенатських дебатах. В Стародавньому Римі риторика була сферою законодавства, політики, влади – консулів та сенаторів, а не масовою культурою. Політики сперечались між собою, відстоюючи свої проектні інтереси. А народ реагував тільки шумом і криком на сходках (комісіях). Відомим ритором цього періоду був Гай Гракх.

Слов’янська риторика мала витоки в античній риториці і розвивалась в рамках християнської віри. Першим визначним ритором був митрополит Іларіон. У „Слові про закон і благодать” виявив високий духовний талант проповідника, володіння риторичними фігурами античної риторики, пишномовство та свою оригінальну побудову проповіді: вступ, звертання, пояснення, воздання хвали Володимиру та хрещенню Русі.

Тематика полемічних творів потребувала розширення рамок риторичних засобів за рахунок введення живомовної експресії та значних надбань українського фольклору. Тому відомий полеміст Іван Вишенський широко використовував у своїй творчості просту мову.

Список літератури до теми:

1. Абрамович С.Д., Гураль М.І., Чикаркова М.Ю. Риторика. – Ч.1. Історія розвитку риторики. – Чернівці, 2000.

2. Громовий В. Мистецтво живого слова. – Кіровоград, 1999.

3. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К., 1997.

4. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К.: Вища школа, 2003.

5. Олійник І.С., Іваненко В.К., Рожило Л.П., Скорик О.С. Методика навчання рідної мови в середній школі. – К.: Вища школа, 1989.

6. Основы педагогического мастерства: Учебное пособие для студентов педагогических институтов. – К.: Вища школа, 1987.

Дата добавления: 2017-02-01