Розвиток архітектури та скульптури.

Живопис.

Зароджується українська опера. Її родоначальником став Семен Гулак-Артемовський (1813-1873), вихованець російського композитора М.Глинки, що написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм» (1862).

Музика.

Доречи! Микола Васильович Гоголь, великий український письменник, все життя страждав від почуття провини, а також, особливо в останні роки від страху бути похованим живцем у вісні. Ці страхи стали реалію, коли через багато років могила письменника була відкрита, з’ясувалось, що його скелет лежав на боку. Він дійсно був похований у стані летаргічного сну!!!

Віконце допитливих.

Прем'єра вистави «Наталка Полтавка» І. Котляревського відбула­ся 1819 р. Глядачі «Наталки Полтавки» були вражені: замість давне обридлих палаців і альтанок вони побачили милі їхньому серцю крає­види рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки.

З великим успіхом і не раз «Наталка Полтавка» йшла на сценах Петер­бурга, Москви, Кишинева, Мінська, Риги, Таллінна, Вільнюса, багатьох міст Сибіру, Середньої Азії, Кавказу. Згодом «Наталку Полтавку» бачили і вітали Париж, Лондон, Загреб, Нью-Йорк, Відень, Сідней, Торонто. Кіль­ка пісень із п'єси включив до своїх концертів відомий негритянський співак Поль Робсон. «Сонце низенько» та інші українські пісні І. Котлярев­ського у його виконанні постійно звучали в найбільших театрах світу.

У наш час «Наталка Полтавка» з незмінним успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, США, Англії, Угорщини. Усі ці факти красномов­но засвідчують, що праматір українського театру й драматургії стала міцним надбанням світової театральної й музичної культури.

Тема 3. Розвиток українського мистецтва.

Українське театральне мистецтво сприяло розвитку національної музики. У кінці XVIII – на початку ХІХ ст. з’являються перші симфонічні твори, в яких знайшли відбиття українські народні мелодії.

Саме на основі народних пісень в перші десятиріччя ХІХ ст. невідомими авторами написано «Українську симфонію».

Професійне музичне мистецтво знайшло широке відображення в Україні. В університетах та ліцеях Києва, Харкова, Ніжина та Одеси викладалися музичне мистецтво і танці. На теми народної пісні «Зібралися всі бурлаки» київським композитором і педагогом Йосипом Витвицьким (1813-1866) написано музичний твір «Україна» (1836). На Полтавщині багато років працював композитор, професійний музикант і педагог Алойз Єдлічка (1819-1894). Викладачем Харківського університету був композитор-викладач Іван Вітковський. В Одесі виходив французький музичний журнал «Одеський трубадур». Неодноразово гастролювали трупи італійської опери, що мали велику популярність.

Одним з перших українських композиторів-професіоналів у Галичині був Михайло Вербицький (1815-1870), який писав хорові, вокальні, інструментальні твори, музику до театральних вистав. найкращими творами є «Заповіт» на слова Т.Шевченка, «Поклін» на слова Ю.Федьковича і «Жовнір» на текст І.Гушалевича. Створив 8 симфоній-увертюр, 2 полонези, вальс. В увертюрах використовував народні мелодії (коломийки). Крім того, склав збірник п’єс для гітари. Вербицький пропагував народну творчість, писав статті на музичні теми. Є автором сучасного українського гімну «Ще не вмерла України..».

Широкої популярності набули народні пісні-романси «Їхав козак за Дунай», «Віють вітри», «Сонце низенько» та інші. На слова Т.Г.Шевченка створені пісні-романси «Думи мої», «Ой одна я, одна», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий»; на слова М.М.Петренка – «Дивлюсь я на небо»; В.М.Забіли «Гуде вітер вельми в полі»,«Не щебечи, соловейку».

У 1809 р. з нагоди відкриття театру в Одесі виступивМ.Овсянико-Куликовськийзі своєю симфонією, яку він створив на основі українських народних пісень.

Великою подією стало упорядкування та видання нотних збірок українських народних пісень Миколою Маркевичем «Народные южнорусские напевы, положенные на фортепиано» (1840).

Таким чином, під впливом народної пісні, її образів, мелодики формується творчий доробок вітчизняних композиторів у різних жанрах – від малих форм камерної музики до великих музично-драматичних та симфонічних творів.

Український живопис у І половині ХІХ ст. розвивався в загальному русі з європейським мистецтвом. У живопису успішно розвивався портрет, зароджувався побутовий жанр, самостійного значення набував пейзаж. Велике місце в розвитку українського мистецтва належить таким художникам як, Д.Г.Левицький, В.Л.Боровиковський, В.А.Тропінін, Т.Г.Шевченко, І.М.Сошенко, Г.А.Васько, А.М.Мокрицький та інші.

Дмитро Левицький (1735-1822) був найвизначнішим портретистом свого часу. Написав портрети майже всіх відомих представників свого часу. Йому належать портрети Дідро – єдиний із портретів, що його великий французький енциклопедист визнав добрим, Катерини ІІ, М.Новікова, Г.Державіна, князя Голіцина та багато інших.

На тлі тогочасного мистецтва відбиває постать українського релігійного маляра й портретиста Володимира Боровиковського (1757-1825), «Благовіщеня», «Костянтин та Олена», «Великомучениця Катерина», «Антоній та Феодосій». Крім портретів, Боровиковський мав цілу низку замовлень на більші монументальні роботи, як розпис Михайлівського замку (1802), а найбільш на іконостаси.

Людиною і митцем що вмів захопити уяву мальовничістю українського побуту, був Василь Штернберг (1818-1845). Вже на 17-му році життя він був учнем Академії художеств. У 1837 р. за сім картин, намальованих на Київщині й Полтавщині, Штернберг отримав золоту медаль. У 1838 р. подружився із Т.Шевченком. Із картин, намальованих на теми з українського побуту, найкращі «Великдень на Україні», «Шинок», «Мажі в степу», «Гра в кота й мишу», «Вид Києва з-за Дніпра» та відома гравюра до Шевченкового «Кобзаря» 1840.

Відомий майстер Василь Тропінін (1776-1857), будучи кріпаком, близько 30 років проживав у маєтку свого пана на Вінниччині. Він змальовував правдиві образи українських селян, підкреслюючи їх людяність, любов до праці. Серед найвідоміших робіт «Українець» (ймовірне зображення Устима Кармалюка), «Дівчина з Поділля», «Мережниця» та ряд інших.

А.Мокрицький та І.Сошенко відомі як автори реалістичних портретів людей з народу, діячів української і російської культури.

І.М. Сошенко (1807-1876) – товариш Шевченка, працював вчителем малювання в київській гімназії. Відомі його твори «Портрет бабусі», «Продаж сіна на Дніпрі» та ін.

Г.А.Васько (1820-1866) – написав серію портретів, відомий педагог, працював вчителем малювання, у Київському університеті завідував живописним кабінетом.

А.М.Мокрицький (1811-1871) – створив серію портретів видатних людей – М.Гоголя, Є.Гребінки, О.Кольцова.

Одним з найвидатніших художників був Тарас Григорович Шевченко (1814-1861), який проклав шлях реалізмові й народності і в образотворчому мистецтві. Він виступив як основоположник критичного реалізму в українському мистецтві і був видатним живописцем та великим майстром гравюри, за що Академія художеств присвоїла йому звання академіка. Пензлю та олівцю Т.Шевченка належать понад 130 портретів, серії малюнків, а також численні зарисовки з життя казах ського народу, серед якого він жив під час заслання, зокрема «Ка терина», «Автопортрет», серія «Живописна Україна», «Портрет М.Щепкіна», «Марія», серія «Притча про блудного сина», «Байгуші» та багато інших.

За царськими указами 1797-1817 рр. почалася планова забудова міст і сіл, у центрі яких обов’язково повинна була розташовуватись площа з розміщеними на ній церквами, навчальними та державними установами. Поступово в містах стали мостити дороги каменем або деревом, запроваджувалося газове освітлення. На окраїнах міст розташовувались фабрики та заводи з прилягаючими до них робітничими селищами.

З освоєнням Півдня України почалися бурхлива забудова Херсона, Катеринослава, Кременчука, Маріуполя та ін. міст.

У скульптурі й архітектурі цього періоду переважав класицизм, який прийшов на зміну бароко. Національна своєрідність українського класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруд, типової для бароко (блакитний з білим і золотим).

Видатним скульптором України був Іван Петрович Мартос (1754-1835), творчості якого належать: пам’ятник-надгробок гетьману К.Розумовському (м. Батурин), генерал-губернатору П.Румянцеву (м. Київ), пам’ятник градоначальнику Одеси А.Е.Ришельє.

Серед архітекторів виділяється Андрій Меленський (1766-1833), який протягом трьох десятиліть був головним архітектором Києва, спорудив і перебудував чимало будівель, зокрема контрактові будинки, новий корпус Київської духовної академії, церкву-ротонду на Аскольдовій могилі та інші.

До видатних пам’яток монументальної скульптури належать будівля Київського університету (1842) за проектом відомого академіка архітектури В.Беретті (див. § 13), Одеський оперний театр (1809), архітектор Тома де Томон (але на жаль будівля повністю згоріла у 1873 р.), Потьомкінські сходи до Чорного моря, та Воронцовський палац, архітектор Боффо, Успенський собор у Харкові, архітектор О.Тон і Є.Васильєв, Преображенський собор у Катеринославі, архітектор А.Захаров.

У середині ХІХ ст. архітектуру Львова доповнюють громадські споруди стилю класицизму, зокрема Оперний театр у Львові (1837-1838) – архітектори А.Пихаль і Я.Зальцман, Політехнічний інститут – архітектор Ю.Захаревич, Наукова бібліотека, так званий, Оссолінеум – архітектори П.Побіле та Ю.Бем. На початку ХІХ ст. синод заборонив будувати церкви українського типу, і національне церковне будівництво завмирає. Останньою церквою, в архітектурі якої відчутні українські традиції, став Троїцький собор Мотронинського монастиря на Чернігівщині (1801). На зміну приходять церковні будівлі у стилі ампір, а далі – у псевдовізантійському.

Кращих митців залучали й до будівництва поміщицьких палаців – Розумовського в м. Батурині – архітектор Ч.Камерон; Галагана в Сокиринцях – архітектор П.Дубровський.

На цей час припадає мода влаштування декоративно-пейзажних парків при палацах багатіїв, які створювались руками кріпаків. Українські парки «Олександрія» (Біла Церква, 1797-1829) та «Софіївка» (Умань, 1796-1801) здобули світову славу.

Висновки.

Розвиваються українська симфонічна музика, хорове мистецтво, живопис. В архітектурі утвердився класицизм. Найбільш відомими спорудами цього стилю були оперний театр в Одесі (архітектор Тома де Томон), будинок Київського університету св. Володимира (архітектор О. Беретті). Невідомі народні майстри створили такі перлини архітектурних ансамблів, як парк "Олександрія" у м. Біла Церква. Софіївський парк у м. Умані, палац Галагана в с.Сокиринцях та ін.

В Україні працювали професійні майстри живопису: І.Сошенко, Т.Шевченко, В.Боровиковський, В.Тропінін та багато інших. Чимало художників працювало у поміщицьких маєтках, створюючи сімейні портрети. Багато із них являлися кріпаками. Нові соціальні мотиви започаткував у своїй творчості Т.Шевченко, який присвятив свої полотна зображенню тяжкого життя поневоленого народу.

Таким чином, усупереч антиукраїнській політиці, насильницькій русифікації паростки української національної культури розвивалися, прокладаючи подальший шлях її утвердження та розвитку.

Питання для самоконтролю

1) Тестові завдання.

1. Особливе місце у розвитку української архітектури І половини ХІХ ст. належить Севастополю, де збудовано відомі Потьомкінські сходи до Чорного моря і Воронцовський палац.

а) так, б) ні.

2. Значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва І половини ХІХ ст. зробили В.Тропінін, І,Сошенко, а особливо Т.Шевченко

а) так, б) ні.

3. Одним із перших українських композиторів-професіоналів у Галичині був М.Вербицький – автор музики сучасного Державного гімну України

а) так, б) ні.

4. Позначте назву міста, де на початку ХІХ ст. був створений один із найдивовижніших декоративно-пейзажних парків – «Софіївка»

а) Біла Церква, б) Ялта, в) Умань, г) Лубни, д) Полтава.

5. Позначте назву пам’ятки архітектури, збудованої впродовж І половини ХІХ ст. у Києві

а) церква-мавзолей на Аскольдовій могилі, б) Потьомкінські сходи, в) палац Г.Галагана, г) будинок інституту Оссолінських, д) декоративно-пейзажний парк «Олександрія».

6. Позначте прізвища діячів українського музичного мистецтва І половини ХІХ ст.

а) Й. Витвицький, б) А.Меленський, в) П.Гулак-Артемовський, г) С.Гулак-Артемовський, д) А.Єдлічка, е) В.Тропінін, є) М.Вербицький, з) О.Вересай.

6. Позначте назви архітектурних пам’яток, споруджених упродовж І половини ХІХ ст. в Одесі

а) Потьомкінські сходи, б) будинок університету Св. Володимира, в) Воронцовський палац, г) палац Г.Галагана, д) будинок Морської бібліотеки, е) церква-мавзолей на Аскольдовій могилі.

2) Заповніть таблицю «Архітектура»

Архітектор	Що збудував	В якому місті

3) Заповніть схему

«Їхав козак за Дунай»?

? Т.Шевченко

??

4) Розгляньте карту № 7 та покажіть міста України, де побудовані найбільш відомі шедеври архітектури І половини ХІХ ст.

5) Заповніть таблицю «розвиток живопису»

Художник	Назва твору

Словник термінів.

Ампір – стиль епохи Наполеона І, який характеризується пишністю, помпезністю.

Архітектура – система будівель та споруд, що формують просторове середовище для життя та діяльності людей.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, в якому головними засобами виразності є лінія, штрих, пляма, світлотінь. Зображення виконане на папері або картоні за допомогою олівця, пера, вугілля, пензля, а також зображення друковане за допомогою спеціальних приладів і машин.

Камерна музика – інструментальна або вокальна музика для невеликого складу виконавців: сольні твори, різного роду ансамблі, романси й пісні, призначені для невиткого приміщення та нечисленної аудиторії.

Опера – музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і призначений для виконання в театрі.

Пейзаж – жанр живопису, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів.

Віконце допитливих.

Парк «Софіївка» отримав свою назву на честь дружини графа Станіслава Потоцького Софії. Саме їй забажалося гуляти у чарівних місцях які б нагадували їй про античну Елладу.

П’ятнадцять мільйонів злотих графа – сума яка дорівнювала бюджету Польщі – зробили каприз його дружини биллю.

Мужики рили землю, зносили природні пагорби та насипали нові, викопували підземне русло для штучної річки Стікс, готували ложа для ставків з насипними островами; гримів порох, вирівнюючи у граніті порожнини для майбутніх гротів; кораблі привозили сотні тисяч невідомих заморських рослин, екзотичних дерев; скульптори творили статуї, каменотеси полірували колони.

До середини ХІХ столітті перлина Умані набули риси, близькі до сучасних. Виникли тут і павільйон Флори з білосніжною колонадою, і живописний, на Верхньому ставку, насипаний руками мужиків -військовопоселенців Острів Кохання з витонченим Рожевим павільйоном, і грот Венери у вигляді античного храму, зі своїм шумним повноводним каскадом.

Парк був відкритий у 1800 році, парк, рівний якому, Східна Європа ще не бачила, суперник Версалю та Сан-Сусі; і були спустошені багаті графські столи, і відгриміли феєрверки над Нижнім ставком, і човни з гостями виплили з підземної річки Стікс, зловіще озореної смолоскипами. І все це заради однієї жінки – Софії!

Дата добавления: 2017-02-01