Бонітування ґрунтів та складання шкал бонітету

Відповідно до статті 203 Земельного кодексу України [2], облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в оренду; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліорованих земель, за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Детального особливого обліку вимагають землі житлової та громадської забудови, які є просторовим операційним базисом для житлового, адміністративного і культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою, дрібними ділянками.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель. Категорії придатності земель виділяють за основними стадіями їх утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сільськогосподарського призначення. Основою для виділення категорій придатності є якісний стан земель і мож­ливість їх використання під сільськогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища).

Класифікація земельного фонду передбачає такі категорії придатності:

1 – землі, придатні під ріллю;

2 – землі, придатні під сінокоси;

3 – землі пасовища, після покращення можуть вико­ристовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

4 – землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після корінних меліорацій;

5 – землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6 – землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

7 – порушені землі.

б)характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

в)характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

г)лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д)класифікацію земель житлової та громадської забудови, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

е) характеристику земель житлової та громадської забудови за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформації угідь, захисту ґрунтів від ерозії, виявлення резервів освоєння нових земель шляхом їх меліорації та рекультивації, проведення природно-сільськогосподарського районування території, розробки систем ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування на перспективу, проведення бонітування ґрунтів і економічної та грошової оцінки земель.

Дані кадастрового обліку мають важливе господарське і правове значення. Так, зафіксовані при обліку площі сільськогосподарських угідь можуть бути змінені або переведені до інших видів угідь тільки в вста­новленому законом порядку. У разі погіршення якості земель або неправильного їх використання дані державного обліку приймаються як вихідні. Відомості обліку кладуться в основу різних державних заходів щодо використання і охорони земель. Дані обліку є однією із основ для встановлення умов цивільно-правових угод із землею і визначення нормативної, договірної або заставної ціни землі.

За характером отримання інформації облік землі поділяється на первинний (основний) і поточний (подальший). Первинний облік здійснюється періодично на основі інструментальних зйомок з використанням планово-картографічних та інших матеріалів. Він включає в себе: підготовчі, польові і камеральні роботи. За допомогою поточного обліку виявляються зміни, що відбулися в стані земель, які відображаються у даних первинного обліку. При цьому визначаються зміни, що не тільки фактично відбулися на земельних площах, але і їх законність. У цих цілях проводяться зйомки, обстеження і спеціальні обміри земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру [2, ст.196] та основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва [3, ст.5]. У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науковою основою раціонального і високоефективного використання земельних ресурсів, спрямованого на підвищення ґрунтової родючості й урожайності сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність вирощуваних сільськогосподарських культур, у конкретних природно-кліматичних умовах [2, ст.199].

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність [2, ст.199]. Таким чином, бонітування ґрунтів встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів проводиться відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення та лісового фонду.

Бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою [3, ст.16].

Предметом бонітування ґрунтів є морфологічні, технологічні, агрохімічні, гідрологічні й біологічні властивості, що характеризують її родючість.

Об'єктом бонітування є ґрунт, виражений строго певними таксономічними одиницями, установленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

Ґрунт - верхній шар земної кори, здатної забезпечувати рослини під час їх росту і розвитку водою та поживними речовинами [4].

У зв'язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською цінністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього, близьких за агрофізичними, агрохімічними й іншими природними властивостями, які впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Одиницею бонітування - є агровиробнича група ґрунтів.

Агровиробнича група ґрунтів - угрупування різновидів ґрунтів за подібними фізичними, хімічними та природними властивостями.

Основна мета бонітування - кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто на скільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур. Будучи складовою частиною земельного кадастру, бонітування ґрунтів має велике значення, оскільки:

• дозволяє порівнювати і групувати ґрунти за продуктивністю;

• дає можливість виявляти найсприятливіші ґрунти для вирощування тих чи інших культур;

• сприяє ефективному використанню добрив, проведенню агротехнічних та меліоративних заходів;

• допомагає розробці та впровадженню зональних систем землеробства;

• ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь та лісових насаджень;

• має велике значення в охороні ґрунтів від деградації (ерозії, забруднення важкими металами, пестицидами, заболочення тощо).

Завдання бонітування ґрунтів полягає в тому, щоб дати оцінку ґрунту як природно-історичному тілу, яке має істотну властивість - родючість, абстрагуючись від конкретних організаційно-господарських умов. Оцінку ґрунтів передбачається проводити за об'єктивними властивостями і ознаками, які притаманні самим фунтам.

Бонітування починається з оцінки агровиробничих груп ґрунтів. Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сіножатей і пасовищ [5]. Отже, за критерій бонітування ґрунтів беруться властивості ґрунтів, виражені в кількісних показниках, стійкі в часі, які суттєво впливають на урожай сільськогосподарських культур і найбільш повно відображають сутність родючості ґрунтів.

До числа основних діагностичних ознак відносяться:

• валові запаси фосфору (Р₂О₅, мг/100 г);

• валові запаси калію (К₂О, мг/100 г);

• кислотність (рН);

• процентна глибина гумусового горизонту;

• процентний вміст гумусу у ґрунті.

Переходячи до виконання бонітування збирають матеріали і дані, необхідні для проведення обчислювальних робіт. Це в основному дві групи вихідних матеріалів:

1) матеріали крупномасштабних ґрунтових зйомок на території землеоціночного району (картограми агровиробничих груп ґрунтів, карти еродованості земель, ґрунтові звіти тощо), які надають відомості про природні властивості ґрунтів.

2) багаторічні дані про урожайність ведучих та інших сільськогосподарських культур на землях району.

Методика складання шкал бонітування та умови оцінки ґрунтів за природними, зональними і господарськими факторами.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів, [1]. При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали: першу, основну - за властивостями ґрунтів і другу - за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь.

Сукупний вплив усіх природних чинників на рівень родючості ґрунту позначається на урожайності сільськогосподарських культур. Проте урожайність культур залежить не тільки від якості ґрунту, але й від економічних чинників ведення сільськогосподарського виробництва, зокрема забезпеченості основними й оборотними фондами, кількості добрив, що вносяться, агротехніки тощо. При бонітуванні ґрунтів за фактичною урожайністю оцінюється не тільки земля, але й кваліфікація спеціалістів і керівників господарств, їх організаторські здібності. Якість землі визначає урожайність тільки за умови, якщо решта чинників виробництва однакові. Тому при бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги врожайність сільськогосподарських культур на різних агровиробничих групах ґрунтів у межах природно-сільськогосподарського району чи землекористування при порівняному рівні агротехніки й інтенсивності землеробства.

При розробці агрокліматичного обґрунтування розміщення сільськогосподарських культур керуються такими принципами:

• значення культури в народному господарстві;

• вплив метеорологічних умов на швидкість розвитку і строки настання основних фенофаз;

• вплив метеорологічних умов на урожай.

Виділення зон вирощуваних культур здійснюється таким чином. За опублікованими даними вивчаються й аналізуються вимоги окремих культур до тепла, вологи, світла на різних фазах розвитку. Порівнянням мінімальних і максимальних значень цих показників для кожної культури з фактичними багаторічними даними встановлюють межі зони вирощування. Межі зони вирощування культури суміщаються з межами природно-сільськогосподарських районів.

Для умов України виділені зони вирощування озимої пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи на зерно, цукрового буряку, соняшнику, картоплі, льону-довгунцю. Вони не є стабільними і можуть змінюватися залежно від досягнень селекційної роботи. За схемами зон вирощування культур визначається належність природно-сільськогосподарських районів до тієї чи іншої зони вирощування кожної культури, і для кожного району встановлюється набір культур, за якими проводиться бонітування ґрунтів [1].

У нашому випадку землекористування має наступний перелік культур, що займають площу з певною питомою вагою (у відсотках): озима пшениця – 41 %, ячмінь – 7 %, кукурудза – 23 %, цукровий буряк – 12 %, соняшник – 7 %, озиме жито – 10 %.

Отже, розглянемо порядок визначення площ, зайнятих основними сільськогосподарськими культурами у розрізі агровиробничих груп ґрунтів. Для цього заповнимо таблицю 18 Робочого зошиту.

Знаючи загальну площу агрогрупи 40е (23,9 га) та питому вагу площі, яку займає озима пшениця (41%) знаходимо площу озимої пшениці за агрогрупою 40е згідно формули 11:

Рк_і = (Ра_і×W_i)/100 % (11)

Рк_і - площа і-ої сільськогосподарської культури на окремій і-ій агрогрупі, (га); Ра_і - загальна площа і-ої агрогрупи, (га); W_i — питома вага і-ої сільськогосподарської культури, %.

Отже, відповідно до відомих площ таблиці 18 Робочого зошиту та формули 1 визначаємо площу озимої пшениці на агрогрупі 40е:

Рк_і = (23,9×41,0)/100 % = 9,8 га

За таким же принципом розраховуємо площі сільськогосподарських культур для всіх інших агрогруп у межах землекористування. Коли всі площі сільськогосподарських культур в розрізі агрогруп розраховані, знаходиться загальна площа ріллі, яку займає окрема культура.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Бал бонітету ґрунту - показник якості ґрунтів, їх продуктивності, доброякісності, який є інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними мірами (мг, мг-екв, т, мм, % тощо), тоді як сам є безрозмірним.

Розрахунок балів бонітету приводиться відносно еталонних агровиробничих груп ґрунтів, які мають найкращі властивості та найбільшу природну продуктивність, вибраних для кожної культури і прийнятих за 100 балів. Еталонний грунт (агрогрупа) встановлюється для кожної культури в межах природно-сільськогосподарського району, а точніше в ареалі екологічного оптимуму даної культури. Еталонна агрогрупа- це агрогрупа, яка має найвищий показник (оптимум) валових запасів фосфору (Р₂0₅, мг/100 г), калію (К₂0, мг/100 г), кислотності (рН), процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу у ґрунті в певному земельно-оціночному районі.

Оцінювальні шкали можуть бути замкненими або розімкненими. Якщо еталоном слугують ґрунти, які за природними ознаками належать до найбільш родючих, або за такий же еталон приймають показник максимальної урожайності, отримаємо замкнену шкалу. Якщо за еталон приймають природні ознаки і дані урожайності домінуючого типу ґрунтів, побудовану оцінювану шкалу називають розімкненою.

Заповнимо таблицю 15 Робочого зошиту. Для визначення балів бонітету агрогруп порівнюємо діагностичні ознаки агргруп і еталону. Якщо на агрогрупі, яка досліджується, показники фосфору (Р₂О₅, мг/100 г), калію (К₂О, мг/100 г), процентної глибини гумусового горизонту та вмісту гумусу у ґрунті (у відсотках) вище еталону або рівні, то бал агрогрупи приймаємо за 100.

У тому випадку, коли показники Р₂О₅, К₂0, процентної глибини гумусового горизонту та вмісту гумусу природних властивостей ґрунту (у відсотках) нижчі, то бал бонітету для них розраховується за формулою:

Б = (М×100)/М₁₀₀ (12)

де: Б - бал бонітету властивостей ґрунту; М - показник фосфору (Р₂О₅, мг/100 г), калію (К₂О, мг/100 г), процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу у ґрунті на досліджуваній агрогрупі; М₁₀₀ - еталонний показник властивості ґрунту. Для прикладу розрахуємо бал бонітету агрогрупи 40е за показниками фосфору:

Б = (5,0×100)/7,9 = 63,3 бала

За таким же принципом розраховуємо бали бонітету для інших агрогруп.

При обчисленні балів за кислотністю ґрунту (рН) розрахунки проводяться за формулою 12, коли показник рН нижче еталонного, а якщо показник рН вище еталонного, то розрахунки проводяться за нижченаведеною формулою:

Б_рН = ((рН_і – 2×(рН_і - рН_е))/ рН_е)×100 (13)

Б_рН - бал бонітету за кислотністю ґрунту; рН_і - показник кислотності ґрунту на досліджуваній агрогрупі; рН_е - еталонний показник кислотності ґрунту.

За результатами балів бонітету для всіх агрогруп в розрізі діагностичних ознак, визначаємо середньозважений бал за агровиробничою групою ґрунтів. Для цього спочатку вираховуємо ціну балу для окремої сільськогосподарської культури. Ціна балу визначається за наступною формулою:

Ц = М_е/100 (14)

де Ц - ціна еталонної властивості ґрунту; М_е - показник фосфору (Р₂О₅, мг/100 г), калію (К₂О, мг/100 г), кислотності рН, процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу у ґрунті на еталонній агрогрупі.

Так наприклад, ціна балу для фосфору на агрогрупі 40е дорівнює:

Ц = 7,9/100 = 0,079

Після визначення ціни балу для всіх показників критеріїв бонітування за формулою 14 знаходимо середньозважений бал бонітету за агровиробничими групами ґрунтів.

Визначення середньозваженого балу за агровиробничою групою ґрунтів проводимо за формулою 15:

Б_{сзв агрогрупи} = (Б_Р2О5 × Ц _Р2О5 + Б_К2О × Ц _К2О + Б_рН × Ц _рН + Б_ггг × Ц _ггг + Б_вг × Ц_вг)/(Ц _Р2О5 + Ц _К2О + Ц _рН + Ц _ггг + Ц_вг) (15)

Б_{сзв агрогрупи} - середньозважений бал за агровиробничою групою ґрунтів, Б_Р2О5 - бал бонітету фосфору (Р₂О₅, мг/100 г) на досліджуваній агрогрупі; Ц _Р2О5 - ціна показника фосфору (Р₂О₅, мг/100 г) на еталонній агрогрупі; Б_К2О - бал бонітету калію (К₂О, мг/100 г) на досліджуваній агрогрупі; Ц _К2О - ціна показника калію (К₂О, мг/100 г) на еталонній агрогрупі; Б_рН - бал бонітету кислотності рН на досліджуванійагрогрупі; Ц_рН - ціна показника кислотності рН на еталонній агрогрупі; Б_ггг - бал бонітету процентної глибини гумусового горизонту на досліджуванійагрогрупі; Ц _ггг - ціна показника процентної глибини гумусового горизонту на еталонній агрогрупі; Б_вг - бал бонітету процентного вмісту гумусу у ґрунті на досліджуваній агрогрупі; Ц_вг - ціна показника процентного вмісту гумусу у ґрунті на еталонній агрогрупі.

Так, для агрогрупи 40е середньозважений бал бонітету складає:

Б_40е = (63,3×0,079 + 99×0,101 + 93,3×0,075 + 80,6×0,620 + 86,4×0,059)/(0,079 + 0,101 + 0,075 + 0,620 + 0,059) = 82,5

Наступним кроком є визначення середньозваженого балу бонітету з урахуванням поправочного коефіцієнту змитості. Ерозійні процеси негативно впливають не тільки на природні властивості ґрунту, але й на урожайність сільськогосподарських культур. Для врахування дії ерозійних процесів вводяться відповідні поправочні коефіцієнти:

• для слабозмитих земель - 0,81;

• для середньозмитих земель - 0,66;

• для сильнозмитих земель - 0,50.

Середньозважений бал бонітету з урахуванням поправочного коефіцієнту змитості визначається за формулою:

Б _{СВ змитість} = Б _{СВ агрогрупи} ×k_{поправки} (16)

де Б_{СВ змитість} ^_ середньозважений бал бонітету з урахуванням поправного коефіцієнту змитості; Б_{СВ агрогрупи} - середньозважений бал за агровиробничою групою ґрунтів; k_{поправки} - поправочний коефіцієнт.

Для того, щоб визначити ступінь прояву ерозійних процесів на тій чи іншій агрогрупі скористаємось даними опису ґрунтів. Так, відповідно до нашого прикладу встановлено, що ґрунти агрогрупи 55е слабозмиті, інші незмиті. Отже, отримуємо відкориговані значення балу бонітету тільки по агрогрупі 55е:

Б = 79,4×0,81 = 64,3;

Для всіх інших агрогруп бал бонітету залишається без змін.

Узагальнення даних статистичної оброки завершується визначенням показників в цілому по об'єкту оцінки. У даному випадку таким показником є середньозважений бал бонітету за наявними агрогрупами з урахуванням поправочного коефіцієнту змитості ґрунтів по землекористуванню, який визначається за формулою:

Б_з/к = (ΣБ_і×Р_і)/ΣР_і (17)

де Б_з/к – середньозважений бал бонітету по землекористуванню; Б_і – середньозважений бал бонітету з урахуванням коефіцієнта змитості на і-агрогрупі; Р_і – площа і-агрогрупи.

У даному випадку середньозважений бал бонітету за наявними агрогрупами з урахуванням поправного коефіцієнта змитості грунтів по землекористуванню становить:

Б_з/к = (82,5×23,9 + 86,5×662,5 + 78,0×557,8 + 75,9×54,4 + 76,0×59,0 + 74,4×48,1 + 64,3×20,9)/1426,6 = 81,9

Дата добавления: 2017-02-01