Класифікація матеріальних запасів

Класифікація запасів необхідна для рішення принаймні двох задач:

1. Конкретизація об'єкта вивчення в рамках заданого матеріального потоку.

2. Керування запасами в рамках заданої логічної системи.

Мається багато класифікацій, що допомагають деталізувати рішення в сфері керування запасами.

За місцем перебування запаси поділяються на:

• виробничі;

• товарні.

Виробничі запаси формуються на промислових підприємствах і призначені для виробничого споживання. Вони повинні забезпечувати безперебійність виробничого процесу. Запаси враховуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. До них відносяться предмети споживання, що надійшли до виробничих споживачів різного рівня, але ще не використані і не піддані переробці, а також засобу виробництва.

Товарні запаси знаходяться в підприємств-виготовлювачів на складах готової продукції, а також у каналах розподілу і виробників, і торговельних компаній. Товарні запаси необхідні для безперебійного забезпечення споживачів різного рівня продукцією.

Запаси в каналах сфери звертання (дистрибутивних каналах) розбиваються на:

• запаси в шляху;

• запаси на підприємствах торгівлі.

Запаси в шляху (або транспортні/транзитні запаси) знаходяться на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

Кожна організація в ланцюзі постачань є, з одного боку, постачальником (виготовлювачем), а з іншого боку - споживачем. З цих позицій промислове підприємство завжди має виробничі і товарні запаси.

По функціях, що виконуються, запаси підрозділяються на:

• поточні;

• підготовчі (буферні);

• гарантійні (страхові, або резервні);

• сезонні;

• перехідні.

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання матеріальними ресурсами виробничого процесу, а також реалізації (розподілу) готової продукції підприємствами-виготовлювачами й організаціями торгівлі в період між двома суміжними постачаннями. Поточні запаси складають основну частину виробничих і товарних запасів. Їхня величина постійно міняється.

Підготовчі (буферні) запаси виділяються з виробничих запасів, вони вимагають додаткової підготовки перед використанням у виробництві (сушіння деревини, наприклад). Підготовчі запаси готової продукції викликані необхідністю їхньої підготовки до відпустки споживачам.

Гарантійні (страхові, або резервні) запаси призначені для безперервного постачання продукцією споживача у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності і величині партій постачань від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у шляху. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів є постійною величиною. При нормальних умовах роботи ці запаси є недоторканними.

Сезонні запаси утворяться при сезонному характері виробництва, споживання або транспортування продукції. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або транспортуванні.

Перехідні запаси - залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони забезпечують безперервність виробництва і споживання в звітному й у наступному за звітним періоді до чергового постачання.

Виділяють також спекулятивного і рекламні (для просування продукції) запаси.

Спекулятивні запаси створюються з метою захисту від можливого підвищення цін або введення протекціоністських квот або тарифів, а також щоб використовувати кон'юнктуру ринку для одержання додаткового прибутку.

Рекламні запаси (для просування продукції) створюються і підтримуються в каналах розподілу для швидкої реакції на проведену фірмою маркетингову політику. Вони зв'язані із широкомасштабними рекламними заходами. Ці запаси повинні задовольняти можливе різке збільшення попиту на продукцію фірми.

За часом запаси підрозділяються на:

• максимальний бажаний запас;

• граничний рівень запасу;

• поточний рівень;

• гарантійний запас.

Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі керування запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різних системах керування максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.

Граничний рівень запасу ("крапка замовлення") використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівневі запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним, граничним або гарантійним рівнями запасу.

Гарантійний запас (страхового або резервний) призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених обставин.

Можна також виділити неліквідні запаси - довгостроково виробничі і товарні запаси, що не використовуються. Утворяться в результаті погіршення якості товарів під час їхнього збереження, або морального зносу.

Важливу роль грає організація виробничих запасів на підприємстві, від якої залежить процес матеріального виробництва та фінансовий стан підприємства. При цьому першочерговим завданням менеджменту виробничих запасів є встановлення оптимальної потреби їх на підприємстві при мінімізації витрат. Характер, склад та структура витрат залежать від багатьох факторів: організаційно-правової форми господарювання; галузевої належності; інвестиційної, фінансової, облікової політики, а також встановлених законодавством правил та принципів поведінки господарюючих суб'єктів у податковій, кредитній, страховій та фондовій сферах.

Витрати, що виникають у зв'язку з придбанням і підтриманням необхідного обсягу виробничих запасів поділяються на:

· матеріальні витрати;

· витрати по оплаті праці;

· накладні витрати;

· комерційні витрати проценти за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений в запаси;

· витрати на зберігання утримання складів (амортизація, опалювання, освітлення тощо);

· витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу по зниженим цінам, уповільнення темпів споживання даного виду матеріальних ресурсів;

· витрати, пов'язані з втраченою вигодою від використання вкладених в виробничі запаси коштів в інші альтернативні напрямки: зростання виробничої потужності, зниження собівартості продукції.

До основних факторів, що впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні:

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їх оборотність. А в міру насичення ринку і збільшення пропозиції товарів спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Одна з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів, - вивчення купівельного попиту, вплив на постачальників з метою розширення асортименту та поліпшення якості товарів.

2. Обсяг роздрібного товарообігу. Для торгових підприємств з великим обсягом товарообігу характерні, за інших рівних умов, наявність великого розміру товарних запасів і прискорена товарооборотність. Чим більше обсяг товарообігу, тим більше і одноденний товарообіг, а, отже, і розмір товарних запасів. Прискорена оборотність пояснюється тим, що в таких магазинах товар завозять частіше, причому нерідко минаючи посередників.

3. Складність асортименту товарів. Величину товарних запасів визначають також широта і оновлюваність асортименту товарів. Чим більше асортимент, тим більше товарних запасів. Час обігу товарів складного асортименту, як правило, перевищує час обігу товарів простого асортименту. По товарах складного асортименту створюються товарні запаси за різними ознаками. Так, в магазині, реалізующим товари складного асортименту, наприклад, швейні вироби, постійно повинен бути широкий вибір одягу за розмірами, ростам, фасонам, забарвленням тканини і т.д., їх необхідно підсортувати і готувати до продажу. А ці операції вимагають певного часу та створення додаткових запасів.

4. Споживчі і фізико-хімічні властивості товарів. Вони обмежують або подовжують час обороту. По товарах, стійким в зберіганні, створюють великі товарні запаси складного асортименту, тривалого користування, а також не швидкопсувні продовольчі товари. На окремі товари в силу їх фізико-хімічних властивостей встановлюють не терміни зберігання, а терміни реалізації, обмежені декількома годинами. За таких товарів великі товарні запаси створювати не можна.

5. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. У свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Наприклад, час завезення товарів на Крайню Північ, у високогірні та віддалені райони може бути обмежене через природних умов і труднощів транспортування. Природно, у цих районах час обігу товарів набагато тривалішою, ніж в інших. Чим ближче розташовані промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тим менше часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для швидкопсувних товарів.

6. Стан матеріально-технічної бази та основних фондів торговельного підприємства. Наявність розвиненої мережі, оснащеної сучасним обладнанням для зберігання товарів, у торговому підприємстві дозволяє створювати їх широкий асортимент, забезпечуючи збереження і якість. [Гаджинский А.М. "Логістика". - М.: Інформаційно-впроваджувальний центр "Маркетинг", 2009.]

Таким чином, товарно-матеріальні запаси є найсуттєвішою частиною у господарчій діяльності підприємства. Вони є складовою частиною оборотних активів і є об'єктом фінансового планування, відображаються в обліку та звітності підприємства. Товарно-матеріальні запаси, проходячи по стадіях виробничого циклу, переходять з сфери виробництва у сферу обігу, тому повинні забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по збереженню.

Дата добавления: 2017-02-01