Системи оцінювання рівня складських запасів

Управління запасами - це процес визначення і підтримки оптимального розміру запасів, а також забезпечення їх фінансування.

Вирішуються завдання:

· розрахунок розміру необхідного для підприємства запасу (норми запасу);

· організація системи контролю за реальним розміром запасу, а також його поповненням відповідно до встановленої нормі.

Система управління запасами включає в себе ряд послідовно виконуваних процесів, основними з яких є:

1. Аналіз запасів у попередньому періоді. Головне завдання - визначити рівень забезпеченості ними виробництва і оцінка ефективності їх використання.

2. Формулювання цілей створення запасу. Вони можуть бути наступними:

· забезпечення виробничої діяльності зараз;

· забезпечення діяльності в області збуту зараз;

· створення сезонних запасів, які забезпечуватимуть процес виробництва в майбутньому періоді.

3. Оптимізація розмірів основних груп поточних запасів. Для цього застосовується ряд моделей, з яких найбільш поширена - "Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення" (див. Також - оптимальний розмір партії). Вона заснована на оптимізації всіх операційних витрат підприємства із закупівлі та зберігання запасів. У даній моделі операційні витрати поділяються на:

а) витрати на розміщення замовлень;

б) витрати на зберігання товарів на складі.

Результатами управління запасами є:

· зниження виробничих втрат з причини браку в запасах;

· прискорення обороту;

· максимальне зменшення надлишків ТМЗ;

· зниження витрат підприємства на зберігання ТМЗ;

· зменшення втрат від псування, старіння запасів;

· оптимізація оподаткування.

Методи управління запасами

Норма запасу - це мінімальна кількість предметів праці, знаходиться у підприємства і необхідне для безперебійного постачання виробництва.

Для визначення норм запасів використовуються три групи методів:

· евристичні;

· методи техніко-економічних розрахунків;

· економіко-математичні методи.

Евристичні методи припускаю собою використання знань і досвіду фахівців, що вивчають звітну інформацію за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення про мінімальні необхідних для підприємства запасах, які засновані, на їх особистій (суб'єктивному) розумінні тенденцій розвитку попиту. Таким фахівцем може бути співробітник підприємства, який постійно вирішує завдання нормування запасу. Використовуваний в даному випадку метод рішення (з групи евристичних) має назву «дослідно-статистичний».

У разі якщо завдання у сфері управління запасами на підприємстві має певну складність, можна використовувати знання і досвід кількох співробітників підприємства. При подальшому аналізі їх суб'єктивних оцінок ситуації і пропонованих рішень, використовуючи спеціальний алгоритм, можна сформувати досить гарне рішення, яке мало чим відрізнятиметься від оптимального. Даний метод, як і попередній, відноситься до евристичних методам і має назву «метод експертних оцінок».

Суть методу техніко-економічних розрахунків полягає в поділі всього запасу на окремі групи залежно від цільового призначення, наприклад, на номенклатурні позиції. Потім для освічених груп окремо розраховується сезонний, поточний і страховий запаси, причому кожен з яких може бути розділений на певні елементи. Так, наприклад, страховий запас у разі збільшення попиту або порушення встановлених строків завезення товарів від постачальників. Даний метод дозволяє досить точно визначати потрібний для підприємства розмір запасів, але його трудомісткість велика.

Економіко-математичні методи. Попит на продукцію або товари в більшості випадків являє собою процес випадковий, який можна описати методами математичної статистики. Найбільш простий економіко-математичний метод визначення розмірів запасу - це метод екстраполяції, що дозволяє перенести темпи, які склалися в минулому на майбутнє.

Попит - це кількість товару, яку хочуть і можуть придбати покупці за певний період часу при всіх можливих цінах на цей товар.
В умовах ринку діє так званий закон попиту, суть якого можна виразити таким чином. За інших рівних умов величина попиту на товар тим вище, чим нижче ціна цього товару, і навпаки, чим вища ціна, тим нижче величина попиту на товар. Дія закону попиту пояснюють існуванням ефекту доходу та ефекту заміщення. Ефект доходу виражається в тому, що при зниженні ціни товару споживач відчуває себе багатшими і хоче придбати більшу кількість товару. Ефект заміщення полягає в тому, що при зниженні ціни товару споживач прагне замістити цим подешевшали товаром інші, ціни на які не змінилися.
Поняття «попит» відображає бажання і можливість придбати товар. Якщо відсутній одна з цих характеристик, відсутній і попит.

Дія закону попиту обмежено в наступних випадках:

Ø при ажіотажному попиті, викликаному очікуванням підвищення цін;

Ø для деяких рідкісних і дорогих товарів, покупка яких є засобом накопичення (золото, срібло, дорогоцінні камені, антикварні вироби тощо);

Ø при перемиканні попиту на більш нові та якісні товари (наприклад, з друкарських машинок - на домашні комп'ютери; зниження цін на друкарські машинки не призведе до підвищення попиту на них).

Зміна кількості товару, яку покупці хочуть і можуть купити, залежно від зміни ціни цього товару називають зміною величини попиту.

Однак ціна є не єдиним фактором, який впливає на бажання і готовність споживачів придбати товар. Зміни, які викликані впливом усіх інших факторів, крім ціни, називають зміною попиту. Всі інші фактори (так звані нецінові) впливають як у бік збільшення, так і убік зменшення попиту.

Однак ціна є не єдиним фактором, який впливає на бажання і готовність споживачів придбати товар. Зміни, які викликані впливом усіх інших факторів, крім ціни, називають зміною попиту. Всі інші фактори (так звані нецінові) впливають як у бік збільшення, так і убік зменшення попиту.

До нецінових факторів належать:

Ø зміни в доходах населення;

Ø зміни в структурі населення;

Ø зміна цін на інші товари4

Ø сировину тощо;

Ø зміна смаків споживачів.

Так, маючи дані про розмір запасів за минулі чотири періоди, застосувавши метод екстраполяції, можна розрахувати розмір запасів на майбутній період за допомогою формули: [7]

Y5 = 0,5 (2Y4 + Y3 - Y1), (1.2)

де Y1, Y3, Y4 - показники запасу (у відсотках до обороту, у сумі або днях), за перший, третій і четвертий періоди відповідно;

Y5 - нормативний показник (рівень) запасу на майбутній, п'ятий період.

Спрогнозувати рівень запасів для шостого періоду можна за допомогою наступної формули: [7]

Y6 = 0,5 (2Y5 + Y4 - Y2), (1.3)

де Y6 - нормативний показник (рівень) запасу на шостий період.

Світова практика управління запасами на підприємстві показує, що зростання запасів повинен трохи відставати від зростання попиту. У математичному вираженні це виглядає так: [7]

Тз = , (1.4)

де Тз - темп зростання запасів;

То - темп зростання попиту.

При вище вказаному співвідношенні між попитом і запасами можливе прискорення оборотності оборотних коштів.

Підтримка розмірів матеріальних запасів на належному рівні забезпечує безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами. Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметрами системи управління запасами є:

- точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

- обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

- поповнювана кількість продукції, за рахунок якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

- система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система «Максимум-мінімум».

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами: система управління запасами з фіксованим розміром замовлення і система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення. Інші системи управління запасами (система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система «максимум-мінімум»), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення. Ця система проста і є свого роду класичною. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення».

У процесі функціонування даної технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі. У вітчизняній практиці найчастіше виникає ситуація, коли розмір замовлення визначається згідно яких-небудь часткових організаційних міркувань. Наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень.

Регулюючими параметрами даної системи є розмір замовлення і «точка замовлення».

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов'язань або з урахуванням коливань попиту на вироблену продукцію і т.д.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад у логістичній системі. Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періоді є постійним.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається «двобункерною», оскільки в даному випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера - у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

Таким чином, дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

- великі витрати внаслідок відсутності запасу;

- високі витрати на зберігання запасів;

- висока вартість товару, який замовляється;

- високий ступень невизначеності попиту;

- наявність знижки ціни залежно від кількості, яка замовляється;

- накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення». За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту - для торгового підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і т. п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Регулюючими параметрами даної системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями партій.

Перевагою даної системи є відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

- умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

- витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

- втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох товарів в одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т.д.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті нижче.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові і додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовується так називана система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «ні».

Модель повинна відповідати на такі питання:

1. Розмір замовлення?

2. Час замовлення? – Залежить від типу системи управління.

Переваги і недоліки систем управління запасами наведемо в таблиці.

Таб.1.1

Переваги і недоліки систем управління запасами

Назва системи	Переваги	Недоліки
Система з фіксованим розміром замовлення(двобункерна)	передбачає захист підприємства від утворення дефіциту	вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення»
Система з фіксованою періодичністю замовлення	відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи	необхідность робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту
Система із заданою періодичністю поповнення запасів	повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи	додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів
Система «мінімум-максимум»		Дана система працює лише з даним рівнем запасів, а саме «мінімальним» чи «максимальним»

Якщо система передбачає періодичний контроль – стан запасів контролюється через рівні проміжки часу (щодобово, щомісячно).

Якщо система передбачає неперервний контроль стану запасу, то точка замовлення визначається рівнем запасу, при якому необхідно розміщувати нове замовлення.

Таким чином, розв’язок узагальненої задачі управління запасами визначається так:

1. У випадку періодичного контролю стану запасу слід забезпечувати постачання нової кількості ресурсів в розмірі обсягу замовлення через рівні проміжки часу.

2. У випадку неперервного контролю стану запасу необхідно розміщувати нове замовлення у розмірі обсягу замовлення, коли його рівень досягає точки замовлення.

Розмір і точка замовлення визначаються з умов мінімізації сумарних витрат системи управління запасами, що можна визначити у вигляді функції цих двох змінних.

A = B + C + D + E (1.5) [7]

де A - Сумарні витрати системи управління запасами;

B - Витрати на придбання

C - Витрати на оформлення замовлення запасами

D - Витрати на зберігання замовлення

E - Втрати від дефіциту

Витрати на придбання: важливим фактором є залежність ціни одиниці продукції від розміру замовлення, що виражається у вигляді оптових знижок (ціна одиниці продукції знижується із зростанням розміру замовлення).

Витрати на оформлення замовлення – постійні витрати, що залежать від його розміщення. Таким чином, при задоволенні попиту на протязі заданого проміжку часу шляхом розміщення більш дрібних замовлень (частіше) витрати зростають у порівнянні з тим, коли попит задовольняється шляхом розміщення великих замовлень.

Витрати на зберігання замовлення являють собою витрати на зберігання запасу на складі (відсоток на інвестований капітал, витрати на перероблення, амортизаційні та експлуатаційні витрати), вони збільшуються із збільшенням обсягу запасу.

Втрати від дефіциту – втрати, пов’язані із відсутністю запасу необхідної продукції.

Оптимальний рівень запасу відповідає мінімуму сумарних витрат.

Зауважимо, що модель управління запасами не обов’язково повинна містити усі чотири види витрат, оскільки деякі з них можуть бути незначними. На практиці деякі з них можна не враховувати при умові, що вони не становлять суттєвої частини загальних витрат.

Сумарні витрати

Сумарні витрати

Витрати на оформлення замовлення  

Мінімальні витрати  

Витрати на збереження  

Закупівельна ціна    

Рівень запасу  

Витрати від дефіциту  

Оптимальний рівень  

Рис.1.2 Залежність витрат від рівня замовлення [2]

Оптимізація матеріальних запасів

Матеріальні запаси відіграють велику роль у народному господарстві нашої країни. Значення їх особливе зростає в умовах науково-технічної революції.

Матеріальні запаси є необхідним чинником, що забезпечує безперервність виробничого процесу.

Матеріальні запаси засобів виробництва можуть зосереджуватися в наступних сферах виробництва і звертання:

1. У підприємств - виробників продукції у виді запасів готової продукції. Склади готової продукції в місцях її виробництва є вихідними точками зіткнення сфери виробництва зі сферою звертання.

3. На складах і базах постачальницько-збутових організацій, де зберігається продукція, що недоцільно поставляти транзитною формою постачання, тому що вона потрібно споживачам у незначних кількостях або має потребу в підсортуванні, комплектуванні або інших видах підготовки до споживання.

4. На складах підприємств, що споживають даний вид продукції. У цих пунктах продукція виробничо-технічного призначення закінчує своє звертання і вступає в процес виробництва. Склади сировини, матеріалів, палива, що комплектують виробів і іншої необхідних для нормальної роботи підприємства матеріальних цінностей, є кінцевими точками дотику сфери звертання зі сферою виробництва.

У керуванні матеріальними запасами існує ряд протиріч.

Критерієм оптимізації матеріальних запасів є мінімізація усіх витрат, зв'язаних з величиною запасів, що залежить від процесу матеріально-технічного постачання.

Основні умови, якою повинні задовольняти системи керування матеріальними запасами:

1) обсяг запасів повинний забезпечувати безперервність виробничого процесу,

2) розмір запасів повинний бути мінімальним з метою скорочення витрат на збереження матеріального запасу, на будівництво складських приміщень і іммобілізацію матеріальних ресурсів.

Типи моделей управління запасами [2]

Велика різноманітність моделей управління запасами пояснюється характером попиту.

Детермінований попит:

· статичний – інтенсивність попиту незмінна в часі (зустрічається рідко);

· динамічний – попит відомий, але змінюється в часі.

Ймовірнісний попит:

· с таціонарний – функція щільності ймовірності попиту, незмінна в часі;

· нестаціонарний – функція щільності ймовірності попиту, змінюється в часі, найбільш точно описує характер попиту, але математично складний.

Характер попиту – один з основних факторів при побудові моделі, але є ще й інші фактори, що впливають на вибір моделі:

- Запізнення поставок або терміни виконання замовлень. Після розміщення замовлення воно може бути виконане терміново або через деякий час. Інтервал часу між моментом розміщення замовлення і його постачанням називається запізненням постачання. Ця величина може бути детермінованою або випадковою.

- Поповнення запасу. Хоча система управління запасами може функціонувати при запізненні постачання, процес поповнення запасу може здійснюватись миттєво або рівномірно в часі. Миттєве поповнення запасу відбувається при умові, коли замовлення надходять від зовнішнього джерела. Рівномірне поповнення – коли продукція, що запасається, виробляється самою організацією.

У загальному випадку система може функціонувати при додатньому запізненні постачання та рівномірному поповненні запасу.

- Період часу визначає інтервал, на протязі якого здійснюється регулювання рівня запасу. Він буває кінцевий та нескінченний в залежності від проміжку часу, коли можна надійно прогнозувати.

- Число пунктів накопичення запасу. В системи управління запасами може включатися декілька пунктів зберігання запасу. У деяких випадках ці пункти організовані таким чином, що один виступає як постачальник для іншого – система управління запасами із розгалуженою структурою.

- Число видів продукції. В системі управління запасами може бути більше одного вида продукції. Цей фактор враховується, коли є декілька залежнлстей між видами продукції. Наприклад, для деяких із них може використовуватись одне складське приміщення.

Дата добавления: 2017-02-01