Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 1 страница

VII.

VI.

V.

IV.

III.

II.

I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

§ 1.1. Поняття та структура інтелектуальної власності

Поняття «інтелектуальна власність» використовується у різних значеннях. Його, зокрема, застосовують для позначення сукупності виключних прав як особистого (морального), так й майнового харак-теру на результати інтелектуальної, творчої діяльності¹. Так, у Конвен-ції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), прийнятій 14 липня 1967 р., зазначено, що термін «інтелек-туальна власність» охоплює права, які стосуються літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукоза-пису, радіо- і телевізійних передач; винаходів в усіх сферах діяльності людини; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позна-чень; захисту від недобросовісної конкуренції; інтелектуальної діяль-ності у виробничій, науковій, літературній, художній сферах.

Іншою поширеною точкою зору щодо застосування цього поняття, є визначення «інтелектуальної власності» як сукупності конкретних об’єктів – результатів інтелектуальної, творчої діяль-ності². Виходячи із цієї точки зору, інтелектуальна власність – це результати інтелектуальної, творчої діяльності людини у виробни-чій, науковій, літературній, художній та інших сферах, права на які охороняються законом.

Усі об’єкти інтелектуальної власності можна поділити на три види, які й становлять її структуру:

¹ Енциклопедія інтелектуальної власності / за ред. проф. П. П. Крайнєва. – К.:

Старт-98, 2012. – С.254.

² Вказана праця. – С.254.

10 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ɋɌɊɍɄɌɍɊȺ ȱɇɌȿɅȿɄɌɍȺɅɖɇɈȲ ȼɅȺɋɇɈɋɌȱ

Ɉɛ¶ɽɤɬɢ ɚɜɬɨɪɫɶɤɨɝɨ ɩɪɚɜɚ ɬɚ	Ɉɛ¶ɽɤɬɢ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨʀ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ	ȱɧɲɿ ɧɟɬɪɚɞɢɰɿɣɧɿ ɨɛ¶ɽɤɬɢ
ɫɭɦɿɠɧɢɯ ɩɪɚɜ		ɿɧɬɟɥɟɤɬɭɚɥɶɧɨʀ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ
Ɉɛ¶ɽɤɬɢ ɚɜɬɨɪɫɶɤɨɝɨ	Ɉɛ¶ɽɤɬɢ ɩɚɬɟɧɬɧɨɝɨ	ɋɨɪɬɢ ɪɨɫɥɢɧ ɿ
ɩɪɚɜɚ	ɩɪɚɜɚ	ɩɨɪɨɞɢ ɬɜɚɪɢɧ
ɥɿɬɟɪɚɬɭɪɧɿ ɯɭɞɨɠɧɿ	ɜɢɧɚɯɨɞɢ
ɧɚɭɤɨɜɿ ɬɜɨɪɢ	ɤɨɪɢɫɧɿ ɦɨɞɟɥɿ
ɤɨɦɩ¶ɸɬɟɪɧɿ ɩɪɨɝɪɚɦɢ	ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɿ ɡɪɚɡɤɢ	Ʉɨɦɩɨɧɭɜɚɧɧɹ
ɛɚɡɢ ɤɨɦɩɿɥɹɰɿʀ ɞɚɧɢɯ		ɬɨɩɨɝɪɚɮɿʀ
ɿɧɲɿ ɬɜɨɪɢ		ɿɧɬɟɝɪɚɥɶɧɢɯ
		ɦɿɤɪɨɫɯɟɦ
	Ʉɨɦɟɪɰɿɣɧɿ
	ɩɨɡɧɚɱɟɧɧɹ	Ʉɨɦɟɪɰɿɣɧɿ ɬɚɽɦɧɢɰɿ
Ɉɛ¶ɽɤɬɢ ɫɭɦɿɠɧɢɯ	ɬɨɪɝɨɜɟɥɶɧɿ ɦɚɪɤɢ	ɧɨɭ ɯɚɭ
ɡɧɚɤɢ ɞɥɹ ɬɨɜɚɪɿɜ ɿ
ɩɪɚɜ
ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɬɜɨɪɿɜ	ɩɨɫɥɭɝ	ɇɚɭɤɨɜɿ ɜɿɞɤɪɢɬɬɹ
ɮɨɧɨɝɪɚɦɢ ɬɚ ɜɿɞɟɨ	ɤɨɦɟɪɰɿɣɧɿ ɮɿɪɦɨɜɿ
ɧɚɣɦɟɧɭɜɚɧɧɹ
ɝɪɚɦɢ
ɝɟɨɝɪɚɮɿɱɧɿ ɡɚɡɧɚ
ɩɪɨɝɪɚɦɢ ɩɟɪɟɞɚɱɿ	Ɋɚɰɿɨɧɚɥɿɡɚɬɨɪɫɶɤɿ
ɱɟɧɧɹ
ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣ ɦɨɜɥɟɧɧɹ
	ɩɪɨɩɨɡɢɰɿʀ

Табл. 1.1. Структура інтелектуальної власності

До об’єктів авторських прав належать результати духовної та інте-лектуальної творчості людини – твори науки, літератури, мистецтва, не залежно від мети, жанру, тематики, способу відтворення (в усній, письмовій, об’ємно-просторовій чи іншій формі) тощо. Авторським правом охороняється результат інтелектуальної, творчої діяльності людини незалежно від можливості його промислового чи іншого вико-ристання, а також незалежно від визнання факту його існування орга-ном державної влади³. Крім літературних та художніх творів (романів, поем, повістей, статей, брошур, книг, музичних, музично-драматичних, хореографічних, аудіовізуальних, фотографічних творів, картин тощо), до об’єктів авторського права відносяться комп’ютерні програми та компіляції (бази) даних, якщо вони за добором або упорядкуванням

³ Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права / С. В. Бондаренко. – К.: Ін-т. інтел. власн. і права, 2008. – С.11.

Розділ I. Загальні положення про інтелектуальну власність

їхніх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності, а також інші твори (ст. 433 Цивільного кодексу України).

До об’єктів суміжних прав, згідно із ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відносяться виконання літератур-них, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографіч-них, фольклорних та інших творів, фонограми (тобто звукозаписи виконань), відеограми (відеозаписи виконань), програми та переда-чі організацій мовлення.

Об’єкти промислової власності отримали таку назву у зв’язку із тим, що вони використовуються здебільшого у промисловості⁴. Поняття «промислова власність» окреслюється в Паризькій кон-венції про охорону промислової власності 1883 р. Відповідно до ст. 1 конвенції, об’єктами охорони промислової власності є патен-ти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування та вказівки про похо-дження чи найменування місця походження⁵, а також припинення недобросовісної конкуренції⁶.

До інших(нетрадиційних) об’єктів права інтелектуальної власності належать результати інтелектуальної, творчої діяльнос-ті, що використовуються не лише у промисловості, але й в інших сферах людської діяльності⁷. До цієї групи належать селекційні досягнення (нові сорти рослин та породи тварин), компонування (топографії) інтегральних мікросхем⁸, комерційні таємниці (у тому числі ноу-хау), наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції⁹.

Дата добавления: 2017-02-01